Skip to main content

Full text of "NarodnyÄ˝ iliustrovanyÄ˝ kaliendar kanadiÄ˝s űkoho farmera - 1960"

See other formats 


КАЛЄНДАР 

КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 



— 


САМАОІАМ 

РАкМЕК 

АІ_МАМАС 


РІК 

XI 


ІЗІ. 


ІЕІ)МСШ 



В Алберті продукція збіжжя і виплекування великих стад 
худоби є головними земельними індустріями. Оця знимка 
представляє ці дві індустрії. 


Ціна $1.00 
































оас сердечно 
повитають у вашому 
сусідньому відділі 


Ваш місцевий відділ банку ТЬе Коуаі Вапк о£ Сапаба предкладає ріжно- 
манітні і вартісні услуги, які ви можете використати у ваших щоденних 
фінансових справах. Ось кілька з них: 

• Щадничі й Особисті Чекові Конта —щоб помогти вам ощаджувати 
гроші. 

• Безпечні Депозитні Скринки — для безпечного переховування ваших 
приватних паперів і цінностей. 

• Грошеві Перекази і Дрефти — для пересилки грошей, безпечно та 
економічно. 

• Позички — на будову дому або поліпшення фарми, та на багато інших 
потреб. 

ТНЕ КОУАІі ВАІІК ОР САНАВА 

НАЙБІЛЬШИЙ БАНК КАНАДИ 

Понад 960 відділів — кожний забезпечений майном банку, що виносить 

понад $4 біліони 



Народний Ілюстрований Календар 


КАНАДІЙСЬКОГО 

ФАРМЕРА 


На Рік Переступний 

1960 


ЦІНА $1.00 



НАКЛАДОМ КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 

462 НАКСЖАУЕ 8ТКЕЕТ \\ІХМРЕО 2 , МАК. 

РКШТЕБ Ш САМАБА 




2 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ЗМІСТ КАЛЄНДАРЯ 


Стор. 


Астрономічний Календар . 4 

Церковний Календар . 5 

Калєндаріюм . 6 

Загальний Церковний Устав . 18 

Ідуть Роки . 21 

Від Конотопу до Полтави . 23 

Рибальські Змагання . 44 

Байда . 46 

Легенда Крутів . 46 

Податки Українського Молочарства . 47 

Гості . 53 

Басарабія . 54 

Наче Сон . 56 

Завоювання Норман та їхня Літературна 

Спадщина . 58 

Микола Хвильовий . 62 

Строфи . 61 

Буржуазне Кохання . 65 

Норе . 66 

Сопіга 8рет 8рего . 68 

Самота . 69 

Молитва . 69 

Весна в Україні . 70 

Бразилійський Вечір . 71 

Село в Україні . 72 

Казка Про Святого Юрія . 72 

Юрій Федькович . 74 

Гетьман . 76 

Загублена Грамота . 77 

Жита Цвіли і Наливалися . 84 

Податки Преси . 86 

Переяславський Договір . 88 


Стор. 


Вовк і Коза . 90 

Памяті Тридцяти . 91 

Скорбна Мати . 91 

Сон Верховинця . 92 

Воронячий Конгрес . 93 

Що Таке Свобода Преси? . 96 

Різдвяна Містерія . 97 

Податки Української Преси . 100 

Звідки Походить “Амінь” . 101 

Панас Мирний . 103 

Смерть Іміґранта . 105 

Проспер Меріме . 110 

З Життя Українців у Канаді . 116 

Напис на Стрілецьких Гробах . 121 

Шельвах . 121 

14 Століть Існування Києва . 122 

Міняв за Свячені . 125 

Останний з Девятьох . 126 

На Київській Пляжі . 128 

Легенда Старого Двору . 131 

Чорний Остров . 135 

Гришка Перепелиця . 146 

Кривий Ріг . 151 

Доля Королівни . 152 

Вероніка . 153 

Небезпечний Дуб . 156 

Три Ялинки . 160 

Віра . 164 

Скільки Сну Потребує Людина . 169 

Канадійські Буйволи . 170 

Доля . 172 

Заповіт . 175 


ІНйЕХ ОР АОУЕКТІ5ЕК5 


Ра^е 

ТЬе Коуаі Вапк о Р Сапаба . Соуєг 

Вапк оР КГоуа ЗсоРіа . Соуєг 

ЗРапОагб ВгапОв ПО. Соуєг, 55 

АЬвогЬіпе . 71, 89, 111, 169 

Вапк оР Мопргеаі . З 

ВаЬу’з Ом'п ТаЬІеРз . 75, 119 

СапаОа Розі ОРРісе . 155 

СапаОіап Вапк оР Соттегсе . 49 

СапаОіап 8роо1 СоРРоп Со. 161 

СЬіІОгеп’з Отуп ТаЬІеРз . 167 

Пері. оР СіРігепзкір & Ітгпі^гаРіоп . 127 

ОерРтепР оР ЬаЬоиг . 171 

Сіп РІНз . 31 


«я®» 




Ра£е 

СгеаР-ЇУезР ІлРе Аззигапее Со. 67 

Ітрегіаі Оіі ІЛД. 95 

ЬуОіа Е. Ріпккат . 79 

Магоіа . 99, 145 

ЦаРіопаІ РиЬІізЬегз ЬРО. 129, 163 

ЦогШ І8Раг Оіі Со. 103 

8ип ЬіРе Аззигапее Со. оР Сапаба . 39 

Тетріеіоп’з Каг-Мак . 81 

Тетріеіоп’з Т-В-С . 27, 63, 115 

Тгіпег’з ВііРег ІУіпе . 85 

ІУезРегп і8ауіп£з апб Ьоап Азз’п . 35 

\¥їппіре£ СіРу Нубго . 137 

\\Чппіре£ Мизісаі 8ирр1у . 11 



























































































КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


З 



ЩАДІТЬ, де понад два міліони 
канадійців » старих і нових » 
будують для майбутнього 



ТО 2 МІНІОМ САИЛРІЛН5 

ПТЯТП д ля БЕЗПЕЧНОЇ ВИСИЛКИ 

иЛрііР ГРОШЕЙ ДО СТАРОГО КРАЮ... 

Ви можете сполягати на Першому Банку Канади. 

Для безпечної, скорої пересилки грошей своякам і прия¬ 
телям закордон, послуговуйтесь ТЬе Вапк о£ Мопїгеаі- 

Ви можете вислати гроші через В о£ М телеграфічно, 
дрефтом або поштовим переказом, як ви волієте. Справа 
поладнання є проста, кошти дуже малі. 

Запитайте управителя або рахівника у вашому сусідному 
відділі В о£ М про пересилку грошей домів. Він радо 
займеться для вас всіми подробицями. 


Ваічіс ог Мсштиеаь 

Перший Банк Канади 

СПІВПРАЦЮЄ З КАНАДІЙЦЯМИ ВСІХ ПРОШАРКІВ ЩЕ ВІД 1817 




4 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


РІК 1960 


АСТРОНОМІЧНИЙ КАЛЄНДАР 

Рік 1960 є роком лереступним, отже 5721; ніпонської ери 2620; магометансь- 
має 366 днів. Юліянського періоду він кої ери 1380; грецької ери 2272. 
є роком 6673; жидівської ери роком 


РІЖНІ СПОСОБИ ЧИСЛЕННЯ ЧАСУ 


Христіянське числення років почина¬ 
ється від народження Христа. Маємо 
тепер рік 1960 від тої історичної події. 

Від охрещення українського народу 
Володимиром Великим, у 988 році, ма¬ 
ємо тепер 972 роки. 

Жидіський рік, який починається в 
осени, є тепер роком 5721. 


В протестантів календар є більше- 
менше той самий, що і в римо-католи- 
ків щодо свят, однак у них є їх менше. 

Магометани числять рік по обороті 
місяця, отже їх рік є коротший від на¬ 
шого. Тому то їх Новий Рік посуваєть¬ 
ся кожного року около 11 днів взад. 
Оборот місяця бере 27 днів, 7 годин, 
43 мінути. 


ПОРИ РОКУ 


Календарна весна починається 20 бе¬ 
резня. Тоді маємо однаково довгий день 
і ніч. 

Л’іто починається 21 червня. Це є 
найдовший день у році, а ніч найкорот- 
ша. 


Осінь починається 22 вересня. День 
тоді такий довгий як і ніч. 

Зима починається 21 грудня. Це є 
найкоротший день у році, а ніч найдов¬ 
ша. 


ЗАТЬМГННЯ СОНЦЯ Й МІСЯЦЯ 


В 1960 році буде двоє затьмінь сон¬ 
ця і двоє затьмінь місяця. 

1. Повне затьміння місяця буде 13 
березня. Видно його буде в Північній і 
Полудневій Америці, в Арктиці, на Ти¬ 
хому Океані, Азії й Австралії. 

2. Частинне затьміння сонця буде 27 


березня. Видно його буде в полудневій 
Австралії, Антарктиді. 

3. Повне затьміння місяця буде 5 ве¬ 
ресня. Видно його буде в Північній і По¬ 
лудневій Америці, Антарктиді, на Тихо¬ 
му Океані, Індії й східній Азії. 

4. Частинне затьміння сонця буде 20- 
21 вересня. Видно його буде в Північній 
Америці й східному Сибірі. 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


5 


ЦЕРКОВНИЙ КАЛЄНДАР 


ПАСХАЛІЯ 

(По старому стилю, а дати по новому стилю) 


Ключ граничний М. Вруці літо до 14 
березня Ґ, а від 14 березня, 1960, Д. 
Тріодь починається 7 лютого. 

Неділя мясопусна — 21 лютого. 
Поклони — ЗО березня, в середу веч. 
Благовіщення — 7 ■ квітня, в четвер 6 
тижня Великого Посту. 


Великдень -— 17 квітня, разом з Пас- 
хою нового стилю. 

Вознесіння Господнє — 26 травня. 
Сшестя Св. Духа — 5 червня. 
Мясниць —• 6 тижнів і 4 дні. 
Петрівки — 4 тижні й один день. 


ПОСТИ 

1. В навечеря Різдва Христового, 6 
січня. 

2. В навечеря Богоявління, 18 січня. 

3. Сиропусний тиждень, 21-27 лютого. 

4. Великий Піст, 29 лютого до 16 квіт¬ 
ня включно. 

5. Петрівка, 13 червня до 11 липня. 

6. Спасівка, 14 до 27 серпня. 

7. В день Усікнов. Ч. Голови Івана Хре¬ 
стителя, 11 вересня. 

8. В день Воздвиження Чесного Хреста, 
27 вересня, в вівторок. 

9. Пилипівка, 28 листопада до 6 січня. 

10. Кожної пятниці, крім загальниць. 

ЗАГАЛЬНИЦІ 

1. Від Різдва Христового, 7 січня, до 
Богоявлення, 19 січня включно, крім 
навечеря Богоявлення. 

2. Між неділею Митаря і неділею Блуд¬ 
ного Сина, 7 до 14 лютого. 

3. Від Великодня до Томиної неділі, 17 
до 24 квітня. 

4. Від Сшестя Св. Духа до неділі Всіх 
Святих, 5 до 12 червня. 

ЗАБОРОНЕНІ ЧАСИ 
Для весіль і забав з музикою 

1. В Пилипівку, 28 листопада, 1959, до 
6 січня, 1960. 

2. Від понеділка по неділі Сиропусній 
до Великої Суботи включно, 27 лю¬ 
того до 16 квітня. 


3. В день Усікновення голови св. Івана 
Хрестителя, 11 вересня. 

4. Воздвиження Ч. Хреста, 27 вересня. 

ДЕРЖАВНІ ДНІІ В КАНАДІ 

1. Всі неділі в році. 

2. Новий Рік — 1 січня. 

3. Велика Пятниця. 

4. Великий Понеділок. 

5. День Вікторії. 

6. Уродини Королеви Єлисавети II. 

7. День Домінії, 1 липня. 

8. День Праці, в перший понеділок ве¬ 
ресня. 

9. День Памяти, 11 листопада. 

10. День Подяки — проголошує його 
уряд. 

11. Різдво Христове, 25 грудня. 

В провінції Квебек є ще такі свята: 

1. Богоявлення Господнє — 6 січня. 

2. Погіелева Середа — 18 лютого. 

3. Вознесення Господнє — 22 травня. 

4. Св. Івана Хрестителя — 24 червня. 

5. Всіх Святих — 1 листопада. 

6. Непорочне Зачаття Пречистої Діви 
Марії — 8 вересня. 



ЩОЙНО ВИЙШОВ З ДРУКУ — НОВЕ ВИДАННЯ 

УКРАЇНСЬКО - АНГЛІЙСЬКИЙ ЛИСТІВНИК 

ПІДРУЧНИК ДО ПИСАННЯ ЛИСТІВ у двох мовах: українській і англійській — у справах 
промислових, торговельних і т. п., із залученням взірців ріжних письм, товариських пра¬ 
вил, приписів щоденного життя, контрактів, оголошень, векслів, правних приписів щодо 

видавання векслів, приповідок і діялектів. Нове трете поправлене видання. Ціна .$1.25 

ПОРАДНИК ДЛЯ ЗАЛЮБЛЕНИХ — або “Як писати любовні листи”. Ціна .35ц. 


ІЖКАІИ5КА КІЧУНАКІЧІА 


656 МАШ 8ТКЕЕТ 


ТУШШРЕС, МАШТОВА 



Лапиагу 



1 19 П 

2 20 С 

3 21 Н 

4 22 П 

5 23 В 

6 24 С 

7 25 Ч 

8 26 П 

9 27 С 

10 28 Н 

11 29 П 

12 ЗО В 

13 31 С 

14 1 Ч 

15 2 П 

16 З С 

17 4 Н 

18 5 П 

19 6 В 

20 7 С 

21 8 Ч 

22 9 П 

23 10 С 

24 11 Н 

25 12 П 

26 13 В 

27 14 С 

28 15 Ч 

29 16 П 

30 17 С 

31 18 Н 


СВЯТА 

Католицькі, ст. стиль 

| Католицькі, н. стиль 

[ Греко-Православні 

Груд. 1959. Боніфатія 
Ігнатія свящм. 

Н. Рік. Об. Г., В. В. 

Сильвестра папи 

Грудень 1959. Іллі 
Свщм. Ігнатія Бог. 

Пер. Різд. Юліяни 
Анастасії мучениці 

10 муч. у Криті 

Навеч. Різдва. Євгенії 

Різдво Христове 

Соб. Пр. Богород., Й. 
Стефана первомуч. 

Н. пер. Просв. Мал. 
Собор 70 Апостлів 
Навеч. Богоявлення 
Богоявлення Госп. 

Собор Івана Хрест. 
Юрія й Еміліяна 
Полієвкта муч. 

Неділя Св. Отців 

Вмч. Анастасії, Теод. 

10 муч. в Криті 

Свят Вечір. Евгенії 
Різдво Ісуса Христа 
Соб. Пр. Богородиці 
Степана Превм. Теод. 

По Різдві. Св. Йосифа 

Діт. убит. у Вифлеємі 
Анисії мучениці 

Меланії препод. 

Н. Рік. Об. Госп., Вас. 

Сильвестра папи 
Малахії пророка 

Н. по Просв. Григ. 
Теодосія препод. 
Татіяни препод. 
Єрмила і Стратоніка 
Отців у Синаї й Р. в. 
Павла Т. й Івана К. 
П. оков. Ап. Петра 

Нед. по Різдві Христ. 

14,000 дітей, уб. Ірод. 
Анисії діви, муч. 

Преп. Меланії, Геласія 

Січень 1960. Н. Рік. В. 

Преп. Сильвестра П. 
Мелахія пророка 

Н. пер. Пр. Соб. 70 Ап. 
Навеч. Богояв. Теопем. 
Богоявлення Господнє 

Соб. св. Івана Хр. 

Юрія й Еміліяна преп. 
Полієвкта мученика 
Григорія Нисійського 

Н. ЗО по С. | Антон. 
Атанасія й Кирила 
| Макарія препод. 

| і" Євтимія Вел. прп. 

І Максима ісповід. 
і Тимотея ап., Анас. 

1 Климента Анк., сщм. 

Нед. перед Йорданом 
Щедрий Вечір. Сави 
Богоявлення. Йордан 
Соб. Івана Хрестителя 

Преп. Григорія Печ. 
Полєівкта і Неарха 
Григорія Ниського 

Н. по Просв. Теодосія 
Татіяни мучениці 
Єрмила і Стратилата 
Отців уб. у Синаї й Р. 
Павла й Івана преп. 
Пок. оков. Ап. Петра 

Т Антонія Вел., Ахили 

| Н. 31 по С. Ксенії 
| 1 Григорія Богосл. 

Ксенофонта і др. 

І | Пер. м. св. Івана 3. 

| Єфрема препод. 

І Пер. м. св. Ігнатія Б. 
і Трьох Святителів 

Нед. по Йордані. Теод. 
Сави арх. Серб. Тат. 
Єрмила і Стратоника 

Св. Отців уб. у Синаї 
Павла Тивер. преп. 
Покл. оков. ап. Петра 
Преп. Антонія Вел. 

Н. 32 по Сош. Атан. 

| Н. 32 по С. Кир. й Ів. 

Неділя про Закхея 






















НОВИЙ УКРАЇНСЬКО - АНГЛІЙСЬКИЙ 
АНГЛІЙСЬКО - УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВАР 

НОВИЙ СЛОВАР обіймає 448 сторін густорого, читкого друку 
і містить 19 тисяч слів зі значенням і докладною вимовою. Для 
початкуючих додано практичні граматичні замітки, чого нема в 
ніодному попередньому виданні. 

НОВИЙ СЛОВАР друкований на гарному книжковому папері й 
зложений так, що кожна стрічка містить осібне слово. — Величи¬ 
на лише 5%хЗ%, гарного кишенкового формату, з тризубом. 

Ціна .$1.75 

В гарній червоній оправі .$2.50 

ІЖКАІІЧ5КА КІЧУНАККІІА 

656 МАШ 8ТКЕЕТ \УШШРЕС, МАШТОВА 

































Любите читати добрі книжки? 

Купіть собі захоплюючу повість в 3-ох томах 


ПРИГОДИ МОЛОДОГО ЛИЦАРЯ 


660 МАШ 8ТКЕЕТ 


ЦІНА — $3. ЗАМОВЛЯТИ АБО КУПИТИ МОЖНА В 

ІЖКАШ8КА ІШУНАКША 

ІЕЕТ \УШЗУІРЕа, МАХ. 



н 

о 

н 

о 

X 


СВЯТА 


ю 

X 

н 

о 

Ч 

Католицькі, ст. стиль 

| Католицькі, н. стиль 

Г реко-Православні 

і 

17 В 

Теодора Тирона влм. 

Євдокії препмуч. 

Теодора Мовчника 

2 

18 

с 

Льва папи 

Теодота свщмч. 

Льва єп. Римського 

3 

19 

ч 

Архіпа апостола 

Євтропія свщмч. 

Архипа єп. Филим. 

4 

20 

п 

ЛЬва єп. катанського 

Гарасима препод. 

Л’ьва єп., Агатона 
Тимотея, Евстахія 

5 

21 

с 

Тимотея препод. 

Конона мученика 

6 22 

н 

1 Посту. Н. м. мч. у Єв. 

1 Посту. 42 мч. в Ам. 

Нед. 1 Посту. Мавр. 

7 

23 

п 

Полікарпа свщм. 

Василя й ін. свщмч. 

Полікарпа смч., Івана 

8 

24 

в 

| 1 і 2 найд. гол. їв. Хр. 

Теофілакта іспов. 

Пер. і де, н. г. Ів. Хр. 

9 

25 

с 

Тарасія святителя 

40 муч. у Севастії 

Тараса Арх. Конст. 

10 

26 

ч 

Порфірія святителя 

Кондрата й ін. муч. 

Порфирія єп. Гад. 

11 

27 

п 

Прокопія преп. іспов. 

Софронія патр. 

Тита Печ. Григорія Д. 

12 

28 

с 

Василія препод. іопов. 

Теофана ісповід. 

Василія преп. 

13 

29 

н 

2 Посту. Касіяна преп. 

2 Посту. П. м. св. Н. 

Нед. 2 Посту. Касіяна 

14 

1 

п 

Березень. Євдокії 

Венедикта препод. 

Березень. Євдокії 

15 

2 

в 

Теодота свящм. 

Агапія й ін. муч. 

Теодота єп. Керин. 

16 

3 

с 

Євтропія 

Савина і Папи 

Евтропія свч., Клеон. 
Герасима Вол. 

17 

4 

ч 

Гарасима препод. 

Олексія, чол. Б. пр. 

18 

5 

п 

Конона мученика 

Кирила єпископа 

Конона, Марка 

19 

6 

с 

42 мч. у Амморії 

Хризанта і Дарії м. 

42 муч. Аморейськ. 

20 

7 

н 

3 Хрестопокл. Василія 

3 П. Хрес. ОО.у. в С. 

Нед. 3 Посту. Хрестп. 

21 

8 

п 

Теофілакта ісповід. 

Якова ісповід. 

Теофілакта, Теодор. 

22 

9 

в 

І- 40 мч. у Севастії 

Василія свщмч. 

| 40 муч. Севастійсь. 

23 

10 

с 

Кондрата й ін. муч. 

Никона прпм. й ін. 

Кондрата, Кипріяна 

24 

11 

ч 

Софронія патр. Єрус. 

Захари' і Якова 

Теофана, Григорія Д. 

25 

12 

п 

Теофана ісповід. 

Благовіщ. Пр. Діви 

Софронія, Піопія 

26 

13 

с 

Пер. м. св. Никифора 

Собор Гавриїла Ар. 

Никифора Пат. Цар. 

27 

14 

н 

4 Посту. Венедикта 

4 Посту. Матрони м. 

Нед. 4 Посту. Ростис. 

28 

15 

п 

Агапія й ін. муч. 

Іларіона і Стефана 

Агапія, Пуплія, Тим. 

29 

16 

в 

Савина і Папи 

Марка й Кирила 

Серапіона Арх. Нов. 

ЗО 

17 

с 

Олексія. Поклони 

Івана Л. Поклони 

Олексія Чол. Бож. 

31 

18 

ч 

Кирила єпископа 

і Іпатія препод. 

Кирила, Трофима 























НАПРАВА ГОДИННИКІВ 

Маємо приємність оповістити, що ми маємо те¬ 
пер департамент направи дорогоцінностей для 
поштової пересилки. Першенство мають ті, які 
пришлють до направи поштою. Оцінку всяких 
направ даємо даром. 48-годинна услуга. Найви¬ 
щі ціни. Робота гарантована і совісна. 

ІІКВАІИЗКА КІМУНАКГМІА 
660 Маіп Зі. \Л/іппіре£, Мап. 


Квітень 


МАЄ ЗО ДНІВ 


н 

и 

“ X 


СВЯТА 


д 

X 

£ ^ 

Католицькі, ст. стиль 

| Католицькі, н. стиль 

Г реко-Православні 

1 

2 

19 П 

20 С 

Хризанта й Дарії 

ОО. уб. в обит. Сави 

Марії Єгипетської 
Тита препод. 

Хризанта і Дарії 

Івана, Сергія, Панкр. 

3 21 Н 

4 22 П 

5 23 В 

6 24 С 

7 25 Ч 

8 26 П 

9 27 С 

5 Посту. Якова іспов. 
Василія свящм. 

Никона прп мч. й ін. 
Захари і Якова преп. 
Благов. Преч. Діви 
Собор Гавриїла Арх. 
Матрони мучениці 

5 Посту. Никити 
йосифа й Георгія 
Теодула й др. муч. 

| Прест. Методія 
Георгія Мелітен. 
Іродіона й ін. ап. 
Євпсихія мученика 

Н. 5 Посту. Ап. Якова 
Василія, Дросиди 
Никона Печ. смч. 
Артемона єп. Секев. 
Благ. Пр. Богородиці 
Соб. Арх. Гавриїла 
Матрони Сол., Івана 

10 28 Н 

6 Посту. Квітна. Ілар. 

6 Посту. Квітна. Тер. 

Нед. Цвітна. Евстратія 

11 

29 П 

Марка й Кирила свщм. 

Антипи свщмч. 

Марка єп. Аретус. 

12 

ЗО В 

Івана Ліствичника 

Василія ісповід. 

Івана Ліств., Зосима 

13 

31 С 

Іпатія препод. 

Артемона свщмч. 

Іпатія ціл., йони Мит. 

14 

1 Ч 

Вел. Четвер. М. Єгип. 

Вел. Четв. Мартина 

Квітень. Стр. Четвер 

15 

2 П 

Вел. Пятниця. Тита 

В. Пятниця. Арист. 

Велика Пятниця. Тита 

16 

3 с 

Вел. Субота. Никити 

Вел. Субота. Агапії 

Велика Субота. Ник. 

17~ 

4 Н 

Воскресіння Христове 

Воскресіння Христ. 

Воскресення Христове 

18 

5 П 

Світлий Понеділок 

Св. Понеділок. Івана 

Світл. Понеділок 

19 

6 В 

Світ. Вівт. Пр. Метод. 

Св. Вівторок Івана с. 

Світл. Вівторок 

20 

7 С 

Георгія Мелітенського 

Теодора Трихини 

Юрія єп., Серапіона 

21 

8 Ч 

Іродіона й ін. апост. 

Януарія 

Іродіона, Агава, Руфа 

22 

9 П 

Євпсихія муч. 

Теодора Сикеота 

Евіпсихія та інш. муч. 

23 

10 С 

Терентія 

Юрія вмч. (н. нед.) 

Терентія, Афр., Мак. 

24 

11 Н 

Томина. Антипи 

Томина. Сави. Стр. 

Н. Томина-Провідна. 

25 

12 П 

Василя ісповідника 

■\ Марка ап. і єван. 

Василія іс. Парійсь. 

26 

13 В 

Артемона свящм. 

Василія свщмч. 

Артемона смч. 

27 

14 С 

Мартина папи, Ант. 

Симеона свщмч. 

Мартина, Антона, Ів. 

28 

15 Ч 

Аристарха 

Ясона й Сосипатра 

Аристарха ап., Троф. 

29 

16 П 

Агапії мучениці 

9 муч. у Кизиці 

Каліди, Ніки, Галини 

ЗО 

17 С 

Симеона й Акакія 

•}• Якова апостола 

Симеона єп. Перс. 






















Читайте добрі й цікаві книжки 

Одна з найцікавіших повістей є 

МАКСИМ ЗАЛІЗНЯК 

ЦІНА $2. КУПУЙТЕ АБО ЗАМОВЛЯЙТЕ її В 

ІЖКАШ8КА КОТНАКША 


660 МАШ 8ТКЕЕТ 


МТИШІРЕО, МАЖ 



н 

о 

н 

о 

X 


СВЯТА 


я 

X 

н 

О 

їЗ 

Католицькі, ст. стиль 

| Католицькі, н. стиль 

Греко-Православні 

1 

18 

н 

Мироносиць. Івана 

Мироносиць. Єремії 

Нед. Мироносниць 

2 

19 

п 

Івана Старопечерника 

Атанасія Вел. патр. 

Івана Вет., Трохима 

3 

20 

в 

Теодора Трихини 

| Теодосія Печер. 

Гавриїла, Теодора 

4 

21 

с 

Януарія свящм. 

Пелагії препод. 

Теодора і Филипії 

5 

22 

ч 

Теодора Сикеота 

Ірини мучениці 

Теодора С., ап. Нат. 

6 

23 

п 

Юрія велмч. (на нед.) 

йова многострад. 

Вмуч. Юрія, Лазаря 

7 

24 

с 

Сави стратил. муч. 

Явл. Чесного Хреста 

Сави Печ., Стратил. 

~8 

25 

н 

Розслабл. | Марка ап. 

Розсл. Івана Богосл. 

Н. Розслабленого 

9 

26 

п 

Василія свящм. 

1 Пер. м. св. о. Ник. 

Василія Амас., Глаф. 

10 

27 

в 

Симеона свящм. 

{ Симона Зилота ап. 

Степана єп. В. Вол. 

11 

28 

с 

Ясона й Сосипатра 

{ Кирила й Методія 

Ап. Язона, Сосипатра 

12 

29 

ч 

9 муч. у Кизиці 

1 Єпіфанія й Германа 

9 муч. у Кизиці 

13 

ЗО 

п 

Якова апостола 

Гликерії мучениці 

ї Ап. Якова, Никити 

14 

1 

с 

Травень. Єремії прор. 

| Ісидора мученика 

Травень. Макарія 

15~ 

2 

н 

Самар. Атанасія Вел. 

Самарянки. Пахомія 

Н. Самарянки. 

16 

3 

п 

1 Теодосія Печер. 

Теодора Осв. преп. 

І См. Теодосія ігум. 

17 

4 

в 

Пелагії преп. муч. 

| Андроніка й ін. муч. 

Палагії, Сильвана 

18 

5 

с 

Ірини мучениці 

і Теодота мученика 

Ірини, Неофіта 

19 

6 

ч 

йова многострад. 

Патрикія свщмч. 

Іова Поч. Чудотв. 

20 

7 

п 

Явл. Чесного Хреста 

| Талалея мученика 

Зяв. Чес. Хреста в Єр. 

21 

8 

с 

Івана Богослова (н. н.) 

| | Константина і Єл. 

І Ап. Івана Богосл. 

22 

9 

н 

Сліпор. | П. м. св. Н. 

Сліпородж. Васил. 

Н. Сліпонародженого 

23 

10 

п 

І - Симеона Зилота ап. 

Михайла ісп., Євфр. 

Ап. Симона Зилота 

24 

11 

в 

І Кирила й Методія 

Симеона препод. 

Рів. Кир. й Методія 

25 

12 

с 

Єпіфанія і Германа 

І Н. гол. Івана Хр. 

Епіфанія, Германа 

26 

13 

ч 

Возн. Госп. Гликерії 

Вознес. Господ. Кар. 

Вознесення Господнє 

27 

14 

п 

Ісидора муч. 

Терапонта свщмч. 

Никити, Ізидора 

28 

15 

с 

Пахомія препод. 

Никити препод. 

Ісаії Печ., Ісаї єп. Р. 

29 

16 

н 

Св. Отців. Теодора 

[ Св. Отців. Теодосії 

Н. Св. Отців Н. Соб. 

ЗО 

17 

п 

Андроніка 

| Ісаакія препод. 

Андроника і Юнії 

31 

18 

в 

Теодора мученика 

Єрмія апостола 

Олександри муч. дів. 





















ТАНКОВА МУЗИКА Й ПІСНЯ В КОЖНУ УКРАЇНСЬКУ ХАТУ! 



ПОЛЬКИ — популярна музика — ВАЛЬСИ, клясична і народня 
музика передових українських і американських композиторів. 
Пишіть сьогодні за нашим новим БЕЗПЛАТНИМ катальоґом 
пластинок. 


У/ІМЖРЕС МІІБІСАЬ БІІРРЬУ 

ВІДОМИЙ ТАКОЖ як ІЖКАШ5КА ІШУНАКША 
660 МАШ 8ТКЕЕТ УУШШРЕС, МАК. 


І 


Червень 


МАЄ ЗО ДНІВ 


Типе 




и 

о 

5 


н 

и 

н 

и 

X 

СВЯТА 

т 

X 

н 

и 

1 ЧІ 

Католицькі, ст. стиль 

| Католицькі, н. стиль | Греко-Православні 


1 19 С Партикія свщм. 

2 20 Ч Талалея мученика 

3 21 П І - Константина і Єлени 

4 22 С Василиска мученика 


Юстина мученика 
Никифора патр. 
Лукиліяна й ін. муч. 
Митрофана патр. 


Травень. Патрикія 
Таталея, Олексія 
І Констан. і Єлени 
Василиска, Маркела 


5 23 Н Зіслання св. Духа 

6 24 П Пресвятої Тройці 

7 25 В •)• 3 знай. гол. Івана Хр. 

8 26 С Карпа апостола 

9 27 Ч Терапонта 

10 28 П Никити препод. 

11 29 С Теодосії препмуч. 


Сошествіє св. Духа 
Пресв. Трійці 

Теодота Анкирсь. 
Теодора Тир. муч. 
Кирила Александр. 
Тимотея свщмч. 
^Вартоломея й Вар. 


3. Свята (Пр. Тройці) 
Святого Духа. Сим. 
■)-3'зн. г. Івана Пред. 
Аверкія і Єлени, А. К. 
Терапонта Серб. 
Никити, Ігнатія Рос. 
Теодосії прп., Олек. 


12 ЗО 

Н 

1 по С. Всіх Святих 

13 

31 

п 

Єрмія апостола 

14 

1 

в 

Червень. Юстина муч. 

15 

2 

с 

Никифора патр. 

16 

3 

ч 

Пр. Євхар. (н.н.) Лук. 

17 

4 

п 

Митрофана 

18 

5 

с 

Доротея свщмч. 


1 по С. Усіх Святих 

Акилини 

Єлисея пр., Методія 
Амоса пр., Єроніма 
Пр. Євхар. (н. н.) Т. 
Мануїла мученика 
Леонтія мученика 


Н. 1 по 3. Св. Вс. Св. 

Ерма єп., Ермея 
Юстина, Харитини 
Св. Вмч. Івана Суч. 
Лукіяна і Клавдія 
Митр., Марти і Марії 
Константина М. Київ. 


19 

6 

Н 

2 по С. Висаріона 

20 

7 

п 

Теодота свщмч. 

21 

8 

в 

Теодора Тирона муч. 

22 

9 

с 

Кирила Александр. 

23 

10 

ч 

Тимотея свщмч. 

24 

11 

п 

Пр. Серця Іс. | Варт. 

25 

12 

с 

І - Состр. Пр. Богород. 


2 по С. | Юди Тад. 
Методія свщмч. 
Юліяна Тарсійсь. 
Євсевія свщмч. 
Аґрипіни мучениці 
Пр. Серця Іс. Р. Ів. X. 
| Сос. Пр. Б. Февр. 


Н. 2 по 3. Св. Висар. 
Теодота, Киріякії 
Евфрема пат., Теод. 
Кирила, Теклі, Марти 
Силуана, Тимофія 
| Ап. Ватрол. і Вари. 
Онуфрія, Петра, Івана 


26 13 Н 3 по Сош. Акилини 

27 14 П Єлисея преп., Методія 

28 15 В Амоса пророка 

29 16 С Тихона святого 

30 17 Ч Мануїла муч. 


З іпо С. Давида прп. і 
Самсона препод. 

Пер. м. Кира й Івана 

Петра й Павла ап. 

| Собор 12 Апост. І 


Н. З по 3. Св. Акилини 
См. кн. Мстислава 
Амоса, Віта, Модеста 
Тихона, Тигрія Евтр. 
Мануїла, Савела 


















ЗІ ВСЯКИМИ ДРУКАРСЬКИМИ РОБОТАМИ УДАВАЙТЕСЬ ДО 

ДРУКАРНІ “КАНАДШСЬКОГО ФАРМЕРА" 

Нашою спеціальністю є виконувати статути для товариств, членські книжеч¬ 
ки, листовий папір, коверти, тикети і оголошення на балі, пікніки, концерти, 
представлення, бизнесові афіші продажі і всякі інші друкарські роботи. 

РОБОТИ ВИКОНУЄМО СКОРО, ДОБРЕ І ДЕШЕВО 
Поручаючи нам роботу не будете мати заводу ні якого іншого клопоту. — 

Пишіть до: 


СА№ОЬЯШ РАКМЕК 


462 НАВСКАУЕ 8Т. 


УТШШРЕСІ 2, МАЛ. 


«=зс 


I Липень 


МАЄ 31 ДНІВ 


Лиіу 


ІЗ 


іі 


їй 

^1 


СВЯТА 


Католицькі, ст. стиль | Католицькі, н. стиль | Греко-Православні 


1 18 П Леонтія мученика 

2 19 С | Юди Тадея ап. 


Косми й Дамяна б. 
І - Пол. Ризи Пр. Б. 


Леонтія Кан., Емерія 
І* Ап. Юди, Паїсії В. 


3 20 Н 4 по Сош. Методія 

4 21 П Юліяна з Тарс. муч. 

5 22 В Євсевія свщмч. 

6 23 С Аґрипіни мучениці 

7 24 Ч Різдво Івана Хр. 

8 25 П Февронії препмч. 

9 26 С Давида препод. 


4 по Сош. Якинта 
Андрія Критського 
І Атанасія Атон. 
Сісоя Великого 
Томи й Акакія 
Прокопія великом. 
Панкратія свщмч. 


Н. 4 по 3. Св. П. у. з. В. 

Юліяна Тарсій. Юлія 
Евсевія, Галактіона 
Агрипини, Евстахія 
Різд. Івана Хрестителя 
Февронії, Леоніди 
Давида С., Івана Єп. 


10 27 Н 5 по Сош. Самсона 

11 28 П Пер. мощ. Кира й Івана 

12 29 В Петра і Павла апост. 

13 ЗО С і - Собор 12 Апостолів 

14 1 Ч Липень. Косми і Дам. 

15 2 П І - Пол. Ризи Пр. Діви 

16 З С Якинта мученика 


5 по С. і - Антон. П. 
Євфимії, Ольги кн. 
Прокла й Іларія мч. 
Собор Гавриїла Ар. 
Акили апостола 
І" Володимира В. кн. І 
Атиногена свщмч. 


Н. 5 по 3. Св. Самсона 
Сергія і Гермогена 
| Св. Ап. Петра і Павла 
Соб. 12 Апостолів 
Липень. Кос. і Деміяна 
Пол. Риз. Діви Марії 
Акинта, Марка, Анат. 


17 4 Н 6 по Сош. Андрея Кр. 

18 5 П | Атанасія Ат. преп. 

19 6 В Сісоя препод. 

20 7 С Томи й Акакія преп. 

21 8 4 Прокопія великомуч. 

22 9 П Панкратія свщмч. 

23 10 С і - Антонія Печерсь. 


6 по С. Отц. 6 Соб. 

Якинта і Еміліяна 
Макрини прп., Дія 
Іллі прор. (на нед.) 
Симеона й Івана 
Марії Магдалини 
Трофима й ін. муч. 


Н. 6 по 3. Св. Андрія 
І Атанасія, Лампада 
Сисоя, Лукії, Ісавра 
Томи й Акакія, Герм. 
Прокопія, св. Теод. 
Панкратія смч. єп. 

І - Антонія Печерськ. 


24 11 Н 7 по Сош. Євфимії, О. 

25 12 П Прокла й Іларіона 

26 13 В Собор Гавриїла Арх. 

27 14 С Акили апостола 

28 15 Ч і - Володимира Вел. 

29 16 П Атиногена свщмч. 

30 17 С Марини велмч. 


7 по С. | Бориса й Г. 
І" Успення св. Анни 
Єомолая й ін. смч. 

| Пантелеймона вмч. 
Прохора й ін. ап. 
Калініка мученика 
Сили й ін. апостол. 


Н. 7 по 3. Св. См. О. 

Прокла й Іларія 
Соб. Арх. Гавриїла 
Ап. Акили, Проскила 
Св. Володимиоа кн. 
Антиноґена, Юлії 
Марини вмч., Леоніда 


31 18 Н 8 по С. Отців 6 Соб. | 8 по С. Євдокіма 


Н. 8 по 3. Св. Ів. і П. 


*=асис=» 







УКРАЇНСЬКО - АНГЛІЙСЬКА КУХАРКА 

НОВЕ ПОБІЛЬШЕНЕ ВИДАННЯ 
У ТРЬОХ ЧАСТИНАХ 

Кожна українська господиня повинна придбати собі цей практичний та ви¬ 
пробуваний підручник до варення й печення. ЦІНА . $1.25 


ІЖКАІМ5КА КМУНАКИІА 


656 МАШ 8ТКЕЕТ 


1УИШІРЕ6, МАШТОВА 


Серпень 


МАЄ 31 ДНІВ 


Аи§и$і 


11 

а 


X 

сі 


СВЯТА 


Католицькі, ст. стиль | Католицькі, н. стиль | Греко-Православні 


1 19 П Макрини преп., Дія 

2 20 В Ілії пророка (н. нед.) 

3 21 С Симеона й Івана преп. 

4 21 Ч Марії Магдалини 

5 23 П Трофима 

6 24 С і" Бориса і Гліба муч. 


Проісх. Ч. Хр., Б. М 
Пер. м. св. Стефана 
Ісаакія й ін. мучен. 

7 молод. у Єфезі мч. 
Євсигнія мученика 
Преобр. Господнє 


Макрини, сест. В. В. 
Св. Пророка Іллі 
Онуфрія й Онисима 
Марії Магдалини 
Трофима, Теофіла 
| Бориса і Гліба мч. 


9 по Сош. Дометія 
Еміліяна ісповід. 

| Матія апостола 
Лаврентія муч. 
Євпла мученика 
Фотія й Аникити 
Максима ісповід. 


7 25 Н 9 по С. і" Усп. св. Анни 

8 26 П Єрмолая й ін. свщмч. 

9 27 В | Пантелеймона вмуч. 

10 28 С Прохора апостола 

11 29 Ч Калініка мученика 

12 ЗО П Сили й ін. апостолів 

13 31 С Євдокима правед. 


Н. 9 по 3. Св. Усп. Ан. 
Мойсея чуд., Ермолая 
Пантелейомна вмч. 
Прохора, Ніканора ап. 
Калиника, Серафини 
Ап. Сили, Силуана 
Евдокима, Уліти 


Серп. 10 по С. П.Ч.Хр. 
Пер. мощ. Стефана ар. 
Ісаакія й ін. муч. 

7 молодців у Єфезі 
Євсигнія ісповід. 
Преображ. Господнє 
Дометія ісповід. 


14 

15 

16 

17 

18 

19 

20 


6 П 

7 С 


10 по С. Пер. м. Т. 
Успення Пр. Богор. 

Пер. Нерук. Образа 
Мирона мученика 
Флора й Лавра 
Андрія Стратил. 
Самуїла пророка 


Н. 10 по 3. Св. Хр. Ук. 

Пер. м. пмч. Стефана 
Ісаака, Далмата прп. 
7 мол. в Єфесі, Март. 
Авсигнія, Кандилія 

Преобр. Господнє 

Пімена, Марина 


21 8 Н 11 по Сош. Еміліяна 

22 9 П І Матія апостола 

23 10 В Лаврентія архид. муч. 

24 11 С Євпла мученика 

25 12 Ч Фотія й Аникити 

26 13 П Максима ісповід. 

27 14 С Міхея, І П. мощ. Теод. 


11 по С. Тадея ап. 
Агатоника мучен. 
Іринея смч, Лупа 
Євтиха свщмч. 

Возв. м. Вартоломея 
Адріяна й Наталії 
Пімена препод. 


Н. 11 іпо 3. Св. Григ. 

Ап. Матея, Юліяна 
Лаврентія, Сикста єп. 
Василія і Теодора П. 
Фотія, Памфила мч. 
Тихона, Конкордія мч. 
Пер. м. Теод. Печ. 


28 15 Н 12 по С. Успення П. Б. 

29 16 П Перен. нерук. Образа 

30 17 В Мирона мученика 

31 18 С Флора й Лавра муч. 


12 по С. Мойсея М. 
Усік. гол. Ів. Хр. (н.) 
Александра й ін. п. 
І Пол. пояса Пр. Б. 


Н. 12 по 3. Св. Успення 

І* Нер. об. Ісуса Хр. 
Алипія Іконп. Мирона 
Флора і Лавра муч. 




















Надзвичайно захоплююча повість 


ЗАЛІЗНИЙ ШЛЯХ 


НАПИСАНА СЛАВНИМ ПИСЬМЕННИКОМ. Ціна $2.00 


Купуйте або замовляйте в 

ІЖКАШ8КА ІШУНАКША 

660 МАШ 8ТКЕЕТ 


\УШМРЕв, МАХ. 


Вересень 


МАЄ ЗО ДНІВ 


ЗерІетЬег 


н 

_ 

о 

X 

5 

(=с 

19 

ч 

20 

п 

21 

с 


4 22 Н 

5 23 П 

6 24 В 

7 25 С 

8 26 Ч 

9 27 П 

10 28 С 

11 29 Н 

12 ЗО П 

13 31 В 

14 1 С 

15 2 Ч 

16 З П 

17 4 С 

18 5 Н 

19 6 П 


Католицькі, ст. стиль 


Андрія Страт, муч. 
Самуїла пророка 
Тадея ап., Васси муч. 

13 по Сош. Агатоника 
Іринея свщмч., Лупа 
Євтиха свщмч. 

Воз. мощ. Вартоломея 
Адріяна й Наталії 
Пімена препод. 
Мойсея, Августина 

14 по С. Усік. г. їв. Хр. 

Александра й ін. пат. 
4 Пол. пояса Пр. Діви 
Вересень. П. ц. р. Сим. 
Маманта мученика 
Антима свщмч. 

Бавили, Мойсея прор. 

15 по С. Зах. і Єлисав. 
Чудо Архан. Михаїла 


СВЯТА 

Католицькі, н. стиль | Греко-Православні 


20 

7 В 

Созонта мученика 

21 

8 

С 

Різдво Пр. 

Богород. 

22 

9 

ч 

йоакима й 

Анни 


23 10 П Минодори й ін. муч. 

24 11 С Теодори препод. 

25 12 Н 16 по Сош. Автонома 

26 13 П Віднов. Храма. Кор. 

27 14 В Воздв. Чесн. Хреста 

28 15 С Никити великомуч. 

29 16 Ч Євфимії великомуч. 

30 17 П Софії, Віри, Надії, Л. 


4 П. цер. р. Симеона 
Маманта муч. 

Антима свщмч. 

Андрея Стр. і ін. мч. 
Прор. Самуїла, Севіра 
Аврамія, Ап. Тадея 

13 по С. Бавили 
Захарії і Єлисавети 
Чудо св. Михаїла А. 
Созонта мученика 
Різдво Пр. Богород. 
Йоакима й Анни 
Минодори й ін. муч. 

Н. 13 по 3. Св. Агат. 
Іринея смч., Калиніка 
Пер. м. Петр. М. К. 

Ап. Тита, Вариса 
Адріяна і Наталії мч. 
Пімена Пр. Пост. П. 

4 Зн. м. Іова Печер. 

14 по С. Теодори 
Автонома свщмч. 

В. Храма. Корнилія 
Воздвиж. Ч. Хреста 
Никити велкомуч. 
Євфимії великомуч. 
Софії, Віри, Над., Л. 

Н. 14 по 3. Св. Ус. г. І. 

Олександра, Івана 

4 Пол. п. Богор. Івана 
Вересень. Поч. ц. р. 
Мамонта муч., Івана 
Антима єп. Никодим. 
Бавили єп. Антіох. 

15 по С. Євменія 
Трофима й ін. муч. 
Євтихія великомуч. 
Кондрата апостола 
Фоки свщмч. 

Зачаття Івана Хр. 
Теклі первомуч. 

Н. 15 по 3. Св. Захарії 
Чудо Арх. Михаїла 
Перед. Різдва Богор. 
Різдво Пр. Богородиці 
Якима й Анни, Север. 
Минодори, Митрод. 
Теодори Олекс, прп. 

16 по С. Євфросини 
Прест. Ів. Бог. (н.н.) 
Калістрата муч. 

4 Харитона препод. 
Киріяка отш. при. 
Григорія свщмч. 

Н. 16 по 3. Св. Автон. 
Пред. Воздв. Ч. Хр. 
Воздв. Чес. Хреста 
Никити, Филотея ВМЧ. 
Евтимії, Кипряна вмч. 
Віри, Надії, Любови 




















Увага! 


“ЖІНКА ЯК МАТИ” -Увага! 


Дуже популярна книжка для наших жінок, багато поучаючого матеріялу з 
образками. ЧАСТИНА І. Гігієна жінки: заваготіння, роди й поліг і інше. — | 
ЧАСТИНА II. Як зарадити недугам: практичний лікарський порадник для 
матерей, щоб тримати діти здоровими. 128 сторін. Ціна ..$1.00 і 


ІЖКАШБКА КЬіУНАШЧІА 


656 Маіп Зїгееі 


ІУіппіред, МашіоЬа 



ОсіоЬег 


X 15 | Ч І Католицькі, ст. стиль 

1 18 С Євменія препод. 

2 19 Н 17 по Сош. Трофима 

3 20 П Євстахія, Мих. і Теод. 

4 21 В Кондрата апостола 

5 22 С Фоки свщмч. 

6 23 Ч Зачаття Івана Хр. 

7 24 П Теклі первомуч. 

8 25 С Євфросини препод. 

9 26 Н 18 по С. Прест. Ів. Б. 

10 27 П Калістрата муч. 

11 28 В 1 Харитона препод. 

12 29 С Киріяка препод. 

13 ЗО Ч Григорія свщмч. 

14 1 П Жовтень. П. Пр. Б. (н.) 

15 2 С Кипріяна свщмч. 

16 З Н 19 по Сош. Дионисия 

17 4 П Єротея свщмч. 

18 5 В Харитини мучениці 

19 6 С -[-Томи апостола 

20 7 Ч Сергія й Вакха муч. 

21 8 П Пелагії й Таїсії преп. 

22 9 С І Якова апостола 

23 10 Н 20 по С. Євлампія і Єв. 

24 11 П Филипа апостола 

25 12 В Прова й ін. муч. 

26 13 С Карпа 

27 14 Ч Параскевії препод. 

28 15 П Євтимія й Лукіяна 

29 16 С Лонгина сот. муч. 

30 17 Н 21 по Сош. Хр. Царя 

31 18 П •{‘Луки апост. і єван. 


СВЯТА 

Католицькі, н. стиль | Греко-Православні 
Покров. Пр. Б. (н.н.) ! Евменія, Кастора 


17 по С. Кипріяна 
Дионисія Ареоп. 
Єротея свщмч. 
Харитини муч. 

|Томи апостола 
Сергія й Вакха муч. 
Пелагії й Таїсії 

18 по С. І Якова ап. 
Євлампія і Євлампії 
Филипа апостола 
Прова 

Карпа й ін. муч. 
Параскевії прп. 
Євтимія препод. 

19 по С. От. 7 Соб. 

Осії пр., Андрея Кр. 
| Луки ап. і єван. 
йоїла пророка 
Артемія вмч. 
Іларіона Великого 
Аверкія чудотворця 

20 по С. Якова ап. 
Арети мученика 
Маркіяна й Мартир. 
Великом. Димитрія 
Нестора муч. 
Параскеви муч. 
Атанасії, Аврамія 

21 по С. П. Хр. Царя 

Стахія й ін. ап. 


Евменія, Кастора 

Н. 17 по 3. Св. Трох. 
Евстафія Плакиди 
Ап. Кондрата 
Преп. Отців в п. Ант. 

І Зач. св. Івана Хр. 
Первм. Теклі, Никан. 
Евфрозини, Павнутія 

Н. 18 по 3. Св. | Ів. Б. 

Калістрата і ін. муч. 
Харитона ісп., Марка 
Киріяка, Теофана 
Михаїла І М. Київ. 

Жовтень. П. Пр. Бог. 

Андрея Хр. ради Ю. 

Нед. 19 по 3. Св. Дион. 
Еротея смч., Вол. Н. 
Харитини, Даміяна 
Ап. Томи, Еротиїди 
Сергія і Вакха муч. 
Преп. Пелагії, Таїси 
І - Ап. Якова 

Н. 20 по 3. Св. Евлам. 
Ап. Филипа, Теофана 
Прова, Тараха муч. 
Карпа муч., Венямина 
Параскеви, Миколая 
Евтимія Нового прп. 
Лонгина сот. муч. 

Н. 21 по 3. Св. От. 7 С. 

ї Ап. Луки, Юліяна 






















ь* їїі ^ І 

щ| 

ІІІІШТтШРіі 


ЯКА БУДЕ ЗАВТРА ПОГОДА? 

ГАРНА, МАЛЕНЬКА ХАТКА ПОГОДИ. Ділае наче ворожбит 
і предсказувач погоди. Дуже популярна й гарно декорована. 

ХАТКА ПОГОДИ 

показує 24 години наперед яка буде погода. — Коли має бути 
погода, то вийдуть хлопець і дівчина, а коли слота, то виходить 
стара баба-яга. 

Величина хатки — 7% через 5 палів, — 4 далі глибока. Добре 

опанована. Ціна лише .$2.00 

Наш засіб є ограничений — Замовляйте сейчас. 


ІІККАІИ5КА КЬІУНАІШІА 


656 Маіп ЗігееТ 


М/іппіред, МапііоЬа 


Листопад ««є зо днів МоуєшЬєг 



н 


о 

X 

н 

о 

ІЧ 


1 19 В 

2 20 С 

3 21 Ч 

4 22 П 

5 23 С 


6 24 Н 

7 25 П 

8 26 В 

9 27 С 

10 28 Ч 

11 29 П 

12 ЗО С 

13 31 н 

14 1 П 

15 2 В 

16 З С 

17 4 Ч 

18 5 П 

19 6 С 

20 7 Н 

21 8 П 

22 9 В 

23 10 С 

24 11 Ч 

25 12 П 

26 13 С 

27 14 нГ 

28 15 П 

29 16 В 

30 17 С 


Католицькі, ст. стиль 


Йоїла пророка 
Артемія великомуч. 
Іларіона Вел., прп. 
Аверкія чудотворця 
Якова апостола 


22 по Сош. Арети муч. 
Маркіяна й Мартирія 
Димитрія великомуч. 

Нестора мученика 
Параскеви препод. 
Анастасії препмч. 
Зиновія й Зиновії муч. 

23 по Сош. Стахія 
Листопад. Кос. й Дам. 
Акиндини мучениці 
Акепсима й ін. муч. 
Йоанікія Вел. препод. 
Галактіона 

Павла св. архиєп. 

24 по Сош. Єрона 
Собор Миїхала Арх. 

Онисифора муч. 
Ераста апостола 
Мини, Віктора, Вінкен. 
Йосафата свщмч. (н.) 
І Івана Золотоуст. 

25 по Сош. -}- Фил. ап. 
Гурія й ін. муч. 

І - Матея апостола 
Григорія чудотв. св. 


СВЯТА 

Католицькі, н. стиль 


Косми й Дамяна б. 
Акиндини й ін. муч. 
Акепсима й ін. муч. 
йоанікія Великого 
Галактіона муч. 


22 по С. Павла св. ар. 
Єрона й ін. муч. 
Соб. св. Михаїла Ар. 
Онисифора муч. 
Ераста й ін. ап. 
Віктора й Вінкентія 
Йосафата сщм. (нн) 

23 по С. Івана 3. 

| Филипа ап. 

Гурія й ін. муч. 

І - Матея апостола 
Григорія чудотв. 
Платона й Романа 
Авдія пророка 

24 по С. Григорія 
Введ. в хр. Пр. Діви 

Филимона й ін. ап. 
Амфілоха й Григ. 
Катерини великомуч. 
Климента папи р. 
Алипія препод. 

25 по С. Якова п. 
Стефана прпмч. 
Парамона муч. 

| Андрея апостола 


Г реко-Православні 


Клеопатри і Івана 
Артемія вмч., Евора 
Іларіона Вел. преп. 
Аверкія єп. Єропол. 
Ап. Якова, Ігнатія П. 


Н. 22 по 3. Св. Артети 
Маркіяна і Мартирія 
Вмч. Димитрія Сол. 

Нестора Укр. Літоп. 
Терентія й Неоліни 
Прмч. Анастасії Р. 
Зиновія і Зиновії муч. 

Н. 23 по 3. Св. Спир. 
Листопад. Кос. і Д. 
Акиндини мучениці 
Акипсима єп., йос. 
йоаникія Вел. Печ. 
Галактіона й Епіст. 
Павла Арх. Царгор. 

Н. 24 по 3. Св. 33 муч. 
Соб. Арх. Михаїла 

Онисифора іспов. П. 
Ераста ап., Олимпа 
Мини муч., Теодора 
Св. Івана Милост. 

І Івана Золотоуст. 

Н. 25 по 3. С. А. Фил. 
Гурія. Поч. Пилипів, 
ї Ап. і єванг. Матея 
Григорія єп. і чудтв. 




























Шї 



Популярні імпортовані 

Нагтопу & СіЬзоп & Магііп 

Гітари та мандоліни ціною від $12.95 до $250.00 

Кожна дитина хоче грати на Гітарі або мандоліні. 
“Найбагатша дитина є вбогою без музичної освіти”. 
Напишіть сьогодні за нашим БЕЗПЛАТНИМ ката- 
льоґом музичних інструментів до: 

ууімиірес мі^ісді. $иррі.у 

відомий також як ІШКАШ8КА ІШУНАШ4ІА 
660 МАШ 8ТКЕЕТ УГШШРЕЄ, МАЙ. 


Грудень | МАЄ ЗІ ДНІВ | ОесешЬег 


в 

н 

О 

X 


СВЯТА 


я є- 

X и 

Ч 

Католицькі, ст. стиль | 

Католицькі, н. стиль | 

Г реко-Православні 

1 

18 

Ч 

Платона й Романа муч. 

Наума пророка 

Платона, Романа муч. 

2 

19 

п 

Авдія пророка 

Авакума пророка 

Прор. Авдія 

3 

20 

с 

Григорія при., Прок. 

Софонія пророка 

Григорія Дек. преп. 

Т 

21 

н 

26 іпо С. В. в хр. Пр. Д. 

26 по С. Варвари 

Н. 26 по 3. Св. У. в Хр. 

5 

22 

п 

Филимона й ін. ап. 

І Сави Осв. преп. 

Ап. Филимона, Архипа 

6 

23 

в 

Амфілохія й Григорія 

Св. Николая чуд. 

Амфілога єп. Іконій. 

7 

24 

с 

Катерини великомуч. 

Амвросія свят. 

Катерини, Порфирія 

8 25 Ч 

Климента Папи Рим. 

Патапія препод. 

Климнета єп. Мартин. 

9 

26 

п 

Алипія препод. 

Неп. Зат. Пр. Діви 

Якова преп. шуст. 

10 27 

с 

Якова персь, вмч. 

Мини й ін. муч. 

Якова Печ. вмч. 

11 

28 

н 

27 по Сош. Стефана 

Праотців. Даниїла 

Н. 27 по 3. Св. Степана 

12 

29 

п 

Парамона муч. 

Спиридона препод. 

Парамонта і ін. муч. 

13 

ЗО 

в 

І - Андрея апостола 

Євстратія, Євгена 

Ап. Андрія Первозв. 

14 

1 

с 

Грудень. Наума прор. 

Тирса й Левкія муч. 

Грудень. Прор. Наума 

15 

2 Ч 

Авакума пророка 

Елевтерія свщмч. 

Прор. Авакума 

16 

3 

п 

Софронія пророка 

Аггея пророка 

Прор. Софонії 

17 

4 

с 

Варвари, Івана Дам. 

Даниїла пророка 

Варвари вмч., Юлії 

18 

5 

н 

29 по Сош. Сави Ос. 

Пер. Різдв. Отців 

Н. 28 по 3. Св. 1 Сави 

19 

6 

п 

Св. Николая чудотв. 

Боніфатія муч. 

Миколая Чудотворця 

20 

7 

в 

Амвросія св. 

Ігнатія Богон. 

Амвросія єп. Мед. 

21 

8 

с 

Патапія препод. 

Юліяни мучениці 

Потапія преп. 

22 

9 Ч 

Пеіп. Зач. Пр. Діви 

Анастасії вмч. 

Зачаття Пр. Богор. 

23 

10 

п 

Мини й ін. муч. 

10 мч. на Криті 

Мини, Ермогена муч. 

24 

11 

с 

Даниїла Стовпника 

Навеч. Різдва. Євг. 

Даниїла Стовп., Луки 

25 

12 

н 

Праотців. Спиридіона 

Різдво Христове 

Нед. Праотців. Спир. 

26 

13 

п 

| Євстратія, Євг., Ор. 

Соб. Пр. Богород. 

1 Евстратія, Евгена 

27 

14 

в 

Тирса й Левкія муч. 

Стефана первомуч. 

Тирса, Левкія і ін. м. 

28 

15 

с 

Єлевтерія свщмч. 

Мучен. у Нікомидії 

Елевтерія смч., Аніфії 

29 

16 

ч 

Аггея пророка 

Дітей уб. у Вифл. 

Прор. Аггея, Теофанії 

ЗО 

17 

п 

Даниїла пророка 

Анісії мч. 

Даниїла і трьох мол. 

31 

18 

с 

Севастіяна муч. 

Меланії препод. 

Севастіяна і ін. муч. 




















18 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Загальний Церковний Устав 


І. 

СВЯТИЙ БЕЗПОЛИЄЛЕЙНИЙ 
В НЕДІЛЮ 

Вечірня Велика. Блажен муж, на Гос¬ 
поди возвах: стихир 10: воскресних 7, 
Святому 8, Слава: Святому, І нині: Дог¬ 
мат рядового гласа. Вход. По Світе ти¬ 
хий. Рцім всі. Сподоби. Стиховна вос¬ 
кресни, Слава Святому (як є), 1 нині: 
Богородичен воскр. стихгвни. По „Нині 
отпущаєши” Тропар воскр. гласа, Сла¬ 
ва: Тропар Святому, 1 нині: Богородичен 
воскр. по гласу Наславника. Отпуст вел. 

Утреня вел. По Бог Господь: Тропар 
воскр. 2. р. Слава: Тропар Свят. І нині: 
Богор. воскр. Сідальні воскр. Ангельсь¬ 
кий Собор. Іпакой гласа. Степенна гла¬ 
са. Евангеліє воскр.. На каноні Ірмоси 
гласа і Катавасія рядова. По 3 пісні Кон¬ 
дак, — Ікос, Слава: Сідален Свят. І нині: 
Богор. По 6 п. Юндак — Ікос воскр. Пе¬ 
ред 9 п. ..Честнішую Херувим”. По 9 п. 
„Свят Господь Бог наш” і Світилен 
воскр. Слава свят, (як є) І нині: Богор. 
світилна вгскр. На хвалитех 8 стихир 
воскр. Сл. стихира еванг. І нині: Пребла- 
гословенна: По славословію вел. Тропар 
воскр.' як глас 1, 3, 5, або 7. тоді „Днесь 
спасені?”, а як глас 2, 4, 6 чи 8, тоді „Вос- 
крес із гроба”. 

Літургія: Тропар воскр. Слава Кондак, 
І нині' Б городичен для 1, Б і 7 гласа вос- 
кресен а до інших гласів дібраний Бо¬ 
гор. ідо 2 гл. В молитвах неусипающу 
(Успення). до 3 гл. Діва днесь (Покро¬ 
ви! то і гл. йоаким і Анна (Різдва), 
до 6 гл. Заступнице христіян (з Паракли- 
са), до 8 гл. Взбранной Воєводі (Благов.) 

а б загальний: „Заступнице христі¬ 
ян” Прокімен воскр. Причастен: Хвалі¬ 
те Господа з небес , Апостол і Еван¬ 
геліє рядове. 


II. 

СВЯТИЙ ПОЛИЄЛЕЙНИЙ НА 
БУДНІ 

Вечірня Велика: „Блажен муж”, на 
Г'пподи возвах” стихир 6 або 8: Свят.: 


Слава: Свят; 1 нині: Догмат по гласу 
слави, (в Пятницю веч. Догмат уступа¬ 
ючого гласа) Пргк.: дня 3 Чтенія. Сти¬ 
ховна: Свят.; Слава: Свят.; 1 нині: Богор. 
воскр. Стиховні після наславника.— Тро¬ 
пар Свят.; Слава: І нині: Богородичен 
воскр. після Слави. Отпуст великий з 
поминанєм Служби лише Свят. 

Повечеріє: По „Достойно” Кондак 
Святого. 

Утреня: Тропар: Свят, 2 р„ Слава І ни¬ 
ні: Богородичен воскр. після Слави. Дві 
рядові Катизми з малими Ект. Сідалні: 
Свят, з Богород. Полиєлей. Величання: 
Свят. Ект. мала, Сідален полиєл. з Бого¬ 
род. на Слава І нині. Степенна 4 гласа. (1 
антиф.) Прокімен, Евангеліє і стихира 
по нім: Сзят. Канони: Богородичен з Ір- 
мосом на 6; Свят, на 8. (В суботу за Ка¬ 
нони Богород. Канон храма на 6.) Ка¬ 
тав. Рядгва. По 3-ій п.: Сідален: Свят. 
Слава І нині: Богород. — По 6-ій п.: 
Кондак — Ікос. Свят. По 9-ій п.: Світи¬ 
лен: Свят.: Слава І нині: Богород. його. 
Стихири хвалитні; Свят. 4; Слава І нині: 
Богород. Славослсвіє вел. Троп. Свят.: 
Слава І нині: Богород. воскр. після Сла¬ 
ви. — Отпуст великий. 

Часи: На всіх Тропар і Кондак Свято¬ 
го. 

Літургія: Антифони повседневні Тро¬ 
пар; Слава: Кондак Свят.; І нині: Бого¬ 
родичен після Слави. Прокімен, Алли- 
луя, Причастник: Свят. Апостол і Еван¬ 
геліє: (рядове і) Свят. 

В цей день невільно правити Служби 
Божої в чорних ризах, хіба похоронну. 

III. 

СВЯТИЙ ПОЛИЄЛЕЙНИЙ НА 
БУДНІ В ПОПРАЗДЕНСТВІ 

Вечірня велика: „Блажен муж.” На 
.Господи возвах”: Празн. 3; Свят. 5; 
Слава: Свят.; І нині: Празн. — Вхід. З 
Чтенія. Стиховна з Славою: Свят. І ни¬ 
ні: Празн. Тропар: Свят.; Слава і нині: 
Празн. 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


19 


Повечеріе мале: Кондак: Свят.; Сла¬ 
ва І нині: Празн. 

Утреня: Тропар: Празн. 2 р., Слава: 
Свят.; 1 нині: Празн. — По рядових Ка- 
тизмах. Сідалні: Свят; Слава І нині: 
Празн. — Полиєлей Величання. Ектенія 
мала. Сідален полиєлея Свят.; Слава І 
нині. Празн. Степенна 4 гл. (1 ант.). Про- 
кімен, Еванг. і стихира: Свят. Канон: 
Празн. на 6; Свят, на 8. Катав, рядова. 
По 3-ій п.: Кондак — Ікос: Празн. Сіда¬ 
лен: Свят. Слава І нині: Празн. По 6-ій 
п. Кондак — Ікос: Свят. По 9-ій п.: Сві- 
тилен Свят.; Слава І нині: Празн. Стихи- 
ри хвалитні: Празн. 3 і ; Свят. 3; Слава: 
Свят.; І нині: Празн. Славословіє велике. 
Тропар: Святого, Слава І нині: Празн. 
Отпуст великий з поминанням Служби 
Празн. і Свят. 

Часи: На всіх, Тропар Празника і Сла¬ 
ва: Святого. Кондак, на переміну: на 1-ім 
і 6-ім Празника, на 3-ім і 9-ім Святого. 

Літургія: а)коли був Празник Господ- 
ський: два антифони: Празн.; третий 
звичайний з прип: Празн. — б) Коли був 
Празник Богородиці: антифони дня. — 
Тропар: Празн. і Свят; Слава: Кондак 
Свят.; І нині: Празн. Прокімен, Аллилуя, 
Причастник: Празн. і Свят. Задостойник: 
Празн. Апостол і Евангеліє (рядове і) 
Свят. 

В цей день невільно правити Служби 
Божої в чорних ризах. 


IV. 

СВЯТИЙ ПОЛИЄЛЕЙНИЙ в 
НЕДІЛЮ 

На Великій Вечірни: „Блажен муж.” 
На „Господи Возвах” 10 стихир: 4 вос- 
кресні припадаючого гласа і 6 Святого, 
Слава: Святого, І нині: Догмат. Прокі¬ 
мен Суботи вечера і 3 чтенія Святого. 
Стихсвна воскресна. Слава: Святого, І 
нині: Богородичен по гласу Слави. При 
кінці Тропар воскресний, Слава: Свято¬ 
го, І нині: Богородичен воскресний по 
гласу Тропара Святого. Отпуст великий. 

На Повечерію: Кондак Святого по 
Трисвятім. 

На Великій Утрени: На „Бог Господь”: 
Тропар воскр. гласа, 2 р., Слава: Свято¬ 
го, І нині: Богородичен по гласу слави. 
Сідален воскр., Полиєлей і величанія 
Святого, Ангельський Собор, а по малій 
Ектенії Іпакой гласа, відтак 1-ий і 2-ий 
Сідален Святого без Богородичних, Сла¬ 


ва: 3-ий Сідален Святого, І нині: Бого¬ 
родичен його. Степенна гласа і все про- 
че до канона воскресне. На каноні, по 
3-ій пісни кондак, Ікос і Сідален Свято¬ 
го, по 6-ій кондак і Ікос воскресний, по 
9-ій Світилен воскр., Слава: Святого, І 
нині. Богородичен Світилна воскресно- 
го. На хвалитех 8 Стихир: 4 воскресні і 4 
Святого (4-а стихира наславна), Слава: 
Стихира євангельська, І нині: „Пребла- 
гословенна”. Проче до кінця воскресне. 
Отпуст великий з поминанням Святого. 

На часах: — На всіх Тропар воскр. і 
Слава: Святого. Кондаки: на 1-ім і 6-ім 
воскресний, на 3-ім і 9-ім Святого. 

На Літургії: Тропар воскр., Святого і 
кондак воскр., Слава: кондак Свято¬ 
го, І нині: Богородичен, по 
гласу Слави або Заступнице Христіян. 
Прокімен, Аллилуя, Апостол, Еванг. і 
Причастен, неділі і Святого. 


V. 

СВЯТИЙ ПОЛИЄЛЕЙНИЙ В 
НЕДІЛЮ В ПОПРАЗДЕНСТВІ 

На Великій Вечірни: „Блажен муж”. 
На „Господи возвах” 10 стихир: 3 воскр., 
З Празника і 4 Святого, Слава: Святого, 
І нині: Догмат. Прокімен дня., З чтенія 
Святого, Стиховна воскр., Слава: Свя¬ 
того, І нині: Празника. При кінці Тропар 
воскр., Слава: Святого, І нині: Празника. 

На повечерію: Кондак Святого, Слава, 
І нині: Празника. 

На Великій Утрени: Троп, воскр., 2 р., 
Слава: Святого, І нині: Празника. Сіда¬ 
лен і проче як в неділю без попразден 
ства, лиш по 3-ім сідални Святого, І ни 
ні: Празника. По 3-ій пісни Канона Кон. 
дак і Ікос Празника і Святого і Сідалеп 
Святого, Слава І нині: Празника; по 6, 
Кондак і Ікос воскр., по 9-ій Світил, вос¬ 
кресний, Слава: Святого, І нині: Празни¬ 
ка. На 9-ій пісни (крім неділь внутр Пра¬ 
зника Пасхи) береться „Честнійшую”, 
На хвалитех 8 стихир: воскресні 4 і Свя¬ 
того 4, Слава: Стихира Евангельська, І 
нині: „Преблагословенна”. 

На Часах: — На всіх Тропар воскр., 
і Слава: на 1-ім і 6-ім Празника, а на 3-ім 
9-ім Святого. Кондаки: на 1-ім і на 9-ім 
воскр., на 3-ім Празн. а на 6-ім Святого. 

На Літургії. — Тропар воскресний, 
Празника і Святого, Кондак воскр. Сла¬ 
ва: Кондак Святого, І нині: Кондак Праз¬ 
ника. Прокімен Апостол, Евангеліє і 
Причастен, Неділі і Святого. 



20 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


VI. 

СВЯТИЙ З ВСЕНОЧНИМ 
НА БУДНІ 

Вечірня Вел.: Слава святій. Прийдіте 
поклонімся, пс. 103. Бл. муж. На Госпо¬ 
ди возв. 8 стихир Свят., Слава: Свят. І 
нині: Догмат по гласу Наславника. Вхід. 
З Чтенія. Рцім всі. Литія святого.Стихов- 
на святого. На „Нині стп.” Тропар свят. 
2 р. Богородице Діво 1 р. 

На Утрені Великій: По Бог Господь 
Тропар Свят. 2 рази Слава: 1 нині: Бо- 
гор.. воскр. після гл. Троп. Сідальні 2 
Свят.; Полиєлей, Величаніє, Сідален, по- 
лиєлей, Степенна празника. Єванг. і 
стихира Свят. На каноні Ірмоси Св. Ка¬ 
тавасія рядова. По 3 п. Сідален. Свят. 
Сл І нині: Богор. По б п. Кондак—Ікос 
Свят. На 9 п. „Честнійшую” (крім 20 і ЗО 
і.) По 9 п. Світилен Свят. 2 рази Сл. І ни¬ 
ні. Богор. На хвалитех стихири Свят. І 
нині: Богор. По Славссловію вел. Тропар 
Свят. Сл. І нині: Богор. воскр. — 

На Літургії: Тропар Святого, Сл. Кон¬ 
дак Свят. І нині: Богородичен. Прокі- 
мен. Причастен. Ап. Єв. Свят. 

VII. 

НЕДІЛЯ З БДІННИМ АБО ПРАЗ- 
НИКОМ БОГОРОДИЧНИМ 

На Вечірні Великій: Слава Святій. 
„Прийдіте поклонімся”і псалом ІОЗ.Про- 
че береться як повище, лише як Празн. 
Богор., то на Госп. возв.: Слава: І нині: 
Празн. По Ісполним: Литія, як Богоро¬ 
диці то вся Празника, а як Святого, то 
перша стихира Храма, дальші святого, 
Сл. Свят. І нині: Богор. зо стихир вос- 
кресних по гл. Наславника. На стиховні 
стихири воскрвесні. Сл. І нині: Празн. 
Богородичного, а як Бдінний то Слава: 
Свят І нині: Богор. воскр. з стиховни 
по гл Наславника. По „Нині отпущає- 
ши” Тропар Празн. З р. а як Бдінний: 
Богородице Діво 2 р. Тропар Свят. 1 р. 
По благословенню хлібів: Буди імя 
Госп і пс. 33. Отпуст воскр. з поминан¬ 
ням Празника Богор. або святого дня. 

Утреня: По Б г Господь: Тропар 
воскр. 2 р. Сл. 1 нині: Празн., а як Бдін¬ 
ний: Сл. Свят. І нині: Богор. воскр. по 
гл Наславн. (як Празн. Бггор. Прокімен, 
Ев. Празн. і по 50 псалмі стихира Праз¬ 
ника. Святому беремо лише тоді Прокі¬ 
мен. Еванг і стихиру. як його Храм.) 


Кансн з Ірмосами воскр., катавасія рядо¬ 
ва. По 3 п Кондак—Ікос воскр. і Сіда¬ 
лен Празн. По 6 п. Кондак—Ікос празн. 
(Як Бдінний, то на каноні як під 1.) На 
9 п. „Честнійшую”, Світилен воскр. Сл. І 
нині: Празн. На хвалитех як під IV., ли¬ 
ше Слава Празн. (Святому Слава: лише 
тоді, як його храм,) а стихира ев. по У- 
трені. Тропар один з двох воскресних. 

Літургія: Тропар Воскр., Празн. або 
Свят.; Кондак воскр., Сл. І нині: Кондак 
Празн., як Свят., то Сл. Кондак Свят. І 
нині: Богор. дібраний як під 1. Проче 
все неділі і Празн. чи Святого. Задо- 
стойник Празн. 


VIII. 

ПРАЗНИК БОГОРОДИЧЕН 
НА БУДНІ 

Усе, як під VI. лише по стихирах все 
Сл. І нині: Празн. на Утрені: Троп. Празн. 
2 р. Сл. І нині: той сам. На 9 п. Припів 
Празн. При кінці Тропар Празн. 

Літургія: Тропар Празн. Сл. І нині: 
Кондак Празн. Проче і Задостойник 
Празн. 


IX. 

ПРЕД — І ПОПРАЗД (ГОСПОД. 

АБО БОГОР.) В НЕДІЛЮ 

Усе, як під 1, лише на Вечірні на Госп. 
возв. воскр. 4, Празн. З, Свят. З, Слава: 
Празн. І нині: Догмат гласа. Стиховна 
воскр. Слава Святсму (як є), І нині: 
Празн. По „Нині отпущаєши”: Тропар 
воскр. Слава Святому, І нині: Празника. 

Утреня: На тропарах і Світильнах І ни¬ 
ні: Празн. На Каноні по 3 п. Кондак— Ікос 
Празн., Сл. Сідален Свят. І нині: Празн. 
на хвалитех стихир воскр. 4, Празн. 4 з 
2 їх припівами, Слава: стихира еванг. По 
славословію вел. Трспар воскр. один з 
двох. — 

Літургія: В попразд. Господс. З анти¬ 
фони Празн., так само Прийдіте покло¬ 
німся. Тропар воскр. і Празн. Слава Кон¬ 
дак воскр. І нині: Празн. Трисвятоє Про- 
кїмен, Ап. Аллилуя, Еванг. і Причастен 
лише недільні. Задостойник Празника. 


X. 

ВІДДАННЯ ПРАЗНИКА 
В НЕДІЛЮ 

Служба святого рядового переносить¬ 
ся на інший день. Усе як під 1 тільки на 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


21 


Вечірні: На Госп. возв. воскр. 4. Празн. б, 2 їх припівами. Сл. стихира єванг. Пс 
Сл. Празн. 1 нині: Догмат гласа. На сти- Славословію вел. Троп, воскр. — 
ховні і на Тропарях: Слава: І нині: Літургія. Тропар як в Попразд. Про 

Празн. Так само на Утрені: На каноні по кімен, Аллилуя і Причастен неділі. 
3. п. Конд.—Ікос і Сідален Празн. На 9 п. Празн. Апост. і Євангеліє, як Празн. Гос. 
“Чеснійшую” світилен воскр. Сл. І нині: подс., то лише Неділі як Богородичен то 
Праз. На хвалитех воскр. 4 Празн. 4 з Неділі й Празн. 





Ідуть роки. їх крок твердий. їх слід глибокий, 
їм вічність шлях безкрайннй простелила . . . 

На ньому рік один — момент, одна хвилина, 

Для Нації, що тисячліття пережила. 

Ідуть роки ... За кожним з шіх ми хочемо счислити, 
Що дав він нам, які наніс нам втрати . . . 

Яке для Нації, що вічно хоче жити — 

Минули рік значіння може мати? ! . . . 

Ідуть роки . . . Такі тяжкі, такі жорстокі. 

І всі воші один нам оставляють досвід: 

Лиш цей іде на кінці у поході народів — 

Хто без ідеї йде і манівцем, наосліп. 

Ідуть роки та оставляють людям досвід: 

Живіш народ потрапить кожну втрату 
Відзпскатп колись в наступних роках, 

Якщо лиш віри він в своє призначення не втратив . . . 

Бо знов пршїдуть роки бурхливі і суворі 
І скажуть: “Здобувай, як тп готовий!” 

Тоді така .шш сила вдержить прапор вгорі, 

Що з віри виросла й з великої любовп. 

ЯРЗА 









ЙОГО ЕКСЦЕЛЄНЦІЯ ЖОРЖ П. ВАНІЄ, 
Генерал-Губернатор Канади, і Дружина 





КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


23 


С. Килимник 


Віл Конотопу ло Полтави 

ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКВОЮ ПРИ ПЕРШИХ НАСТУПНИКАХ 
БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 


Знеможена й вичерпана Україна фі¬ 
зично (військово), морально й матері- 
яльно, після важких та довгих воєн з 
Польщею — через важкі історичні об¬ 
ставини — попадає в московську пастку. 
Україна в тому часі мусіла шукати на¬ 
дійного союзу з якоюсь міцною держа¬ 
вою. Туреччина, як “басурменська”, в 
ті часи була дуже непопулярна; про 
Польщу, після свіжих ран, — говорити 
не приходилось, — залишилась лише 
Москва. З нею і вклав гетьман Богдан 
Хмельницький відомі “СТАТТІ” — обо¬ 
ронний союз, як рівний з рівним, з на¬ 
ближенням до протекторату. 

Але, як відомо, Москва потрактува- 
ла цей договір інакше, ніж думав геть¬ 
ман, і з перших початків повела наступ 
на суверенні права Гетьмана та на воль- 
ності козацькі . . . Хмельницький по¬ 
бачив, що попав у пастку, бачила це й 
вся козацька старшина, духовенство, 
шляхта, Запорожжя та “чернь”. Україн¬ 
ське суспільство в найкоротшому часі 
відчуло важку руку “одновірця”-протек- 
тора — Москви. Всі міцно вірили, що 
Гетьман Богдан виведе Україну на ши¬ 
року дорогу волі й цілковитої незалеж¬ 
ності як від Польщі, так і від Москви. 
Тому Богдан Хмельницький рішучо вста¬ 
вав проти порушення Москвою СТАТ- 
ТЕЙ, зрозумів політику Москви й стан 
України — й укладав пляни не лише 
звільнитись від “протектора-одновірця”, 
але й ослабити Москву настільки, щоб 
вона ніколи не посягала по суверенні 
права Української Держави. 

Гетьман Богдан Хмельницький уклав 
плян такий: домовитись і підписати вій¬ 
ськовий союз з державами, які оточу¬ 
ють Московську державу — на півночі 
з Швецією, на заході з князем Семиго- 
рода Ракочієм, Молдавським та Волось¬ 
ким господарями, а на півдні з Кримом, 
васалом (Навіть і козацький корпус 
брав участь у війні проти Москви). 


Москва вдарила на сполох . . . Тоді 
вона трактувала український нарід лише 
як “єдиновірців - черкасів” (?!). Про 
“братів” тоді мови не було. Але, дові¬ 
давшись, що “Черкасія”, країна багата, 
посідає важливу стратегічну територію, 
тут-же й Чорне море, а нарід її •— чер¬ 
каси, нарід войовничий, героїчний, є за¬ 
хистом від тодішнього Криму, від татар 
та турків — і тому повела інтензивний, 
але, спочатку обережний наступ на 
Україну. 

II. Смерть Гетьмана Богдана 
Хмельницького 

За Гетьмана Богдана відносно уста¬ 
лилась Українська Держава політично, 
економічно, правно й адміністративно, 
посідаючи певне місце серед європейсь¬ 
ких держав. Був певний лад (Правда, 
влада була цілком військового характе¬ 
ру, та інакше в той час і не могло бути; 
не час було переводити Україну на мир¬ 
ний стан...). Всі спроби ворохобні ко¬ 
зацької, старшинської, чи запорожської 
— припинялись дуже скоро й уміло. 

Зі смертю Хмельницького українсь¬ 
кий нарід, усі верстви, розгубилися. 
Правда, Великий Гетьман передбачував, 
що з його смертю пічнуться роздори й 
свари — боротьба за булаву, а тому та¬ 
ки бажав з цього боку, як і з інших, щоб 
установити гетьманство спадковим, на- 
слідним. А ще й до цього, то й станови¬ 
ще було тоді ускладнене: розумний, та¬ 
лановитий і здібний старший син, Тиміш, 
загинув, а залишився 16-річний юнак, 
Юрій, який не міг похвалитися ані ро¬ 
зумом, ані здібностями, ані фізичним 
розвитком, ані досвідом державного 
правління. Але Генеральна та козацька 
старшина, на знак глибокої пошани до 
Великого Гетьмана, зібралась на Раду в 
його дворі 23-го серпня, 1657 р., і обра¬ 
ла гетьманом Юрія Хмельницького. Пра- 



24 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


вда, Гетьман Богдан перед цим назвав 
відповідних йому наступників, кандида¬ 
тів у гетьмани: Переяславського полков¬ 
ника Павла Тетерю, Полтавського пол¬ 
ковника Мартина Пушкаря та військово¬ 
го писаря Івана Виговського. Рада ок¬ 
ликнула: “Юрія Хмельницького волимо 
собі гетьманом!” Юрій Хмельницький, 
в силу козацьких звичаїв-традиції, від¬ 
мовлявся, але, “його вкрили прапорами 
й шапками, сурмили в сурми, палили з 
гармат і рушниць”, що вважалося доко¬ 
наним фактом обрання в гетьмани. 

Зваживши на малолітство Юрія, Бог¬ 
дан перед смертю доручив опікунство 
над ним Генеральному Військовому Пи¬ 
сарю Івану Виговському, своєму довго¬ 
річному помічникові й дорадникові. 

ІІГ. Іван Виговський 

Іван Виговський походив з шляхет¬ 
ського роду, герба Абданк; на Запорож¬ 
жі не був. Народився він у місті Гоголе- 
вім, на Київщині, в православній родині 
шляхтича Остапа Виговського. 

Вчився він у Києво - Могилянській 
Академії, яку пізніше спогадував з ве¬ 
ликою (приємністю; потім поступив до 
кварцяного війська; був писарем при 
польському комісарі в козацькому вій¬ 
ську й дослужився до ранги поручника; 
служив при міському суді в Луцьку; був 
членом Львівського православного Брат¬ 
ства з 1662 року. 

В 1648 році Іван Виговський, як вій¬ 
ськовий, був при загоні Потоцького під 
Жовтими Водами. Тут був поранений і 
попав у полон до татар. Хмельницький 
знав Івана Виговського ще раніш як доб¬ 
рого українського патріота, як розумну, 
освічену й корисну для України людину, 
— тому й викупив його з татарського 
полону (виміняв у татар на коня), і 
прийняв до себе на службу, доручивши 
писарство. 

В скорому часі Виговського було по¬ 
ставлено Генеральним Писарем Війська 
Українського. Він працював щиро й вмі¬ 
ло: добре й вдало підбирав талановитих 
співробітників; був добрим дипльома- 
том; виховав чимало здібних урядовців 
вищої ранґи, талановитих дипльоматів 
і політиків. 

Іван Виговський, будучи сам визнач¬ 
ним дипльоматом та політиком, завжди 
був у повному курсі справ і зовнішньої 
і внутрішньої ПОЛІТИКИ. Як висловлю¬ 


ються, він був правою рукою Хмель¬ 
ницького, його першим дорадником і 
вірним помічником, увесь час перебува¬ 
ючи з Гетьманом у походах. 1648 року 
був у Галичині й їздив до Семигороду; 
1649 року уклав Зборівську Умову; 1653 
року вів переговори під Жванцем; 1655 
року — під Львовом; провадив усі пере- 
справи з Москвою, Швецією, Кримом та 
іншими державами. Він часто заступав 
Гетьмана, гамував його інколи Острі ви¬ 
ступи! сам був спокійної вдачі, зрівнова¬ 
жений, умів дотримувати належних та¬ 
ємниць; у рішучий мент виявляв силу 
волі, наполегливість і надзвичайну енер¬ 
гію. М. Грушевський так характеризує 
Івана Виговського: 

“...був чоловік досвідчений, розум¬ 
ний, бувалий, не кепський політик, 
при тім, без сумніву -— патріот ук¬ 
раїнський, завзятий автономіст, од¬ 
нодумець старшини, що разом з нею 
щиро бажав забезпечити свободу й 
незайманість України...” 

(М. Грушевський, Ілюстрована Істо¬ 
рія України, Київ-Відень, 1921 р., 
стор. 326). 

IV. Державні погляди Івана Виговського 

Іван Виговський — це людина твер¬ 
дих переконань і поглядів на життя й 
державу. Працюючи в Польщі, він мав 
повну нагоду добре приглянутись до 
державного ладу Речі Посполитої; піз¬ 
ніше, прцаюючи Генеральним Писарем 
при Гетьмані Хмельницькім — він гли¬ 
боко вивчив державне життя України, 
знав позитивні та негативні сторони цьо¬ 
го життя, і обмірковував потрібні рефор¬ 
ми, хоч і не думав сходити з державного 
шляху Хмельницького. Він уважав, що 
керівними верствами держави, — близь¬ 
ко Платона, — мусять бути такі: козаць¬ 
ка старшина, шляхта та вище духовен¬ 
ство, — на жаль, не зважав на козацтво 
та селян. Ці верстви близькі до Вигов¬ 
ського своїм економічним, соціяльним 
та культурним станом. Козацька стар¬ 
шина — це як державна адміністрація; 
шляхта, як імпульс економіки держави, 
а духовенство — мозок — культура, ос¬ 
віта, виховання. Отже, основною помил¬ 
кою, яка привела до трагічного кінця 
Україну, його самого та козацьку стар¬ 
шину, ■— це нехтування “черні”, як сили, 
як верстви. Другою значною помилкою 
Виговського —• це недооцінка значіння 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


25 


й сили Запорожжя. Козацька старшина 
міцніла та збагачувалась, прибираючи 
“чернь”, поневолюючи “посполитих”, 
та не зважаючи на козаків. Хмельниць¬ 
кий стримував такі потягнення старши¬ 
ни й таким чином регулював взаємини 
верхів і низів. 

Приймаючи булаву, гетьман Іван Ви- 
говський визначив свої погляди в ви¬ 
слові: 

“...Ця булава буде доброму на лас¬ 
ку, злому на кару; нікому у війську 
підлещуватися я не буду; військо 
Запорожське не може бути без стра- 
ху . . .” 

Ця його деклярація і була своєрідною 
погрозою проти всіх тих, які пізніше 
проти нього повстали. Хотів він взяти 
такий твердий курс лише для того, щоб 
скорше й без ворохобні зміцнити Укра¬ 
їнську Державу, самостійну й незалежну. 

Надхненником І. Виговського, його 
найближчим співпрацівником, що мав 
не будь який вплив на гетьмана — був 
високо освічений, талановитий дипльо- 
мат і політик, також представник шлях¬ 
ти, — Юрій Немирич. Він здобув високу 
освіту в Оксфорді, Кеймбридж та в Па¬ 
рижі. Спочатку він був аріянином, потім 
повернувся до прапрадідівської право¬ 
славної віри; переїхав до Чигирину й був 
правою рукою гетьмана Виговського. Це 
також був глибокий патріот-українець і 
великий знавець Заходу та державного 
будівництва. 

З боку вищого духовенства — най¬ 
ближчим до гетьмана був Київський Ми¬ 
трополит Діонісій Балабан, обраний на 
митрополичий престіл усупереч москов¬ 
ському бажанню. 

Гетьман Іван Виговський намагався 
здобути в вищих верств признання та 
підтримку, співпрацю, як перевагу про¬ 
ти “черні”, і мав намір утримувати геть¬ 
манську владу на високому поземі, як і 
Хмельницький. 

V. Зовнішня політика Гетьмана 
Виговського 

Основне завдання Виговський ставив 
перед собою та перед вищими верства¬ 
ми — порвати всякі звязки з Москвою, 
розірвати попереду укладений, 1654 р., 
договір Гетьманом Хмельницьким. Уся 
політика гетьмана Івана Виговського бу¬ 
ла скерована саме в цей бік. Для цього 
треба було знайти місце опертя — інші 


держави — відповідних союзників. Дня 
1657 р., в Корсуні підписує гетьман Ви¬ 
говський союз проти Московської дер¬ 
жави з Швецією. Основний зміст того 
союзу: обидві' сторони забезпечували 
собі взаємну допомогу проти ворожих 
нападів; зобовязувалися взаємно інфор¬ 
муватись про пляни ворогів; підпису¬ 
вати мир тільки спільно. Крім цього, 
Швеція мала визнати Україну вільною 
державою і зобовязувалась боронити її 
свободи; Українська держава, крім укра¬ 
їнських земель по Вислу, мала обіймати 
також і білоруські землі від Березини 
до границь Прусії; обидві країни мали 
право вільної торговлі через Прусію; 
Україна мала дозвіл набирати добро¬ 
вольців шведських, як також і офіцерів 
у своє військо, в разі потреби; мала пра¬ 
во закуповувати в Швеції зброю та аму¬ 
ніцію; мала право спроваджувати з 
Швеції ремісників та інші фахові сили 
і т. д. 

Одночасно гетьман І. Виговський від¬ 
новив союз з Кримом, і татари увесь час 
гетьманування Виговського були йому 
вірні. 

Виговський покінчив з Польщею пе- 
ремирям: обі сторони припинили всякі 
військові дії та відділилися невтральною 
смугою між Случчю й Горинню. 

VI. Наступ Москви на суверенні 
права України 

Москва ще при Хмельницькому на¬ 
магалася повести рішучий наступ на 
Україну, але разом з цим побоювалась 
Великого Гетьмана, знала його автори¬ 
тет серед українського суспільства, та й 
в усій західній Европі; вона добре ба¬ 
чила вороже наставлення до неї і Геть¬ 
мана і всієї України. Снувала Москва 
пляни, як краще оплутати Україну, як її 
ослабити, а потім цілком підкорити. На¬ 
самперед Москва вирішила посадити 
своїх воєвод, спочатку в Києві, а потім 
і в інших українських містах; разом з 
московськими воєводами ввести й війсь¬ 
кові залоги; в більше важливих місце¬ 
востях побудувати фортеці для своїх 
залог. Коли воєвод посаджено, Москва 
поставила питання, щоб людність, осе¬ 
лена біля цих фортець, підлягала воєво¬ 
дам, їх суду; щоб прибутки з аренд та 
подимного йшли на утримування мос¬ 
ковського війська; щоб козацькі війсь¬ 
ка залишили Старий Бихів і Чавси на 


26 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Білорусі. А ще пізніше цар зажадав, щоб 
гетьман України підписувався не “віль¬ 
ний підданий”, а “вірний підданий”. А 
щоб вимогти якнайбільше від України, 
обезсилити її, взяти міцно в свої руки, 
цар вислав військо в Україну. 

Наступ Москви відчувала вся Укра¬ 
їна, а в першу чергу козацька старшина, 
й всі були однієї думки: остаточно пор¬ 
вати з Москвою. 

Виговський давно, ще за Хмельниць¬ 
кого, відчував цей московський наступ, 
цей тягар, але ще не почував себе в силі 
рішучо порвати з Москвою, а тому вів 
дипльоматичні переговори, відтягав час, 
щоб краще підготуватись. Виговський 
змагав до того, щоб підписати з Мос¬ 
квою союз, як рівний з рівним, і ставив 
питання перед Москвою: щоб вона не 
втручалася у внутрішні справи; щоб вій¬ 
сько українське, монета, суспільний 
устрій, і взагалі життя України — і все 
було цілком незалежним. А головне, 
щоб Москва не сміла провадити поза 
плечима гетьмана переговори з окреми¬ 
ми полковниками, з Запорожжям та ду¬ 
ховенством — усе повинно переходити 
через Канцелярію Гетьмана, а самого 
гетьмана Москва мусить шанувати, як 
суверена й єдиного репрезентанта дер¬ 
жави. 

В розмові з моськовським послом 
Виговський прямо сказав у відповідь на 
фальшиві сентименти, що Україна, це 
“гілля відломане від природнього коре¬ 
ня Великоросії”: “Нехай Великоросія 
буде Великоросією, а Україна — Укра¬ 
їною, — ми є військо непереможне...” 

Тоді Москва вирішила розкласти 
Україну з середини: вона наслала хмари 
пропагандистів, шпигунів, урядовців та 
воєвод і почала настроювати “чернь” на 
козацьку старшину; полковників підпла- 
чувала, обдаровувала соболями й на- 
узькувала проти гетьмана; вела окремо 
пересправи з Запорожжям, з полковни¬ 
ками Барабашем, Пушкарем і іншими; 
мала свої куплених і серед духовенства; 
пускала і ширила провокації за прово¬ 
каціями. Але, щоб це не було порожні¬ 
ми розмовами, я подам окремі моменти 
цих взаємин України з Москвою за мос- 
ковськими-ж джерелами та історичними 
архівними документами. 


VII. Пересправи Гетьмана Виговського 
з Москвою 

Отже, Великий Гетьман Хмельниць¬ 
кий не встиг завершити святу справу Ук¬ 
раїни, як незалежної й цілком самостій¬ 
ної держави, не встиг унезалежнити її 
від Москви, яка так нечесно спотворила 
й витлумачила ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТ¬ 
ТІ. Це все добре розуміла основна ко¬ 
зацька старшина, розуміло духовенство 
та й Запорожжя. Розуміла й Москва, що 
Україна не бажає бути від неї в такій 
залежності, але побоювалась козацько¬ 
го батька, була з ним обережна, і знала, 
що Великий Гетьман започаткував со¬ 
юзи з кількома державами включно з 
метою унезалежнення України від Мос¬ 
кви та ослаблення московських сил. 

І от, 6 серпня (27 липня), 1657 року, 
Великий Гетьман лежить у гробі безди¬ 
ханний. Вся Україна засмучена: хто буде 
гідним наступником Богдана? Кого так 
слухатимуть і чиї накази так слухняно 
виконуватиме українське військо, і вся 
Україна, як виконувала накази Хмель¬ 
ницького? Хто завершить велику спра¬ 
ву — волі українського народу? Хто ви¬ 
веде Україну на шлях цілковитої неза- 
лежности? А Україна в оточенні лютих 
ворогів, які чигають на неї: з півночі 
Москва, з заходу Польща, а з півдня — 
Туреччина з своїм васалем Кримом. Вре¬ 
шті, найголовніше, хто поведе Україну в 
останій бій за волю й правду українсь¬ 
кого народу з Москвою, як водив Вели¬ 
кий Богдан? 

Син Богдана, 16-річний юнак, Юрій, 
ще недосвідчений, слабкий волею і фі¬ 
зично. Вища козацька старшина, як це 
відомо з минулих часів, — поведе бо¬ 
ротьбу за гетьманську булаву й ставити¬ 
ме справу особистої чести й особистих 
інтересів вище державних ... А до 
всього, не стало Гетьмана, не стало од- 
ночасово й другого великого патріота 
України — Митрополита Київського, 
Сильвестра Косова. Велика туга оповила 
Україну. 

Про ці сумні події Генеральний Пи¬ 
сар Іван Виговський не поспішав пові¬ 
домляти Москву. За кілька днів перед 
своєю смертю Богдан вислав Переяслав¬ 
ського полковника, Павла Тетерю, до 
Москви, що прибув туди 4 серпня (с.с.). 
На дипльоматичну промову полковника 
Тетері думні бояри в імені царя ставлять 
питання: чи збирають урядовці в горо- 



КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


27 


дах прибутки на царську величність, і 
чому не віддає гетьман тим людям, яких 
цар присилає? Тетеря відповів: 

“Нам тепер дискутувати з Гетьманом 
не можна, бо це йому буде не любо”. 
Друге питання: Гетьман не дотримуєть¬ 
ся Статтей і приймає чужоземних пос¬ 
лів”. Полковник Тетеря відповів: “Нам 
усього цього гетьману виговорювати не 
можна”. Ці відповіді цікаві тим, що Те¬ 
теря дає «ідчути думним боярам, що в 
Україні гетьман не нижче їх царя на 
Московщині. 

В грамоті Виговського до царя є ці¬ 
каві відомости: Виговський інтригує ца¬ 
ря й пише, що післав посла до шведсь¬ 
кого короля вивідати його пляни та що 
скаже Беневскому, щоб вибрали в Поль¬ 
щі московського царя за короля (Соло¬ 
веє. Исторія Россіи, т. Хі-й, стор. 3-4). 

По смерти Митрополита Київського, 
Сильвестра Косова, Москва намагається, 
щбо духовенство вибрало нового Мит¬ 
рополита з благословіння царя-патріяр- 
ха московського, “без указа царського” 
духовенства не збирати. Але духовенст¬ 
во обрало, не питаючись Москви, нового 
Митрополита Діонісія Балабана. А Ви¬ 
говський сказав: “Вибирайте Митропо¬ 
лита між собою, кого хочете, а нам те¬ 
пер по смерти гетьманській до того діла 
нема” (Московскій главний архив мини- 
стерства иностранних дел; Дела Мало- 
россійскія 1657 год). 

Виговський, співучасник політики Б. 
Хмельницького, був лише однієї думки: 
абсолютно відмежуватись від Москви. 
Але він діє дуже обережно, дипльома- 
тично, а тому й пише до Москви, що він 
бажає відпочити, щоб цар дав йому ма¬ 
єтності в Литві. Так відводить очі Мос¬ 
кви. А далі пише, щоб цар військ своїх 
на Україну не посилав: 

“...У нас тепер від неприятеля небез¬ 
пеки нема, а в війську багато неро¬ 
зумних людей, які стануть мислити, 
що царські бояри йдуть з військом, 
щоб Військо Запорожське чим будь 
стиснити (обмежити — С. К.), а нам 
тепер війська непотрібно. Царська 
величність зволивби в своїй грамоті 
спочатку написати імя гетьмансько¬ 
го сина Юрія, щоб йому не було 
прикро; батько його государю бив 
чолом, щоб після нього гетьманом 
бути сину його, й царської велично- 
сти на те згода є...” (Архив Минис- 


Т-К-С'8 приносить полегшу при 
ревматичних болях албертійсь- 
кому фармереві 

П. Павл Мерклер, П. О. Вох 229, Торсбі, 
Алберта, пише: 

“Через останніх 20 років я терпів від 
сильних ревматичних болів і дуже силь¬ 
ної саятики в моїх ногах. Я є фармер і 
мені дійсно трудно приходилось працю¬ 
вати. 

Це було велике благословенство для ме¬ 
не, коли яд овідався про Тетріеїоп’з 
Т-К-С’з на радіо. Моя жінка сказала, що 
я пробував усе, щоб зменшити мій біль, 
але не знайшов нічого, що мені помоглоб. 
Одначе коли я спробував Т-К-С’з, це не 
потревало довго, коли я почув полегшу 
від болів. Деколи мій біль був прямо до 
невидержання, тож ви можете зрозуміти, 
який яв дячний, що знайшов у Тетріеїоп’з 
Т-К-С’з лікарство, яке дає мені скору і 
вдоволяючу полегшу від моїх терпінь.’ 

Подібно як отні інших уживачів Т-К-С’з, 
п. Мерклер переконався, що він міг краще 
працювати на фармі після того, як Т-К-С’з 
злагіднив його майже невиносимий ревма¬ 
тичний і саятичний біль. Тож для скорої 
полегші від сильних рев¬ 
матичних болів і тупих, 
змучуючих болів мязів, 
дістаньте пачечку Теш- 
ріеіоп’з Т-К-С’з сьогод¬ 
ні, лише 85с і $1.65 у 
вашій аптеці. 


терства юстиціи; Столбци Малорос- 
сійского Приказа ном. 6001). 

Тут бачимо, як мудро, дипльоматич- 
но Виговський дає зрозуміти Москві, що 
військо, яке вона вводить, Україна не 
бажає мати в себе. А до обрання геть¬ 
мана Москва також не має прав ніяких. 

В той-же час Виговський писав до 
Путівльського воєводи, Зюзина: “Коли 
хочеш знати хто тепер обраний у геть¬ 
мани, то я думаю, ти знаєш, що ще за 
життя покійного Гетьмана вся старши¬ 
на обрала сина його, пана Юрія, який і 
тепер гетьманом перебуває, а надалі як 
буде, — не знаю, одразу після похорону 
збиреться Рада з усієї старшини й де¬ 
якої “черні”; що урадять на цій Раді, — 
не знаю. А я після таких трудів великих, 
рад би відпочити й ніякого урядництва 
й начальства не бажаю...” 1 ) (Там-же). 

Одночасно Виговський писав до Ки¬ 
ївського воєводи Бутурлина, що польсь¬ 
кий посол Беневський присланий для хи- 
трости, щоб “відлучити” Військо Запо¬ 
рожське від високої царської руки. Інак¬ 
ше кажучи, що Україну Польща вважає 




28 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


за самостійну державу; а Україна, як су¬ 
веренна держава, приймає послів. 

Основні засади Москви, в справі опа¬ 
нування України, були такі: посилання 
пропагандистів в Україну, яких обовяз- 
ком було: організувати свари між стар¬ 
шиною, зокрема, між полковниками; 
користуючись сварами та заколотами — 
садити своїх воєвод та вводити війська; 
підкуповувати та обдаровувати впли¬ 
вових людей. Москва, ще не знаючи про 
вибори гетьмана Виговського, посилає 
в Україну стольника Кікіна (Кикина), а 
також військо під командою Григорія 
Ромодановского та Василія Шереме- 
тьева. Крім цих, надсилає Олексу Тру- 
бецького, Богдана Хітрого та інших. 

Кікінові наказано було говорити ря¬ 
довим козакам та черні: 

“...Чи давали їм підчас походу за 
гетьмана Богдана платню? І, коли 
скажуть, що не давали, вмовити, що 
гетьман робив це без відома царя, 
який призначив їм на платню збір 
з городів і повітів малоросійських, 
і тепер усе це наказав розглянути й 
наказ учинити князю Трубецкому. 
Кікін повинен був говорити з війта¬ 
ми, бурмістрами й міщанами на¬ 
одинці, що гетьмана не стало, а на 
городи малоросійські наступили не- 
приятелі. Кримський хан і Ляхи, та 
в них-же між собою сталося замі¬ 
шання та колотнеча; царська велич¬ 
ність для їх захисту послав військо, 
а для своїх государевих справ — 
князя Трубецкого з товаришами: 
так вони би нічим не ображались. А 
коли стануть говорити: добре бу- 
лоб, колиб великий государ для 
всяких неприятельських приходів і 
розправних діл зволив бути в них у 
городах своїм воєводам, то відпо¬ 
відати, що всі ці справи покладені 
на князя Трубецкого. А коли іпро 
воєвод і не почнуть говорити, то 
Кікіну самому почати, щоб -госуда- 
ревим воєводам бути в черкаських 
знатних городах для того, щоб та¬ 
мошнім мешканцям від полковників 
і других людей кривд і податків не 
було. Кікін повинен був усюди роз¬ 
відати: хто в Черкас начальний чо¬ 
ловік; кого більше слухають і кого 
хотять обрати в гетьмани, чи Юрія 
Хмельницького, чи кого другого, і 
чи нема тепер між Черкасами на пол¬ 
ковників якого рокошу, і коли є — 


за що? І чого між ними ждати (на¬ 
діятись), і чи захотять, щоб у горо¬ 
дах були государеві воєводи” (Сим- 
бирскій Сборник; Кикинскія бума- 
ги). 

Тут ми бачимо методи Москви: про¬ 
вокації, брехні, сексотство, облуду, ви¬ 
кликання колотнеч, сварок, ворожнечі 
серед старшини та черні. Москва через 
свою агентуру встигла розпочати колот¬ 
нечі в Україні на верхах, і на низах. 
“...Нацьковує маси на Виговського, 
роблячи з нього замаскованого по¬ 
ляка; звичайно, робить це вона не 
безпосередньо, а через своїх аген¬ 
тів, решту роблять московські гро¬ 
ші. Назверх, звичайно, все порядку, 
вона визнає Виговського за гетьма¬ 
на й жадних застережень при тому 
не робить” (Р. Млиновецький, Істо¬ 
рія українського народу, Українське 
наукове В-во”, 1955 р., Мюнхен). 

Московська агентура все більше й 
більше просякала в народні маси та і в 
старшинське середовище й щодалі — 
все сильніше розкладала українське сус¬ 
пільство. Російський історик Соловьев 
писав: 

“...Тяжело било подчиненіе Москов- 
■скому государству... Последній (Ви- 
говський) имел основаніе устрем- 
лять свои взори на запад...” (С. Со¬ 
ловьев, Исторія Россіи, том XI, стр. 
8 .). 

Частина козацької старшини, заохо¬ 
чена московськими обіцянками маєтно- 
стей, грішми та соболями, — дивилась у 
бік Москви; друга частина дивилась у 
бік Польщі, що обіцяла повну автоно¬ 
мію, цілковиту свободу й недоторка¬ 
ність; треті — мріяли тільки про абсо¬ 
лютно вільну й від нікого незалежну 
Україну. Військо й чернь, нацьковані- 
наузькані московськими агентами та За¬ 
порожжя, на чолі зі зрадником Бараба- 
шем — ставилися неприхильно до геть¬ 
мана. Про Польщу, з якою Україна кро- 
вавилась так довго, з військом та пос¬ 
пільством— і говорити не приходилось; 
про Крим та Туреччину, як “бусурме¬ 
нів” — також не могло бути мови. А на¬ 
ступ Москви, яка користувалась з внут¬ 
рішнього замішання та розбіженості, — 
все кріпшав. Внутрішній стан України 
був дуже важкий; а до всього, запорож¬ 
ці не толерували належно Виговського, 
бо “він не був запорожцем”; полковни¬ 
ки, прихильники Москви, — ворожо бу- 


КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


29 


ли настроєні й виставляли аргумент, що 
Виговський не був полковником; коза¬ 
ки й взагалі чернь —- ставились до Ви- 
говського стримано, бо він був шлях¬ 
тич та, за московськими провокаціями, 
“прихований лях”. Що робити в такому 
стані наймудрішій людині, найглибшо¬ 
му жертвенному патріотові? Що роби¬ 
ти гетьманові? А його-ж давні мрії, йо¬ 
го пляни — лише самостійна й незалеж¬ 
на Україна! Але першою справою—-це 
позбавитись опікуна-Москви. Тому во¬ 
лею-неволею приходиться налагоджува¬ 
ти союзи, дружбу й з цілком ослабле¬ 
ною Польщею, та зрадницьким Кримом, 
який наробив чимало клопоту ще при 
Хмельницькому, і з далекою Туреччи¬ 
ною. Все робиться в цілковитій таємни¬ 
ці. Тому, як справжній диіпльомат, Ви¬ 
говський в листуванні та пересправах з 
Москвою виявляє “вірність”, лише ви¬ 
магає від Москви дотримання СТАТТЕЙ 
Хмельницького, збереження й недотор¬ 
каність прав та свобід України. 

Вживає він належних впливів на 
Крим, а Крим від давна ненавидить Мос¬ 
кву, яка кожного року, для заспокоєння 
і відвернення нападів, — засилає “пода¬ 
рунки” Кримському ханові та впливовим 
татарським князям-мурзам і бекам. Але 
Москва й тут підкуплює соболями та 
грішми й має своїх “приятелів” шпигу¬ 
нів. Як приклад тодішніх взаємин Кри¬ 
му з Москвою, наводжу розмови крим¬ 
ських послів, в імені хана, з московськи¬ 
ми іпослами. Розмова стосується прямо 
до царя: 

“...Царська величність у титулі сво¬ 
єму пише Велику й Малую Русь: у 
кримського хана Малая Русь була 
під рукою літ сім або вісім, але Хан 
Малою Руссю не писався, а нині Бог 
відає за ким Малая Русь буде?” 
(Соловьев, Исторія Россіи, том XI, 
стор. 8). 

Хан писав цареві: 

“...У вашій грамоті написано по-ста¬ 
рому: “Восточной і западной, і се- 
верной страни отчич и дедич, на- 
следник и обладатель”. Таких не¬ 
пристойних титулов предки ваши не 
писали: де Москва, а де схід, де за¬ 
хід? Між сходом і заходом чимало 
великих царів і держав: можна було 
це знати й не писатися всієї вселен- 
ної отчичем, дедичем і обладателем; 


так брехливо й непристойно писа¬ 
ти, непригоже...” (Там же). 

Коли Виговський прислав послів у 
Крим до Магмет-Гірея з повідомленням, 
що новий гетьман відходить від царя, 
то в Кримі не було меж радоети. 

Але Москва і в той час мала всюди 
своїх підкуплених людей, мала вона й в 
Кримі. Коли московський посол Якуш- 
кін прибув у Крим, то куплений ним Се- 
фергази-ага розповів Якушкінові, що 
новий гетьман, Виговський, “відклада¬ 
ється від царя”. Якушкін перевірився в 
“свого чоловіка”, відданого Москві, кня¬ 
зя Маметші-Сулешова, який розповів у 
подробицях розмови послів Виговсько- 
го. Розповів також, що коли хан вислав 
до Виговського князя Кураші, то геть¬ 
ман закликав татар “розорювати запо¬ 
рожців”, бо вони з царем, і платню по- 
бирають від царя, і додав: 

“...Хан вислав до Виговського князя 
Караша для заключення союзу, і Ви¬ 
говський поінформував посланого 
про справжню причину, зза якої він 
“відложився від Москви”: московсь¬ 
кий цар посилав до них у черкаські 
городи воєвод, а він, гетьман, у во¬ 
євод під рукою бути не хоче, хоче 
черкаськими городами володіти сам, 
як володів ними Богдан Хмельниць¬ 
кий”. 

“А тому Хан наказав оголосити Я- 
кушкіну, що він готовий дати інерт¬ 
ну грамоту, але таку, які давались 
царю Міхаїлу Федоровичу без спо¬ 
гадування про Черкасів, тому, що 
запорожські черкаси люди вільні, на 
мірі ще не стали й у царської ве- 
личности ще не утвердились” (Со¬ 
ловьев. Исторія Россіи, том XI, стор. 
9, та Архів Министерства иностран- 
них дел; Кримскія дела 1-55, 1656 и 
1657 годов; Дела турецкія и Донскія 
1657-1658). 

Полковники-патріоти бачили наступ 
та жахливі провокації Москви й намага¬ 
лись протидіяти правдою. Полковник 
Миргородський, Григорій Лісницький, 
приїхавши по смерти Богдана з Чигири¬ 
ну до Миргороду, зібрав раду на своїм 
дворі, сотників та отаманів і говорив їм: 

“...Присилає цар москвоський до нас 
воєводу Трубецкого, щоб Війська 


зо 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Запорожського було лише 10,000, 
та й ті мусять проживати в Запо¬ 
рожжі. Пише цар кримський дуже 
ласкаво до нас, щоб ми йому під¬ 
далися: краще піддатись кримсько¬ 
му царю: московський цар всіх нас 
драгунами й невольниками вічними 
зробить; жінок і дітей ваших у вер- 
зунах-личаках водити буде, а цар 
кримський — в атласі, оксамиті й 
чоботях турецьких водити буде...” 
(Там-же). 

Яскраву картину московської сваво¬ 
лі, порушення не лише Статтей, але вся¬ 
ких людських прав, наводить цей-же 
полковник Миргородський Григорій ЛІС¬ 
НИЦЬКИЙ у грамоті, надісланій Констан¬ 
танів: 

“...Були ми у підданстві в його цар¬ 
ської величности на своїх волях по 
смерти гетьмана Богдана Хмель¬ 
ницького, а тепер ідуть до нас во¬ 
єводи Трубецкой і Ромодановскій 
з військом і ви повинні будете да¬ 
вати їм харчі й всяку живність; по 
ваших городах хотять посадити цар¬ 
ських воєвод, і живності їм давати, 
і які податки брали на короля і на 
панів, — і ті податки будуть брати 
на царя; войську бути в Запорогах 
всього десяти тисячам; решта бу¬ 
дуть або міщани, або хлопи, а хто 
не хоче бути міщанином, тому бути 
в драгунах” (Архив Министерства 
Юстиціи: Столбци Малороесійского 
приказа ном. 5852). 

VIII. Другі вибори Виговського 

Москва й її агенти не вгавали, що 
Виговський захопив владу, що його об¬ 
рано не на повній Раді. Щоб припинити 
це цькування, Виговський, в присутно¬ 
сті представників Австрії, Туреччини, 
Криму, Швеції, Польщі, Семигороду, 
Молдави та Волощини, — скликав пол¬ 
ковників на 11-го жовтня до Корсуня, 
зібрав повну Раду, поклав перед Радою 
булаву й сказав: “Не хочу бути в вас 
гетьманом; цар попередні вольності в 
нас віднімає, і я в неволі бути не хочу”. 

Полковники доручили йому булаву 
й сказали, щоб був у них гетьманом: “За 
вольності будемо стояти всі разом”, — 
говорили вони й приговорили послати 
до царя, щоб усе було по-старому. Ви¬ 


говський взяв булаву і, піднявши її, ска¬ 
зав: 

“Ви, полковники, мусите мені при¬ 
сягти, а я царю не присягав, прися¬ 
гав Хмельницький”. Супроти Вигов¬ 
ського встав полковник Мартин 
Пушкар” (Там-же). 

На Раду в Корсуні московських пред¬ 
ставників не запрошено. Ясно, що Мос¬ 
ква через своїх численних агентів знала 
про ці всі справи, але не подавала й ви¬ 
гляду. В листопаді цар прислав свого 
улюбленця, боярина Матвеєва, до Гене¬ 
рального Писаря з висловом невдоволен¬ 
ня, що Виговський не повідомив царя 
про смерть Гетьмана Богдана Хмель¬ 
ницького та про те, щоб гетьман відпра¬ 
вив посольство до шведського короля 
схилити його до миру. Виговський делі¬ 
катно повідомив царя, що він про смерть 
Богдана Хмельницького повідомив во¬ 
євод — Київського Андрія Бутурліна та 
князя Григорія Ромодановского, а що 
напише шведському королю, щоб не на¬ 
діявся на Запорожєьке військо, бо воно 
буде діяти проти нього, коли він не по¬ 
мириться з царем. 

Дня 18 жовтня цар відправив до Ви¬ 
говського, як до Гетьмана, свого посла 
стряпчого Рогозина з повідомленням 
про народження царівни Софії. Але Ро¬ 
гозин уже мав відомосте від своїх аген¬ 
тів про невдоволення проти царя, про 
те, що Запорожжя з Барабашем проти 
Виговського, але не говорив, лише на¬ 
тякав. Гетьман Виговський сказав Рого- 
зиноіві, що до царя поїхало Запорожське 
посольство; щоб цар не приймав запо- 
рожцв, а затримав їх у себе, або пере¬ 
слав до гетьмана. Далі він сказав, що 
він торгових людей у Запороги не буде 
посилати, не буде посилати ані хліба, 
ані чого іншого, і пішле на Запорожжя 
військо. “Коли пришлють Барабашенка, 
то війська на них не пошлю й торгових 
людей дозволю висилати”. Це сказав 
Виговський і послам з Запорожжя. 

Для відводу очей Москви до царя 
були відряджені козацькі посли — оса¬ 
вул Меневський та сотник Коробка. Ці 
посли запевнили царя в вірності; розпо¬ 
віли, що бунт хотів учинити полковник 
Лісницький, а що гетьман проти Ліс¬ 
ницького, що Лісницького навіть на Раду 
не пустили, коли обирали гетьмана; і що 
Виговський не хотів прийняти гетьман¬ 
ську булаву, і що його двічі обирали — 




КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


31 


в Чигирині й Корсуні, і що обрали одно¬ 
голосно: 

“...А коли була друга Рада, в Кор¬ 
суні, то на ній були полковники й 
козаки всіх іполків, з кожним сот¬ 
ником було черні чоловік по 20. На 
цій Раді гетьман Іван Виговський 
клав булаву й бунчук, і говорив вій- 

І ську, щоб вони гетьмана вибрали, 
кого собі полюблять, та з Ради пої¬ 
хав було геть, але військо, догнав¬ 
ши йото, упросило його, щоб він 
був гетьманом” (Соловьев, Исторія 
Россіи, т. XI, стор. 14). 

Посли зявились з грамотами, ніким 
не підписаними, що здивувало царя й 
бояр. Думні бояри розпитували послів, 
де вибирають гетьмана, в Запорогах, чи 
в іншому місці й т. д. Далі посли вису¬ 
нули пропозицію, щоб цар призначив 
ще одну Раду, де вже остаточно обра- 
либ усі гетьмана, якого й Виговський 
бажає. Домовились, що нова Рада від¬ 
будеться в присутності царських послів 
у Переяславі, бо на попередні Ради мос¬ 
ковських послів не запрошували. А Ви¬ 
говський говорив ще з Морозовом, щоб 
цар не слухав своєвільників-запорожців. 


Але, як не ставив застави Виговський, 
щоб не пропустити запорожців до царя, 
вони таки пробралися, відряджені Яко- 
вом Барабашем і оголосили царю: 

“...Хоч по цей час усе військо Запо- 
рожське й вся чернь, городова й за¬ 
порозька, великі кривди й утиски 
терпіла від гетьмана городового й 
від усіх полковників та інших на¬ 
чальних людей в городах, однак во¬ 
ни мовчали до вашого царського 
указу. Але тепер усе військо Запо¬ 
розьке побачило від городових 
старшин проти вашої царської ве- 
личности велику зраду, чернь війсь¬ 
ка Запорозького дізналася правди¬ 
во, що ще при житті Богдана Хмель¬ 
ницького, вся старшина, гетьман, і 
всі полковники присягу учинили не¬ 
відомо для чого з князем Семиград- 
ським Рагоці, з королем шведсь¬ 
ким, з воєводами Молдавським і Во¬ 
лоським, і до царя кримського по¬ 
силають грамоти, — все це зрада в. 
в.! Чернь войська Запорозького на 
це не проізволяє і ніякої зради ро¬ 
бити не хоче: з городів до нас на 
Запорожжя біжать і оповідають, 


Біль Крижей, Ломбеґо, 
Мочеві Клопоти! 

Нащо дальше терпіти від тих болісних, пригно¬ 
блюючих недуг? Джин Пігулки дадуть вам ско¬ 
ру пільгу. їх лагідні антисептичні власності! 
звільняють подражнення нирок, міхура і мо- 
чевих проводів. Коли нирки є згущені, то вони 
не можуть виділювати отруйної зужитої ма¬ 
терії з тіла. Це часто спричиняє ревматизм, 
біль крижей, напухлі сустави. Джин Піґулки 
помагають ниркам функціонувати нормально 
й усувати причину цих болісних недуг. 

Джин Піґулки можна дістати у склепах по цілій Канаді. Регулярна величина 
69ц. пуделко.—Економічна величина (два рази регулярної величини)—$1.19. 






32 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


що старші городові вд в. цар. вел.і 
відступили...” (Там-же). 

Далі запорозькі післанці оповіли ца¬ 
реві, що гетьман не дозволяє в річках 
рибу ловити, горілку гнати та продава¬ 
ти; послів чужоземних приймає, що він 
не запорожець, що жінка в нього шлях¬ 
тянка. І, верші, домагалися ще Ради в 
Лубнях для вибору гетьмана, бо вони 
Виговського гетьманом не хотять. 

Отже, в Україні створились дві про¬ 
тилежні партії, ворожих одна одній. 

“...Так ясно висказались в Малорос- 
сіи две враждебния сторони: сторо¬ 
на старшини и сторона черни, пред- 
ставителем которой било Запоро- 
жье, наполненное людьми без се- 
мейства и собственности. Борьба 
етих сторон, неуменье соединиться 
в общих интересах страни, уже го¬ 
товили Малороссіи судьбу Новгоро¬ 
да Великого. Москва своим началом 
уравненія била здесь с своим обич- 
ним постоянством при всяком удоб- 
ном лучае задавала вопсрос: “Спо¬ 
ритесь, обижаете друг друга: не хо- 
тите ли воєвод его царского вели- 
чества?” (Там-же, стор. 16). 

Москва робила свою чорну роботу в 
Україні: вербувала й купувала яничарів і 
серед вищої старшини, і серед черні, і 
серед духовенства, на зразок Ніжинсь¬ 
кого протопопа Максима Филиповича, 
Полтавського полковника Мартина Пуш¬ 
каря, кошового отамана Запорожжя, 
Якова Барабаша. 

А тимчасом князь Григорій Ромода- 
новскій півтора місяця дожидав Вигов¬ 
ського в Переяславі на Раду. Аж 25 жовт¬ 
ня прибув Виговський до Переяслава. 
Ромоідановскій докоряв гетьману, що не 
озивався на його листи, так пізно при¬ 
їхав; що “царської вел. ратним людям 
запасів і кормів не давали, і багато рат¬ 
них людей від цього розбіглося, лоша- 
ди от безкормщини попадали”. Вигов¬ 
ський пообіцяв поправити справу, вдо¬ 
вольнити воєвод і ратних людей, але му¬ 
сить іти до Полтави й усмирити, вгаму¬ 
вати бунтарів, а Ромодановскому ска¬ 
зав перейти Дніпро й стати на кордонах 
Польщі, на що останній відповів: “Без 
наказу царського з аДніїпро не піду, бу¬ 
ду писати про це до великого государя”. 

Виговському ходило про те, щоб ви¬ 
далити московське військо з Гетьман¬ 


щини. А тимчасом Хітрово прибув до 
Переяслава на Раду. Він насамперед по¬ 
чав говорити Виговському й старшині 
про призначення воєвод, що цар призна¬ 
чує воєвод у многі городи — в Чернігів, 
Ніжин, Переяслав та інші, та що воєводи 
будуть з ратними людьми в цих горо¬ 
дах, що воєводи будуть чинити суд і роз¬ 
праву осадним людям, будуть податки 
в царську казну збирати й т. д. 

Це й примусило гетьмана та полков¬ 
ників скоріше думати, скоріше порвати 
з Москвою. Але дипльоматично Вигов¬ 
ський сказав: “Ми постановили бути во¬ 
єводам у городах Малої Росії, а в яких 
саме їм бути, — дро це доповім вашому 
царському вел., коли Бог дасть, побачу 
ваші пресвітлі очі”. 

Далі Хітрово вимагав від гетьмана 
вивести козацьку залогу з Старого Би- 
хова, як рівно-ж переловлювати втікачів 
з московських людей і передавати їх 
Москві. 

Довго ждали в Переяславі Полтавсь¬ 
кого полковника Мартина Пушкаря та 
запорожського кошового Якова Бараба¬ 
ша, а потім, не діждавшись, звелів Хіт¬ 
рово проводити Раду, на якій знову ви¬ 
брано гетьманом Івана Виговського. 

Гетьман Виговський намагався увесь 
час дипльоматично заспокоювати царя, 
а тимчасом готувався до остаточного 
розриву. За ворожість до гетьмана й за 
зраду Виговський на початках 1658 року 
покарав у Гадячі декілька старшин 
смертю. З полковником Пушкарем хотів 
покінчити миром, але Пушкар не пові¬ 
рив. Виговський послав на Пушкаря пол¬ 
ковника Богдана та Івана Сербіна з при¬ 
дворною Гвардією, але ті потерпіли по¬ 
разку. Тоді писав Пушкареві й просив 
його покоритися гетьманові Митропо¬ 
лит Київський, Діонісій Балабан, але й 
це не допомогло. Для відводу очей та 
заспокоєння Москви, Виговський від¬ 
правив послом до царя полковника Ліс¬ 
ницького. Цей дипльоматично переко¬ 
нував царя, що все спокійно, що геть¬ 
ман вірний царю і т. д., хоч цар, без¬ 
умовно, мав інші відомості. В цей-же час 
Пушкар писав цареві: 

“...Виговський зрадив Богу й вашій 
царській величності, помирився з 
Ордою, Ляхами й з іншими землями 
й задум звоювати Запорожжя. Ви¬ 
говський дав города по Ворсклі 
Юрію Немиричу Лютератину, чого 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


33 


Хмельницький без указу царського 
не робив; Виговський тримає в себе 
багато Сербів, Німців, і Ляхів. З то¬ 
го часу, як Виговського поставили 
гетьманом без ради всієї черні, не 
тримає він при собі жадного коза¬ 
ка, все тримає іноземних людей, від 
которих нам кривди нестерпні ро¬ 
битись почали...” 

Посланець Пушкаря, Іскра, оголосив, 
що полковники Полтавський, Ніженсь- 
кий, Миргородський і всього Війська За- 
порожського городова й запорожська 
чернь “бють чолом на гетьмана Івана 
Виговського й на бувшого Миргородсь¬ 
кого полковника Лісницького, які вел. 
госудраю ніякого добра не хотять і ча¬ 
ять у них зради” (С. Соловьев, том XI, 
стор. 21). 

У відповідь на всі доноси Пушкаря, 
Барабаша, Іскри, полковника Степана 
Довгаля та інших, — Москва вислала до 
Виговського Івана Опухтіна, а 'потім Пе¬ 
тра Скуратова з забороною гетьманові 
розправлятися з своїми противниками 
та закликати татар. Гетьман Виговський 
вислухав царську грамоту й сказав Пе¬ 
трові Скуратові: 

“...Усе це нічого, грамотами Пушка¬ 
ря не зупинити, взяти було його та 
голову відсікти, або прислати у вій¬ 
сько Запорожське. Я до великого 
государя писав багато раз, щоб Пу¬ 
шкаря наказав усмирити до Вели¬ 
кодня, а коли не зволив його усми¬ 
рити, — і я сам з ним управлюсь; 
можна було його до цього часу ус¬ 
мирити, так би православні христи¬ 
яни були цілі, котрих він побив: я 
терпів, ждав царського указу, а то 
би ще зимою Пушкаря смирив ме¬ 
чем та вогнем. Я і булави брати не 
хотів, хотів жити в спокої. 
Окольчий Богдан Матвійович Хітро- 
во хотів узяти Пушкаря й привезти 
до мене, але не тільки не привіз, а 
ще більшу йому повадку зробив; — 
дав йому соболів та й відпустив; а 
до Барабаша нічого писати, — Ба¬ 
рабані тепер з Пушкарем. Ми при¬ 
сягали великому государю на то¬ 
му, щоб прав наших не порушувати, 
а за нашими правилами не можна 
полковнику й нікому давати грамот, 
крім гетьмана; всім управляє один 
гетьман, а ви зробили всіх гетьма¬ 


нами, дали Пушкарю і Барабашу 
грамоти, і від тих грамот бунти по¬ 
чались. Коли ми присягали, у той 
час Пушкаря не було, все це зробив 
покійний Богдан Хмельницький та 
я; інших СТАТТЕЙ ніхто не знав; 
не потрібно було тоді й починати 
цієї справи. Пушкар пише, що доз¬ 
волено їм на чотири роки взяти на 
всякого голика по десять талярів на 
рік, а на сотників більше: як будьто 
заволоділи ми шістдесяти тисячами 
талярів! Іду на Пушкаря і смирю йо¬ 
го вогнем і мечем, — всюди його 
дістану, хоч і в царські города вте¬ 
че; хто за ним устане, тому самому 
від мене дістанеться; а государева 
указа довго ждати. Я перед Пушка¬ 
рем не виноватий, не я почав — він; 
хочу з ним битися не за гетьманство, 
а за своє здоров’є. Дожидаюсь Ра¬ 
ди: покину булаву й піду до Воло¬ 
хів, або до Сербів, чи до Молдован, 
— вони мені будуть раді. Великий 
государ нас жалував, а тепер вірує 
злодіям, які йому, государю, не слу¬ 
жили, на степу його людей побива¬ 
ли й казну грабували, — тих жаліє, 
посланців їх приймає, гроші їм і со¬ 
болів дає, а таких бунтівників по¬ 
трібно було посилати у військо За¬ 
порозьке. Звичай у вас такий, що 
все роблять по своїй волі. Перші 
бунти почались у війську від пос¬ 
ланця царського Івана Желябужзь- 
кого, який посланий був до Рагоци. 
І при королях польських так же бу¬ 
ло: як почали вольності наші лома- 
ти, так за то й сталось...” (С. Соло¬ 
вьев, Исторія Россіи, том XI, стор. 
22-23). 

І дійсно повстала велика “рознь”: 
одні за Виговським, другі за Пушкарем. 
Україна власне поділилась Дніпром на 
ліву й праву сторону. На Лівобережжі 
була сильніша пропаганда Москви, біль¬ 
ше 'було агентів, більше підкуплених 
яничарів, а тому й посаджено воєвод. На 
Правобережжі козаки говорили: “...Пуш¬ 
кар хоче, щоб бути царським воєводам, 
але в нас цього ніколи не буде”. 

IX. Боротьба Виговського з Пушкарем 
та Барабашем 

Коли попереду Пушкар розбив ви¬ 
слані проти нього загони полковника 



34 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Богдана та Івана Сербина з сербами, то 
Виговський вирішив таки остаточно при¬ 
пинити бунти й непокірність Полтавсь¬ 
кого полковника Мартина Пушкаря та 
Запорожського кошового, Якова Бара- 
баша — покликав татар. Дня 14 травня 
полковник Пушкар та Барабаш написа¬ 
ли Виговському, що каються, просили, 
щоб їм простити та просили відіслати 
Орду. Дня 17 травня гетьман виступив 
з під Голтви до Полтави й зупинився в 
десяти верствах перед Полтавою. Царсь¬ 
кий посол взяв на себе обовязок поми¬ 
рити їх. Умовив Виговського, що не бу¬ 
де карати Барабаша й Пушкаря, а вони 
мусіли зявитись перед Виговським. Пуш¬ 
кар погодився, але його не пустили ко¬ 
заки з Барабашем. А в ночі на 1-ше черв¬ 
ня Пушкар з Барабашем та Довгалем на¬ 
пали на обоз Виговського, вибили його 
з позицій, захопили гармату, скарби 
гетьманські й пожитки козацькі. На ра¬ 
нок Виговський оправився, вдарив на 
Пушкаря та Барабаша, витиснув їх з обо¬ 
зу. Пушкар був убитий, а Барабаш, з 
невеликою кількістю козаків утік. Уби¬ 
тих під Полтавою пушкарівців нарахо¬ 
вували до 8,000, а в Виговського до 1,000. 
Справді, за іншими джерелами, під Пол¬ 
тавою значно більше пролито крови ук¬ 
раїнської — полягло 15,000, а поранено 
— 50,000. 

З Полтави вийшли з покірністю до 
гетьмана Виговського ігумен, священи¬ 
ки, козаки й міщани, — благали не мета¬ 
тися. Але, коли загони Виговського ввій¬ 
шли в Полтаву разом з татарами, то по¬ 
чався жах: грабунки, вбивства та заби¬ 
рання людей у полон татарами. На жаль, 
та на дальшу шкоду, — Виговський не 
стримав клятви. Не встиг ще Виговський 
повернутися до Чигирину, як на дорозі 
одержав сумну вістку від гінця: Москва 
вже прислала воєводу до Білої Церкви, 
нікого не питаючись, самовільно... Ви¬ 
говський сказав Скуратову: 

“...Воєводи приїхали знову бунти 
заводити... пиши, Андрію Васильо¬ 
вичу, та сам бережись!” 

У відповідь Скуратову, що, мовляв, ти 
сам писав царю, присилати воєвод, Ви¬ 
говський відповів: 

“Що я пишу в. г. над тим у Москві 
сміються: ніколи я не писав про те, 
щоб у Білій Церкві воєводі бути; як 
воєвода приїхав, так і поїде: нічого 


я йому давати не велю; государеві 
воєводи повинні приїжджати до ме¬ 
не, й уже від мене в городи їхати, а 
то я нічого не відаю, а вони в горо¬ 
ди наїжджають. У Києві государеві 
люди по сю пору з черкасами без¬ 
перестанно киями б’ються. Тепер я 
з самовольниками сам управився, 
государеві воєводи й ратні люди ме¬ 
ні більше непотрібні, вони лише 
бунти начнуть. Которий злодій у нас 
що зробить і втече до украйних го¬ 
родів, то воєводи його нам не вида¬ 
ють: так і я тих злодіїв, які прибі¬ 
жать до мене з государевих городів, 
віддавати не хочу. З пушкарем на 
бою государеві люди були, мої німці 
у них і барабан узяли. Цар мене тіль¬ 
ки грамотами й по сю пору нароч- 
но зволікав. У короля польського 
нам було добре: прийдуть до нас, 
скажуть, що потрібно, — і указ од¬ 
разу. Вам потрібен такий гетьман, 
щоб взявши за чуб водити...” (С. 
Соловьев, Исторія Россіи, т. XI, ст. 
26-27). 

Підчас розмови гетьмана Виговсько¬ 
го з Скуратовим, гетьман ще раз повто¬ 
рив: “...А від воєвод бунти почнуться; 
а царські ратні люди мені були потрібні 
в той час, щоб у війську було славно, а 
мені честь”. 

Полковник Іван Богун, що їхав поза¬ 
ду гетьмана, чув цю розмову й закричав: 
“...Нам воєводи непотрібні; жінок наших 
та дітей приїхали переписувати”. А звер¬ 
нувшись до Скуратова, сказав: 

“...Ти до нас воєводо в Чигирин 
їдеш, нездоров від нас вийдеш!” 
(Там-же). 

Приїхавши до Чигирина, гетьман не¬ 
гайно написав до царя: “...Усі бунти при¬ 
душені, тому військо, прислане з князем 
Ромодановским, більше не потрібне, й 
Орда відпущена”. 

Тут же заніс і скаргу на боярина Ше- 
реметьева: 

“Боярин Василь Борисович Шере- 
метьев, що приїхав до Києва, з на¬ 
ми не порадившись, і не побачив¬ 
шись, многі нові справи починає, 
казни бозна якої вимагає, та воєвод, 
без поради з нами, в городи поси¬ 
лає, на що чимає він указ в. ц. в. — 
не знаєм. Чолом б’ємо, щоб ві. ц. в. 
наказав йому від цього утриматись; 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


35 




він і в Білій Россії робить те жз хри¬ 
стиянами; козаків в. ід. в. в остуду 
учинив, сам будучи виновен...” (Там 
же, стор. 26). 

Москва, знаючи всі справи гетьмана, 
в відповідь на листа Войнаровського, за¬ 
спокоює і пише цар, що йому відомо, 
що польський король пише гарні листи 
в Україну, щоб заманити під свою руку, 
та що ІИереметьев та Ромодановскій не 
на гетьмана вислані з військом. Тому 
треба всіх заспокоювати й переконува¬ 
ти, що найкраще “під царською висо¬ 
кою рукою”. З цією грамотою, цар при¬ 
слав піддячого Якова Портомоина, який 
заспокоював Виговського обіцянками та 
милістю царя. А на все те й на царську 
грамоту Виговський сказав піддячому 
Якову Портомоину: 

“...Ратні люди Ромодановского лю¬ 
дей бють і всякий роздор чинять: 
причім, князь Ромодановскій (своє- 
вольников) свавильників Барабаша 
та Лукаша й інших многих черкас до 
себе в полк прийняв. І я, не дожи¬ 
даючись того, щоб на мене госуда¬ 
реві ратні люди прийшли війною, 
іду за Дніпро сам з військом Запо¬ 
розьким і татарами відшукувати цих 
свавільників, і коли государеві ратні 
люди стануть їх захищати, або бу¬ 
дуть якийсь задор в черкаських го¬ 
родах робити, то я мовчати не буду, 
а до Києва пошлю брата свого Да¬ 
нила з військом і татарами, щоб бо¬ 
ярина й воєводу вислати геть; го¬ 
род, який по указу ц. в. в Києві по¬ 
будований, зруйнувати й розкида¬ 
ти, а коли воєвода не вийде, то його 
в Києві осадити...” (Там-же, стор. 
27). 

Після цих розмов Виговський нака¬ 
зав взяти Портомоина під варту, а сам 
11-го серпня виступив з Чигирина. 

Ще в березні князь Шаховской писав 
з Варшави цареві, що польський король 
покладає велику надію на козаків; і що 
коли козаки зєднаються з Польщею, то 
миру з королем не буде й добра не буде. 
Польський посол Беневський клопотав 
ще за Хмельницького й за Виговського, 
щоб на вигідних умовах Україна таки 
приєдналасьби до Польщі знову. Вигов¬ 
ський був дуже обережний в розмовах 
з королем та з польськими післанцями, 
домагався лише одного, щоб був мир, 


ТЕПЕР - вона 
сміється зі старости 

Знова весна в її сер¬ 
ці! Новознайдена ра¬ 
дість, енергія й сила. 

Нова, жива жінка, 
блискучі очі, краща 
краска, свіжа моло¬ 
дість — заступили 
струджений, постарі¬ 
лий вигляд. Не диво, 
життя знова для неї є 
цікавим. Тисячі, сво¬ 
його часу відсунених 
від всього жінок, о- 
слаблених з недоста¬ 
чі заліза в крові, розцвілись наново при 
помочі Бг. \Уі11іаш8 Ріпк Ріііз. Спробуйте 
Бг. \Уі11іашз Ріпк Ріііз самі через ЗО днів! 
Втішайтесь новим здоровлям, живучістю й 
енергією. Зачніть сьогодні! Поверніться до 
“рожевости” через 

Р&. \Л7ІШАМ'5 
РШК РІІ.1.5 


щоб йому, Виговському, справитися з 
внутрішніми ворогами-зрадниками, а то¬ 
му хитрив і з царем. Коли-ж гетьман, 
всупереч наказу царя, зробив і вдало за¬ 
кінчив Полтавський похід, та коли в Ук¬ 
раїні зявилися численно воєводи та мос¬ 
ковське військо, — далі хитрити з ца¬ 
рем уже не було як. За словами Беневсь- 
кого, гетьман післав львівського грома¬ 
дянина Грека Феодосія Томкевича до 
польського короля зі згодою “вірнопід- 
данства”, а потім до шведського коро¬ 
ля з пропозицією заключити мир з 
Польщею. 

Гадяцька Умова 

В останніх числах серпня зїхалися 
Виговський і Беневський у Гадячі й 6 
вересня підписали таку умову: 

1. Віра древня Грецька дорівнюєть- 
ся в правах своїх з Римською всю¬ 
ди як у короні Польській, так і у 
Великому князівстві Литовсько¬ 
му. 

2. Митрополит Київський і п’ять 
єпископів українських (руських) 
будуть засідати в Сенаті з тим 






36 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


же значенням, яке мають прела¬ 
ти католицькі; місце Київського 
Митрополита буде після Львівсь¬ 
кого римського архієпископа, 
решта владик будуть сидіти піс¬ 
ля католицьких біскупів повітів 
своїх. 

3. Війська Запорозького буде 
60,000. 

4. Гетьману Великого Князівства Ру¬ 
ського українського вічно бути 
першим Київським воєводою і 
генералом. 

5. Сенаторів у короні Польській ви¬ 
бирати не лише з Поляків, але й 
із Руських. 

6. Дозволяється в Києві відкрити 
Академію, яка користуватиметься 
тими ж правами, як і Академія 
Краківська, з тією, однак, умо¬ 
вою, щоб у ній ніяких розколів 
аріянських, кальвінітських, люте¬ 
ранських учителів і учнів не бу¬ 
ло, і щоб між студентами й ін¬ 
шими учнями ніяких причинок до 
сварок не було; всі інші школи, 
які попереду в Києві були, ко¬ 
роль волить перевести в інші мі¬ 
ста. 

7. Король і чини дозволяють відкри¬ 
ти й другу Академію на правах 
Київської, де знайдеться для неї 
поважне (відповідне С.К.) місце. 

8. Колегії, школи й друкарні, скіль¬ 
ки їх потрібно буде, вільно буде 
улаштовувати, вільно науками 
займатися, і книги друкувати, і 
реліґійно-полемістичні, лише без 
докору, без порушення маєстату 
королівського. 

9. Тому, що сталося за Хмельниць¬ 
кого — предати вічному забут¬ 
тю. 

10. Податків ніяких уряд польський 
одержувати не буде; обози ко¬ 
ронні не приймаються; обидві Ук¬ 
раїни знаходяться під гетьмансь¬ 
кою управою. 

11. Король буде нобілітувати коза¬ 
ків, яких представить йому геть¬ 
ман. 

12. Коронним військам в Україні не 
бути, крім необхідності, але в та¬ 
кім випадку вони знаходяться під 
командою гетьмана, козакам же 
вільно стояти у всіх волостях ко¬ 


ролівських, духовних і сенатор¬ 
ських. 

13. Гетьман має право бити (чекани¬ 
ти) монету й платити нею плат¬ 
ню війську. 

14. У всяких важливих справах коро¬ 
ни Польської запрошуються на 
раду козаки; уряду треба стара¬ 
тися, щоб відкрити Дніпром до¬ 
рогу до Чорного моря. 

15. У війні короля з Москвою коза¬ 
ки можуть дотримуватися ней¬ 
тралітету, але у випадку нападу 
московських військ на Україну — 
король зобовязаний захищати її. 

16. Тим, котрі тримали сторону коза¬ 
ків проти Польщі, повертаються 
відібрані маєтки й знову вони 
вписуються в уряд. 

17. Гетьману не шукати інших чужо¬ 
земних протекцій, окрім польсь¬ 
кої; він може бути в дружбі з 
Ханом Кримським, але не пови¬ 
нен визнавати над собою влади 
государя Московського, і козаки 
всі повинні повернутися в свої 
житла. 

18. Король і Республика дозволяють 
руському Гетьману суди свої і 
трибунал організувати й відправ¬ 
ляти там, де захоче. 

19. Чигиринський повіт залишається 
при -гетьманській булаві по ста¬ 
рому. 

20. У воєводстві Київськім усі уряди 
й ран-ґи сенаторські будуть роз¬ 
даватися тільки шляхті Грецької 
віри, а у воєводствах Браславсь- 
ськім і Чернігівськім — по черзі 
з католиками. 

21. У руських воєводствах затверджу¬ 
ються печатарі, маршалки й під¬ 
скарбії, і уряди ці будуть розда¬ 
ватися тільки Руським (Україн¬ 
цям—С.К.) 

22. Титул Гетьмана буде: Гетьман 
Руський і перший воєводств Ки¬ 
ївського, Браславського й Черні¬ 
гівського сенатор. (С. Соловьев, 
Исторія Роєсіи, том ХІ-й, стор. 
28-29). 

Як бачимо, ГАДЯЦЬКА УМОВА — це 
проти-моєковський акт; вона є одною з 
краще пофальшованих Москвою СТАТ- 
ТЕЙ (близька до Зборівської умови з 
деякими виправками); цей акт визнавав 



КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


37 


Україну окремою державною одиницею, 
з усіми притаманними державі особли¬ 
востями, але, на жаль, Гадяцька Умова 
не давала того, чого бажали й жадали 
українці, а саме; українці жадали, щоб 
була цілком самостійна і від нікого не¬ 
залежна держава під назвою Велике Кня¬ 
зівство Руське, подібно до Великого 
Князівства Литовського; щоб до складу 
нової Української Держави входили й 
західні українські землі — й взагалі всі 
землі, де була українська мова, зокре¬ 
ма, воєводства Волинське, Подільське, 
Руське, Бельське та Пінський і Мсти- 
славський повіти. Польська делегація 
відкинула ці істотні, головні вимоги, не 
погодилась на рівноправність, цебто на 
самостійність України, але лише на авто¬ 
номію, і то тільки для Наддніпрянщини. 
Отже, ця умова не могла вдоволити ук¬ 
раїнський нарід, і була лише тимчасова. 
А потрібна вона була, щоб забезпечити 
собі спокій з заходу, щоб мати вільну 
руку для боротьби з Москвою. 

Коли Виговський наладнав союзів з 
заходу, півдня й півночі, тоді вважав, 
що час настав остаточно зірвати з Мос¬ 
квою. Особливим Маніфестом повідом¬ 
ляє Гетьман Виговський всі держави Ев- 
ропи про розрив з Москвою: 

“...Ми, все Військо Запорозьке, за¬ 
являємо й свідчимо перед Богом і 
всім світом цією нашою невинного і 
чистою маніфестацією, що великі 
війни, ведені з Польщею, не мали ін¬ 
шої мети, як оборону святої Церкви 
й прадідної свободи, якої любовю 
ми держимося.. . Приватні наші 
справи, порівнюючи до прилюдних і 
Божих держали ми завсіїгди дале¬ 
ко ... І тому союзів, укладених з 
татарами, з королевою шведською, 
а згодом із наяйснішим королем Гу- 
ставом, ми завжди дотримувалися, 
заховували їх непорушними й до¬ 
держували їм вірності. Навіть Поль¬ 
щі не дали ми ніколи причини по¬ 
рушити пакти ... І не з іншої при¬ 
чини прийняли ми протекторат ве¬ 
ликого князя Московського, як 
тільки, щоб нашу свободу, здобуту 
за Божою допомогою, і освячену 
проливам крови, могти зберегти, а 
після смерти передати нашим на¬ 
щадкам. Але цар не виправдав надії 
України, не дав їй допомоги проти 


ворогів, умовлявся з Польщею про 
поневолення козаків, наказав ста¬ 
вити фортецю в 'Києві, щоб держа¬ 
ти народ в ярмі; царські воєводи 
відмовляли гетьманові почестей, 
підтримували бунти, нищили край, 
фальшиво інформували царя про по¬ 
дії в Україні. Та зрада підступної 
Москви слідна в усьому: вона готує 
нам ярмо — насамперед домашньою 
громадською війною, тобто нашою 
власною зброєю, без ніякої нашої 
вини. Все те ми виявили для нашої 
невинности, а тепер примушені під¬ 
няти законну оборону та вдатися до 
сусідів з проханням про допомогу 
для своєї свободи. Не в нас лежить 
причина війни, що розгорілася . . . ” 

X. Війна з Московщиною 

Жорстоке й ганебне поводження мос¬ 
ковських воєвод та ратних людей в Ук¬ 
раїні — український нарід неспромож¬ 
ний був далі терпіти. А Москва все біль¬ 
ше й більше, не питаючись гетьмана, 
надсилала воєвод та ратних людей. Але 
гетьман Виговський, хоч і забезпечив 
Україну більш - менш надійними союза¬ 
ми, намагався утримувати дипльоматич- 
ні стосунки з Москвою, щоб краще під¬ 
готуватися, і вірніше вдарити на Москву 
та діждатися приходу кримських татар. 
Москва через свою численну агентуру 
знала що діється в Україні. Боротьба з 
Московською займанщиною почалася 
ще з серпня, 1658 року. Насильства, гра¬ 
бунки, вбивства, зневага та образа з бо¬ 
ку Москви — неспроможний був далі 
зносити український нарід. Війська Ше- 
реметьева цілком знищили, разом з 
людьми, містечка Баришполь, Гоголево, 
Світильно та безліч інших. Москва від¬ 
ряджає для підкорення України 150,000 
добірного війська під командою Тру- 
бецкого. 

Війна з Москвою почалась у поло¬ 
вині 1658 р. Виговський мав, крім ко¬ 
зацьких сил, ще наємні війська, значне 
військо татарське під командою Карач- 
бея та невеличкий загін польського вій¬ 
ська. Гетьман своє військо поділив на 
дві частини-армії: один корпус, у складі 
пяти полків, близько 20,000 війська, під 
командою полковника Данила Виговсь- 
кого, був направлений під Київ, щоб ви¬ 
гнати звідтіля московську залогу з во¬ 
єводами. В допомогу війську полковни- 


38 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ка Данила було умовлено з Київським його умовляти й царською милістю 

полковником Павлом Яненко - Хмель- обнаділювати. Коли Виговський по- 


ницьким, що він виступить проти мос¬ 
ковської залоги, коли підійдуть війсь¬ 
ка Данила Виговського. Так було й зро¬ 
блено. Але московський воєвода Шере- 
метьев дізнався від своїх агентів раніш 
про ці справи й 2-3 вересня напав на 
українське військо та розбив його. 
Гетьман Виговський з головними ко¬ 
зацькими силами й з татарами пішов на 
Лівобережжя, до московських кордонів, 
де були зосереджені головні московські 
сили під командою князя Ромодановсь- 
кого. Одночасно повстала й “чернь” про¬ 
ти московських утисків. Читаємо в Іс¬ 
торії Соловьева таке: 

“...16 августа прибежали сюда (до 
Києва) из лесов работники, кото- 
рие били послани за лесом на осто- 
рожное и валовое дело, солдати, 
драгуни й люди боярскіе, битие, 
стреляние и пограбленние, и об’¬ 
явили: “Били нас и грабили Черка¬ 
си, а стреляли из луков татари, идут 
йод Киев многіе люди...” 

Москва перелякалася. Цар дає суво¬ 
рі накази в усьому піти на зустріч Ви- 
говському та Черкасам. Історик москов¬ 
ський, С. Соловьев, так це подає (подаю 
в точному перекладі С. К.): 

“...Трубецкой дійсно виступив з 
Москви 15 січня, з військом, що про¬ 
стягалось, як говорять, до 150,000; 
ЗО числа боярин стояв уже в Севску. 
Але на численне військо у Москві не 
надіялись, хотіли будьщо відірвати 
Виговського від Польщі, бо лише 
цим можна було добитися щасли¬ 
вого закінчення справ з останньою. 
7-го лютого, у траіпезі, в палацовій 
церкві св. Євдокії, цар слухав важ¬ 
ливі статті, а кімнатні бояри слуха¬ 
ли їх у кімнатах; ці бояри були: 
Борис Іванович Морозов, князь Яків 
Куденетович Черкаскій, князь Ми¬ 
кита Іванович Одоєвскій, Ілля Да¬ 
нилович Милославскій. Статті були 
відправлені до Трубецкого; в них на¬ 
казувалось воєводі увійти в зносини 
(у зв’язок) з Виговським і запро¬ 
понувати йому розпочати добре ді¬ 
ло таким способом: ратних людей 
з обох боків розвести без крови й 
татар вивести. Коли гетьман буде 
з ним на раді, то всякими мірами 


каже статті польського короля, де 
йому написано гетьманство й воє¬ 
водство Київське, полковникам і 
другим начальним людям шляхет¬ 
ство, вольності шляхетські й маєт¬ 
ності в Малоросії, то написати до- 
говор, пристосовуючись до цих 
статтей і дивлячись по тамтому ді¬ 
лу, коли між цими статтями не буде 
самих високих і затійних (затейли- 
вих, вибагливих, надмірних — по¬ 
яснення С. К.), які не на честь цар¬ 
ського імени. Коли Виговського 
люблять і гетьманом його на май¬ 
бутнє хотять мати, то йому гетьма¬ 
ном по старому бути. Коли буде 
просити воєводства Київського — 
бути на його прохання. Коли на 
батька свого, на брата, на друзів 
буде просити каштелянства й ста¬ 
росте — бути по його проханню. 
Буде просити на гетьманську була¬ 
ву города в додаток — погодитися. 
Коли стане говорити, щоб у Києві 
й других городах государевим во¬ 
єводам і людям не бути, а боярина 
Шереметьева з людьми ратними з 
Києва вивести, то боярина вивести, 
погодитися і на вивод ратних лю¬ 
дей, коли буде вимагати цього 
вперто. Коли стане говорити про 
бунтівників - своєвольників, щоб їх 
усмирити, то відповідати: “И так 
много крови христіанской проли¬ 
лось нинішнім вашим междуусо- 
бієм, с обеих сторон православние 
христіане побити и разорени, а ба- 
сурмани билі ради; надобно с сво- 
евольниками помириться без крово- 
пролитія, а я, по указу великого го¬ 
сударя, стану их к миру склонять; а 
если впредь затеят бунти, то их сми- 
рять, но татар не приводить...” (С. 
Соловьев, Исторія Россіи, том XI, 
стр. 45-46, изд. XIX стол.). 


Як бачимо, Москва йде на всі уступ- 
ки, лише боронить своїх агентів та шпи¬ 
гунів — “бунтарей-своевольников”. 


XI. Бій під Конотопом (8 липня, 1659) 


До»розмов Виговського з князем Тру- 
бецким не дійшло. Величезна відборна 
московська армія під проводом воєво¬ 
ди Пожарського, Трубецкого та Ромо- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


39 


дановского вирушила з Путівля на під¬ 
бій України, як землі чужої. Московське 
військо оточило Конотоп. Українська 
залога під командою українського пат¬ 
ріота, Ніжинського полковника Григо¬ 
рія Гуляницького, з малою, порівняль¬ 
но, горсткою вояків-козаків — 5,000, не 
піддалась і з незвичайною хоробрістю 
боронилась 70 днів, від 29 квітня по 7 
липня, 1659 року. 

“...За цих три місяці облоги моск- 
вини немилосердно плюндрували 
(підтверджуючи свою “єдинокров- 
ність”) ближчі й дальші від Коно¬ 
топу околиці, вирізуючи поголовно 
населення та забираючи в рабство 
жінок і дітей. Тоді, між іншим, зруй¬ 
новано було місто Борзну, така-ж 
доля чекала й Ніжин” (Ром. Млино- 
вецький, Історія українського наро¬ 
ду, Українське Наукове В-во, 1953 
р., Мюнхен, стор. 181.). 

Московські воєводи не слухали ца¬ 
ря, а вирішили підкорити Україну. 


“...З початком 1659 року він (Вигов- 
ський) пішов за Дніпро, щоб при¬ 
боркати своїх противників, які зно¬ 
ву підняли голову, коли Москва ви¬ 
ступила проти Виговського. Коли 
проти нього рушило московське вій¬ 
сько, він уступився за Дніпро, а 
московське військо почало підбива¬ 
ти собі сіверську Україну й обло¬ 
жило полковника Гуляницького в 
Конотопі. Виговський, діждавшись 
татар, з Ордою рушив на Конотоп. 
Московське військо не мало доклад¬ 
них відомостей про його сили, ру¬ 
шило на зустріч, та й попало в два 
вогні, між козаків і татар. Стався 
погром небувалий: знищено ціле 
військо московське, двох московсь¬ 
ких воєвод попало в неволю. Тру- 
бецкой покинув Конотоп і подався 
скорше з України. Все тепер було в 
руках Виговського” (М. Грушвесь- 
кий, Ілюстрована історія України, 
Київ-Відень, 1921 р., стор. 331). 



ЦЕ НЕ ЛИШЕ ВАША ПАЛАТА! 

Для всіх членів вашої родини ваш дім означає щось спеціяльне — можливо сенс забезпеки 
або приємні сусіди чи шкільні товариші, чи влаштування на поблизькій площі забав, яких во¬ 
ни не схотілиб позбутися. Цього й не треба буде їм робити, якщо ви подбаєте про те, щоб 
було подостатком гроша для сплачення морґеджу на випадок вашої смерти. 

8ип Іліе’з Поліса Забезпеки Моргеджу була придумана на те, щоб дати вам якраз такі 
гроші в разі потреби. Це плян життєвого забезпечення, який забезпечить ваш дім для тих, 
що ви їх любите. Якщоб ви бажали довідатись більше подробиць — без зобовязань — поро¬ 
зумійтесь з представником 8ип Ьі£е у вашому сусідстві. 

5ІМ ІІРЕ А550КАНСЕ СОМРАНУ ОР САИАОА 





40 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Цікаво пише “Історія Руеов”: 

“...Боярин Ромодановскій, вступаю¬ 
чи з корпусом своїм у Малоросів, 
гірко потішив народ своєю поміч¬ 
чю, і перша його дія була на місто 
Конотоп. Він, як зустрічали його 
від міста з процесіями, помолив¬ 
шись і похристившись перед ними 
по-християнські, пограбував опісля 
місто й мешканців його по-татарсь- 
ки...” 

“...Одначе-ж на теє (що місто не 
винне — С. К.) зовсім не зважено й 
на поддання та благання мешканців, 
сказав боярин, що “винуватця Бог 
знайде, а війська його треба поті¬ 
шити й нагородити за їх труди, в 
поході доконані...” (“Історія Русов”, 
Москва, 1846, стор. 203). 

І після молитов та благань Ромода- 
новского, місто було нечувано зграбова- 
не й зневажене. 

Добірне московське військо було 
розбите “наголову” — вщент: 80,000 
лягло трупом, безліч поранено- й великі 
сили попали в полон. Переляк Москви 
був дуже великий; боязькість, що ук¬ 
раїнське військо піде на Москву, при¬ 
мусило москалів копати навколо Москви 
манці, а цар збирався за Волгу. Але ці¬ 
каво й досить докладно описано спра¬ 
ву розгрому московського війська під 
Конотопом у московських істориків та 
в московських джерелах. Вважаю до¬ 
цільним подати докладні цитати —- кар¬ 
тину розгрому: 

“ . . . Справа не дійшла до перего¬ 
ворів. 28 лютого Трубецкой висту¬ 
пив із Севська й 10 березня підій¬ 
шов до Путівля; 26 березня висту¬ 
пив із Путівля, направляючись на 
містечко Констянтинів на Сулі, стя¬ 
гаючи до себе й московських воє¬ 
вод з Лохвиці й Безпалого з Ромен. 
10 квітня Трубецкой вийшов з Кон- 
стянтинова до Конотопу, де замк¬ 
нувся прихильник Виговського пол¬ 
ковник 'Гуляцький. 19 квітня Тру¬ 
бецкой підійшов до Конотопу й без¬ 
успішно облягав цей ігород аж до 
27 червня, коли зявився туди Ви- 
говський разом з Ханом Кримським. 
Залишивши всіх татар і половину 
козаків своїх у закритому місці, за 
річкою Сосновкою, з другою поло¬ 
виною козаків Виговський підкрав¬ 


ся під Конотоп, на світанку вдарив-, 
на облягаючих, перебив у них ба¬ 
гато людей, а відігнав коней і по¬ 
чав відступати. Во'єводи, міркуючи,, 
що ворожого війська тільки й є, 
відрядили для його переслідування 
князя Семена Романовича Пожаре¬ 
ного і князя Семена Петровича Ль¬ 
вова з кіннотою. 28 червня Пожаре¬ 
ній нагнав Черкас, розбив і погнав¬ 
ся за тими, що відступали, все далі 
й далі відходячи від Конотопа; 
дарма язики (інформатори, зустріч¬ 
ні та шпигуни—С.К.) показували, 
що впереді багато ворожого війсь¬ 
ка, і друга половина козаків і ціла 
Орда з Ханом та калгою: передній 
воєвода нічого не слухав і йшов 
уперед. “Давайте мне ханішку!’” 
Кричав він: “Давайте калгу! Веех их 
с івойском таких то й такіх то... 
вирубим и випленим...” Але тільки 
він устиг 'перегнати Виговського за; 
болотяну річку Сосновку, і сам пе¬ 
ребрався на другий берег її з усім 
своїм загоном, як вискочили чис¬ 
ленні маси татар і козаків, і розгро¬ 
мили цілком Москву. Пожарський і 
Львов попались до полону; Пожаре¬ 
ного привели до Хана, який почав 
приговорювати йому за його нахаб¬ 
ство та грубість та презирство до 
татарських військових сил; але По¬ 
жареній був однаковий і на полі 
бою, і у полоні; вилаяв Хана за мос¬ 
ковським звичаєм, він плюнув йому 
у вічі, і той наказав одразу ж відру¬ 
бати йому голову. Так розповідає 
малоросійський літописець. Князь 
Львов був залишений в живих, але 
через діві неділі помер від хворос¬ 
ті.” (Велично: Венславський стор. 
90. Архив министерства иностранних 
дел; Дела Крим-скія 1659 год). 

Історик московський С. Соловьев пи¬ 
ше: 

“ . . . Квіт московської кінноти, що 
довершив щасливі походи 1654-55 
рр., погиб, загинув в один день; по¬ 
лонених дісталось переможцям ти¬ 
сяч п'ять; нещасних вивели на від¬ 
крите місце й різали, як баранів; так 
умовились між собою союзники — 
Хан Кримський і гетьман військш 
Запорозького. Ніколи московський 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


41 


цар не був уже у змозі вивести в 
поле такого сильного війська. В 
траурнім одязі вийшов Алексей Мі- 
хайловіч до народу; жах опанував 
Москву; удар був тим важчий, що 
несподіваний; прийшов він після 
таких блискучих успіхів! Ще недав¬ 
но Долгорукій привів у Москву по¬ 
лоненого литовського гетьмана, не¬ 
давно гомоніли радісні розмови про 
перемоги Хованского; а тепер Тру- 
бецкой, на якого була найбільша на¬ 
дія, “муж благоговейний и изящ- 
ний, в воинстве щасливий и недру¬ 
гам страшний”—стратив таке велике 
військо! Після взяття стільки горо¬ 
дів, після взяття столиці Литовсь¬ 
кої, царствующій град задрижав за 
власну безпеку: у серпні, за царсь¬ 
ким наказом, люди всіх рангів по¬ 
спішали на земляні роботи для ук¬ 
ріплення Москви. Сам цар з бояра¬ 
ми часто був присутній підчас ро¬ 
біт; сусідні жителі з родинами та 
майном виповняли Москву, і носи¬ 
лись чутки, що цар виїзджає за 
Волгу, за Яросйав...’ (С. Соловьев. 
Исторія Ро-ссіи, том XI, стр. 47; 
Дополненіе к ІІІ-му тому Дворцо- 
вих рязрядов, стр. 194; Веславскій 
р. 93). 

XII. Загальна характеристика 
доби гетьмана Виговського 

Отже гетьман Виговський досяг пов¬ 
ної перемоги над Москвою, мав значне 
досягненя і в зовнішній та у внутрішній 
політиці. Московський цар з боярами, 
переляканий перемогою гетьмана Ви¬ 
говського, побачив велику силу й до¬ 
сягнення України в зовнішній і у внут¬ 
рішній політиці, побачив і відчув силу 
українського війська на фронті; зважи¬ 
ла Москва на витривалість України в 
довгій і безперервній війні з Польщею та 
безупинну боротьбу українського наро¬ 
ду з Москвою за овою волю, свободу, 
за свої права, — і воліє лише себе та 
свою державу врятувати за всяку ціну. 
Він наказує своїм сатрапам піти на всі 
уступки, на всі вимоги гетьмана Вигов¬ 
ського. Військових сил, подібних до тих, 
що знищені під 'Конотопом — більше 
нема. Московщині, при тих обставинах, 
залишається одне: щоб мати спокій та 
зберегти свою державу, — задовольни¬ 


ти всі вимоги України, дати їй самостій¬ 
ність, скасувати всі попередні статті. 

Сатрапи московського царя доради¬ 
ли йому застосувати випробовані Мос¬ 
квою методи: підкупи (соболі й гроші), 
провокації, цькування, розклад України 
з середини — розсварити між собою 
полковників, полковників і гетьмана; ук¬ 
раїнську владу й чернь; кинути незгоду 
між союзників Виговського; відірвати 
від України найстрашнішого союзника— 
татарського Хана; за всяку ціну поми¬ 
ритися з Швецією і Польщею. Головне, 
настроїти Запорожжя проти гетьмана, 
підкупити кошового Барабаша; підку¬ 
пити та обнадіяти Полковника Пушкаря 
(в минулому, перед Полтавою), пообі¬ 
цяти йому булаву. Підкупити полковни¬ 
ка Івана Безпалого (після поразки), Ти- 
моша Цюцюру, В. Золотаренка, Я- Сом¬ 
ка й інших; підняти проти гетьмана по¬ 
встання під замітом, що він лях, та що 
запродав Україну Польщі. Найняти ко¬ 
шового Івана Сірка, щоб напав на Крим, 
тоді, безумовно, Хан покине Виговсь¬ 
кого; посилити ратними людьми та во¬ 
єводами головні городи, та надіслати 
якнайбільше провокаторів-пропаґанди- 
стів в Україну. Все це Москва крок за 
кроком зробила за допомогою Трубец- 
ких. Орден-Нащокиних, Шереметьевих, 
Кікіних, Хитрових і других, а головну 
допомогу в виконанні намічених Моск¬ 
вою плянів зробили українські яничари- 
зрадники та запроданці. По всій Украї¬ 
ні піднялись бунти та повстання. Прав¬ 
диво писав коронний обозний, Андрій 
Потоцький, королеві Янові Казимірові: 
“Одне містечко воює проти другого, син 
грабує батька, батько—сина. Страшно 
уявляється тут столпотворення “Вави¬ 
лонське”. Врешті, щоб краще й повні¬ 
ше діяти, московські бояри підкупили й 
декого з духовенства, таких як нінинсь- 
кого протопопа Максима Филимонови- 
ча та протопопа з 'Ічні, Семена Адамо- 
вича. Особливо богато зла наробив сво¬ 
їми порадами Трубецкому протопоп М. 
Филимонович, бо переконав Трубецкого, 
що не треба слухати царя і не підпису¬ 
вати миру з Виговським, а скорше зай¬ 
мати далі українські городи. 

Здійснення мрій і плянів у справі са¬ 
мостійної держави України було в часі 
перемоги під 'Конотопом близьке й ціл¬ 
ком реальне. В чому-ж були помилки, 


42 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


що .пошкодило здійсненню великих 
плинів? 

Без найменшого сумніву Іван: Вигов- 
ський був щирий патріот, високої ранги 
державник. Він з гідністю володаря 
твердо ставив справу української дер¬ 
жавносте—“Руського 'Князівства”, гідно 
й на високому поземі провадив перего¬ 
вори з Московщиною й Польщею, при¬ 
мушуючи їх рахуватися з Україною, як 
суверенною державою, з українським 
народом, як з нацією. Він уміло й та¬ 
лановито провадив зовнішню політику: 
його умови-союзи з Польщею, Кримом 
та Швецією — це в той час, при сприя¬ 
ючих умовах, повна гарантія перемоги 
над Москвою. Гетьман Виговський не 
зміг використати своєї без сумніву ве¬ 
ликої перемоги з таких причин: 

1. Проти нього виступила опозиція 
на чолі з полковником Іваном Безпалим 
за цілковитою підтримкою і вказівками 
московських воєвод; 

2. Москва загітувала українське сус¬ 
пільство, що Виговський наново вводить 
“польську владу”, а до цієї провокації—• 
ще й поява польських військ, грубе по¬ 
водження вояків з населенням, грабунки 
та насильство 1 , — ще більше посилили 
неприязнь суспільства до Виговського; 

3. Трубецкой зібрав рештки свого роз¬ 
битого війська і, за вказівками та пора¬ 
дою М. Филимоновича, почав займати 
Лівобережжя; город за городом під на¬ 
тиском та терором, приводив він до 
присяги на вірність цареві. 

4. Виговський мріяв створити аристо¬ 
кратичну державу на зразок Польщі, хоч 
твердо й щиро стояв за незалежність і 
цілковиту самостійність Української Дер¬ 
жави; з недовіряй він ставився до Мос¬ 
кви і до Польщі, а Гадяцьку Умову вва¬ 
жав тимчасовою, а навіть необхідною 
у той час для розвязання рук супроти 
Москви. 

5. Як представники шляхти й вищої 
козацької старшини, він був, головне, 
на боці цих верств: він вважав, що ке¬ 
рівництво державою належить шляхті, 
козацькій старшині та духовенству, а 
недобачував великої сили в черні — ко¬ 
заках та селянах. “Він не зумів вийти зі 
становища володаря, однаково справед¬ 
ливого для всіх, як це робив Богдан 
Хмельницький, а занадто остро стояв 
по стороні панівної верстви і тим дра¬ 


тував і обурював козацтво та селянство, 
що жило недавніми традиціями бороть¬ 
би за соціяльну волю” (І. Холмський). 

6. Через ці помилки в Виговського 
заіснував глибокий конфлікт не лише з 
низами але й з козацькою старшиною; 

7. Виговський знехтував великі здо¬ 
бутки національної революції та нама¬ 
гався передчасно змінити козацький у- 
стрій, натомісць ввести аристократичний 
лад, на зразок Польщі, чого так за- 
скоро не можна було робити. Це ос¬ 
новно й породило сильний конфлікт 
гетьмана Виговського, не лише з маса- 
ми-низами, але й з старшиною. А ра¬ 
зом це зявилось водою на ворожий 
млин, на користь Москви; 

8. Гетьман Виговський дсже добре 
розумів державну машину: він пряму¬ 
вав до завершення великої справи, роз¬ 
початої за Хмельницького — впорядку¬ 
вання адміністративне, військове, стано¬ 
ве, політичне да дипльоматичне. На 
жаль, він не зумів поєднати суспільні 
верстви (кляси) для спільної справи, 
для відбудови держави, її впорядкуван¬ 
ня та оборони; не зумів гетьман Ви¬ 
говський довести до мас своїх справж¬ 
ніх задумів-плянів. А коли він зібрав Ра¬ 
ду в Ґерманівці, щоб щиро оповісти, 
чому укладена Гадяцька Умова, та чому 
заіснували такі важкі відносини між 
гетьманом та низами й верхами (селян¬ 
ством, козаками, старшиною та гетьма¬ 
ном), то Рада так була ностроєна су¬ 
проти Виговського, що йому й говори¬ 
ти не прийшлось, лише треба було ду¬ 
мати про врятування життя, — так 
“приуспіли” московські агенти. 

9. Хистність і нетвердість у поглядах 
козацької старшини: “В них це найвища 
державна рація — не бути ані під ко¬ 
ролем, ані під царем: сподіваються здо¬ 
бути це зводячи й лякаючи короля ца¬ 
рем, а царя королем”. 

Але в критичні менти старшина ста¬ 
вала на бік сильного-, хоч однаково 
ставилась з недовіряй і до Польщі, і до 
Москви. 

10. Не зумів гетьман Виговський на¬ 
ладнати щирих відносин з Запорожжям 
— грізною і реальною тодішньою вій¬ 
ськовою силою; а навпаки — роздрату¬ 
вав; 

11. Не закріпив перемоги під Коно¬ 
топом: не поспішив добити решток мос- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


43 


ковської армії, не переслідував, а тим 
дав нагоду Трубецкому впорядкувати 
рештки своєї розгромленої армії і пове¬ 
сти протинаступ при підтримці україн¬ 
ських зрадників та такого-ж духовенст¬ 
ва, .як протопопи ніжинський та ічнян¬ 
ський; 

12. Не настояв, у першу чергу, ціл¬ 
ком вигнати з українських міст мос¬ 
ковських воєвод з їх ратними людьми; 

13. Не зумів побороти московську 
армію пропагандистів, провокаторів та 
шпигунів — не створив справжньої про¬ 
тидії і відповідної ситуації для правди¬ 
вої інформації народних та козацьких 
мас; 

14. Не ввійшов вчасно в звязки з Ю- 
рієм Хмельницьким, щоб спільно побо¬ 
роти московську навалу та внутрішню 
руїну, а тому заколоти збільшувались 
та ширились і взаємне недовіря зро¬ 
стало. 

15. Основне: бракувало єдности всіх 
верств і станів для поборення москов¬ 
ської навали, а замість цього, окрема 
висока старшина боролась за булаву й 
тягла за собою маси. 

Завдяки цим помилкам та обстави¬ 
нам — марно пролито силу-силенну кро- 
ви, сотні тисяч знищено українського 
люду, забуті й зневажені великі герої 
землі української, як полковник Гуля- 
ницький, і велика та вирішна перемога 
під Конотопом —• усе пішло намарно, 
і знову ми залишились на сотки років у 
тяжкій московській та польській не¬ 
волі. 

Правдиво співаємо: “А вже років 
триста, як козак в неволі, понад Дні¬ 
пром ходить — виглядає долі!” 


Використано літературу: 

1. С. Соловьев, Исторія Роосіи, т. XI, 
С.-'Петербург, 2-ое изданіе, год? 

2. Роман Млиновецький, Історія україн¬ 
ського народу, Українське наукове 
Видавництво, Мюнхен, 1953 р. 

3. Исторія Руосов, Москва 1846 г., та 
переклад В. Давиденка, Нью йорк, 
1956 р. 

4. Килимнмк С., “Самостійна Україна”, 
Чікаґо-Нью-йорк, ном. 

5. М. Грушевський, Ілюстр. Історія Ук¬ 
раїни, Київ-Відень, 1921 р. 

6. В. Липинський, Україна на переломі, 
Відень, 1920 р., В-во “Булава”. 


7. І. Холмський, Історія України, В-во 
НТШ, Мюнхен, 1949 р. 

8. Проф. Володимир Антонович, Ко¬ 
ротка історія Козаччини, Коломия. 

9. М. Аркас, Історія України, Буенос- 
Аірес, 1947 р. 

10. М. Голубець, Велика Історія України, 
Львів, 1935 р. 

11. Брокгауз и Ефрон, Енциклопедиче- 
скій Словарь, том VII, С.-Петербур- 
Ленпциг, 1892 г. 

12. Енциклопедія Українознавства, вид. 
НТШ, Мюнхен, 1949 р. 

13. Мала українська енциклопедія Є. О- 
нацького, Буенос-Аірес, 1957-1958 рр. 

14. Українська енциклопедія (3-х том- 
ник), Львів - Станіславів?Коломия, 
рік? 

15. Акти историческіе IV, ном. 118. 

16. Архив Министерства иностранних 
дел; Дела польскія 1659 года. 

17. Архив Министерства иностранних 
дел: дела Шведскія, 1658. 

18. Дополненіе к ІІІ-му тому Дворцових 
раздядов, стр. 184. 

19. Столбци Приказа тайних дел в Госу- 
дарственном Архиве. 

21. Архив министерства юстиціи; столб¬ 
ци Малороссійскіе, приказ ном. 
5836, 5852, 5841, 6040. 

22. Симбірскій Сборник; Кикинскія бу- 
маги, стр. 14. 

23. Архив Министерства иностранних 
дел; Дела Малороссійскія і Польскія, 
1658. 

24. Летопись Величка, 1658 г. 

25. Енциклопедія “Просвещеніе”, С.- 
Петербург, 1907 г. 

26. Використано також московських іс¬ 
ториків, у тому числі — Платонова, 
Ключевського, Покровського; ні¬ 
мецького історика — Шльосера. 

27. Використано українських істориків 
народників та державників. 


Оскаржений підійшов до судді й 
сказав: 

— Я признаюся до вини. 

— А чому-ж ви того не сказали ще 
вчора, на початку розправи? 

— Бо я вчора не чув усіх доказів 
проти себе. 

★ 

Коли говорить одна жінка, то це — 
монольоґ. Коли говорять дві жінки, це 
— катальоґ. 


44 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Микола Понеділок 

РИБАЛЬСЬКІ ЗМАГАННЯ 


Я вже, так би мовити, рибалка з дос¬ 
відом. Ловив рибу велику й дрібненьку, 
витягав нерідко черепах та вюнів, а раз 
власного вудкою підчепив коліно і про¬ 
ходив з ним до лікаря сорок-два доля- 
ри і тридцять-пять центів. Мене не зди¬ 
вувати рибальськими пригодами. Але 
тут — подумайте! Приїзджаю з відпо¬ 
відними снастями до знайомого, а він 
мені: 

Партійну рибу вдавалося коли 
ловити? 

Отут заскочив. Я не то що не ловив, 
а навіть не знав про існування такої ди¬ 
вовижної риби. 

— Яка це партійна? — питаю. 

— Червона. її прозивають ще кому¬ 
ністичною. 

— Ні, не ловив, — кажу. — Та в цьо¬ 
му ставку червоної я щось не бачив. 

Мене аж посоромив знайомий та по¬ 
прохав нікому таких нісенітниць не 
розповідати, бо сусід через дорогу май¬ 
же щодня червону рибку витягає. 

— Бреше! — крикнув я з таким зав¬ 
зяттям, яке буває тільки в картярів та 
любителів кінних перегонів. — Я лов¬ 
лю вже рік — і мені лише руда або 
чорна попадається. Ідемо до нього. 

Ось він стоїть, увесь у прищах ріж- 
ного розміру та кольору. З цигаркою, 
яка безперервно переходить з одного 
кутка уст в другий та з очима, які на¬ 
гадують чомусь добре випрану сіру ряд¬ 
нину. 

— Справді ловите червону рибку? 

— Інколи трапляється, — хвастливо 
відповіли сірі оченята. 

— Вигадка! З червоної тут і сліду 
нема! 

— Підемо в заклад! — азартно за¬ 
пропонував сусід, і я ще з більшим за¬ 
палом схопився за його необдуманий 
виклик. 

— Даю десять долярів, якщо спій¬ 
маєте. Коли-ж ні — витягайте ви з влас¬ 
ної кишені. 

Ще з левади бачимо, що біля берега 
метушаться два хлопчаки. В одного 
вудка, а в другого — довжелезна пал¬ 
ка з загостреним цвяхом на кінці. 


— Ну, що, хлопці? — питаю, — спій¬ 
мали що на штричку? 

— Спіймали, сміється старшенький, 

— водяну мишу. 

— А червоної рибки не попадалося? 

— Та де там, тут і чорної не видко, 
не то червоної. 

Ну, думаю, луснули твої десять до¬ 
лярів. Я тебе навчу, як хизуватися ви¬ 
гаданим рибальським таланом. 

Прилагоджую вудку. Витягаю з тор¬ 
би рибячі харчі: червячки, мамалиґу, 
хліб, печену картоплю, і вміщуюся між: 
хлопчаками. Спеціяліст по партійних ри¬ 
бах, бачу, вигається сідати біля нас — 
на протилежний берег упялив свої ряд¬ 
няні очі. 

— Іду туди, — каже він, і стовбичить 
далі біля нас. 

— Шовкоїм дороіга, — кидаю я, за¬ 
мішуючи тим часом мамалиґу з піско¬ 
вим цукром. 

— Давай, зробимо заміну, — пропо¬ 
нує він. — Дай мені мамалиґи, а я тобі 

— три-кольорового червячка. Риба, мов 
навіжена, хапає смугастого живчика. 

Не хотілося мені, але якось незруч¬ 
но — колега, отже треба помінятися. 
Даю йому трішки тіста, навмисне замі¬ 
шавши його з землею, щоб рибу від¬ 
страшити. 

Рибалимо. Впиваємося очима в во¬ 
ду, вірніше в шнурки, що сполучують 
душу риби з нашою душею. Чекаємо. 
З великою терпеливістю чекаємо того 
бажаного, приємного, радісного смику. 

Ані телень. Спить підводне царство. 

— Хочете, щоб зразу й клювала, — 
потішає мене хлопчик. — Он я сиджу 
дві години, то лише раз шнурок і зако¬ 
лихався, коли водяна миша пропливала. 

Минає година, друга, а мій шнурок 
мов закамянів, мовби замовило. 

Сусід з другого берега теж сидить 
без праці і від скуки латаття на воді 
рахує. Коли це гукає-прохає мене до 
крамниці побігти, води для нього і для 
себе прихопити. “Нема дурних, — думаю 
собі. — Цяця велика, буду для нього 
козачком служити. Нема дурних. Маєш 
клешні довгі, сам біжи по воду”. 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


45 


Пішов він. Вудку лишив на призво- 
ляще. Я вже тепер слідкую за своєю та 
час від часу і на його кривим оком по¬ 
зираю. 

“Як буде клювати в нього, — думаю, 

— то треба так смикнути за вудлище, 
щоб риба відчепилася. А то, чого доб¬ 
рого, ще і програю”. 

Тихо . . . Вже очі втомлені водяну 
поверхню обзирати. Стою з вудкою 
наввипинки, потім примостився навпо- 
чепки, навлежачки, навколішки, а риби 
кат-ма. Аж вмент хлопчаки заверещали 

— і меншеньки від радости ледве мене 
штричкою не почастував. 

— Схватила! 

Я прикипів очима. Виплигує щось з 
води. Справді рибку фунтів сорок ви¬ 
тягнуть хлопята. Не знаходжу для себе 
місця. Хочу йти помагати. Відганяють. 
Кажуть, що треба самому ловити, а не 
чужою любуватися. 

І ось, на березі, я власними очима 
бачу сома, хоч і не сорок фунтів, а лише 
фунтів два з невеликим гаком. А сом 

— сіро-бурий, з довгими вусами та зу¬ 
бастою пащекою. 

— Хлопці, продайте, — благаю їх. 

— Скільки даєш? 

— Двадцять-пять центів. 

— Бери. 

Даю пятьдесять центів і, мов на ко¬ 
манду, хапають знаряддя і наввиперед¬ 
ки — гайда від мене. 

— А здачі? •— кидаю навздогін. Зда¬ 
чі?!! 

— Від мами пізніше принесемо, -— 
і подалися навскач, мов жеребята. 

Я тепер з нетерпеливістю чекаю при¬ 
щавого хвастуна. Ой і покажу то свою 
здобич! До несхочу накепкуюся з нього. 

Нарешті . . . 

— Дивись, — кажу і показую куп¬ 
лену рибину, — десять хвилин томився, 
доки витягнув. 

Він ані слова,, лише, як мені здало¬ 
ся, від злости аж побілів. Аж знітився. 

Знову він там, на тому березі. Я — 
тут. 

Знову впиваюся очима в шнурок. 
Сонце пригріває. На деревах пташинна 
орхестра концертує. І страх як кортить 
покуняти. Нараз — несамовитий вереск. 

— Тягну!! 

Глип! — любитель партійних риб 
мотикає на всі боки вудкою. 

— Бачиш? 

Я протер очі — і горе! — над водою 


Ці пальці те¬ 
пер вільні від 
поган и х бо¬ 
родавок, піс¬ 
ля вжитку 

РЕІСНТСЖБ 
\/УАКТ КЕМОУЕК 

На постійно усуває бородавки та 
інші нарости на руках, на лиці і на 
нотах на протязі 3 до 5 тижнів. Це 
не є квас. Це зелова формула, не¬ 
шкідлива для здорової шкіри. 

Тепер до набуття в: 

Воок апсі Мизіс Бїоге 

660 Маіп 84. \\ЧппірЄ£ 2. 



тріпалася ЧЕРВОНА риба. Червона!! 

Я затремтів, згадавши, що я програв. 
А в мене ж у кишені можна усього-на- 
всього два доляри назбирати. 

— Ось тобі й партійна риба, — уро¬ 
чисто піднісши вудку з рибою, промо¬ 
вив прищавий. -— Виходить, ти програв. 

— Та що то за рибина! Дрібнюсінь¬ 
ке рибя, одні зябри та хвіст — і більше 
нічого. Он я спіймав — донести тяжко. 

Аж де не візьмися — жінка. Чимчи¬ 
кує! І прямо до води! 

— Петре, опамятайся, — погрожує 
прищавому, — що це за напасть така! 
Навіщо останню червону рибу з шкля- 
ного посуду забрав?! Зараз-же мені на¬ 
зад неси! 

О . . . Це була інша справа . . . Шах¬ 
райство. Почепити на гачок рибу з ак- 
варіюму! Хизуватися перед чужими та¬ 
ким дешевим успіхом. Грабувати чес¬ 
них людей. Як це негідно, як паскудно! 
Не по джентлменськи. Так я йому ви¬ 
читував довгенько. 

Аж на тобі — гульк! —• хлопченя до 
нас підскакує. 

— Нате вам здачі двадцять-пять цен¬ 
тів, за куплену в мене оцю рибу, — ти- 



46 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


кає він мені гроші, і я від сорому баг¬ 
ровію. І я попався. І я проштрафився. 

І вже не дивлюся на сусіда, лише ду¬ 
маю: “І на дідька мені оці двадцять-пять 
центів? Ох, не буде з тебе, хлопче, биз- 
несмена, не буде. З тебе такий 'бізнес¬ 
мен, як з мене верховний командувач”. 

І з люті жбурнув я монету в кущі. 

Оце так позмагалися. 


Грицько Чупринка 

БАЙДА 

і 

До великої покари 
На розпутті, при дорозі, 

Судять Байду яничари 
В золотім Галатськім Розі. 

Суд скінчився. Хлопді, гайда — 
Мовив сам Султан турецький: 
Люту смерть хай прийме Байда, 
Князь — отаман Вишневецький. 
Тай скатуйте розбишаку, 

Щоб почула і забула 
Україна з переляку 
І дорогу до Стамбула. 

Хай почує вся отара 
Гайдамаків запоріжеьких, 

Що чекає й їх та кара 
На плацах золоторіжських! 
■“Смерть йому!” — кати тукнули. 
Змовчав Байда перед горем, 

Тільки іскри промайнули 
В грізнім погляді суворім. 

Тут взяли його наскоком 
Яничари злісні й грізні 
й почепили правим боком 
Та на гак товстий залізний. 

II 

Гей, не гнись, могутня спино, 

Не зломись, моє ребро! — 

Ти прощай, прощай, Вкраїно, 

Ти прощай, старий Дніпро! 

Хай же турок не вчуває, 

Як терплю я муки й глум, 

І старий козак співає, 

Розганяє біль і сум. 

Оддає він Богу дяку, 

Що досяг цього вінця, 

Що не знав ніколи ляку 
За Вкраїну до кінця. 

До його тут кат нагнувся, 

Щоб надати більше мук, 

Байда хутко стріпонувся 
1 вхопив від турка лук. 


І тремтячими руками 
У Султана навдалу 
Понад злісними катами 
Він пустив свою стрілу. 

Та пропав задармо замах, 

Бо в очах маріла мла, 

І в руках в кровавих плямах 
Поховзнулася стріла! 

Через три дні він скінчився, 

Як дійшов до серця крюк, 

Та терплячим залишився 
Аж до смерти, серед мук. 

А як турки прибирали 
В яму з крюку мертвяка, 

В ту сторінку позирали, 

Що вродила козака. 


С. Левченкова 

Лєґенда крутів 

(З недрукованої поеми “Крути”) 


Там, де Київ в горах —- 
Снить над лоном Дніпра , 

Де могила прастара Аскольда — 

Над Славутою спить 
Краю рідного цвіт: 

Українці -—- Легенди герольди!.. 

Як замучив їх кат, 

Принесли на руках 

Матері пошматоване тіло... 

А тому, що пізнать 
Не могла жадна мать — 

їх разом у могилу зложили... 

Як ховали вони, 

Бідні нені — синів — 

Кровавиці взяли по шматочку... 

Щоб святая земля 
їх в себе прийняла — 

Загорнули у чисту сорочку... 

Бо-ж як підуть на Суд — 

Сорочки понесуть 

Матері ці до Бога, як скаргу, 
Щоб за праведну кров 
Ворогів покарав — 

Небуття віковічним лєтарґом... 


Як останній акорд, 

І як пострах для орд —- 

Сальви лунами впали в долини... 
Над Дніпром вони сплять 
І про волю там снять... 

Памятайте їх — діти Вкраїни!.. 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


47 


Інж. Андрій Качор 

Початий українського молочарства 

(Коротка наукова розвідка) 


! ПРИМІТИВИ А ФОРМА МОЛОЧАРСТВА 

Годівля худоби і молочарство в при¬ 
мітивній формі відомі на українських 
землях від найдавніших часів. Не буде¬ 
мо далеко від правди коли скажемо, що 
вони прийшли разом з першими племе¬ 
нами, що осіли на наших землях. 

Вже Геродот згадує, що “Скити не 
мають домів, а живуть у повстяних буд¬ 
ках, поставлених на чотири-колесні або 
шести-колесні вози, і уряджені (як хати, 
з двома або трьома відділами. Такий віз 
тягнуть дві або три пари волів, і в тих 
будках сидять жінки з дітьми при пере¬ 
їздах, чоловіки-ж їдуть верхи, за ними 
слідом ідуть стада овець, коров і коней. 
На одному місці вони перебувають по¬ 
ки худоба не випасе паші.”. А далі каже: 

( “Вживають варене мясо, пють кобиляче 
молоко, їдять кобилячий сир”. 

Наведений цитат вказує нам цілком 
виразно на існування молочарства ще в 
добі формування людських осель на 
наших землях. 

Наш великий історик, проф. Михайло 
Грушевський, твердить, що “скотарство 
було головним промислом пра-арійсько- 
го люду; як незвичайно слабі сліди хлі¬ 
боробства в пра-арійському запасі слів, 
так багато спільних виразів щодо ско¬ 
тарства.”. А далі каже: “Слід того не¬ 
звичайного значіння худоби, коли вона 
була єдиним багатством чоловіка, заці¬ 
лів і в словянській словниці; слово 
“скоть” значить — худоба, а в старо¬ 
руському значить —- майно, гроші, і 
“скотиця” рівняється — скарбниця; сло¬ 
во добуток (добьітьок) в ріжних сло- 
вянських мовах значить — майно або 
худоба. Не зважаючи на пізніший ши¬ 
рокий розвиток хліборобства, скотарс¬ 
тво заховало і надалі першорядне зна¬ 
чіння в пра-словянському господарстві.”. 

Вкінці М. Грушевський стверджує, що 
“худобу тримали для мяса і молока. Вже 
в пра,арійській словниці знаходимо сло¬ 
ва для сквашеного молока (щось ніби 


сир), з чого, розуміється виходить, що 
вживання солодкого молока, а навіть 
масла, були вже відомі. Загально сло- 
вянське значіння молока походить з пра- 
европейськото пня, сир — слово пра- 
арійське для означення кислого молока, 
а масло (від мазати) показує, що вжи¬ 
валося воно з початку не для їди, а для 
мащення (ран).”. 

Цікаво, що й німецький дослідник 
молочарства, Др. Вінґлер, твердить, що 
Скитія (Україна) знала дуже скоро ви¬ 
ріб масла, ще далеко перед Христом. 

Цих кілька згадок вистарчить, щоб 
підтвердити наше припущення про існу¬ 
вання молочарства в первісній формі в: 
Україні від найдавніших часів. 

Були теж ріжні спроби організувати 
молочарське виробництво громадським 
або примітивно - кооперативним спосо¬ 
бом, тобто в формі ріжних спілок, але 
це були лише поодинокі окремі спроби 
без якоїсь означеної мети. 

ПОЛОНИНСЬКЕ МОЛОЧАРСТВО 

З примітивних форм організації спіль¬ 
ного випасу худоби й спільної перерібки 
молока варто згадати т. зв. “полонинсь¬ 
ке молочарство”, яке збереглося в де¬ 
котрих гірських околицях до наших 
днів. (Гуцульщина, Бойківщина і Лем- 
ківщина). 

Наприклад на Гуцульщині, тобто & 
селах косівського, печеніжинського і на- 
двірнянського повітів, як подає В. Шу- 
хевич, виганяють худобу (маржину) 
кожного року, перед зеленими святами, 
в гори на полонини, на т. зв. “веснуван¬ 
ня”. Селяни передають свою худобу на 
ціле літо під опіку т. зв. “ватага”. Ва¬ 
таг — найстарший на полонині — керує 
людьми, коровами, молоком, призначує 
де хто може пасти, скликає всіх вівчарів, 
на обід, вечерю та розділює між них 
набіл. Він добирає собі помічників. 

Всі пастухи на полонині ходять у т. 
зв. “мажанках”, тобто в сорочках, вива- 



48 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


рених у маслі і лою. Під мажанкою тіло 
все біле, і її не треба ціле літо прати. 

Веснування починається запаленням 
т. зв. “живої ватри”. Пастухи тоді кля¬ 
кають перед ватрою і повторюють за 
ватагом слова молитви: “Допоможи ме¬ 
ні, Боже, запалити цю ватру та пізніше 
також і загасити”. 

Худобу виганяють на полонину всі 
ґазди разом, одного дня. Кожний влас¬ 
ник особисто передає свою маржину ва¬ 
тагові. Ватаг наказує кожну корову 
окремо видоїти, мірить молоко першо¬ 
го удою т. зв. “міртуком” (біля 1 л.), і 
скільки таких міртуків дасть перший 
удій, стільки знаків (карбів) витинає 
ватаг на заструганій дощечці — довжи¬ 
ни до 10 центиметрів — т. зв. “шка- 
берці”. Для пів міртука витинає скісний 
рівець, а на менше ніж половину міртука 
переверчує дірку. Таку шкаберку роз¬ 
колює він на дві частини і меншу части¬ 
ну передає ґазді, а більшу лишає собі. 
На т. зв. “ревашу” карбує собі ватаг 
скільки бочівочок бриндзі має одержа¬ 
ти ґазда до кінця літа. На кожних чо¬ 
тири бочівки (фасок) бриндзі видається 
бербеницю (міра до 25 л. поємности) 
вурди. Фаска, або бриндзярка, містить 
у собі коло Г2-14 міртуків бриндзі, а 
бербениця містить до 25 міртуків. Ве¬ 
личина бочівочок залежить від того, чи 
ґазда бажає брати масло чи ні. Коли 
мішають овече молоко з коровячим і 
козячим, тоді фаска містить 15 мірту¬ 
ків, бо це гірша бриндзя. 

Ґазда, або т. зв. “мішеник”, задер¬ 
жує в себе ‘реваш” — цю меншу части¬ 
ну дощечки — а ватаг “колоду”. Коло¬ 
ди всіх ґаздів насилює ватаг на шнурок 
і так ховає їх, щоб ніхто не знав їх мі¬ 
сця схову, або носить при собі. Кіль¬ 
кість худоби чи овець значать на рева- 
ші ось такими знаками: І — 1; II — 2; 
III— 3; ІІІІ —4; [ — 5; X — 10; ^ — 15; 
XX — 20; X — 50; 100; .. — 200; 

X. — 150; .. XXX — 275 і т. д. 

Корови і вівці одного ґазди ватаг 
значить однаковими кульчиками, щоб 
“маржина” не поміщалася і щоб кож¬ 
ний ґазда на зиму одержав свою, а не 
чужу “худібку”. Коли ватаг має багато 
бриндзі, він переказує, щоб ґазди при¬ 
ходили по неї. Ґазди приходять з рева- 
шами, а ватаг провірює їх із своєю по¬ 
ловиною (“колодкою”) і щойно тоді 
дає обіцяний “дат” — тобто те, що на¬ 


лежить по умові. Може бути умова ви¬ 
дачі бриндзі або масла на вагу — це 
вже новіший спосіб. Віддавши приписа¬ 
ну частину, ватаг кидає в присутности 
ґазди реваш і колодку до ватри. 

Часто молоко від коров не міряють, 
а від кожної корови дають бербеницю 
(25 л.) бриндзі. Цікаво, що ґазда одер¬ 
жує свій “дат”, хочби його корова або 
вівця другого дня загинули. “Маржина 
може пропасти, але дат ні”. 

За випас худоби ґазда платить окре¬ 
мо готівкою, приміром — за пару волів 
14 зл. р„ за корову 3 - 5 зл. р., а за вів¬ 
цю 30 - 50 центів за ціле літо. Готівка і 
бриндзя, що залишилася по видачі всіх 
“дат” — це чистий заробіток ватага, чи 
т. зв. депутата. 

ПРИЧИНИ ЗАСТОЮ В РОЗВИТКУ 
МОЛОЧАРСТВА 

Такі й інші форми примітивного мо¬ 
лочарства були поширені по цілій Укра¬ 
їні. Це було молочарство для задово¬ 
лення власних господарських потреб се- 
лянина-хлібороба в його пів-замкненому 
і пів-мінованому господарстві. Молоко і 
молочні вироби хлібороба-селянина тоді 
рідко попадали на широкий міський ри¬ 
нок — він належав тоді до фільварків і 
жидівських пахтярів. 

Ріжні причини склалися на те, що в 
Україні молочарське господарство дов¬ 
гі віки не поплачувалося. 

Найважніша причина — це був зане¬ 
пад Київської і Галицько - Волинської 
держави, який спричинив не лише втра¬ 
ту державної самостійности, але й на¬ 
ціональне поневолення українських зе¬ 
мель Польщею та Литвою. Але -—- як 
слушно зазначує Др. С. Баран — він 
шкідливо відбився і на інших ділянках 
українського суспільного життя, а зокре¬ 
ма в господарсько-соціяльних відноси¬ 
нах. Польща збройно окупувала захід- 
ньо-українські землі, частину великих 
землевласників, якими були українські 
бояри, вигубила фізично, а решта бояр 
по довшій боротьбі перейшла з право- 
славя на римо-католицтво і спольщило- 
ся. Вільний селянський стан скоро зани- 
кав, попадаючи в залежність від польсь¬ 
ких панів, які масово осідали в Галичині 
й Холмщині, а навіть на правобережній 
Україні, несучи з собою поневолення ук¬ 
раїнського елементу не лише по селах, 




Ваш спільник в 

добрій управі фармою 

Щоб придержувати крок у новій фармерській ері, ви потребуєте доброго книго- 
водства і розумної господарки своїми фінансами. В цьому ви знайдете багато 
помочі через багато услуг, які предкладає вам найближчий відділ Сапабіап Вапк 
о£ Соттегсе. Серед них є: 

• ЩАДНИЧІ КОНТА — щоб дати вам готівку в разі потреби; 

• БІЖУЧІ КОНТА — щоб помогти вам мати перегляд видатків; 

• БЕЗПЕЧНІ ДЕПОЗИТНІ СКРИНКИ — щоб забезпечити ваші важні папери 
і вартості по низьких коштах; 

• ПОДОРОЖНІ ЧЕКИ — безпечніші чим готівка підчас подорожі; 

За подробицями зайдіть до управителя найближчого відділу 

ТНЕ САИАОІАМ 
ВАГЧК ОР СОММЕРСЕ 

800 відділів по цілій Канаді до ваших послуг 








50 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


але і по містах. Вільний стан дотеперіш¬ 
ніх селян-хліборобів, власників землі, 
заникає доволі скоро. Зникає також се¬ 
лянська власність, а самих селян закрі¬ 
пощено на основі законів, ухвалених 
польськими соймами, починаючи консти¬ 
туцією Дна Ольбрахта з 1496 року і кін¬ 
чаючи конституцією з 1543' року, якою 
Польща завела особисте підданство і ві¬ 
дібрала від селян право власности землі. 
Селян приковано до землі як панських 
кріпаків, які не мали права покинути 
села, ані самостійно гооподарити. Такий 
стан тривав аж до занепаду Польщі. 

По прилученню Галичини в 1772 і році 
до Австрії, господарські умовини укра¬ 
їнського села небагато змінилися і про 
якусь організацію селян, як продуцентів, 
не могло бути мови. Такий стан тривав 
аж до скасування панщини 15 травня, 
1848 року. 

ІНДЕМНІЗАЦІЯ, ПРОПІНАЦІЯ І СЕРВІ¬ 
ТУТИ ЗАМІСТЬ МОЛОЧАРСТВА 

Акт скасування панщини привертав 
селянам свободу і право власности зем¬ 
лі, тобто позірно ті права, які селяни 
мали до 1340 року, у власній державі. 
Одначе акт скасування панщини не роз- 
вязав селянського питання з економіч¬ 
ного боку, бо 2,401,263 га. посівної пло¬ 
щі або 44.4% всієї посівної землі зали¬ 
шив у руках панів, тоді коли селяни 
одержали 3,069,000 га. землі, або пере¬ 
січно 4 -га. на одне господарство, що не 
давало достатніх економічних підстав 
для розвитку самостійних селянських го¬ 
сподарств. Патент на знесення панщини 
поминув, або неясно оформлював такі 
важливі справи як ІНДЕМНІЗАЦІЮ, 
ПРАВО ПРОПІНАЦИ і СЕРВІТУТИ, які 
довго відтак тяжіли над господарськи¬ 
ми відносинами західньо-українських зе¬ 
мель. 

Індемнізація — це було право на від¬ 
шкодування панам за звільнення селян. 
Пани одержали кредитові асиґнати, за 
які мали з державного банку одержати 
гроші, але австрійський уряд не хотів 
платити їх, кажучи, що це має зробити 
край. По довгих торгах у парламенті 
погодилися платити по половині, кош¬ 
том додаткового оподаткування. Так 
прийшлося українському селянинові за 
свою волю дорого заплатити, бо кошти 
ці становили 220,000,000 Гульденів. 


Пропінація — це знову право панів 
на монопольний виріб і продаж алько- 
гольних напитків, яке вони по знесенню 
панщини арендували жидам. Починаєть¬ 
ся найтемніша сторінка нашої історії — 
доба жахливого пиянства. Жидам досить 
легко було розпиячити нашого темного 
селянина, бо кожний селянин ще за пан¬ 
щини був зобовязаний примусово пити 
й до горілки був вже призвичаєний. >В 
1878 році Вол. Навроцький нарахував в 
самій Галичині 23,269 шинків, або на 
кожних 233 душі один шинок. В най¬ 
кращих місцях села стояли коршми. Жи¬ 
ди, наче пявки, тягнули останні соки з 
наших темних і горілкою задурманених 
селян. Багато господарств у тому часі 
було виставлених на ліцитацію. 

Господарську ситуацію нашого села 
особливо погіршувала невияснена справа 
сервітутів. Всі ліси й пасовища, які були 
за панщини вільними добрами, пани 
присвоїли собі, бо патент про знесення 
панщини про те нічого не згадував. В 
висліді велика частина селян осталася 
без пасовища і сіножатей, що ніяк не 
сприяло розвиткові молочарства. 

ПЕРШІ СПРОБИ САМООБОРОНИ 
СЕЛЯН 

Закон про т. зв. сервітутові комісії 
вийшов щойно 1853 року, але він спра¬ 
ви сервітутів не вирішував. На тому тлі 
розгорілася довга й завзята боротьба 
між селянами і дідичами, низка проце¬ 
сів, яка тягнулася аж до наших часів. 
Це все було причиною великого госпо¬ 
дарського занепаду українського села. 
Як додаток до цього нещастя, появився 
ще закон галицького сойму з 1868 року 
про вільний оборот землею і свободу 
кредиту, що причинилося знову до па¬ 
радоксального роздріблення сільського 
господарства і його заборгованосте, чо¬ 
го не вільно було робити за панщини. 
Зараз по знесенню кредитових обмежень 
у 1868 році, як подає Др. І. Витанович, 
зліцитовано в Галичині 271 селянських 
господарств, а в 1879 і році те число зро¬ 
сло до 3,164. За десять років, від 1873 
до 1883 року, зліцитовано (примусово 
пропитих — прим. А.К.) в Галичині 
23,237 дрібних селянських господарств, 
вартости найменше 23,000,000 гульденів 
за борги в сумі 6,633,713 Гульденів. 

Розуміється, що таке жахливе госпо- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


51 


дарське й суспільне становище українсь¬ 
кого селянина швидко викликало реак¬ 
цію серед невеликої групи тодішньої 
української провідної верстви, перше 
усього духовенства. Почалася боротьба 
за привернення селянинові людської гід- 
ности і за господарське уздоровлення 
наших сіл. 

Священики спершу відновлювали по 
селах громадсько-допомогові інституції, 
відомі вже за панщини т. зв. “громадсь¬ 
кі шпихлірі”. Закладали вони братства 
тверезости, в чому дуже багато заслуги 
Товариства “Просвіта” у Львові (засно¬ 
ваного 8 грудня, 1868 р.) та її читалень. 
“Просвіта” закроїла собі дуже широкі 
рямці для своєї діяльности, охоплюючи 
своїм статутом майже все життя укра¬ 
їнського народу (просвітнє, культурне, 
наукове й господарське). 

ПЕРШІ КООПЕРАТИВНІ ОБЄДНАННЯ 

Ця вперта національна робота “Про¬ 
світи” і природні побутові форми брат¬ 
сько-сусідської самодопомоги, глибоко 
вкорінені в нашому народі, привели до 
народження кооперації, яка поволі по¬ 
чала впорядковувати господарські від¬ 
носини по наших селах, зокрема по по¬ 
яві австрійського закону про зарібково- 
гооподарські спілки 1873 року. Для роз¬ 
витку сільсько-господарської кооперації 
в Галичині багато причинилася кредито¬ 
ва кооперація, започаткована коло 1860 
року. 

В 1874 році поляки покликали до 
життя першу союзну організацію —• 
“Звйонзек Стоважишень Заробкових і 
Господарчих” у Львові, до якої ввійшло 
51 кредитових і 7 промислово-торговель¬ 
них кооператив з 17,175 членами. Серед 
членів тих кооператив було багато ук¬ 
раїнців. Декотрі кооперативи скоро зор¬ 
ганізувалися, між тими відома була кре¬ 
дитова спілка “Віра” в Тисьмениці, за¬ 
снована 1873 року, від якої почалася іс¬ 
торія української кооперації в західній 
Україні. 

Першою життєздатною зарібково- 
гооподарською спілкою, заснованою 
згідно з законом з 1873 року, була “На- 
родня Торгівля” у Львові, заснована 1883 
року, за ініціятивою інж. В. Нагірного, 
першого пропаґатора в нас англійських 
і швайцарських споживчих спілок, і 
Аполлона Нечая, великого ентузіяста 
торговельних спілок. 


Інж. Нагірний звертав увагу на моло¬ 
чарство, покликуючись на швайцарські 
й данські зразки. Але ґрунт під органі¬ 
зоване молочарство ще не був достат¬ 
ній, бо молочарство вимагало більше 
знання господарської свідомосте і доб¬ 
рих фахівців. 

СТАН РОГАТОЇ ХУДОБИ В ГАЛИЧИНІ 
В рр. 1880—1910 

Початок фізичної можливосте пле¬ 
кання рогатої худоби в східній Галичині 
можна виводити від 1880 року, бо на 
цей рік припадає впровадження закону 
про поборювання книгосушу (“Ріндер- 
пест, пестіс бовіна). Ця недуга річно ни¬ 
щила в Австрії тисячі худоби. Ще в 1881 
році згинуло в наслідок цієї недуги 
3,952 і штук худоби в Австрії; в наступ¬ 
них роках вже не було ні одного випад¬ 
ку її на нашій території. 

Стан худоби в східній Галичині в цей 
час, як на тодішні умовини, був теж за¬ 
довільний і становив у 1880 році 
1,436,584 штуки, в 1890 році 1,562,333 
штуки, в 1900 році вже 1,707,766 штук, 
а пізніші роки виказують упадок стану 
худоби. 

По областях стан худоби представ¬ 
ляється в поодиноких десятиліттях як 
слідує: 

Львівщина: 1880 р. — 606,567; 1890 
р. — 686,159; 1900 р. — 740,117; 1910 р. 
— 680,485. Тернопільщина: 1880 р. —- 
371,490; 1890 р. — 390,422; 1900 р. — 
448,530; 1910 р. —- 425,743; Станиславів- 
щина: 1880 р. — 458,527; 1890 р. — 

185,752; 1900 р. — 519,119; 1910 р. — 
444,543. Разом: в 1880 р. — 1,436,584; 
в 1890 р. — 1,502,333; в 1900 р. — 

1,707,766; в 1910 р. — 1,550,771. 

На 1 км. кв. загосподарюваної площі 
припадало в 1880 р. 26.5, в 1890 р. 29.3, 
в 1900 р. 44.7, а в 1910 р. 40.9 штук ху¬ 
доби. З того коло 90% худоби було 
власністю селянських господарств. Еко¬ 
номісти в тому часі оцінювали, що по¬ 
міщики мають 25%, а селяни 75% всієї 
худоби, але перепис худоби, переведе¬ 
ний у 1902 році, виказав, що поміщики 
від 50 га. землі вгору годують тільки 
9.83% всієї худоби, зате найбільше ху¬ 
доби плекали господарства 2 - 5 гекта¬ 
рові, бо аж 35.47%. 

Цей мильний погляд на перевагу по¬ 
міщицьких господарств над селянськи¬ 
ми, в годівлі худоби, спирався на тому, 


52 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО Ф іРМЕРА 


що поміщики, з публичними посілостя- 
ми, займали майже 50% всієї управної 
землі, а саме: в рр. 1852-66 — 2,461,000 
га. або 44.3% всієї площі; в 1889 р. — 
2,328,000 га. або 42.1% всієї площі; в 
1902 р. — 2,229,000 га. або 40.3% всієї 
площі. 

Цю земельну перевагу й мильний по¬ 
гляд на перевагу поміщицьких госпо¬ 
дарств над селянськими, особливо в го¬ 
дівлі худоби, поміщики (дідичі) дуже 
майстерно використовували впродовж 
кількох десятків років другої половини 
19-го століття для власних користей. 
Щойно з початком 20-го століття, на ос¬ 
нові перепису худоби з 1902 року, ствер¬ 
джено, що плекання худоби в східній 
Галичині — це справа майже виключно 
селянських господарств, що селянські 
господарства мають стати основою мо¬ 
дерного молочарства і їм треба присвя¬ 
тити більше уваги. 

ЗАЦІКАВЛЕННЯ АВСТРІЙСЬКОГО УРЯ¬ 
ДУ МОЛОЧАРСТВОМ У ГАЛИЧИНІ 

Перше зацікавлення раціональним мо¬ 
лочним господарством у Галичині дату¬ 
ється від 1888 року, коли, під впливом 
'Німеччини й Данії, австрійський уряд 
поставив у своєму буджеті певні суми на 
розбудову молочарства. Тоді польські 
дідичі, зацікавлені в тому, щоб одержа¬ 
ти такі грошеві дотації чи субвенції, 
почали організувати модерні молочарні 
по фільварках. Одначе, щоб перед уря¬ 
дом якось затерти ціль особистих інте¬ 
ресів, вони переводили постанову в га¬ 
лицькому соймі про потребу дослідів 
селянського господарства й плянове, 
цебто доцільне заснування молочарських 
спілок. 

Самозрозуміло, що дослідами керу¬ 
вали польські дідичі і вони поставили 
справу так, що студіями охоплено тіль¬ 
ки чисто польські терени західної Гали¬ 
чини. Одночасно розтягнено опіку над 
великими господарствами дідичів, бо це 
була їх мета. 

Все-ж таки, під тиском уряду, в 1891 
році зорганізовано при Краєвому Виділі 
у Львові колегію молочарських інструк¬ 
торів, яка перевела цілу низку молочар¬ 
ських курсів, але всі в західній Галичині. 
Також у 1903 році засновано першу мо¬ 
лочарську школу в Ряшеві, але теж у 
західньо-польській частині Галичини. 


Наслідком такої господарської полі¬ 
тики польських панів і польської адмі¬ 
ністрації, за час від 1888 до 1903 року на 
українських землях не засновано ні од¬ 
ної української молочарні. В той-же час 
у західній Галичині працювало вже 207 
молочарень, з них '258 приватних, зде- 
більша двірських, 32 приватницько-спіл¬ 
кових селянських і 7 кооперативних. 

Одначе ця праця не лишилася без на¬ 
слідків і в східній Галичині. Акція діди¬ 
чів мусіла викликати тоді в наших гос¬ 
подарських провідників відрух і приму¬ 
сила їх виявити свою ініціятиву, тим 
більше, що загальна й національна сві¬ 
домість нашого галицького села зросла 
вже до тієї міри, що можна було роз¬ 
почати організацію продукційних коопе¬ 
ратив. чи як дехто називає — збутових 
кооператив з власним виробництвом, 
спираючи їх діяльність на дрібних се¬ 
лянських господарствах. 

Розпочалася відтак доба українсько¬ 
го організованого молочарства, але це 
вже тема для окремої розвідки. 


Джерела: 

М. Грушевський: Історія України-Руси, т. І. 

“Гандбух дер Мільхвіртшафт”, т. З, часі. II. 

В. Шухевич: “Гуцульщизна”, том І; т. З, част. II. 

Др. С. Баран: Земельні справи Галичини, Авґс- 
бурґ, 1948. 

Інж. Ю. Павликовський: Причини павперизації ук¬ 
раїнського селянства в Галичині до 1848 р. і 
після знесення панщини — реферат виголо¬ 
шений на з'їзді Наукового Товариства ім. Шев¬ 
ченка, в Берхтесґаден, 16 березня, 1947 р. 

Др. І. Витанович: Історія народного господарства. 

А. Жук: Українські землі в Польщі, т. III, У.З.Е., 
Відділ Кооперація. 

Інж. Др. Е. Храпливий: Плекання рогатої худоби 
у східній Галичині. 


Один політик спитав свого приятеля 
хто виграє вибори. На це питання він 
дістав таку відповідь: 

— Якщо більше людей буде знати 
про тебе, то виграє твій противник. Як¬ 
що будуть знати про нього більше ніж 
про тебе, то виграєш ти. 

★ 

Кандидат на посла, яий не був виб¬ 
раний, сказав до своїх виборців: 

— Пані й панове! Дякую всім тим, 
які голосували на мене, а моя жінка хоче 
подякувати тим, котрі на мене не голо¬ 
сували. 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


53 


ГОСТІ 


А вже-ж, про що.тут говорити! Гість 
нині настав ненормальний. Весь час до¬ 
водиться за ним слідкувати. І щоб паль¬ 
то своє надягнув, і щоб зайвої смуше¬ 
вої шапки на голову не нацупив. 

А їду, звичайно, нехай беруть. Але 
пощо їду в серветки загортати? То таки 
зайве. Не послідкуєш за тим, то гості 
можуть за два вечорі все майно разом 
з ліжками вивезти. 

Ось які гості настали в наслідок по¬ 
глиблення клясової самосвідомости. 

В моїх знайомих на ґрунті страху 
перед гостями підчас отих свят розгор¬ 
нувся невеличкий інцидент. 

На Великдень запрошено .п'ятнадцять 
осіб найріжноманітніших гостей. Було 
тут багато дам і не дам. Питців і непит- 
ців. 

Прийом був розкішний. 

На саму їду витрачено коло сьоми 
карбованців. Випивка на паях. По пів- 
третя від носа. Дами безплатно. Хоча 
це, правду кажучи, безглуздно. Інша 
дама насмокчеться до того, що неодно- 
го мужчину може в сліпий кут загнати. 

Та не будемо входити в ті подроби¬ 
ці й розстроювати свої нерви. Це вже 
діло хазяйське. їм краще це видно. 

А хазяїв було троє. Подружня пара 
Зефірових і їхній старик — жінчин ба¬ 
тенько Євдокімич. 

Може бути, що його спеціяльно за¬ 
просили, на предмет догляду за го¬ 
стями. 

— А втрійку — кажуть, — ми, зов¬ 
сім не стісняючись, можемо доглядати 
за гостями. Кожного гостя матимемо 
на приміті. 

Почали води доглядати. 

Перший знемігся Євдокімич. Отой 
старик, дай йому, Боже, здоровля, ща¬ 
стя і щасливої старости, напротязі пер¬ 
ших пяти хвилин нажерся до того, що 
не міг сказати “мама”. 

Сидить, очками заграє і дамам му¬ 
гикає неозначені речі. Сам хазяїн Зефі- 
ров з приводу отої батькової випивки 
дуж схвилювався і зажурився та сам 
почав ходити по помешканню, слідку¬ 
вати: як і що, так щоб нічого зайвого. 

Та коло дванадцятої години з приво¬ 


ду великої жури і сам насмоктався до 
повної гидоти. 

І заснув на видному місці, в їдальні 
під вікном. 

Опісля виявилось, що йому надуло 
фотографічну карточку і три тижні він 
ходив з пухлиною. 

Гості, напхавшись доволі, почали 
бавитися й веселитися. 

Почались піжмурки, горюдуб і за¬ 
бава в щіточку. 

Підчас забави в щіточку відчиня¬ 
ються двері і входить у кімнату мадам 
Зефірова, бліда як смерть і говорить: 

— То, — каже, — вже чиста гидота. 
—Лише-що хтось в убірній викрутив 
електричну лямпку на 25 свічок. То, -— 
каже, — просто таки не можна гостей 
в убірні допускати. 

Почався галас і колотнеча. Батенько 
Євдокімич, звичайно, миттю витвере- 
зів, почав трівожитись і за гостей ха¬ 
патись. 

Дами безумовно пищать і не допус¬ 
кають себе ловити і обмацувати. 

— Хапайтесь, — кажуть, — за муж¬ 
чин в крайному випадку. 

Мужчини йажуть: 

— Нехай тоді переведуть поголов¬ 
ний трус. 

Приноровили спосіб. Зачинили две¬ 
рі. Зробили трус. 

Гості самі по черзі вивертали свої 
кишені і розстібали ґімнастьорки та 
шаровари і здіймали чоботи. Однак ні¬ 
чого такого незвичайного, крім кіль¬ 
кох канапок і пів фляшки Мадейри, двох 
невеличких чарок і одної карафки не 
виявлено. 

Хазяйка, мадам Зефірова, почала го- 
рячо виправдуватись — мовляв, пого- 
рячилась і кинула тінь на таке добірне 
товариство. І висловила здогад, що мо¬ 
же бути — хто й ззовні зайшов в убірну 
і викрутив лямпу. 

Та момент уже був зіпсований. Ні¬ 
хто не хотів більше бавитись у щіточ¬ 
ку, танці під балалайку теж розстро¬ 
їлись і гості тихенько почали розхо¬ 
дитися. 

А ранком, коли хазяїн протер свої 
очі, все остаточно вияснилося. Вияви- 






54 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


лось, що хазяїн зі страху, що деякі при¬ 
нагідні гості можуть поцупати лямпоч- 
ку, викрутив її і поклав у бічну кише¬ 
ню. Там вона і розбилася. Хазяїн ма¬ 
буть круто наляг на неї, коли заснув під 
вікном. 

М. Зощенко 


БАСАРАБІЯ 

Територія Басарабії положена між 
річками Дністром і Прутом. Вона зай¬ 
має близько 16,000 кв. кільометрів про¬ 
стору і має понад 2 міліони населення. 

Першими поселенцями Басарабії, як 
припускають дослідники, були словян- 
ські племена тиверців і уличів, які в 
добі розселення словян десь у 2 столітті 
по Христі спустилися з їх Карпатської 
прабатьківщини вділ по Дністрі і Пруті, 
їх мали підбити і витиснути басараби 
невідомого походження, які дали країні 
свою назву. Пізніше країна пережила 
панування Готів, гунів, варяго - русіз 
(Олег, Святослав, Володимир Великий, 
Ярослав, Осьмомисл), татаро - монголів, 
болгар, турків, москалів і румун. Мос¬ 
ковщина відвоювала Басарабію від тур¬ 
ків в 1812 році, під командою генерала 
Кутузова, пізнішого героя в наполєон- 
ських війнах. 

Населення Басарабії сильно мішане, 
при чому ні одна народність не виказує 
абсолютної більшости. Там є молдова¬ 
ни (румунське племя), українці, гагуази 
(потуречені болгари), чисті болгари і 
в невеликих кількостях цигани, жиди і 
москалі. Останні складаються з пред¬ 
ставників ріжних старовірських сект, які 
втікали від переслідування московсько¬ 
го уряду підчас виправлення церковних 
книжок за патріарха Никона і царя Олек¬ 
сія Михайловича в 17 столітті. В Баса¬ 
рабії мешкали також понад 100,000 нім¬ 
ців кольоністів, які вивандрували до 
Німеччини в наслідок порозумінь між 
Птлєром і Сталіном у 1940 році, коли 
Гітлєр дав Сталінові згоду на зайняття 
Басарабії. Розгрупувати територіально 
заселюючі Басарабію народности не¬ 
можливо. Навіть, коли відділити від неї 
пограничні чисто українські повіти Хо¬ 
тинський, Акерманський і Кілійський, 
то населення решти також не викаже 
подавляючої румунської більшости з 
огляду на поважну кількість гагуазів, 
циган та інших дрібніших груп. 


Географічно Басарабія положена між 
українською і румунською етнографіч¬ 
ними територіями, і в останніх століт¬ 
тях заселювалася виходцями з одної і 
з другої країни. В 18 і 19 століттях вона 
ще в Україні називалася Буджаком або 
Буджацьким степом і туди за часів ко- 
льонізації Запорожських земель По- 
тьомкином переселилася поважна кіль¬ 
кість запорожських чабанів з отарами. 

Поскільки Басарабія ніколи не існу¬ 
вала як окрема територіальна одиниця 
і не має своєї місцевої історичної тра¬ 
диції, її поділ між Україною і Румунією 
не мігби розглядатися, як акт історичної 
несправедливости. Природна границя 
між впливами обох сусідів у загальних 
рисах перебігає по лінії водорозділу 
Дністра і Прута. 

Підчас останньої московської рево¬ 
люції Басарабія була зайнята румунсь¬ 
ким військом і прилучена до Румунії, 
але того прилучення, як одно-сторон- 
нього акту, переведено навіть без згоди 
місцевого населення, не признали не 
тільки совєти, але й західні держави. 

З оігляду на безлаядд і відсталість ру¬ 
мунської господарки, економічне жит¬ 
тя Басарабії по прилученню до Румунії 
значно погіршилось без жадних вигля¬ 
дів на якесь поліпшення. В додатку ру¬ 
мунська влада переслідувала всякий 
прояв національного і культурно - еко¬ 
номічного відродження на своїх окра¬ 
їнах, більше економічно і культурно роз¬ 
винених ніж сама румунська метрополія. 

До того, саме природне положення 
Басарабії не сприяло розвиткові румун¬ 
ської господарки, бо її шляхи провади¬ 
ли в Україну, а не до Румунії; українські 
міста мали більший попит на її продук¬ 
ти ніж суто рільнича Румунія. 

Про це положення Бритійська Енци- 
кльопедія з 1929 р. пише між іншим та¬ 
ке: “Положення відбивається застраша- 
ючо на торговлі обох країн, а головно 
на басарабській області, бо колись Дні¬ 
стер був головним шляхом басарабсь- 
кого збіжжя і вовни. Три головні заліз¬ 
ниці шляхи були звернені до Одеси, а 
четвертий був злучений з Акерманом, а 
звідти через море також до Одеси. Це 
місто творило природний збут для ба- 
сарабської ярини, овочів і вина, які зна¬ 
ходили готовий ринок в Росії, а які 
вже менше відповідали наставленню до 
рільничої Румунії”. 


А. Б. 


Випробувані і Спанні Приписи 


ВАФЛІ 


Пригрійте 
1У 2 склянки молока 
Змішайте 

1 /3 склянки цукру 
2 ложочки соли 

Уь склянки масла або маргарини 
Прохолодіть до літности. 

В міжчасі відміряйте в миску 
% склянки літної води 
Вмішайте 
2 ложочки цукру 
Посипте це 

2 ковертками РІеіксЬтапп’з Активних 
Сухих Дріжджей. 

Нехай постоїть 10 мінут, ТОДІ добре вимішайте. 
Змішайте з теплою мішанкою. Добре вмішайте 
2 добре вбиті яйця 
2 ложочки ванілії 

2 ложочки пересіяної муки до всього 
Мішайте аж до плину (Тісто полинно бути дужо 
рідке). Позсувайте тісто з берегів миски. Покри¬ 
вайте вогким полотенцем. Нехай наростає в теп¬ 
лому місці, вільному від продувів доки не подво¬ 
їться величиною — около 40 мінут. Вмішайте тісто. 
Печіть в. пригрітому вафлевому залізку при умір¬ 
кованій температурі, доки не зарумяниться — 
около 5 мінут. Подавайте з маслом або марґариною 
та гарячим сиропом. 


Г О С К А 

Спражте 1 склянку молока 
Вмішайте Уа склянки смальцю 
% склянки цукру 

Уі ложочки соли 

Прохолодіть до літности 
В міжчасі відміряйте в миску 
У 2 склянки літної води 

Вмішайте 2 ложки цукру. 

Посипте 2 ковертками РІеізсЬшапп’з 
Активних Сухих Дріжджів. 

Нехай постоїть 10 мінут. ТОДІ добре вимішайте. 
Вмішайте літну молочну мішанку. Вмішайте 

2 яйця, добре вбиті 

3 склянки пересіяної муки до всього 

Мішайте доки не зрідне. Вмішайте 

Ьі покришеної цитрини. 

Виложіть тісто на легко намучену дошку або по¬ 
лотно. Місіть, дкои тісто не стане гнучке. Поло¬ 
жіть в натовщен.у ринку; посмаруйте зверху роз¬ 
топленим смальцем. Прикрийте. Нехай постоїть 
в теплому непродувному місці доки не подвоїться 
величиною. 


Натисніть тісто і виложіть його на дошку або по¬ 
лотно, підсипані мукою. Розділіть тісто на дві 
половинки, подальше одна від другої. Розділіть 
одну половинку, тоді, поріжте пів цеї порції на З 
рівні частини. Валкуйте кожну частинку на паски, 
около 12 цапів довгі. Положіть ці паски на натов- 
щену бляху до печива і сплетіть їх немов у косу. 
Поділіть 2/3 лишньої У 2 порції тіста на 3 рівні 
частини і зробіть з них косу около 11 цалів довгу. 
Полозкіть на верх першої коси. 

З лишнього тіста сплетіть косу около 10 цалів 
довгу і положіть на ці дві. Посмаруйте верх роз¬ 
топленим маслом або марґариною. Як потрібно, 
вживайте зубні патички для вдерзкання плетінок 
разом. Уложіть другу порцію тіста в такий сам 
спсіб. — Нехай підросте в теплому місці аж до 
подвоєння величиною — коло 1 годину. Посмаруй¬ 
те такою мішанкою 

1 яйце, легко вбите 
1 ложка води 

Удекоруйте у 2 склянкою цілих вилущених алмон- 
дових горіхів. Печіть в уміркованій печі (375 ст. 
Ф.) 35 до 40 мінут. 


ҐУҐЕЛЬГУПФ 

Спражте Уг склянки молока 
Вмішайте У 2 склянки цукру 
Уг ложочки соли 
Ьі склянки масла і марґарини 
Прохолодіть до літнети 
В міжчасі відміряйте в миску 
у 2 склянки літної води 
Вмішайте 1 ложку цукру 
Посипте 1 ковертку РІеізсЬтапп’з 
Активних Сухих Дріжджей. 

Нехай постоїть 10 мінут. Тоді добре вимішайте. 
Вмішайте літну молочну мішанку. Вмішайте 
2 яйця, легко вбиті 
2^4 склянки пересіяної муки до всього 
Добре мішайте через около 5 мінут. Прикрийте 
вогким полотенцем. Нехай підросте в теплому не- 
прдувному місці доки не подвоїться величиною — 
около 1 годину і ЗО мінут. Посипте мілкими окру- 
хами хліба боки і дно 1 добре натовщеної 8-склян- 
кової касеролі. Висипте надмір окрухів. На дно 
касеролі положіть цілі вилущені алмонди. Добре 
вимішайте тісто. Добре вбийте. Вмішайте 
У 2 склянки родзинків без кісточок 
У 2 ложочки шкірки з цитрини 

Виложіть тісто в приготовану форму або касеролю. 
Прикрийте вогким полотенцем. Нехай підросте в 
теплому місці до пдвоєння величиною — около 
1 годину. Печіть в уміркованій температурі (350 
ст. Ф.) через около 40—45 мінут. 


Ми поручаємо також Вам під увагу інші високої якости 

Біапсіагсі Вгапсіз итіГесІ продукти: 

РЬЕІ8СНМАХХ’8 АСТІУЕ БКУ УЕА8Т МАОІС ВАКШО РО\УОЕК 

ЄПЕЕТГ8 СКЕАМ КОУАЬ Ш8ТАЗЧТ РЦТШШЄ8 ТЕИВЕК ЬЕАГ ТЕА 

ОР ТАВТАК СНА8Е & 8АХВОІШ СОРРЕЕ КОУАЬ ЄЕЬАТШ БЕ88ЕКТ8 

ВШЕ ВСШХЕТ МАЕОАКІХЕ СІЬЬЕТТ’8 ЬУЕ СІЬЬЕТГ8 ВЕАШ СЬЕАХЕВ 
ІХ8ТАХТ СНА8Е & 8АХВОІІХ СОРРЕЕ ІХСЕКЗОЬЬ ВАВУ КОСЕ СНЕЕ8Е 


$ТАМ0АК0 ВКАН05 ИМІТЕО 


МОХТКЕАЬ 


тоїижто 


ТУІХХІРЕЄ 


УАХСОИУЕК 




56 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Іван Франко 


Наче сон 


Наче в сні виринають перед моєю 
душею забуті тіни давньої минувшини, 
рисуються виразними сілуетами на тлі 
крайобразу мойого рідного села і про¬ 
мовляють до мене давно нечутими, про¬ 
стими, тихими словами. І ворушать моє 
серце і витискають сльози на очі. Чи 
маю вас ловити, тіни, сіттю слова? Чи 
маю виводити на денне світло те, що 
примерщилося мені в сонній зяві? 

★ 

Новенька селянська хата з білими 
стінами, з ясними вікнами, збудована в 
дві половини, під наступленою стріхою, 
в віночку розлогих верб і яблунь, що 
хиляться над нею, осяяна блиском літ¬ 
нього, південного сонця. Відчинені сі¬ 
нешні двері, в хаті рух і стукіт і веселий 
гамір. Хто від жнив, хто з косовиці при¬ 
бігли на часок до дому, щоб пополудну¬ 
вати. Поле близенько, широким вінцем 
розкидане довкола хаток невеличкої, 
десяти-хатої слободи, то йдуть на по¬ 
луденок до дому, бо нікому носити його 
в десять ріжних місць, де рівночасно 
йде робота. 

— Води! Води! Ой як шкода, що не¬ 
ма свіжої води! — чути голоси при сто¬ 
лі. На подвірю і загалом на слободі 
нема криниці; в річці, що з двох сто¬ 
рін обмиває сугорб, на якім стоїть сло¬ 
бода, вода тепла. Треба йти за річку, 
левадою, потім нивами аж під ліс до 
лісової криниці, що має чудову холод¬ 
ну воду. Але хто піде? Нікому не хо¬ 
четься йти серед полуденку. Все з'їдять 
робучі роти, а йому не лишать, ще й 
насміються. 

— Іди, невісточко! — лагідно про¬ 
мовляє баба, господарева мати, що вже 
три роки не злазить з печі, та досі ще 
держить у повній власти всю хату. Не¬ 
вісточка, висока, статна і гарна моло¬ 
диця, ані слова не мовить, кладе ложку, 
хапає коновки й коромисло і весело, 
мов пташка, співаючи біжить через по- 
двіря, в садок, на леваду за річкою. 
Баба з печі слідить за нею очима, як 
вона мов метелик з червоними крилами 
— це її від поспіху сфалдована черво¬ 


на спідниця — летить далі й далі на 
край обрію, який видно крізь вікно. Ще 
момент, і вона вибігла поза той обрій 
і щезла з очей баби. 

В хаті полуднують, поспішаючи, го¬ 
лосно калатають деревляні ложки об 
посуду, гомонить весела розмова. 

— А лишіть там їй, — рішучо гово¬ 
рить баба, —• вона більше робить від 
вас усіх. 

— Уже лишено, бабуню, — озива¬ 
ється старша служниця Остина. 

— А вона винесе вам води на ниву, 
то йдіть так. Адже до криниці не близь¬ 
ко. 

І всі, пополуднувавши, ще раз стук¬ 
нули ложками та посудою, повставали 
з сиджень, і повагом, як люди, що зна¬ 
ють свою міру і свій час, виходили з 
хати і йшли до свойого діла. Господар 
вийшов останній. 

— А пильнуй там, Мироне, щоб не 
постаткували! — сказала баба. 

— Ну, а від чого-ж я? — запитав 
хазяїн і якось байдужно вийшов з хати. 

— Нездара ти! От іше нездара! —- 
буркнула собі під носом баба. 

— Старий вдівець, а замайнулося 
молодої жінки. Тож, маєш її! Тішся нею, 
як квіткою, що, якимось птахом зане¬ 
сена, зацвіла в твоїм городі! Тішся, як 
я тішуся. 

І стара, не говорячи нічого більше і 
шевелячи своїми посинілими від старо¬ 
сти губами, взялася за куделю й вере¬ 
тено, що все стояли біля неї — “щоб 
не тратити часу марно”. Це була девіза 
всього її життя і вона хотіла бути вір¬ 
ною їй аж до смерти. 

★ 

А невістка біжить по воду. 

Весела як пташка, що з клітки ви¬ 
пурхнула на волю. її палкі очі впивають¬ 
ся красою природи і соняшним блис¬ 
ком, її дівочі ще груди підносяться і 
хвилюють, мов у якімось зворушенню, 
її румяні, калинові уста мимоволі роз¬ 
хиляються і з них дзвінким, альтовим 
голосом вилітає дівоча пісенька. 

А в тій хвилині, неначе сонний при- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


57 


вид, від землі виринула висока пару¬ 
боча постать. Це був високий, вродли¬ 
вий парубок з високим чолом отіненим 
золотистими кучерами, із простим мов 
з слоневої кости виточеним носом, з 
розкішними ігубами, крізь які прогля¬ 
дали білі, рівні зуби — ідеал сільсько¬ 
го красеня, принада для дівчат і моло¬ 
диць. 

Він був не тутешній, мандрівний дяк, 
і ніхто не знав якого він роду. Всі кли¬ 
кали його Нестором. Ві служив у попа 
і разом з тим був за дяка при церкві та 
радував людські душі своїм чудовим 
голосом. Тепер ішов з косою на плечі 
косити попову леваду за слободою, 
його стежка, що вилася від села, пере¬ 
хрещувалася на леваді з тою стежкою, 
що вела в лісок до криниці. На тім пе¬ 
рехрестю Нестор зупинився, поки дійде 
до нього молодиця. 

— Здоров, Марисю! — мовив до неї. 

— Здоров, Несторе. Куди йдеш? 

— Адже бачиш, що косити. А ти по 
воду? 

— По воду. 

— Баба післала? 

— Баба. 

— Гаразд. 

І він пішов з нею, свищучи якусь ме- 
льодію. А коли дійшли до ниви покри¬ 
тої буйним житом, він збочив до неї і 
сказав до Марисі лиш одне слівце: 

— Сюди! 

Вона пішла за ним і за хвилинку 
обоє щезли в розкішнім морі сірозоло- 
тих стебел жита, а над ними щасливо 
шуміли -недоспілі ще колосочки, коли¬ 
сані ледви чутним подухом горячої, по¬ 
лудневої літньої години. 

★ 

Марися прибігла до дому з водою і 
застала бабу біля вікна. Не мала часу 
здивуватися цьому незвичайному фак¬ 
тові, бо баба мала ноги безвладні і по¬ 
рушитися з місця їй було великим тру¬ 
дом. Баба не дала їй отямитися, і коли 
почула, що Марися вже в сінях, оклик¬ 
нула її: 

— Марисю, ходи до мене! 

Марися наблизилася до баби і гля¬ 
діла їй просто в очі. 

— Ти була з ним? 

— Була. 

— Добре. 


І стара простягла свою велику, кост- 
ляву руку, обняла нею Марисю за шию, 
потягла близько свого лиця і поцілу¬ 
вала її. Марися не мало здивувалася тій 
ніжности, бо баба була дуже строга і 
ніколи не цілувала нікого. 

— Ти моя доненько! — шептала баба 
тремтючим шепотом. — Ти моя квіточ¬ 
ко! Ти моя радість! Шкода тебе для та¬ 
кого нездари, як твій муж. Я знала, що 
ти відчуєш це й сама. Та про те будь 
благословенна в Бога, що прийшла зве¬ 
селити нашу хату. І приведи мені внука, 
щоб був гідний тебе і мав таку золоту 
головку, як він. А про всякі наслання не 
турбуйся. Я навчу тебе всього, що сама 
знаю. А тепер іди до свого діла, неси 
їм воду. 

Марися мала сльози на очах і не мо¬ 
влячи ані слова, вийшла з хати. 



Скрипак Тарас Ґабора 


58 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Завоювання норман та їхня літературна 

спадщина 


Колесо історії обертається. Те, що 
колись сяло в блеску і пишності, сьо¬ 
годні покрите глибоким сумерком. Кра¬ 
їни світу, в давнині могутні й славні — 
скотилися вниз. Історія, зуб часу, по¬ 
крила їх порохом забуття, а на їх місце 
виступають інші держави, молодші, біль¬ 
ше життєздатні, повні сил і динаміки. 

Старинний Вавилон оставив нам 
подиву гідний кодекс Гаммурабія та 
перші і досі прийняті наукові знання. 

Розсипалася в пісках пустині мо¬ 
гутня держава фараонів — Єгипет, і 
тільки досконалі піраміди з їхніми му¬ 
міями фараонів і гієроґліфами внутрі 
та таємничі нерозгадані сфінкси, немов 
оте “мементо морі”, кличуть до нас з 
сумерку віків, нагадуючи своє славне 
минуле. 

Держава Ізраїля дала світові, а 
особливо христіянству, Одного Бога і 
Старий Завіт. 

Асирія — примір першої завойов¬ 
ницької держави. 

Фенікія — ці старинні “морські вов¬ 
ки”, дали нам взір високої культури і 
глибокого знання. 

Індія оставила глибоку духову куль¬ 
туру, містичне знання і цікавий при 
глибших дослідах Буддизм. 

Китай заховав у себе до наших днів 
усі галузі людського знання, відгоро¬ 
джені від зовнішного світу “китайським 
муром”. 

Старинна Еллада дала світові доско¬ 
нале мистецтво. 

Персія — первовзір імперії і держав¬ 
не будівництво. 

Македонія — Александра Великого. 

Імперія старинного Риму створила 
першу світову державу, вносячи в мен¬ 
ші, підбиті країни звісний “Пакс Рома¬ 
на” і грецько-римську культуру, а опісля 
поширила в світі христіянство. 

Пролунала слава старинного світу, 
приходять середні віки, формується 
кельто - германсько - словянське розсе¬ 
лення. Світом сколихнув наїзд диких 
полчищ гунів під проводом Атиллі. Світ 
ще не встиг успокоїтися від всіх отих 


сколиїхів і гураґанів, викликаних наїз¬ 
дом диких коочвиків, як приходить но¬ 
ва загроза —• магометаньство. Творець 
магометанської релігії — Магомет, араб¬ 
ський купець з Мекки, оголошує себе 
пророком Аллага і творить нову віру 
-— іслям. Починається “Геджа” (свята 
війна) і твориться могутня арабська 
держава. 

Рим з видимим головою вселенської 
церкви здобуває кольосальні впливи в 
світі. 

Вкінці приходить норманське заво- 
йовання. 

Скандинавці, або як їх звали — нор¬ 
мани (люди з півночі), належать до 
останньої хвилі германського розсе¬ 
лення, що йшла морським шляхом слі¬ 
дами колишніх анґльо-саксів. 

Тіснота в північних краях заставила 
молодших членів княжих династей, чи 
інших вожак, збирати ватаги одчайдуш¬ 
них здобишників з кілька сот чи тисяч 
людей. Належно озброївшися та спо¬ 
рядивши боєздатні кораблі, пускалися 
вони в світ шукати щастя в нових 
країнах. 

На сході ареною їхніх подвигів було 
балтійське побережжя, звідки вони пу¬ 
скалися в глиб східно - європейських 
країв. Там ці — як їх звали — варяги, 
відіграли важну ролю. Вони багато при¬ 
чинилися в формуванні Русько-Україн¬ 
ської (київської) держави. 

На заході нормани насамперед за¬ 
воювали східне побережжя, а потім і 
ціле анґльо - саксонське королівство. 
Норвежські вікінґи підбили собі значну 
частину Ірландії, а опісля північні ост¬ 
рови, включно з Ісландією й Гренлан¬ 
дією і дійшли до Америки — прозва¬ 
ної ними Вінляндією (коло теперішно- 
го Ню йорку). 

Рівночасно скандинавські ватажки осі¬ 
дали з своїми воїнами на голяндському 
та французькому побережжі. 

Свої табори закладали вони голов¬ 
но на островах, і залишивши в них охо¬ 
рону при човнах, запускалися ріками в 
глиб краю. Так пустошили вони Фран- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


59 


І цію, а навіть заходили в Еспанію. Міс¬ 
цеве населення зазнало від них багато 
горя. Один з норманських ватажків осів- 
ся на долішній Сені й заснував тут своє 
князівство — Нормандію. В 911 році він 
визнав над собою вдасть французького 
короля й одержав від нього згоду во¬ 
лодіти тим краєм. 

З цеї гарної, родючої країни норма¬ 
ни, посилені ватагами зі скандинавсь¬ 
ких країв, стали запускатися на дальші 
завоювання. В першій половині XI віку 
вони засіли в Сицилії, завоювали по¬ 
лудневу Італію, вигнали звідти арабів 
| і сягали аж до візантійських володінь. 

Як вже згадано, в роках 796-947 нор- 
1 манські бойові дружини — вікінґи, спер- 
1 шу тільки нападали, а потім зовсім під- 
I били англійське королівство. Англія 
ввійшла в велику державу данського ко¬ 
роля Кнута Великого, до котрого на- 
1 лежала Данія, Норвегія й Англія. Кіль- 
ка десятиліть пізніше Англію завойову¬ 
ють офранцужені нормани - скандинавці. 
Це було в 1066 році за князя Вільгель- 
ма Завойовника. 

Протягом двох століть ці сміливі 
морські вовки були погрозою для все- 
го заходу. їхні напади —• швидкі і не- 
1 сподівані, змушували людність до спе- 
■ діяльних способів оборони, до будови 
кріпостей і замків та дуже вплинули на 
весь воєнний уклад західно-европейсь- 
; кого життя тих часів. 

Це було сказано кілька слів про за- 
войовництва норманів, а тепер слід роз¬ 
глянути їхні духові цінності і надбання, 
які вони передали в наслідстві наетуп- 
і ним поколінням. 

Кожна культурна держава, крім сво¬ 
єї могутності, слави, величі та багат- 
| ства, відзначується своєю культурою, 
своїми мистецькими надбаннями. В од¬ 
ній нації домінуючою буде чудова, ста¬ 
лева архітектура, в іншої малярство, в 
ще іншої музика і спів або література 
■ — тобто проза і поезія. 

Войовничі вікінги можуть повелича- 
тися і бути горді зі своєї поезії, що лу¬ 
нає глибокою, закамянілою немов леди 
півночі, суворою лицарською піснею. 

Піснею, яка ще й сьогодні полонить 
нас зі старинних книг, чаром небуденної 
красоти. 

Піснею, яка позіставила глибокий 
вплив на народи, де вона здобула була 
право горожанства, разом зі своїми 
творцями — трубадурами. 


Полегша на 

• Білі прищики в устах 

• Набоління від штучних зубів 

• Поіритування уст і ясен 
з допомогою 



ІЖКАШ8КА ІШУНАКША 
660 Маіп 81 \Уіппіре£ 2. 


Як ідеальний приклад, подам країни 
Сходу Европи, тобто Русь - Україну, де 
ті пісні — саги вперше появилися, а по¬ 
тім Московщину і Білу Русь, де вони 
перейшли по спустошенню України та¬ 
тарами. Сьогодні в тих країнах нема 
оригінальних саг. — О ні! — Саги Нор¬ 
ман перетопилися в горнилі славянсь- 
кої душі і тільки непереможний, заво¬ 
йовницький дух варягів (вікінгів) по- 
зістав так як його не зуміла підбити 
словянська ментальність. 

Правда, часом бачимо в поезії цих 
словянських народів залишки віршова¬ 
ної форми саг, але переважає тільки їх¬ 
ній духовий вплив. По глибшому запіз¬ 
ненню зі змсітом, формою і духом нор¬ 
манських саґ у ріжних народів, наважу¬ 
ся висунути нову теорію, а саме те, що 
“билини” старо - української, київської 
держави оспівують подвиги тих-же са¬ 
мих вікінгів, князів і дружинників, що і 
в саґах, і це ніщо інше як тільки змо- 
дернізовані і в словянському дусі пере¬ 
роблені саги півночі. 

Не тільки те, а світової слави лицар¬ 
ський епос “Слово о полку Ігоря” — 



60 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


українська “Пісня про Ролянда” — має 
есі прикмети норманських саґ. 

Те саме можна сказати про українсь¬ 
кі народні колядки як рівнож про піз¬ 
ніші “Козацькі Думи”. 

Українці — які мають у собі значний 
відсоток крови вікінгів, а з тим і частину 
їхньої духової спадщини, що позначу- 
ється на протязі всієї української істо¬ 
рії — Україна, країна плуга і меча. 

Цей спадковий вплив героїчного ду¬ 
ха вікінгів має сильну відбитку в укра¬ 
їнській літературі — особливо в модер¬ 
ній, наших днів. 

Студіюючи літературу інших країн 
норманських впливів ми рівнож бачимо 
великі впливи саґ. Найзамітніші вони в 
Скандинавії, Франції, Англії та Ірляндії, 
де вони формувалися, черпали зміст і 
тематику. 

Всяку, навіть не войовничої вдачі 
людину, полонить чар героїчної роман¬ 
тики. Дійсно невичерпаним, чисто-хру- 
стальним джерелом, з суворою, а при 
тому чарівною боєвою тематикою, яв¬ 
ляються віршовані поеми — легенди 
войовничих вікінгів — саги. 

Саги, немов той бурштин закамяні- 
лий в ледах півночі, збереглися в пер¬ 
вісному вигляді до наших днів. Прогля¬ 
даючи саги заховані в усіх країнах нор¬ 
манського перебування, ми завважуємо 
одну річ — своїм стилем переповідання 
вони змальовують нам людей крицевої 
волі, шляхетного, лицарського характе¬ 
ру, чулих на людське горе. Вони оспіву¬ 
ють свій власний нарід, своїх князів, 
свої родини і власні лицарсько-героїчні 
подвиги. 

До-христіянський період норманів 
оспівує — ісляндський Сер Валтер Скатт 
тих часів — Сноррі Стурлусон. 

В своїх творах він чарівною піснею 
виливає мітичну красоту богів. В раю 
“Вальгаль” усім рядить бог Одін, вождь 
героїв. Найцікавіше те, що він не був 
богом перемоги, але богом смерти. Бу¬ 
ли ще два інші, визначні боги, а саме 
бог Тгор і Фрейр. 

Про старинних богів сказано в бага¬ 
тьох інших сагах. Вистарчить згадати 
визначніші з них, такі як: “Кетілс сага 
Гаенґс”, “Вольсуиґа сага”, “Ґаутрекс 
еаґа”, “Гальфс сага ок Гальфсрекка”, 
“Старґадз сага Сторвіркссонар”, “Фрідз- 
пйофс сага”, “Гардзар сага”, “Ґрім- 
мельссонар”, “Оляфс саґа гінс Гельґа”, 
“розе Едда”, “Поетік Едда”, “Ґудзмун- 


дар саґа енс Ріка”. В тих піснях оспіва¬ 
но героїв та старинних богів. Саґи, тоб¬ 
то повісти історичного або біографіч¬ 
ного змісту, переплітані мітом і фанта¬ 
зією авторів, були укладані від 12 до 
15 століття. 

Прекрасний переповідальний стиль, 
обєктивізм, моралізаторські тенденції, 
місцями гострі, що переходять аж в 
сатиру (Бандаманна) здобули собі ве¬ 
лику популярність не тільки в старині, 
але вічно живі в літературі. 

В формуванні саґ мали вплив грець¬ 
ка та латинська культура. Про це ствер¬ 
джує хочби такий факт, що в саґах стрі¬ 
чаємо багато грецьких і латинських слів, 
особливо імен. Для прикладу наведу 
такі грецькі імена як — Кірялякс, 
Еуфемя, Седентіяна, Аґапітус, Ізідоре, 
Севільлє та інші, або латинські — Кон- 
стантіюс, Марсільюс, Ромедіа, Фабрі- 
ціюс, Метельлюс, або Людовікус. 

Саґи зберегли в собі всі ціхи візан¬ 
тійського та романського світу. Клясич- 
на традиція мала дуже великий вплив 
на сувору душу норманів і вони в стич- 
ности з культурою Греції та Риму за¬ 
черпнули з цього невичерпного джере¬ 
ла багато цінних первнів. Найглибший 
вплив позіставило христіянство. 

А тепер розгляну тематику саґ. 

Слід памятати, що помимо того, що 
саґи в своїй тематиці мають поданий 
час, місце подій та імена осіб норман¬ 
ського світу — належать до всесвітної 
літератури. їхня тематика ріжна. Бачи¬ 
мо там лицарські подвиги морських 
вовків — вікінґіїв, (бачимо родинне, сус¬ 
пільне і державне життя, немалий від¬ 
соток займає любовна тематика. Саґи 
оспівають мітольоґію своїх і чужих 
богів. 

В більшосте саґ тематика повязана. 
Там всесторонно сказано про духове і 
матеріальне життя. Містицизм і та¬ 
ємничість займають рівнож не мале міс¬ 
це. Тут говориться про добрих і злих 
богів, про духів, чарівників і чарівниць, 
про закляті й зачаровані місця і речі, 
про людей замінених чарівниками в зві¬ 
рів, рослини чи речі та багато іншого. 

В саґах змальований добрий, іде¬ 
альний і злий світ, але дуже замітає те, 
що добро майже завжди перемагає 
зло. 

Ми знаємо, що в середних віках 
культура вікінґів стояла дуже високо, 
про що можуть ствердити пісні - 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


61 


Ісаги. Тематика тих саг прийшла до 
Скандинавії з Київської Русі, Візантії, 
Франції, Англії, Ірландії, як рівнож не- 
посередньо з Далекого Сходу. Очевид¬ 
но ті джерела улягли в Скандинавії ве¬ 
ликим змінам. Вони набрали питомих 
норманам і їхній психіці ціх, а тоді 
розходилися в зміненому виді дальше 
по світі. Хто знає чи часами така пере¬ 
роблена сага не попала до краю, який 


колись послужив тематикою і джере¬ 
лом до її укладу. 

Значіння й важність саґ у світовій 
літературі дуже велике. Поминаючи те, 
що вони служили взором для пізніших 
літературних творів, саги становлять 
самі собою один з розділів, який нічим 
іншим не далосьби замінити. 

М. В. Павленко-Луців 







62 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Проф. ЮРІЙ БОЙКО 

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ 


Образ Миколи Хвильового в основ¬ 
ному є вияснений нашою літературною 
критикою. Над йото творчістю попра¬ 
цювали вже чимало і сумлінно, визво¬ 
лили його ідеї з того лушпая, в яке він 
змушений був загортати їх з огляду на 
большевицьку цензуру, і перед нашим 
зором повстає сьогодні Хвильовий не 
лише як майстер слова, але і як вели¬ 
кий будитель підсовєтської української 
людини, як пропагатор пориваючої дер¬ 
жавницької думки. 

Якщоб ми хотіли дати формулу, в 
яку вкладаються основні результати до¬ 
слідів над цією центральною постаттю 
української літератури 20-х рр., то до- 
велосяб сказати таке: 

Хвильовий, що в роках своєї моло¬ 
дечої духової незрілости перейнявся іде¬ 
ями комуністичного універсалізму, в ча¬ 
сах духового визрівання, які припадають 
на роки т. зв. “Літературної дискусії”, 
проходив процес болючої “самокрити¬ 
ки” і опинявся на позиціях українсько¬ 
го націоналізму. Як націоналіст, він зу¬ 
мів використати легальні можливості 
для того, щоб кинути гасло “Геть від 
Москви”, орієнтувати український куль¬ 
турний процес на многовікові досягнен¬ 
ня культури Заходу, будити в українстві 
вічно активний, допитливий дух окци- 
дентальної “фавстівської” людини, куль¬ 
тивував ідею вольовости українця, бачив 
майбутнє України в руках її провідної 
націоналістичної інтелігенції. В епоху, 
коли в большевизмі його інтернаціона¬ 
лістичне доктринерство форми ще зма¬ 
галося за панування над московсько- 
імперіялістичною суттю, Хвильовий уже 
передбачував остаточний результат цієї 
боротьби і трактував большевизм як мо¬ 
дерний вияв московського імперіалізму. 
Московсько - месіяністичній концепції, 
опертій на універсальну ідею світового 
соціяльного перевороту, Хвильовий з не- 
чуваною сміливістю протиставив свою 
універсальну концепцію світової місії 
України, концепцію “азіатського рене¬ 
сансу”, тобто відродження і піднесення 
під духовим проводом України кольо- 


ніяльних країн Сходу, що підхоплюють 
вічно юні телленіїстичні первві європей¬ 
ської культури і ведуть людство в нову 
смугу культурно - цивілізаційного підне¬ 
сення. 

Початок національного проз р і н ня 
Хвильового знаменується його новелею 
“Я”, річчю символічною, написаною езо- 
ПОВОЮ МОІВОЮ. В цій новелі Хвильовий 
розстріляв українську мрійність, лагід¬ 
ність, сумирність, розстріляв в імя не¬ 
вблаганного фанатизму майбутньої Ук¬ 
раїни, обличчя якої він мусів у тодішніх 
умовах прикривати совєтською ультра¬ 
червоною фразеольогією. Поява новелі 
“Я” з друку викликала різкий відгук з 
боку совєтської критики. Письменник 
Яковенко гостро критикував автора за 
те, що в новелі шельму-чекіета пред¬ 
ставлено дегенератом, тупим і звиродні¬ 
лим маніяком. 

Хвильовий — видатний сатирик, що 
безпощадно висміяв совєтську дійсність, 
партію, урядову систему. Вершком такої 
сатири є його повість “Іван Іванович”. 
Тут, як у зеркалі, відбилося фарисейс¬ 
тво і дрібнич'ковість компартійців, пе¬ 
реростання їх у ситих заспокоєних бур¬ 
жуа, що творять нову систему соці¬ 
альної 'нерівносте. В цьому творі пись¬ 
менник дав прекрасну пародію засідання 
“комуністичної ячейки”. А найвищим 
ідейним шпилем творчосте Хвильового 
є його' роман “Вальдшнепи”, проблем¬ 
ний твір, в якому письменник розкриває 
характер історичного процесу сучаснос¬ 
те і дає правильне вичуття історичних 
тенденцій на ближчі десятиліття. В цьо¬ 
му романі Хвильовий заакцентував, що 
комуністична партія закріплює за собою 
ролю охоронця і продовжувача імпері¬ 
алістичних традицій царської Росії, роз¬ 
крив бонапартиське переродження ко¬ 
муністичної революції в похмурній добі 
імператора Сталіна, показав, що кращі 
елементи в партії стають на шлях на¬ 
ціонального протверезіння, віднайдення 
свого місця в боротьбі проти московсь¬ 
ко-окупаційної системи. Нарешті Хви¬ 
льовий вказав на історичну ролю укра- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 63 


їнського націоналізму і в образі Аглаї 
яскраво поставив націоналістичне дер¬ 
зання на змаг зі світом комуністичної 
Москви. 

Ці ідеї Хвильового викликали глибо¬ 
ке духове зворушення в підсовєтській 
Україні, збудили великі духово-творчі 
процеси в українській літературі й ін¬ 
ших мистецтвах та привели до створен¬ 
ня “хвильовістами” таких духових вар¬ 
тостей, які назавжди увійшли в скарб¬ 
ницю української культури. 

Боротьба з хвильовизмом була для 
Москви цілим напруженим періодом в 
її змаганнях за духово-політичну геге¬ 
монію на Сході Европи. Ця боротьба не 
закінчилася для неї й тепер. 

Поістать Хвильового стала для всьо¬ 
го думаючого українства живим сим¬ 
волом того, що українська людина, на¬ 
віть часово підпорядкована ворожій 
большевицькій ідеї, спроможна само¬ 
тужки духово визволитися з-під пану¬ 
вання цієї ідеї і стати на шлях титаніч¬ 
но-прометеївської боротьби проти тої 
ворожої ідеї, здатна боротися до остан¬ 
ку, а коли залишається вибір між оста¬ 
точною капітуляцією і смертю, піти на 
смерть і нею засвідчити свою нескоре¬ 
ність. Олена Теліга писала про Хвильо¬ 
вого такими словами: 

“Поруч з великими майстрами жит¬ 
тя — Шевченком, Лесею Українкою, — 
Микола Хвильовий був найбільше за¬ 
взятим ворогом усіх партачів життя. 
Хвильовий, правдивий майстер життя, 
не міг лишатися в ньому на те, щоб йо¬ 
го партачити. Він творив його до ос¬ 
танньої хвилини, поки міг, але пізніше 
волів йибрати Творчу Смерть, ніж без¬ 
дарне життя. Вистрілом у свою толову 
він забив не лише себе. Він розстріляв 
однією кулею в багатьох серцях без¬ 
вольну нерішучість і рабську покірність, 
яку розстрілював за життя словами.”. 

Для українських націоналістів Хви¬ 
льовий другої половини його діїяльности 
е про-мовистим доказом, що явище ук¬ 
раїнського націоналізму не було витво¬ 
ром лише еміграції та захїдньо-українсь- 
ких земель; націоналізм у специфічних 
формах, відповідно до історичних об¬ 
ставин і умов, розвинувся також і на 
підсовєтській Україні у формах “шумсь- 
кізму”. Цю тезу вже доведено і широ¬ 
ко уґрунтовано. Про це писали М. Сці- 
борський в книжці “Україна й націо¬ 
нальна політика Совєтів” і інших; С. Ни- 


“Через останніх 25 років я тер¬ 
піла від нападів ломбеґо” 

Чи ви терпите від ломбеґо і болів у пле¬ 
чах? Тож читайте як пані Лилі Сорко', 2281 Іст 
Тридцять Сьома Авеню, Ванкувер, Б.К. знай¬ 
шла вдоволяючу полегшу. “Через останніх 25 
років я терпіла від нападів ломбеґо, які спри¬ 
чинювали такий сильний біль в плечах, що 
чіасто мені було дуже тяжко навіть зігнутися. 
Мені тепер вже понад 70 років і я є членкою 
Клюбу Старших Громадян і я чула, як інші 
члени говорили про добродійства, які вони 
отримали після ужиття Тетріеіоп’з Т-К-С’з. 

Я часто' чула про' Т-Н-С’з на радіо і після 
того, що я почула про Т-Н-С’з від моїх при¬ 
ятелів в Клюбі Старших Громадян, я поста¬ 
новила випробувати це лікарство'. Я мала зна¬ 
мениті наслідки від ужиття Т-К-С’з і тепер я 
уживаю його лише деколи. Спочатку я мусіла 
уживати його більш регулярно. 

Як я лиш почую, що надходить біль в моїх 
плечах, я не трачу часу, але заживаю капсуль¬ 
ну з моєю першою склянкою чаю ранком. Зви¬ 
чайно це все, що я потребую, але часм я зав- 
сіди маою пачку Т-Н-С’з в хаті, для зажиття, 
коли я лиш почую, що вертається мій старий 
ворог, біль плечей від ломбеґо, який мене так 
мучив.Запитайте в свойого аптекаря про 
Тетріеіоп’з Т-К-С’з сьогод¬ 
ні. Лише 85с і $1.65. Вжи¬ 
вайте також Т-К-С’з для 
полегші при саятиці, ґовті, 
ревматичних і артритних 
болях. 


колишин в книжці “Культурна політика 
большевиків і український культурний 
процес”, перше видання 1939 р., друге 
видання 1947 р. та “Націоналізм у літе¬ 
ратурі СУЗ”, стаття в альманаху “На 
службі нації”, 1938 ір., передрукована по 
війні окремою брошурою; О. Теліга в 
“Партачі життя” у збірці “Прапори ду¬ 
ха”, 1947 р.; доцент П. Голубенко у “Ва- 
пліте”, 1948 р., стаття у збірнику “Вісті 
з України” та інші; проф. Ю. Бойко в 
книжці “Євген Коновалець і Осередньо- 
Східні Землі”, 1947, в книжці “На го¬ 
ловній магістралі”, 1952, тощо. 

Навколо імени Хвильового розпалю¬ 
ються пристрасті. Вивчення його твор¬ 
чо,сти підмінюється демагогічними дис¬ 
кусіями. В лівих політичних колах раз- 
у-раз натрапляємо на спроби канонізу¬ 
вати кожну букву в писаннях Хвильово¬ 
го, ігноруючи той факт, що письменник 
діяв в обставинах надзвичайно важких 
цензурних обмежень і мусів прикривати 
свої національно-визвольні революційні 
ідеї сучасною йому совєтською фразе- 
ольоґією та одягати цю ідею в симво¬ 
лічні образи. 

З другого боку, і то щораз частіше. 





64 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


деяка частина української преси анате- 
мує імя Хвильового як “провокатора”, 
“зрадника” тощо, ідучи в цьому, •— по 
перше — шляхом вихоплювання окре¬ 
мих висловів Хвильового, які були для 
нього в совєтській дійсності засобом ма¬ 
скування; по друге — примітивізуючи 
аналізу його творів, розуміючи плоско 
натуралістично окремі його мистецькі, 
зовсім не-натураліїстичні і навіть не¬ 
реалістичні твори (типовими тут є впра¬ 
ви тенденційних критиків над твором 
“Я”); по третє — вигадуючи так звані 
“факти” щодо біографії Хвильового, 
яких в дійсності не було; нарешті, по 
четверте,— підходячи до минулого анти¬ 
історично, прикладаючи сьогоднішні 
еміграційні критерії і поняття до підсо- 
вєтської дійсности 20-х і початків 30-х 
років. 

Сьогоднішні намагання очорнити 
хвильовизм є еміграційною духовою не¬ 
дугою, зневірою у живущі сили укра¬ 
їнського народу. Групи, що повстають 


проти кращої частини спадщини Хви¬ 
льового і його гурту, відмежовують се¬ 
бе тим самим від значної частини націо¬ 
нально-визвольного дорібку центрально- 
східніх земель України. Український на¬ 
ціоналістичний рух ніколи не стане на 
шлях згубного звуження духової бази 
української національної революції. 

Невідкладним нинішнім завданням 
середовищ націоналістичного руху, пре¬ 
сових органів і кожного націоналіста 
зокрема, є популяризування правдивих 
відомостей про Хвильового: хвильовизм, 
шумськизм, волобуївщину, про ідеольо- 
ґічні позиції члена Союзу Визволення 
України академіка М. Слабченка тощо. 
Завданням дослідників - націоналістів є 
далі поглиблювати вивчення явищ і 
форм духово-революційного опору за 
останніх 42 роки на всіх українських 
землях. Бо в успішному виконуванні оз¬ 
начених завдань — одна з основних за¬ 
порук дальшої успішної визвольної бо¬ 
ротьби. 




ІВАН ФРАНКО 

СТРОФИ 


1 

Пурпуром сонічко сходить, 

Пурпуром криється в морю; 

Так будь і ти спокійний 
В щастю і в горю. 

4 

Не цурається правди мудрець, 

Хоч вона й з уст дитинячих буде, — 
Так як в ніч, коли сонце зайшло, 
Каганця не цураються люди. 

8 

Дурний, хто помилок лякаючись, 

Не сміє братися до діла, •— 

Так як би я не їв, лякаючись, 

Щоб кришка в голосницю не влетіла. 
11 

Не звикай утертими стежками 
Йти за другим сліпо, як у дим, 

Бо як стануть пастухи вовками, 
Треба вівцям пастися самим. 

12 

Бережи маєток про чорну годину, 

Та віддай маєток за вірну дружину; 
А себе довічно бережи без впину, 

Та віддай майно, і жінку, й себе 
за Вкраїну. 


19 

Книги — морська глибина: 

Хто в них пірне аж до дна, 

Той, хоч і труду мав досить, 

Дивнії перли виносить. 

20 

Хто власного ума не має, 

То з книг не вийде ум йому; 

Хто є сліпий на обі оці, 

То що по зеркалі йому? 

26 

На двоє створено Богом вино: 
Розумним на радість, на згубу 
дурному; 

Багатство — на двоє теж дане воно: 
В добро милосердним, на згубу 
скупому. 


Як від лютого татарина, 

Що шаблюкою маха, 

Всі тікають безоружнії, 

Так тікай ти від гріха. 

(“Давнєє й Нове”, ст. 31-50) 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


65 


Буржуазне кохання 


Я, братчики мої, не люблю баб, ще 
в капелюшках. Коли ібаба в капелюшку, 
коли панчішки на ній фельдикосові, 
або мопсик у неї на руках, або зуб зо¬ 
лотий, то така аристократка мені і не 
баба зовсім, а порожне місце. 

А в один час я, звичайно, захоплю¬ 
вався одною аристократкою. Гуляв з 
нею і в театр водив. А в театрі — то все 
й вийшло. В театрі вона й розгорнула 
свою буджуазну ідеольоґію в цілому 
обемі. 

А зустрінувся я з нею на подвірі ка- 
мяниці. На зібранню. Дивлюся, стоїть 
отака цяця. Панчішки, зуб золочений. 

— Звідкіля — кажу — ти, громадян¬ 
ко? З якого числа? 

— Я — каже — зі семого. 

—- Будь ласка — кажу — живіть. 

І відразу якось-то вона мені страшен¬ 
но подобалася. Внадився я до неї. В 
семе число. Бувало, прийду як офіціяль- 
на особа. Мовляв, як у вас, громадянко, 
мається справа з водопроводом і то- 
алєтою? Функціонує? 

—• Так, -—• відповідає — функціонує. 

А сама кутається в баєву хустку і 
ні мур-мур більше. Лише очима стри¬ 
же. І зуб у роті блищить. Походив я до 
неї місяць — привикла. Почала подріб- 
ніше відповідати. Мовляв, функціонує 
водопровід, спасибіг вам, Семене Семе¬ 
новичу, за,увагу. 

Дальше — більше, почали ми з нею 
по вулицях гуляти. Вийдемо на вули¬ 
цю, а вона велить себе під руку взяти. 
Візьму її під руку і волочуся, як щупак. 
І чого, сказати не знаю, і перед народом 
ніяково. 

Ну, а раз вона мені каже: 

— Що ви, — каже — Семене Семено¬ 
вичу, мене все по вулицях водите? Аж 
голова закрутилася. Ви б, каже, як ка- 
валір і при владі, завели мене, напри¬ 
клад, у театр. 

—- Можна — кажу. 

І саме на другий день прислала ком- 
чарунка білети в оперу. Один білет 
одержав я, а другий мені Васька-слю- 
сар подарував. 

На білети я не поглянув, а вони разні. 


Котрий мій — внизу сидіти, а котрий 
Васьчин — аж на верхній ґалєрійці. 

От ми й пішли. Сіли в театрі. Вона 
сіла на мій білет, а я на Васьчин. Сиджу 
на верхотурі і ні хріну не бачу. А коли 
нагнутися через перегородку, то її ба¬ 
чу. Хоч слабо. 

Понудьгував я, понудьгував, вниз пі¬ 
шов. Дивлюсь — антракт. А вона в ан¬ 
тракті ходить. 

— Добрий вечір! —- кажу. 

— Добрий вечір! 

— Інтересно, ■— кажу — чи тут функ¬ 
ціонує водопровід? 

— Не знаю — каже. 

А сама в буфет пре. Я за нею. Хо¬ 
дить вона по буфеті і на прилавок гли¬ 
пає. А на прилавку полумисок. На по¬ 
лумиску тісточка. 

А я отаким гусаком, отаким буржу¬ 
єм недорізаним, вюсь біля неї і пропо¬ 
ную: 

— Якщо — кажу, маєте охоту з’їсти 
одне тісточко, то не сумнівайтесь. Я 
заплачу. 

— Мерсі! — каже. 

І нечайно підходить розпустним кро¬ 
ком до полумиска і цуп з кремом і жере. 

А грошей в мене — кіт наплакав. 
Найбільше, на три тісточка. Вона їсть,, 
а я турботливо по кишенях нишпорю, 
перевірюю рукою стан моєї каси. А 
грошей стільки, що за нігтем. 

Зїла вона з кремом, цуп друге. Я аж 
гикнув. І мовчу. Взяла мете отака бур¬ 
жуйська соромливість. Мовляв, кавалір, 
а не при грошах. 

Ходжу я довкола неї як півень, а 
вона регочеться і на компліменти на¬ 
прошується. 

Я кажу: 

— Чи не пора нам іти сідати? Зда¬ 
ється, дзвонили. 

А вона каже: 

— Ні. 

І бере третє. 

Я кажу: 

— Чи не багато то на порожній шлу¬ 
нок? Може знудити. 

А вона: 



66 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


— Ні — каже — ми привикли. — І 
бере четверте. 

Тут ударила мені кров до голови. 

— Клади — кажу — назад! 

А вона злякалася. Відчинила рот. А 
в роті зуб блищить. 

А мені немов віжка попала під хвіст. 
Все одне, думаю, тепер з нею не гуляти. 

— Клади — кажу — до чортової ма- 
тери! 

Поклала вона назад. А я кажу хозя- 
їнові: 

— Скільки платимо за сконсумовані 
три тісточка? 

А хозяїн тримається індиферентно 
■— дурнем прикидається. 

— Ви — каже — платите за сконсу¬ 
мовані чотири штуки стільки-то. 

— Як — кажу — за чотири? Коли 
четверте на полумиску находиться. 

— Ні, — відказує — хоч воно і на 
полумиску находиться, але надкушене і 
пальцем зїмяте. 

— Як — кажу — надкушене, зми¬ 
луйтеся. То ваші дрібно-буржуазні фан¬ 
тазії. 

А хозяїн не виявляє ніякої соціяль- 
ної солідарности і перед пикою руками 
вертить. 

Ну, звичайно, зібрався народ. Екс¬ 


перти. Одні кажуть: надкушене, другі 
-— ні. 

А я вивернув кишені — звичайно, 
всяка дрянь: шнурки, ґудзики на долів¬ 
ку вивалюється — народ регочеться. А 
мені не смішно. Я гроші лічу. 

Почислив гроші — за чотири штуки 
без лишку. Даремне, матінко моя, спе¬ 
речався. 

Заплатив. Звертаюся до дами: 

— Доїдайте! — кажу. — Заплачено. 
Нехай і черево лусне, аби дар Божий 
не пропадав. 

А дама не рухається. І соромиться 
доїдати. 

А тут якийсь дядя вкрутився. 

— Давай, каже — я доїм. 

І доїв наволоч. За мої гроші. Сіли 
ми в театр. Додивилися на оперу до 
кінця. І в свояси. 

А дома вона мені каже: 

— Доволі велике свинство з вашої 
сторони. Хто без грошей — не їздить 
з дамами. 

А я кажу: 

— Не в грошах щастя, громадянко, 
а в пролетарській самосвідомости. Да¬ 
руйте за слово. 

Так ми з нею й розійшлися. 

Не подобаються мені аристократки. 

М. Зощенко 


І.Е5УА ІІККАІЬІКА 

Норе 

ТгапзІаШ Ьу Бг. РЕКСІУАЬ СБИВУ 

N0 тоге сап І саІІ ІіЬегїу ту о\уп 

То те їЬеге'з паидНї гетаіпз Ьиї Норе аіопе. 

ТНе Норе їо зее опсе тоге ту ІоуеЗ Нкгаіпе, 

То соте Ьаск іп ту паїіуе Іапсі адаіп. 

То даге опсе тоге оп Опіерег'з агиге \уауе — 

І саге пої ії аііуе ог іп їНе дгауе. 

То уіе\у їНе зїерре, іїз апсіепї їипегаї тоипсіз. 

То зєпзе їНе агсіепї зїгепдїЬ \уНісЬ їНеге аЬоипеїз . . . 

N0 тоге сап І саІІ ІіЬегїу ту о\уп, 

То те їЬеге'з паидНї гетаіпз Ьиї Норе аіопе. 





КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Ви не можете оминути 
кожної небезпеки 


. . . АЛЕ ВИ МОЖЕТЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ 
СВІЙ ДОХІД КОЛИБ КАЛІЦТВО 
ЗРОБИЛО ВАС НЕСПОСІБНИМ ДО ПРАЦІ 


Вісімдесять відсотків всіх затруднеиих осіб є неспосібні 
до праці кілька разів в їх працюючому житті... а при- 
найменше раз на протяг часу понад три місяці. Ці статис¬ 
тичні дані Краєвої Ради Безпеки виказують, що ви потре¬ 
буєте забезпечення доходу — в іншому випадку хвороба 
або випадок можуть вас фінансово зруйнувати. 

ОгеаіЛУезі ІлГе’з “Багато-Випадкова” програма охорони 
перед випадками і захворінням має полісу, на кожну по¬ 
требу. Вона предкладає ріжнородність плянів для забез- 
пеки доходу у випадку частинної або цілковитої непраце¬ 
здатності. Перебування дома ніколи не є вимагане... мі¬ 
сячні доходи виплачують так довго, як будете жити, як¬ 
що непрацездатність є спричинена випадком ... ця поліса 
є до набуття в комбінації з великим вибором плянів за¬ 
безпечення на випадок хвороби. 

І памятайте... заступлення доходу в таких випадках не 
дається ніякими урядовими плянами. 

ВАШ ДОХІД ЦЕ ЦІННЕ ПОСІДАННЯ — 

БЕРЕЖІТЬ ЙОГО. 


ТНЕ 



А55ППАМСЕ С О М ? А N V 


' С АМАОА 


Ваше майбутнє це наш бизнес — сьогодні! 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


І.Е5УА ІЖКАІЬІКА 

Сопіга 8рет 8рего 

(І НОРЕ АСА1Н5Т НОРЕ5) 

ТгапзІаШ Ьу Бг. РЕКСІУАЬ СПЯВУ 


Непсе, сіагк РИоидНРз! А\уау, уе аиРитп тізРз! 
ЄоИеп зргіпд із Неге, зИе'з Неге Росіау! 

БИоиІсІ ту сіауз оР уоиРИ Ье зрепР іп \уоє, 

Огеагіїу апсі засПу разз а\уау? 

№у, РНгоидН аІІ ту Реагз, І зРіїї \уііі зтіїе, 

5іпд ту зопдз РНоидН РгоиЬІез гоипсі те Іоот; 

Нореіезз, з1"і 11 Йоре оп адаіпзР аІІ осісіз, 

І у/і 11 І і уе! А\уау, уе РИоидНРз оР діоот! 

Оп РНіз ИагсІ апсі іпдгаРе зоіі І'ІІ зо\у 

Ріо\уєгз рНаР зЬа 11 ЬІоот \уірН соїогз гаге; 

Ріо\уєґз у/і 11 І рІапР \уЬеге РгозР сіоРН геідп, 

\УаРег рНет \уіїН тапу а ЬіРРег Реаг. 

Апсі РНіз Ьитіпд Реагз у/і 11 зоРРеп РЬеп 

АІІ РЬаР дгоипсі зо сгизРесі, сИіІІ, таїідп, 

РІоу/егз, РИеп регИарз, у/і 11 ЬІоот апсі Ьгіпд 
.Іоуоиз зргіпд е'еп Ро РНіз ЬеагР оР тіпе. 

ТИоидИ РЬе тоипРаіп зісіе Ье гоидН апсі зРеер, 
Оп\уагс1 у/і 11 І Ьеаг РНе ропсіегоиз зРопе; 

БРгиддІіпд ир^агсіз 'пеаРН РЬе сгизИіпд ІоасІ, 

БРіІІ \уі і і і ту іоуоиз зопд іпРопе. 

ТИгоидЬ РЬе Іопд, сіагк підЬр іпзсгиРаЬІе 
йєуєг у/і 11 І сіозе ту \уеагіесі еуез, 

БеагсЬіпд еуег Рог РЬаР диісііпд зРаг — 

РасІіапР етргезз оР РЬе тісіпідИр зкіез. 

Уез, РЬгоидИ аІІ ту Реагз І зРІІІ чуі 11 зтіїе, 

Біпд ту зопдз РИоидИ РгоиЬІез гоипсі те Іоот; 

Нореіезз, зРі11 Йоре оп адаіпзР аІІ осісіз, 

І у/і 11 Ііуе! А\уау, уе РИоидИрз оР діоот! 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


69 


Анатоль Галан 


САМОТА 


Часом, коли струни душі напинають¬ 
ся до відмови і ось-ось вибухнуть бо¬ 
жевільним криком розпачу, коли єство 
твоє, зголодніле на слово потіхи, шар¬ 
пається в колі власного безсилля, зне¬ 
віри, гіркости, коли вже ніяке фільо- 
софське самозаспокоєння не діє, — тоді 
ібереш аркушик паперу і простягаєш 
думку, як руку за милостинею, до чу¬ 
жого серця. 

Це не мусить бути кохана або коха¬ 
ний. Це не мусить бути друг, перевіре¬ 
ний у довгому житті, бо такими друзя¬ 
ми рідко хто може повхалитись. Зреш¬ 
тою, якщо потапаючий просить рятун- 
ку, чи йому залежить на тому, хто саме 
його витягне? 

Пишеш людині, яку знаєш, якої ад¬ 
реси ще не загубив. І, написавши, від¬ 
чуваєш дивну полегшу. Наче твої жалі 
всмоктав з чорнилом папір. Наче ти за¬ 
клеїв їх у коверті, а поштова марка ма¬ 
гічно їх припечатала, і вже вони не ви¬ 
рвуться, не ляжуть каменем на твої ого¬ 
лені, нікудишні нерви. 

Як задоволено почуваєш ти себе, ко¬ 
ли написаний тобою лист зник у пош¬ 
товій скринці. Завтра він полетить над 
широкими просторами землі, над оке¬ 
анськими глибинами. Він є ланцюжком 
поміж віддаленими серцями. 

І ти починаєш ждати. Бо-ж тобі ні¬ 
чого більше не лишається, як ждати: 
відповіді, майбутніх (щасливих) подій, 
змін на добре в приватному і громад¬ 
ському житті, загалом — майбутнього, 
що нікому й ніколи не ввижається в 
темних фарбах. 

Але перше — відповідь. Вона буде, 
вона повинна прийти напевно. Так-же 
легко, маючи спокійні нерви, взяти перо 
і написати. Крім того, коли до тебе 
простягнено руку, ти мимоволі відчува¬ 
єш перевагу власної душі; ти той, хто 
дає, а не той, хто просить; ти навіть 
маєш моральне право повчити, зробити 
догану за “слабодухість”, порадити ви¬ 
ще тримати голову... 

Сьогодні буде лист, — кажеш ти со¬ 
бі. Листонош приходить десь коло 11-ої 


й принесе. Ти прислухуєшся до тради¬ 
ційного, попереджувального вигуку — 
“Пошта! -— хоч слідом за цим лист, на¬ 
лежний тобі, опиниться під дверима тво¬ 
єї кватири, а листонош, не чекаючи й 
хвилини, піде собі далі. 

Але сьогодні листа не було. Не прий¬ 
шов він і за місяць, і за три. Не прий¬ 
шов зовсім. Загубився? Ні, не загубив¬ 
ся, він просто не був написаний. Ти це 
знаєш напевно, бо була іронічна згадка 
про той твій розпачливий лист у листі 
до твого тутешнього приятеля. 

І тоді стає тобі шкода твого пориву. 
“Нижчий у нижчого лепти спасенної 
З горя-страждання надумав благати ...” 

Огорни своє серце залізним обручем, 
викинь на смітник усяке чекання. Ти 
один під байдужим небом, серед байду¬ 
жих істот, ти потрібний тільки собі, і 
то -— часами, в доброму настрою, а 
взагалі ти втомлений, страшенно втом¬ 
лений собою — малим химерним пта¬ 
хом, що намагався перегнати літак. 


Юрій Клен 

МОПИТВА 


Помолімся за полонених, 

Що десь морем буряним пливуть, 

Та за істраждающих і вгнетених, 

Що до світла марно шиї пнуть. 

Над ними, Господи, в небесній тверді 
Простри свої долоні милосердні. 

Ще молімся за всіх, кому 
Вже не суджено узріти світла, 

Що їх я й думкою не обійму; 

За всіх, кому зруйноване їх житло, 
Кого безжально кинули в тюрму, 
Щоб радість їм ніколи не розквітла. 
О, тільки дотиком легеньких рук 
Позбав їх, Господи, страждань і мук! 
Молімся за тих, що у розлуці 
Помруть відірвані від рідних хат, 
Молімся за тих, що у розпуці 
Вночі гризуть залізні штаби ґрат, 
Що душать жаль у невимовній муці. 
За тих, кого веде на страту кат. 

Над ними, Господи, в небесній тверді 
Простри свої долоні милосердні. 



70 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Іван Рабцун (Вал. Альсина) 

ВЕСНА В УКРАЇНІ 


Весна прийшла, радіють всі; 

Малі, великі й дідусі. 

В гаї виходять діти й грають, 

Весну і сонце зустрічають, 

І величають. 

Хвалять весну, зелений гай, 

Цей Божий рай, наш рідний край. 

Сонце пригріває, сніг холодний тає, 
Струмки біжать, пісні свої журчать. 
Пташки летять до своїх хат, 

Співають пісні на честь весні. 

Бджілка летить і все бренить, 

Квіток шукає, медок збирає. 

Хвалить весну, зелений гай, 

Цей Божий рай, наш рідний край. 

На сонці біліють хатки чепурненькі, 

А з них вилітають хлопці молоденькі, 
Дівчата вродливі і діти маленькі. 

На вигін біжать, веснянок співають, 
Танки заводять, весну вихваляють, 
Бога прославляють: 

“Вклонімся Богу і Рідному Краю, 

І цій весні такій чарівній”. 

Хвалім весну, зелений гай, 

Цей Божий рай, наш рідний край. 

Біленькі хатки, вишневі садки, 

Запашні весняні квітки; 

Бабуні старенькі і діди сивенькі 
На призьбах сидять, на рай цей глядять. 
Ще жити бажають, до внуків гукають: 
А-ну, заспіваймо, Бога звеличаймо. 
Хвалім весну, зелений гай, 

Цей Божий рай, наш рідний край. 

** 

* 

Так було колись, а тепер — дивись: 
Прийшла весна — глуха сумна; 

Ніхто не радіє, зі страху німіє. 

Глуха, сумна оця весна, 

Така сувора і страшна. 

Де були хатки, там чорні дірки, 

— То землянки. 

А з вишневих садків, немає й пеньків. 
Де були гаї, там тепер ярі. 

Дітей нема, країна сумна: 

Кого не вбив кат, забрала чума. 


Хлопців нема, скрізь тишина, — 

Багато сховала їх рідна земля, 

А хто ще зостався, забрала війна. 

Глуха, сумна оця весна, 

Така сувора та страшна. 

Чекіст — це наймит ката, 

І ката боронить бестія заклята. 

Ножем він махає, голови стинає, 

Нікому не дає він жить;—• 

А кров невинна річкою біжить. 

І хто його знає, доки то потриває. 
Глуха, сумна оця весна, 

Така понура і страшна. 

Кров невинна так довго литись буде, 
Поки не зрозуміють усі люди, 

Що треба всім зброю взяти, 

В обороні життя й волі 
Одностайно стати. 

Бо життя своє треба 
На землі і для неба 
Гуртом боронить, дружно ворога бить. 
Щоб не була сумна оця весна, 

Така понура та страшна. 

Хто життя свого й волі не вміє боронити, 
Той мусить, як скотина, все в ярмі ходити. 
Прошу вас, люди добрі, життя бороніть, 
А перед катами голов не хиліть. 

Беріть мечі в руки, не терпіть вже муки, 
Нехай не буде сумна, оця весна, 
Нехай вона буде 
Для наших ворогів страшна! 

Зітріть в порох ката, 

Та ще й того тата, 

І все його кодло в Москву проженіть, 
Пляму рабства змийте 
У ворожій крові. 

І всій Україні принесіть щастя й долю. 
А тоді Вам, мої любі, ще прийде весна,. 
Весела й пригожа, зелена й красна. 
Хваліть весну, зелений гай, 

Цей Божий рай, свій рідний край. 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


71 


Вал. Куць (Куритиба, Бразилія) 

Бразильський вечір 


Тихі тіні лягли на землі, 

Млісно дихали бори, 

Та неначе в екстазі німім 
В небо пнулись піньори. 

Вділ схилився могучий імбуй, 
Перегнутий роками, 

І обвився ліянами весь, 

Наче Вій русалками. 

З борів мряка на чисте повзла, 
Млява, мертва, тягуча, 

Що душила довкола життя, 

Як камінная круча. 

Дивна втома розкішну траву 
По землі розстелила, 

І пригнула всі віття дерев 
Непорушність безсила. 

Щось невидиме, але страшне 
Тягарем налягало; 

Груди тисло, неначе було 
Всюди воздуху мало. 

Тіло гнулося, ніби йому 
Хтось забрав усі кости. 

І нараз ... обізвався цвіркун 
Серед ліні і млости. 

Сюр-сюр-сюр!—- голос жвавий, різкий, 
Бойовий, безперечно, 

Що на всю гнилу неміч дививсь 
І завзято й негречно. 

Сюр-сюр-сюр! — і другі цвіркуни 
Обізвались юрбою, 

Мов скликались в лісу козаки, 

Вже готові до бою. 

Подивилася в діл сабія 
На ту жваву розмову 
І перервану пісню свою 
Полила бором знову. 

Мряка злякана зникла в лісу, 
Потягла прохолода; 

Легким гомоном зрушена, вся 
Оживала природа. 

Продирались лучі золоті 
Крізь вершини зелені, 

Мов привітне “добраніч” своїм 
Любим дітям від нені. 



АВЗОКВІМЕ 

держить ЇХ 

ПРИ ПРАЦІ 

Старі люди, які знають коней і зна¬ 
ють як ними опікуватися, ніколи не е 
без АЬзогЬіпе. Це розпізнана анти¬ 
септична ветеринарійна масть, яка 
може помогти зловити “спавин”, ще 
заки він осядеться . . . помогти про 
чистити стверднілий стан наче об- 
ручкову кістку. Велика фляшка лише 
$2.50 в кожній аптеці. (2663) 

\У. Г. Уоип£, іпс., Мопігеаі 19, РД. 


Неня-ж тихо ішла на спокій 
За шпичастії гори, 

І усмішка остання її 
Золотила піньори. 

Отак гніт виклика протигніт, 

Як буває в природі; 

І цвіркун той прийшов возвістить, 
Що так далі вже годі. 

Он, природа сильніша ніж ми, 
Налягла все горою, 

А якийсь там дрантивий цвіркун 
її кличе до бою! 

А за ним революція враз 
Покотилась між віттям, 

А природа всім волю дає 
Розбушованим дітям. 

Нині гніт, завтра воля, і так 
В безконечній тій зміні 
Із завзятосте родиться лінь, 

То знов сила із ліні. 

Тут є свій і приплив і відлив, 
Свої вічні закони, 

І щасливий, хто може ті всі 
Обійти перепони. 


72 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Іван Павлюк (Вілія Ангела) 

СЕЛО В УКРАЇНІ 


Та з мук неволі встане лицар, 
До купи нарід він збере, 

І всіх напасників хижацьких 
В степи азійські прожене. 


Колись бувало в Україні: : 

Село квітчалося в розмай, — 
Цвіло, всміхалося у квітах, 
Здавалось, справді Божий рай. 

Хатки біленькі посміхались 
До сонця рано на весні; 

Садки вишневі колисались, 
Шуміли радісні пісні. 

А в тих садках — без ліку птатства, 
Робили гнізда скрізь свої, 

Співали людям України 
-Про чар весни в своїй землі. 

Було повсюду повно пасік, 

Діди їх знали доглядать. 

І мед точили бочівками, 

Щоб люд хрещений годувать. 

І матері дітей ро-стили 
На -славу вкраїнським степам; 

У Січ їх потім посилали, 

Щоб край не дати ворогам. 

Життя було немов у казці 
У вільнім вкраїнськім селі; 
Тополі гнулися високі, 

Хвалили Бога на землі. 

Тоді літа минали швидко, 

Неначе вихор у -гаю; 

Любились брати українці, 

Гляділи матінку свою. 

Та враз змінилося на світі, 

На землю кару Бог післав: 

На наші вільні, рідні села, 
Напасник хижий причвалав. 

Понищив села й все, що було 
На наших прадідних степах; 

Скрізь смерть посіяв і руїну, 
Непевність, голод, сум і жах. 

Жінок, дітей посиротили 
Московські дикії кати; 
Поруйнували наші села, 

Змели добробуту сліди. 

Увесь народ перемішали, 

Де їм це тільки удалось, 

Аби старе село вкраїнське 
До купи знову не зрослось. 


Л. Храплива 

КАЗКА ПРО СВЯТОГО 
ЮРІЯ 


Розгорілась ватра — 
Мерехтить ясна; 

Розцвіла багата 
Новакам весна. 

Новакам лунає 
Казка при вогні: 

— їде лицар гаєм, 
їде на коні... 

їде лицар гаєм — 

А напроти — змій: 

— Гей, куди блукаєш, 
Лицарю ясний? 

Правді кинь служити — 
Послужи мені! 

В мене самоцвіти 
В морі аж на дні! 

В мене є палати — 

Сяють, як вогні! 

Правди кинь шукати! 
Послужи мені! 

Вийняв лицар стріли, 
Меч двосічний взяв, 
Змія в серце вцілив — 
Лютий змій сконав! 

їде лицар гаєм, 

Де квітки дрібні... 

Новакам лунає 
Казка при вогні... 


КУРЮЗИ ПРИРОДИ 


Професор: — Я прийшов оглянути 
вашу збірку куріозів природи. 

Власник збірки: —- Позвольте, що я 
вам насамперед представлю свою жінку 
й доньку. 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


73 


Люди не здають собі 
справи з цього, 
як великим 
прибутком 
є економія 



МАГСССІЗ ТИШУЗ СІСЕНО, 106 - 43ВС 


А плянована економія є найбільшим прибутком з усіх. 
Вашому економічному майбутньому може багато помогти 
ощадностева програма ТЬе >Уе$їегп 5ауіпд$ апсі І_оап 
АззосіаНоп. Придумана на те, щоб помогти одиниці, така 
ощадностева програма може показатися найбільшим 
прибутком з усіх. За повними інформаціями заходьте 
або пишіть: 



ТНЕ \У Е5Т ЕК N 


5АУІ N05 АИР ЮАМ 


; А5 5 О СІАТІ О N 


НЕАО ОІТТСЕї 280 5МГТН 5ТКЕЕТ, У/ІНМ1РЕС 1, МАМ 

МмЬігі П« ІпГогпоГіопаІ ІІпіоп о{ ВиіІЛпд 5ос ааЛ 
іагіпдж ааб Іва» АшосгаКом 









74 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Юрій Федькович 


В поета, про якого мова, є два прі¬ 
звища: Федькович і Гординський. Дру¬ 
ге прізвище ісвідчить про шляхетське 
походження. І справді — батько Юірія- 
Адальберта походив зі шляхетського ро¬ 
ду з села Гордині в Самбірщині, на за- 
хідньо-українських землях. Звідси й прі¬ 
звище — Гординський. Вужчою батьків¬ 
щиною Юрія стала не Галичина, а Буко¬ 
вина, куди ще замолоду перенісся його 
батько. 

Адальберт Федькович - Гординський 
поселився в місцевості Путилів, Виж- 
ницького повіту, і там одружився з ук¬ 
раїнкою, івдовою по православному свя¬ 
щеникові, Анною Дашкевич. З цього по¬ 
дружжя і народився 8 серпня, 1834 року, 
майбутній співець Буковини. Хлопця — 
згідно з практикою в мішаних подруж¬ 
жях — охрещено в латинському обряді 
і надано йому імена Йосип-Домінік. Та 
проте виховувався він не в польському 
і в німецькому дусі, як цього хотів бать¬ 
ко, — а по українськи, що треба завдя¬ 
чувати матері-українці. Сестра по матері 
Марійка, навчила брата українських пі¬ 
сень, казок і, можна сказати, розпалила 
іскру його поетичного хисту. 

Малий Федькович вчився спочатку 
приватно в Путилові, а згодом віддав 
його батько до реальної школи в Чер¬ 
нівцях, куди й сам переїхав на посаду. 
Мати залишилася в Путилові на госпо¬ 
дарстві. На виїзд батька до Черновець 
вплинули родинні непорозуміння, які по¬ 
встали в наслідок ріжниці віроісповідан- 
ня, національносте, освіти і, вкінці, таки 
віку. Адальберт був від жінки на 9 років 
молодший. Молодий Федькович часто 
був свідком знущання батька над ма- 
тірю. (З цього зродилась у хлопця не¬ 
нависть до батька, яка тривала ціле 
життя. 

Закінчивши реальну школу на 15 ро¬ 
ці життя, молодий Федькович помандру¬ 
вав у Молдавію з своїм братом по мате¬ 
рі, Іваном Дашкеївичем, шукати заро¬ 
бітку. Опинився він у місті Нямц, де 
вступив на працю до землеміра Чунту- 
ляка, а потім до аптекаря Бредемаєра. 
Про цей малий епізод у житті Федько- 


вича можнаб і не згадувати, ямби не 
знайомість з німецьким поетом і маля¬ 
рем Рудольфом Роткелем, шваґром зга¬ 
даного аптекаря. Роткель чимало при¬ 
чинився до оформлення Федьковичево- 
го світогляду. Під впливом Роткеля по¬ 
чав Федькович писати вірші німецькою 
мовою. Між лектурою, яку давав Рот¬ 
кель Федьковичеві, були і твори песи¬ 
міста Шопенгавара, що мало відємний 
вплив на Федьковича. 

Вдача буковинського соловія була 
непостійна. Не загрів він довго місця і 
в аптекаря Бредемаєра. Вернувшись до 
дому, вступив, за намовою батька, до 
війська 1852 року. Військова служба, що 
потривала 10 років, погано вплинула на 
поета. Він її зненавидів і чув жаль до 
батька. Етапи Федьковичевої військової 
служби такі: по закінченню кадетської 
школи і по зложенню відповідних іспи¬ 
тів в Чернівцях, вирушив з полком до 
Семигороду. В 1859 році піднесено його 
до ступня офіцера. Було це підчас вій¬ 
ни з Італією. Полк, в якому служив 
Федькович, був перекинений в Ломбар¬ 
дію під Касеано. Федькович не брав уча¬ 
сти в боях. В таборі під Кассано напи¬ 
сав перший вірш українською мовою 
(латинкою) “Нічліг”. (До того часу пи¬ 
сав по німецьки). 

По війні з Італією затримався поет на 
півтора року в Чернівцях. На цей час 
припадає його знайомство з німецьким 
поетом Нойбаром, який прихильно оці¬ 
нив німецькі писання Федьковича і на¬ 
віть заявив йому, що в ліриці він може 
рівнятися з німецькими поетами. 

З літературного роздоріжжя, на яко¬ 
му опинився тоді Федькович, вивели йо¬ 
го два свідомі українці — Антін Коби- 
лянський і Кость Горбаль. Під їх впли¬ 
вом Федькович покинув шлях у німець¬ 
ку літературу, а вибрав той, що завів 
його до українського Парнасу і поста¬ 
вив між чільними українськими поетами 
і письменниками. Взаємини з іКобилян- 
ським і Горбалем не переривалися і то¬ 
ді, коли Федьковий відійшов з своїм 5 
полком знову до Семигороду. Кобилян- 
ському припала навіть згодом роля ввес- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


75 


ти Федьковича в літературний українсь¬ 
кий світ. Тоді виходив у Львові часопис 
“Слово”, під редакцією москвофіла Бог¬ 
дана Дідицького. Часопис видавався так 
званим язичієм. Своє незадоволення мо¬ 
вою “Слова” Кобилянський висловив у 
брошурі “Слово на слово до редактора 
СЛОВА”, в якій боронив прав українсь¬ 
кої народньої мови. Для підтвердження 
своїх думок про красу української мови 
надрукував у брошурі кілька віршів 
Федьковича (вперше). Реакція Дідиць¬ 
кого була зовсім протилежна до тої, 
якої можна було сподіватись. До пер¬ 
ших спроб Федьковича поставився він 
прихильно. Своє признання для нового 
таланту висловив Дідицький у рецензії, 
друкованій в “Слові”. Це був саме 1861 
рік — рік смерти Тараса Шевченка. Ні¬ 
чого дивного, що критикам насувалась 
думка вважати Федьковича спадкоємцем 
Шевченкової кобзи. Порівнювання Федь¬ 
ковича з Шевченком відбилось негатив¬ 
но на його таланті. 

Прихильна оцінка Дідицького заохо¬ 
тила Федьковича до дальшого писання. 
Багато з цих писань помістив Дідицький 
у “Слові”, а рік пізніше, 1862, видав на¬ 
віть окрему збірку віршів “Поезії Іоси- 
фа Федьковича”. У вступній статті Ді¬ 
дицький подав коротку біографію поета 
і його твори порівняв з творами Шев¬ 
ченка. 

Рік 1863 був дуже важливий в житті 
Федьковича. Тоді він покинув зненави¬ 
джену військову службу, вернувся до 
рідного Путилова і став жити при ма¬ 
тері на господарстві, яке після смерти 
матері (1864) перебрав на свою влас¬ 
ність. 

В тому-ж самому 1863 році Федько- 
вич прийняв православну віру і імя 
Юрій. Не називав себе більше Йосипом 
Гординським, а Юрієм Федьковичем. 
Переодягнувся в гуцульський одяг і 
жив як гуцул-селянин. Здобув собі в се¬ 
лян довіря, доказом чого був вибір йо¬ 
го на старосту. Літературної праці не 
покидав. Твори його в той час друкува¬ 
лись: в літературній газеті “Вечерниці”, 
в “Галичанині”, “Меті”, “Ниві”, “Прав¬ 
ді” (у Львові). 

Пробував Федькович сил і на педа¬ 
гогічному відтинку. Зложив буквар ук¬ 
раїнською мовою і фонетичним право¬ 
писом. Свого призначення цей буквар 
не здійснив, бо ні Черновецька Консисто- 


Коли Немовля дії 
вередливе і ? 

переконайтесь чому 

Здорові немовлята не є вередливі. Ваше 
немовля не повинно бути вередливе. Якщо 
воно вередливе, то це означає, що щось 
“не є в порядку” в його маленькій систе¬ 
мі. Можливо, що лагідні ВаЬу’н Омщ 
Таблетки знова “приведуть все до поряд¬ 
ку.’’ Одна мати з Квебеку пише: “Моя 
маленька дівчинка була дуже поіритована, 
гарячкувала і часом мала болі в жолудку. 
Яка це була поміч, коли я її дала ВаЬу’з 
О'И'п Таблетки і як багато краще вона 
опісля почувалася.” 

Легкі до заживання, ці солодкого смаку 
таблетки ділають скоро при легкій гарячці, 
затвердженні, неспокою і вередливості, які 
постають в наслідок нереґулярности в часі 
зубкування, або при інших менших недома¬ 
ганнях. Не “засипляючий” лік і не має за¬ 
туплюючих наслідків. Ніколи не будьте без 
повної пачечки ВаЬу’з Отга Таблетки. Сла¬ 
бість часто настає в ночі. Дістаньте паке¬ 
тик сьогодні в свойого аптекаря. Звернемо 
вам гроші, як не будете вдоволені. 


рія, ні Львівська Шкільна Рада букваря 
не прийняли, бо був фонетичний. 

В 1869 році Федьковича іменували 
шкільним інспектором на Вижницький 
повіт. Виданий тоді в Відні за його ре¬ 
дакцією співаник був прийнятий до 
вжитку в народних школах. На посаді 
інспектора поет довго не був, бо в 1872 
році львівські українці запросили його 
до Львова на редактора видань ‘Просві¬ 
ти”. 'Крім того мав він писати драма¬ 
тичні твори для театру “Руської Бесіди”. 

З львівськими українцями Федькович 
не міг зжитися. Головною причиною бу¬ 
ла його химерна вдача. З вимогами 
“Просвіти” не погодився і огірчений 
поїхав знову до Путилова. 

Львівський конфлікт не залишився 
без наслідків. Поет попав в апатію і на¬ 
віть перестав писати. Коли 1875 року 
відвідав його Драгоманов (Федькович 
і Драгоманов познайомились у Львові), 
то ствердив, що Федькович марнує та¬ 
лант. 

В 1876 році помер Федьковичів бать¬ 
ко, залишивши синові в спадку дім у 
Чернівцях. Путилівське господарство 



76 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Федькович подарував слузі, а сам пере¬ 
шся до Черновець. Останніх 10 років 
свого життя провів майже на самоті, 
віддаючи весь час астрольогії. Батьківсь¬ 
кий дім продав, а купив хатину. 

З духового пригноблення вирвала по¬ 
ета на короткий час праця при видав¬ 
ництві часопису “Буковина”. Цей часо¬ 
пис стали видавати буковинці 1884 року 
і на редактора запросили Юрія Федь- 
ковича. 

В 1886 році відмічено 25-річний юві¬ 
лей літературної праці поета. Під впли¬ 
вом щирих привітань від буковинських 
і галицьких українців поет отрясся від 
апатії, кинувся знову до праці, та не¬ 
сподівана смерть припинила її. Помер 
Федькович 11 січня, 1888 року, в Чернів¬ 
цях. Там і похований. 

Літературна спадщина Федьковича — 
це поезії, оповідання і драми. Наймен¬ 
шу вартість мають драми. Драма “Дов- 
буш”, хоч автор присвятив їй дуже ба¬ 
гато часу, вийшла блідо. Те саме треба 
сказати і про другу драму “Керманич”. 
Свої драми сам Федькович назвав “ди¬ 
вогляди”. Даючи оцінку його драматич¬ 
ним творам, Сергій Єфремов в “Історії 
українського письменства” (том 2, стор. 
126) писав: “Вже цілком поза межі лі¬ 
тератури виходять його “дивогляди”— 
справді дивоглядні твори, в яких поміж 
дієвими особами знайдемо навіть обра¬ 
зи святих, що промовляють зі стін не¬ 
сосвітенні речі.”. 

Найбільшу вартість має Федьковиче- 
ва лірика і оповідання. Багато місця 
присвятив поет вояцькій тематиці. Во¬ 
яцьке життя породило такі ліричні пер¬ 
лини як “Дезертир”, “Рекрут”, “Святий 
Вечір”, “Під .Кастанедолев”, “Трупарня”, 
“В церкві” і багато інших. Лірика Федь¬ 
ковича навіяна смутком і болем. Ту са¬ 
му нотку видно і в інших поезіях, от 
хочби в “Пречиста Діво, радуйся, Ма¬ 
ріє”. До найкращих поетичних творів 
Федьковича, поза деякими з циклю во¬ 
яцької лірики, — належать поеми “Дов- 
буш” та “Король Гуцул”. 

Великий письменницький хист Федь¬ 
ковича проявляється також і в опові¬ 
даннях. В них змальоване жовнірське та 
селянське життя. Важніші оповідання: 
“Три, як рідні брати”, “Люба - згуба”, 
“Сафат Зінич”, “Побратим”. Твори Ю. 
Федьковича видав Драгоманов і в Ки¬ 


єві. Російський письменник Турґєнєв у 
листі до Драгоманова висловився дуже 
прихильно про Федьковича, зокрема 
про його оповідання. 

Є поети, сила таланту яких не по¬ 
слаблюється і які сходять в могилу та¬ 
кими дужими, якими були підчас свого 
найбільшого духового розквіту. До них 
Федьковича зарахувати не можна. По¬ 
слаблення таланту Федьковича позначу- 
ється наймаркантніше в його насліду¬ 
ваннях Шевченка. 

Повне посмертне видання творів Ю. 
Федьковича зладило Наукове Товарист¬ 
во імени Шевченка у Львові, а пізніше 
“Просвіта”. Видання “Просвіти” не зов¬ 
сім повне, але вірніше щодо тексту. 


С. ЧЕРКАСЕНКО 

ГЕТЬМАН 


Не раз вночі на чужині 
Мене навідує видіння: 

Майдан.— Софія.— Безгоміння, 
Гетьман суворий на коні.— 

“...Я кликав вас під булаву, 
Щоб відновити давню славу, 
Щоб на руїнах вже нову 
Створити славную Державу. 

“Ви не пішли на поклик мій: 

Вам чар всесвітньої облуди 
Заворожив ваш .глузд лихий, 
Проняв вам душу, серце, груди... 

“Ви за химери бунт зняли, 

Ви занехали путь єдину,— 

І що ж натомість здобули? 
Неволю, голод та руїну? 

“Тож буде так, аж поки ви 
Усі громадою одною 
Не станете під булавою 
На згин кровавої Москви!”... 

І — диво з див! Загув майдан: 
Козацьке військо у поході. 

В чолі під стягом—сам Гетьман. 
Зоря займається на Сході... 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


77 


І Микола Гоголь 

Загублена грамота 

■ 


Так ви хочете, щоб я оповів вам ще 
І про діда? — Нехай буде, чому-ж не по¬ 
тішити лрибадашкою? Ей, -старина, ста- 
I рина! Що за радість, що за розвага 
І спливає до серця, коли почуєш про це, 
І що давно-давно, й року йому й місяця 
нема, діялося на світі! А коли ще впу- 
I тається який будь родич, дід чи пра¬ 
дід — ну, тоді й рукою махни: щоб я 
| захлиснувся за акафістом великомуче- 
* ниці Варвари, коли не здається, що 
1 ось-ось сам це робиш, неначеб ти заліз 
І у прадідівську душу, або прадідівська 
І душа герцю в тобі. 

Ні, мені найбільше наші дівчата й 
молодиці! Покажися тільки їм на очі: 
І “Хомо Григоровичу! Хомо Григоровичу! 
| А нуте, яку будь страховину казочку! А 
І нуте, нуте!” тара-та-та, та-та-та, і зач¬ 
нуть, і зачнуть . . . Оповісти, певна 
річ, не жаль, та загляньте-но що діється 
І з ними в постелі. Адже-ж я знаю, що 
кожна дріжить під накривалом, нена¬ 
чеб била ЇЇ пропасниця, і радаб з го- 
( ловою влізти в свою кожушину! Нехай 
шкрябоне щур об горнець, чи сама за- 
I чепить ногою кочергу — і крий Боже, 
вже душа в пятах! А на другий день, 
В мов ніщо не було. Чіпляється знову; 
| оповідж їй страшну казку та й тільки. 
Щож би то таке оповісти вам? Нагло 
не впаде на думку . . . От, оповім вам, 
як то відьми трали з покійним дідом у 
дурня (гра -в -карти). Тільки заздале¬ 
гідь прошу -вас, панове, не збивайте з 
пантелику, а то такий кисіль вийде, що 
І соромно буде й в рот узяти. 

Покійний дідо, треба вам сказати, 
був не з простих у свій час козаків. Він 
і твеодо-он-то тямив і словотитлу по- 
I ставити знав. В свято втне Апостола, 
1 бувало, так, що теперечки й попович 
І неодин сховається. Ну, самі знаєте, що 
| в тодішні часи, коли зібрати з усього 
Батурина грамотіїв, то ніщо й шапку 
І підставляти — в одну пригорщу можна 
. було всіх зложити. Значить, і чудува- 


тися нічого, коли всякий стрічний кла¬ 
нявся дідові трохи не в пояс. 

Раз забажав ясновельможний пан: 
гетьман післати за чимось там грамоту 
до цариці. Тодішній полковий писар — 
от чорт побери, й прізвища не прига¬ 
даю . . . Віскряк не Віскряк, Мотузоч¬ 
ка не Мотузочка, Голопупець, не Голо- 
пупець . . . знаю тільки, що якось див¬ 
ненько зачинається це трудне прізвище- 
•— покликав діда до себе та сказав йо¬ 
му, що ось висилає його сам гетьман 
гінцем. Дідові не довго збиратися: гра¬ 
моту зашив у шапку, вивів коня, цмок¬ 
нув жінку та двох своїх, як сам нази¬ 
вав, підсвинків, що з них один був рід¬ 
ним батьком хочаб і нашого брата та 
збив за собою таку куряву, неначеб 
пятнадцять хлопців задумали серед ву¬ 
лиці збити бучу. 

На другий день, ще півень не піяв у 
четверте, а дідо вже був у Конотопі 
(місто у Чернигівщині, славне ярмарка¬ 
ми). Тоді був там ярмарок. Народу ви¬ 
сипалося на вулиці тільки, що в очах 
рябіло. Та що було рано, то все дріма¬ 
ло простягнене на землі. Біля корови? 
лежав гуляка парубок, з почервонілим 
як снігур носом. Подальше хропіла пе¬ 
рекупка з кременями, синькою, шротом 
і бубликами. Під возом лежав циган; на 
возі з рибою — чумак. На самій дорозі 
розкинув ноги бородяч-москаль з по¬ 
ясами та рукавицями . . . ну, всякої 
наволочі, як водиться по ярмарках. 

Дідо спинився, щоб добре розгляну¬ 
тися. Тимчасом в ятках стали помалу- 
малу рухатися. Жидівки стали дзелень¬ 
котіти фляшками. Дим знявся то сям то 
там кільцями й запах горячих ласощів 
понісся по всьому базарі. 

Дідові впало на гадку, що в нього 
нема ні кресала, ні тютюну на поготові. 
От і пішов вештатися по ярмарку. Не 
вспів пройти й двадцять кроків — на 
зустріч Запорожець. Гуляка й по лиці 
видко! Червоні, як жар, шаравари, синій 
жупан, яркий квітчастий пояс, при боці 


78 


КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬїКОГО ФАРМЕРА 


шабля та люлька з мідяним ланцюжком 
по самі пяти — запорожець тай тільки! 
Ех, народець! Стане, випрямиться, по¬ 
веде рукою по молодецьких вусах, за- 
брязчить підковами — й пуститься! Та 
ще й як пуститься: ноги танцюють не¬ 
мов веретено в бабських руках. Як ви¬ 
хор, потягне рукою по всіх струнах бан¬ 
дури й тут таки візьметься нею за під- 
боки та йде “присюди”, заллється піс¬ 
нею — душа радіє! Ні, минулося: не по¬ 
бачити більше Запорожців! Егеж! Так 
зустрілися. Слово по слові — чи довго 
до знайомства? Стали базікати, базіка¬ 
ти так, що дідо зовсім уже й забув про 
свою дорогу. Фляшка пішла, як на ве¬ 
сіллю перед великим постом. Та відай 
вкінці надокучило бити горшки, кида¬ 
ти між нарід грішми, та й ярмаркові не 
вічно бути! 

От і змовилися нові приятелі, щоб 
не розставатися та дорогу відбувати ра¬ 
зом. Було вже геть під вечір, коли вони 
виїхали в поле. Сонце пішло на спочи¬ 
нок. Де-не-де горіли замість нього чер¬ 
вонаві смуги. По полі пестріли ниви, 
мов святочні плахти чорнобривих мо¬ 
лодиць. 

На нашого запорожця найшла страш¬ 
на говірливість. Дідо й ще інший гуля¬ 
ка, що приплентався до них, подумали 
вже, чи не чортяка вліз у нього. Відкіля 
що набиралося. Історії й прислівя такі 
дивозні, що дідо разів кілька хапався 
за боки та трохи не надірвав собі телес 
від сміху. Та в полі ставало чим даль¬ 
ше, тим темніше, а разом з цим става¬ 
ла щораз недоладніша й молодецька ба¬ 
лачка. Вкінці наш оповідач притих зов¬ 
сім і здрігався при найменшому шелесті. 

— Ге, ге, земляче! Та ти не на жарт 
забрався числити сови! Вже думаєш, 
якби до дому та на піч. 

— Перед вами нічого таїтися — ска¬ 
зав він, нараз обернувшись і непорушно 
впяливши в них очі. — Чи знаєте, що 
моя душа давно продана нечистому? 

— Яка невидальщина! Хто на сво¬ 
йому віку не знався з нечистим? Тутеч¬ 
ки й треба гуляти, як кажеться, до 
споду. 

— Ей, хлопці, гулявби та в цю ніч 
мій речинець молодцеві. Ей, братця! -— 
сказав він і вдарив по їх руках — ей, 
не видайте! Не спіть одну ніч! По вік 
не забуду нашої приязни! 

Чомуж не помогти чоловікові в та¬ 
кому горю? Дідо заявив навпростець, 


що скоріше дасть він відтяти собі осе¬ 
ледець з голови, як допустить чорта 
понюхати своєю собачою мордою хри- 
стіянської душі. 

Наші козаки може й їхалиб дальше, 
колиб не затягло було ніччю, неначе 
чорним рядном і в полі не стало було 
такечки темно, як під овечим кожухом. 
Тільки здалеку майорів огник і коні, чу¬ 
ючи близько стійло, поспішалися нашо- 
рушивши вуха та вбивши очі в темінь. 

Огник, здавалося, нісся на зустріч 
і перед козаками на один бік, мов баба 
в повороті з веселих хрестин. В ті часи 
шинки були не те, що тепер. Доброму 
чоловікові не тільки розщедритися, вда¬ 
рити горлиці чи гопака — навіть при¬ 
лягти не було де, коли було в голову 
зайде хміль і ноги зачнуть писати “по- 
кой-он-по”. 

Подвіря всеньке було заложене чу¬ 
мацькими возами. Під повітками, в яс¬ 
лах, у сінях, інший відвернений, другий 
розвернений, хропіли як коти. 

Шинкар сам перед каганцем карбу¬ 
вав на палиці скільки кварт і вісьмух ви¬ 
сушили чумацькі голови. Дідо зажадав 
третину ведра на трьох і подався під 
шопу. Всі три лягли попліч. Ще й не 
встиг він і обернутися, як побачив, що 
його земляки сплять уже мертвецьким 
сном. 

Розбудивши третього козака, що 
пристав до них, дідо пригадав йому да¬ 
ну товаришеві обіцянку. Цей підвівся, 
протер очі та знову заснув. Ніщо не 
вдієш, прийшлося вартувати самому. 
Щоб чим будь обігнати сон, оглянув 
він усі вози, заглянув до коней і сів зно¬ 
ву біля своїх. 

Все було тихо, так, що здається ні 
одна муха не пролетіла. Ось і здається 
йому, що зза сусіднього воза щось сіре 
виставляє. Тутечки очі в нього стали 
плющитися, так, що він мусів їх що 
хвилини протирати кулаком і промива¬ 
ти горілкою, що лишилася. 

Та як лише вони трохи прояснилися, 
все пропадало. Вкінці трохи згодом зно¬ 
ву показується зпід воза чудище. Дідо 
вирячив баньки скільки міг, та прокля¬ 
та дрімота мрячила все перед ним; руки 
в нього здеревіли, голова схилилася та 
кріпкий сон обхопив його так, що він 
повалися немов убитий. 

Довго спав дідо, і як припекло вже 
сонце порядно його виголену маківку, 
щойно тоді схопився він на ноги. Про- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


79 


тягнувшися з двічи та почухавшися в 
спину, завважив він, що возів стояло 
вже не так багато, як з вечора. 

Чумаки виїхали ще вдосвіта. Він до 
своїх — козак спить, а Запорожця нема. 
Питати — ніхто не знає. Одна тільки 
верхня свитка лежала на цьому місці. 
Страх і непевність узялися діда. 

Пішов поглянути до коней — ні його, 
ні запоріжського! Що воно значилоб? 
Нехай, що Запоріжця взяла нечиста си¬ 
ла, хтож коней? Розміркувавши все, 
дідо подумав, що певно чорт приходив 
пішки, а що до пекла не близенько то 
й узяв його коня. Тяжко йому було 
дуже, що не додержав козацького слова. 

— Ну — думає — ніщо робити, піду 
пішки: може попадеться на дорозі 
якийсь барашівник, що їхатиме з ярмар¬ 
ку, як будь уже куплю коня. 

Тільки схопився за шапку, й шапки 


нема. Сплеснув руками покійний дідо, 
як пригадав, що вчора ще помінялися 
вони на часок з Запоріжцем. 

Хтож міг узяти її, як не нечистий? 
Ось тобі й гетьманський гостинець! Ось 
тобі й привіз грамоту до цариці. 

Тут дідо взявся частувати чорта та¬ 
кими прізвищами, що, думаю, йому не 
один раз чхалося тоді в пеклі. Та лай¬ 
кою небагато поможеш! А потилиці 
скільки не чухав дідо, ніяк не міг нічого 
придумати. 

Що діяти? Кинувся дістати чужого 
розуму: зібрав усіх добрих людей, що 
були тоді в шинку, чумаків і просто за¬ 
їзних тай оповів, що так і так, таке то 
притрапилося горе. 

Чумаки довгенько думали, підперши 
батогами підборіддя, крутили головами 
та сказали, що не чували такого дива 


Чи "голодна на залізо кров" 
робить вас такою змученою, 
що ви аж встидаєтесь? 

Почувайтесь краще скоро, коли ви терпите від цього 
почування змучення і виснаження! Заживайте цей 
поліпшуючий кров тоник заліза, спеціально 
спрепарований для жінок! 

Яке лихо, коли жінка є така змучена, така слаба 
і виснажена, що вона почувається винуватою, 
що не може подолати щоденних проблем? На 
щастя це є часто наслідком “Голодної на Залізо 
Крови” (проста анемія з недостачі заліза). Тоді 
для таких жінок нема потреби терпіти таке 
велике ослаблення безпомічно. 



Спеціальний залізний тоник може помог¬ 
ти вам злагіднлти цей стан ... і тим чином 
відновити вашу життєвість! Це Ьусііа Е. 
РіпкЬат’в Таблетки, залізний томик, зробле¬ 
ний спеціально для жінок. 

З поліпшуючим кров залізом, РіпкЬат’з 
Таблетки починають скоро зміцнювати “Го¬ 
лодну на Залізо Кров”. Таким чином скоро 
помагає будувати багату, чериону кров . . . 
відновляти силу й енергію і ви знова добре 
почуваєтесь. 

В жінок “Голодна на Залізо Кров” є час¬ 


то в злуці зі зміною життя і гарячих припли¬ 
вах. А спеціяльно в молодих жінок — при 
місячних болях і корчах РіпкЬат’з унікаль¬ 
на формула може також принести побажану 
полегшу при цих функційннх жіночих недо¬ 
маганнях, які також забирають силу і життє¬ 
вість. Не диво, що багато жінок знаходять 
РіпкЬат’з корисними через ціле їх життя. 

Якщо “Голодна на Залізо Кров” ослаби¬ 
ла та виснажила вас, дістаньте РіпкЬат’з 
Таблетки в аптеці. Тоді побачите, чи ви вко- 
ротці не будете знова нормально почуватися! 


НА ЖІНОЧІ НЕДОМАГАННЯ! Досвіди доказують, що Ьусііа Е. РіпкЬат’з Рослинний Ви¬ 
тяг (в плинному стані) також приносить скору полегшу при 
недомаганнях місячних болів і зміні життя. 



80 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


на хрещеному світі, щоб гетьманську 
грамоту хопив чорт. 

А другі додали, що коли чорт і мос¬ 
каль украдуть що будь, то вже поми¬ 
най як звали. Один тільки шинкар сидів 
мовчки в куті. Дідо й підійшов до ньо¬ 
го. Вже коли мовчить чоловік, то на¬ 
певно засяг багацько розумом. Та шин¬ 
кар не дуже був щедрий на слова. І ко- 
либ дідо не сягнув у кишеню за пятьма 
золотими, то простоявби перед ним 
мудро. 

— Я навчу тебе як найти грамоту — 
сказав він, відвівши його на бік. У діда 
й на серці полекшало. 

— Я бачу вже по очах, що ти козак 
-— не баба. Гляди-ж! Невподалік шинку 
буде скрут на право в ліс. Тільки стане 
в полі смеркати, щоб ти був уже на по- 
готові. В лісі живуть цигани й виходять 
зі своїх нор кувати залізо в таку ніч, 
в яку хіба відьми їздять на своїх кочер¬ 
гах. Чим вони промишляють направду, 
тобі знати не треба. Багато буде сту¬ 
коту по лісі, та ти не йди туди, відкіля 
почуєш стукіт. А буде перед тобою ма¬ 
ла доріжка біля обпаленого дерева: ті¬ 
єю доріжкою йди, йди, йди. Стане тебе 
тернина дряпати, густа ліщина заслоню- 
вати дорогу — ти все йди. І як прийдеш 
над невеличку річку, тоді тільки можеш 
спинитися. Тамечки й побачиш кого 
треба. Та не забудь набрати в кишені 
цього, нащо кишені зроблені. Ти розу¬ 
мієш, це добро й діяволи й люди люб¬ 
лять. 

Сказавши це, шинкар відійшов у 
свою комірку й не хотів більше говори¬ 
ти ні словечка. 

Покійний дідо був людина — то, 
щоб з трусливої десятки. Було попа¬ 
деться на вовка, так і хапає його про¬ 
сто за хвіст. Пройде з кулаками проміж 
козаків — усі як грушки, поваляться на 
землю. 

Однак щось пошкрябувало його по 
шкірі, коли такої глухої ночі ввійшов 
він у ліс. Хочаб зірка на небі. Темно та 
тлухо, як у пивниці. Тільки й чути бу¬ 
ло, що ген-ген у горі над головою хо¬ 
лодний вітер гуляв по верховітті дерев 
і дерева, мов похмелені козацькі голо¬ 
ви, хиталися, шепочучи листям пяну 
мову. 

Аж нараз повіяло таким холодом, 
що дідо пригадав і свій овечий кожух 
і нараз немов сотня молотів загримала 


по лісі таким стуком, що в нього задзве¬ 
ніло в голові. 

І неначе лискавкою освітило на хви¬ 
лину весь ліс. Дідо зараз і побачив до¬ 
ріжку, що вилася проміж низькими ку¬ 
щами. Ось і обсмалене дерево й кущі 
тернини! Так усе як йому було сказано. 

Ні, не одурив шинкар! Однак не зов¬ 
сім весело було продиратися крізь ко¬ 
лючі кущі. Ще з роду не видав він, щоб 
проклятий свербивус і ісуччя так болю¬ 
че дряпали: за кожним ступнем кортіло 
його скрикнути. 

Помалу-малу видістався він на про¬ 
сторе місце й наскільки міг завважити, 
дерева рідшали та ставали чимдальше 
такі широкі, яких дід не видав і по той 
бік Польщі. 

Зирк, між деревами блимнула й річ¬ 
ка, чорна мов воронина сталь. Довгень¬ 
ко стояв дідо над берегом і розглядав¬ 
ся на всі боки. На другому березі го¬ 
рить вогонь і здається ось-ось і погасне 
то знов одсвічується в річці, що здрі- 
галася, як зловлений кацап у козаць¬ 
ких лабах. Ось і місток! 

•— Ну, туди хіба тільки чортова та¬ 
радайка проїде. 

Та дідо ввійшов сміливо та скоріш, 
як інший добувби табакерку понюхати 
табаки, був уже на другому березі. 

Щойно теперечки завважив він, що 
біля вогню сиділи люди й такі вродливі 
пики, що іншим разом Бог зна чого не 
давби він, щоб висмикнутися від цього 
знайомства. Та тепер, нічого діяти, тре¬ 
ба було починати. Ось дідо й поклонив¬ 
ся їм трохи не в пояс: 

— Помагай вам, Боже, добрі люди! 

Хочби один кивнув головою: сидять 
та мовчать і щось сиплють у вогонь. 
Побачивши одне незайняте місце, дідо 
без всяких короводів сів і собі. 

Вродливі пики — ніщо, й дідо ніщо. 
Довгенько сиділи мовчки. Дідові вже 
й надокучило. Давай нишпорити в ки¬ 
шені, добув люльку, глянув довкола — 
ні один не глядить на нього. 

— Вже добродійство, будь ласка, 
якби так, щоб до ладу сказати, того ... 
(дідо бував у світі чимало, знав уже як 
підпускати баляндраси та при нагоді 
нехайби й перед царем не вдаривби ли¬ 
цем у болото), щоб до ладу сказати, і 
себе не забути та й вас не образити —■ 
люлька то в мене є, та цього, чим запа¬ 
лити її, чорт-ма! 

І на цю мову хочби словечко. Тільки 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО дФАРМЕРА 


81 


І одна пика тицьнула жарючу головню 
простісінько дідові в лоб, так, що ко- 
либ він був трохи не відхилився, то хто 
зна чи не розпрощавсяб з одним оком. 

Побачивши вкінці, що час дурно ми¬ 
нає, рішився — буде слухати нечисте 
кодло, чи ні — оповісти справу. Пики 
й вуха наставили й лаби простягнули. 
Дідо здогадався, забрав у пригорщу всі 
гроші, що мав при собі, та кинув немов 
собакам їм у середину. Як лише кинув 
він гроші, все перед ним перемішалося, 
земля задріжала і як уже — він і сам не 
вмів оповісти — попався трохи не в 
саме пекло. 

— Батеньки мої! — охнув дідо, роз¬ 
глянувшися добре. 

Що за чудища! Пика на пиці, як ка¬ 
жуть, не видно. Відьом тільки сила, як 
буває іноді на Різдво впаде снігу: ви¬ 
чепурені, вимальовані, як паняньки на 
ярмарку. І всі, скільки їх тамечки не бу¬ 
ло, мов пяні, відтанцьовували якогось 
«ортівського тропака. Куряву зняли, 
Боже крий, яку! Дріжаки пройнялиб 
хрещену людину тільки на вид, як ви¬ 
соко скакало чортівське, сміх напав, ко- 

І ли побачив, як чорти з собачими мор¬ 
дами, на німецьких ніжках, виляючи 
хвостами, ввихалися біля відьом, як 
парубки біля гарних дівчат, а музики 
стусували себе в щоки кулаками, мов у 
барабани і свистіли носами наче труба¬ 
ми. Тільки побачили діда — й сунули 
на нього юрбою. 

Свинські, собачі, козячі, конячі мор¬ 
ди — всі повитягалися й ось так і лі- 
I зуть цілуватися. Сплюнув дід, така гидь 
напала! Вкінці схопили його й посади¬ 
ли за стіл, довгий може як дорога від 
Конотопа до Батурина. 

— Ну, це ще не зовсім зле — поду- 
I мав дідо, побачивши на столі свинину, 
ковбаси, кришену цибулю з капустою й 
чимало всяких ласощів — видно дія- 

( вольська наволоч не додержує постів. 
Дідо таки, не шкодить вам знати, не 
спускав при нагоді перехопити того- 
цього на зуби. їв, бувало, покійник 
І смачненько й тому, не запускаючись в 
розмову, присунув собі миску з накра- 
- яним салом і окіст шинки, взяв вилку, 
І мало що меншу від тих вил, що ними 
селянин бере сіно, захопив нею най- 

( більший кусок, підставив скоринку хлі¬ 
ба — й гляди, вложив у чужий рот, от- 
от біля самих вух, і чути навіть, як чи¬ 
ясь морда жує й кланцає зубами на весь 


"КА2-МАН дає мені кращу по¬ 
легшу ніж яке інше лікарство від 
хронічного бронхіту та астми” 

Читайте як тг. Ліндберґ, Вох 140, Тиллей, Ал- 
берта, отримав побажану полегшу від мук ко¬ 
роткого віддиху і захлистування при брон- 
хітній астмі і кашлях хронічного бронхіту. 

“ВА2-МАН дає мені велику полегшу при 
бронхітних симптомах, кращу полегшу, ніж 
я мав від всяких інших ліків, які я випробову¬ 
вав. Як я старіюся, я переконуюся, що я му¬ 
шу вживати більше КА2-МАН чим мені ви¬ 
старчало попередньо. — Я тепер беру дві кап¬ 
сулі вночі і ранком, але це ще дальше метне, 
ніж рекомендована доза. 

Мій батько терпів на бронхіти! недомагання 
перед мною, брат знемагає в подібний спосіб, 
як рівнож дві дочки. Я був молодий чоловік, 
двадцять три роки. Підчас моїх атаків я не міг 
схопити воздуху, захлистувався і кашляв, ста¬ 
раючись позбутися важкої флєґми з бронхіт¬ 
них проводів. Коли я заживаю КА2-МАН, 
флєґма звільнюється і легко усувається, так, 
що я можу краще віддихати і не мушу каш¬ 
ляти. 

Я ніколи не є без КА2-МАН в мойому домі 
і я сердечно поручаю цей лік кожному, що 
терпить від впертого бронхітного кашлю і під¬ 
падає атакам захлистування і дихавиці з при¬ 
воду бронхітної астми.” 



Переконайтесь самі, як 
дуже Тетріеіоп’з КА2- 
МАН може вам помогти 
при бронхітній астмі. 
Лише 85с і і$1.65 у вашій 
аптеці. 


стіл. Дідо нічого, взяв другий кусок і 
ось начеб то й по губах зачепив, та зно- 
ву-ж не в своє горло. Втретє — знову 
помимо. Розлютився дідо: позабув і 
страх і в чиїх дебетах знаходиться він, 
прискочив до відьом: 

— Що ви, Іродове кодло, задумали 
насміхатись з мене, чи що? Коли не 
віддасьте заразісінько моєї козацької 
шапки, то хай я стану москалем, коли 
не поперекручую свинячих рил ваших 
на потупуцю! 

Не вспів він докінчити останніх слів, 
як усі чудища вищирили зуби й підня 
ли такий регіт, що в діда на душі по¬ 
хололо. 

— Гаразд! — заверещала одна з ві¬ 
дьом, що її дід уважав старшою над 
усіми, бо вид у неї був чи не кращий від 
усіх. — Шапку віддамо тобі, та не ско¬ 
ріш, аж переграєш з нами тричі в “дур¬ 
ня”! 

Що-ж було діяти? Козакові сісти з 
бабами в дурня? Дідо, відмагався, від¬ 
магався, вкінці сів. 



82 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Принесли карти засмальцьовані, яки¬ 
ми лише в нас попівни ворожать про 
женихів. 

—- Слухай-же! — загавкотіла відьма 
вдруге — коли хоч раз виграєш ■—• шап¬ 
ка твоя. Коли-ж усі три рази лишишся 
дурнем, то не прогнівайся, не тільки 
шапки, а то може й світу більше не по¬ 
бачиш! 

— Роздавай, роздавай, бабище, що 
буде, то й буде! 

Ось і карти роздали. Взяв дідо свої 
в руки, глядіти не хочеться, така по¬ 
гань. Хоч би на сміх один козир. З мас¬ 
ти десятка найстарша. Пар навіть нема. 
А відьма все підсуває пятки. Прийшлося 
остати дурнем! "Тільки що дідо вспів 
остати дурнем, як зі всіх боків заіржали, 
загавкали, зарунькали морди: 

— Дурень, дурень, дурень! 

— Щоб ви подавилися, діявольське 
кодло! — закричав дідо, затулюючи со¬ 
бі пальцями вуха. 

— Ну, — думає — відьма підтасува¬ 
ла, теперечки я сам буду роздавати. 

Роздав, засвітив козиря, поглянув у 
карти: масть хоч куди, козирі є. І спер¬ 
шу все йшло, як не мож краще. Тільки 
відьма пятку з королями. В діда в ру¬ 
ках самі козирі. Не думаючи, не гада¬ 
ючи довго, грим королів усіх по вухах 
козирями! 

— Ге, ге! Та це-ж не по козацьки! А 
чим ти накриваєш, земляче? 

■— Як — чим? Козирями! 

-— Може воно по вашому й козирі, 
та по нашому — ні! 

Зирк — і справді проста масть. Що 
за чортівщина! Прийшлося вдруге бути 
дурнем, а чортівня давай знову дерти 
горло: 

—Дурень, дурень! 

Дідо розгорячився. Роздав востаннє. 
Знову йде гаразд. Відьма знов пятку. 
Дід накрив і набрав з колоди повну 
руку козирів. 

-—• Козир! — скрикнув він і вдарив 
об стіл картою так, що її скрутило в 
коробку. Та не говорячи ні слова, на¬ 
крив вісімкою масти. 

— А чим ти, старий діяволе, бєш? 

Відьма підняла карту: під нею була 
проста шістка. 

— Бач, чортівська омана! -— сказав 
дідо і з досади грим кулаком що сили 
об стіл. 

Щастя ще, що в відьми була кепська 
масть, а в діда, як на вмисне на ту пору 


пари. Стали набирати карти з колоди, 
та годі! Погань така лізе, що дідо й 
руки опустив. В колоді ні одної карти. 
Пішов уже так, не глядачи, простою 
шісткою. Відьма прийняла. 

— Ось тобі на! А це що? Е, е! Вид¬ 
но, щось воно тут не так! 

От, дідо карти крадькома під стіл 
і перехрестив. Зирк — у нього в руках 
туз, король, нижник козирів, а він за¬ 
мість шістки скинув кралю. 

— Ну, й дурень я був! Король кози¬ 
рів! Що! Прийняла. А? Котяче відрод- 
дя! А туза не хочеш? Туз! Нижник! 

Грім пішов пеклом. На відьму напа¬ 
ли корчі. І, відкіля не взялась — шапка 
бух дідові простісенько в лице. 

— Ні, цього мало! — закричав дідо, 
прихоробрившися й наложивши шапку. 
— Коли зараз не стане передімною мо¬ 
лоденький кінь мій, то ось нехай вбє 
мене грім на цьому самому нечистому 
місці, коли я не перехрещу святим хре¬ 
стом усіх вас! — і вже було й руку під¬ 
няв, як нараз затарахтотіли перед ним 
кінські кости. 

— Ось тобі кінь твій! 

Заплакав бідняга, глядячи на них, 
мов дитя нерозумне. Жаль старого то¬ 
вариша! 

— Дайте-ж мені якого будь коня, 
щоб видістатися з вашого кубла! 

Чорт луснув гарапником ■— кінь, як 
огонь звився під ним і дід мигом ско¬ 
чив на верх. 

Та серед дороги напав на нього 
страх, коли кінь, не слухаючи ні крику, 
ні поводів, сказав через провалля й бо¬ 
лота. В яких місцях він не був, так дрі- 
жаки брали при самому оповіданню. 

Глянув якось собі під ноги — й ще 
більше налякався: прірва, круча страш¬ 
на. А чортівському творінню й байду¬ 
же: просто через неї. 

Дідо держиться —- не тут-то було. 
Через (ПНІ, через груддя полетів стрім¬ 
голов у прірву й так ударився на дні її 
об землю, що здавалося й дух викину¬ 
ло. Найменше, що діялося з ним тоді, 
нічого не тямив. А як очуняв трохи та 
розглянувся, то вже розвиднілося зов¬ 
сім. Перед ним мріли знайомі місця й 
він лежав на крівлі своєї хати. 

Перехрестився дідо, коли зліз на 
долину. Що до ката? Які з людиною чу¬ 
да діються! Глип на руки — цілі в кро¬ 
ни. Глянув у бочку з водою, що стояла 
сторч —- і лице також. Обмившися гар- 






КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


83 


ненько, щоб не налякати дітей, входить 
він тихенько в хату, глядить: діти по¬ 
суваються до нього назадгузь і в жаху 
показують йому пальцями та кажуть: 

“Дивись, дивись, мама мов дурна 
скаче!”. 

І справді, баба сидить, заснувши пе¬ 
ред кужілем, держить у руках веретено 
й сонна підскакує на лавці. Дідо, взяв¬ 
ши її за руку, розбудив її. 

— Добридень, жінко! Чи ти здоро¬ 
ва? 

Вона довго гляділа, вирячивши очі 
й вкінці вже пізнала діда та розповіла, 
як їй снилося, що піч їздила по хаті й 
виганяла на двір лопатою горшки, цеб¬ 
ри .. . й чорт знає, що ще таке. 

Сказавши це й відпочивши трохи, 
дідо дістав коня й вже не спинювався 
ні за дня ні в ночі, поки не доїхав до 
міста й не віддав грамоти самій цариці. 

Тамечки надивився дідо на такі дива, 
що мав на довго потім оповідати: як 


повели його в палати такі високі, що 
колиб десять хат поставити одну на од¬ 
ну, то й тоді може не досяглоб. Як за¬ 
глянув в одну кімнату — нема, в другу 
— нема, в третю — ще нема. Та в пятій 
уже зирк — сидить сама, в золотій ко¬ 
роні, в сірій новісінькій свитці, в чер¬ 
воних сапянцях і золоті галушки їсть. 
Як веліла насипати йому повну шапку 
“синицями”, як . . . всього й не при¬ 
гадаєш! 

Про клопоти свої з чортами дідо й 
забув. А коли часом хтось і пригадав це, 
то дідо мовчав, немов це не до нього 
відносилося, й багацько треба було тру¬ 
ду впросити його, щоб оповів усе, як 
було. І видно вже за кару, що не по- 
спішився зараз по цьому освятити ха¬ 
ти, бабі в кожен рік і саме в цей час, 
робилося таке диво, що танцюється, 
було, тай тільки. За що не візьметься — 
ноги заводять своє й ось так і рве пус¬ 
титися в присюди. 











84 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


МИХАЙЛО ОСТРОВЕРХА 

ЖИТА ЦВІЛИ І НАЛИВАЛИСЯ 

(Згадка про бій за Тернопіль 1919 року) 


ІЦе тоді, коли сонце, блакить, легіт, 
роси й зорі творили симфонію краси і 
знеслости Богові і життю. 

Ще тоді, коли простори нашої Укра¬ 
їни тремтіли ясно-зеленими ланами, що 
дихали волею і хвилювали ритмом на¬ 
шого, оживленого боротьбою, серця. 

** 

Травня 31, року 1919, прийшов на¬ 
каз: Наші війська відступають у напря¬ 
мі сходу. Поляки зайняли Тернопіль. 
Наша “Ґрупа-Схід” опустить уночі Під- 
волочиська. 

Тепла, проістора, пахуча, травнева ніч. 
Тихо й безгомонно йшла сотня за сот¬ 
нею правим берегом Збруча на південь, 
у напрямку Гусятина. Нашою мовчанкою 
і вояцьким смутком мерехтіли зорі. 

На світанку минули ми село Орихів- 
ці, що поринало в сні, й подались на 
село Красне. Тут, серед зелені садів, у 
придавленому гаморі села, мали ми ко¬ 
роткий спочинок. І дальше, через Ска- 
лат, селами, полями й гаями дійшли ми 
до Сидорова, над Збручем. 

В кожного в очах і в серці: Куди 
далі? Коли далі? 

Але — розкватирувались у цьому 
селі. 

Минав день за днем, довгий, важкий, 
непевний. 

Врешті, одного дня, перед заходом 
сонця — могло це бути й 8 червня! — 
прийшов наказ: Поготіївля. 

Зависло важке і смутком їдке: Куди? 

А тлом для цього “Куди?” був без¬ 
настанний гук гармат коло Чорткова. 

Коли зайшло сонце і з рожево-золо¬ 
тих просторів забриніли на житах у цві¬ 
ті роси, тоді сотня за сотнею рушила в 
боєвий похід: На захід! Перші і довгі 
хвилини ми йшли мовчки: не хотілось 
вірити, що йдемо на захід. 

Зійшла ясна, лагідна, простора черв¬ 
нева ніч. Ми були вже в Нижбірку, як 
довідались: під Чортковом пролом, по¬ 
ляки в переполосі тікають, начальним 


вождем нашої армії іменований генерал 
Греків, ідемо на Теребовлю. 

Йдемо — без гомону, не куримо, — 
приспішеним маршом. Ніякої втоми ні¬ 
хто не відчував, ніяких “мародерів” нема. 

Тут, то там, обабіч польової дороги, 
несуться переклики перепелиць. Колос¬ 
ки жита й пшениці, що наливаються, 
посхилялись обабіч дороги, вітаючи нас. 
На небі, далеко, блиснув світанок, а за 
ним — чистою рожевістю небо запалало. 

Перед нами впали стріли, заторохко¬ 
тіли кулемети. 

В селі Мшанець зійшло сонце. 

Праворуч гостинця, під селом Іванів¬ 
ною, розгорявся бій. — Наша “Група- 
Схід” розташувалась тут-же при шляху, 
біля фільварку, як перший боєвий за¬ 
пас. Батерія гармат “Гаврило”, поручни¬ 
ка Балешти, зайняла становища. Ота¬ 
ман Кирило Карась пильно оглядає поле 
бою. Поручник Балешта далековидом 
вимірює точки обстрілу. Поручник Ми¬ 
хайло Дацків уважно слідкує за роз¬ 
витком бою. Час до часу, в долині, від 
сіл Іванівни і Янова, з подихом вітру 
несеться: Сла-в-а-а ! 

Докладно означивши боєву лінію во¬ 
рога, “Гаврило” викидає перший стріл. 
Кожна гармата цієї батерії, докладно 
“встрілявшись”, починає густий вогонь 
по ворожих 'Становищах. 

Під вогнем гармат і скорострілів по¬ 
ляки починають загальний відступ. На¬ 
ші гармати переносять вогонь на тили 
ворога, а наша піхота з криком “Слава” 
бігом несеться за першою лінією воро¬ 
га, що тікає в панічному відступі. 

Машеруємо, сотня за сотнею, вже з 
піснею на устах, на Теребовлю. Після 
перестрілок стеж ми ввійшли в місто й 
тут заночували. 

'Ранком — збірка на лузі над річкою 
Гнізна, біля моста. До нашої “Групи- 
Схід” наплило, вже по дорозі маршу 
від Сидорова до Теребовлі, багато на¬ 
ших молодих селян та інтелігентів, ко¬ 
лишніх вояків австрійської армії. І тут, 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


85 


на березі річки Гнізна, в Теребовлі, 
сформовано X Бригаду. Мала вона пять 
куренів, її командантом став сотник Кон- 
драцький, шефом оперативного штабу 
сотник Губер. Курінні, яких ще при¬ 
гадую собі, були м. ін.: сот. Клеімкевич, 
сот! Вол. Гамаль, пор. Михайло Дацків 
і—- який був курінним V куреня. В нього 
командантами сотень були: Василь Кос- 
тюк, Керенок, Федір Мучій і пор. Лянґ. 
Командантами кулеметних сотень були: 
поручник Дмитро Квасниця і поручник 
Рудольф Кетнер. Гарматнім полком ко¬ 
мандував отаман Кирило Карась. 

Таки з цього берега річки Гнізна, 
X Бригада в боєвому ладі рушила в 
дальший похід у напрямку Тернополя. 
Вчасним смерком цього-ж дня ми при¬ 
були ДО' села Мишківці. Тут у розлогій 
балці був короткий спочинок, приділ 
амуніції і вечеря. Курінний скликав 
старшин і познайомив нас з боевим ста¬ 
ном на польському фронті в Галичині, 
а в першу чергу докладно поінформу¬ 
вав, що діється на нашому відтинку. І 
дав наказ: зазначив становища кожної 
сотні, на яких треба вкопатись, бо на¬ 
ступаємо на Березовицю Велику, яку 
поляки думають обороняти, засівши в 
цементових, ще австрійських, шанцях. 
Спершу буде наш барабанний вогонь, 
а по ньому буде наказ негайного атаку 
нашої піхоти на польські шанці. 

Після цього наказу, сотні нашого ку¬ 
реня рушили вперед. За селом ми роз¬ 
сипались у розстрільну й тихо, нишком, 
підійшли до вказаних у наказі стано¬ 
вищ. Зупинились. Вкопались. 

Була прегарна, щедра благістю і спо¬ 
коєм ніч. Простір, куди лиш сягнуло 
око, був виповнений ланами жита і пше¬ 
ниці. 

Могла бути одинадцята година ночі, 
як перший зелено-ясний розблиск роз¬ 
панахав теплу і тиху темінь ночі і зі 
свистом та поспішно пігнало стрільно в 
сторону ворога. —• Другий третій, чет¬ 
вертий, десятий блиск. Врешті, на всій 
ширині фронту нашого наступу, заграли 
гармати. Від безпереривного блиску гар¬ 
мат стало ясно, наче на небі була мі¬ 
сячна повня. Старшини далековидами 
нишпорили по ворожих становищах, 
вкритих димом від наших стрілен. 

Сільська тиха й лагідна ніч перемі¬ 
нилась у стихію бою за право, за на¬ 
шу правду. 


БАГАТО СТАРШИХ ЛЮДЕЙ ПО¬ 
БОРЮЮТЬ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІЗ 

ТЕІМЕЕ’* 

Від 1887 року грубі тисячі людей заживали 
Тгіпег’з Гірке Вино і переконалися, що Тгіпег’з 
помагає природі принести їм побажане звіль¬ 
нення від часового 1 затвердження і багатьох 
питомих йому симптомів (які ріжняться, за¬ 
лежно від особи). Тгіпег’з є випробуваною ча¬ 
сом жолудковою ляксативою - тонгиком, лікар- 
ством, яке є особлиливою комбінацією природ¬ 
них чудодійних коріпців, зел і ботанікалів. 

Якщо вам дошкулюють симптоми 
затвердження, які роблять ваше 
життя неприємним для вас, діс¬ 
таньте Тгіпег’з сьогодні. Його звіль¬ 
няюча затвердження акція зачне 
працювати відразу і ви перекона¬ 
єтесь на собі про його подивляючі 
добродійства. (Увага: Якщо ви не 
зможете дістати Тгіпег’з у свойому 
склепі, вишліть $1.75 разом з імям 
вашого склепу до: 


<108. ТКШЕК СОКР. 

4053 \У. ГІЬЬМОКЕ СНІСАСО, ІЬЬ. 


і вам буде вислана відразу велика 18 унційна 
фляшка, оплаченою поштою). 



По двох годинах цього пекельного 
вогню, впав наказ піхоті: вперед! 

іРванулась лава з місця. —- Ніхто не 
хильцює, ніхто ниць не падає перед 
вогнем крісів і кулеметів ворога. 

Он, бачу їх: хорунжий Осип Типке- 
вич іде на чолі своєї чети, твердо усмі¬ 
хаючись; хорунжий Негрич, з шапкою 
зсуненою назад, спішно посувається зі 
своєю четою; хорунжий Голіней, підніс¬ 
ши в лівій руці лопатку, тісно кричить: 
Хлопці, шпарко! Четар Федір Мучій, ви¬ 
сунувши свою бороду й тримаючи в 
руці свого “штуца”, на правому крилі 
своєї сотні, швидким і рівним кроком 
іде вперед; четар Василь іКостюк горя¬ 
чими очима кидає по лаіві своєї сотні і 
гукає на свого стрільця, що загнався 
надто сміло вперед: “Ти, слухай, куди 
женеш?! Хочеш командувати всім фрон¬ 
том?!” Хорунжий Ружицький синьо-око 
і мяко як ті шовки ланів, глядить на 
ціль наступу, йде усміхаючись. Хорун¬ 
жий Ґенко Паздрій дотепом сипле: “На¬ 
ші гармати так віголили ляхів, що вони 
лиш для “валєчности” ще стріляють!” 
Четар Іван Кучмак, затиснувши доліш- 




86 КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ню губу, басом бурмоче: “Хлопці, таки 
наша бере!”. 

Врешті, нестримне й могутнє “Сла¬ 
ва-” — і лава нашого вояцтва в млі віч 
кинулась на шанці ворога. Рукопашно¬ 
го бою поляки не прийняли, — стали 
безладно відступати. — Лиш у балці, 
ліворуч, біля залізничої будки, треба 
було викидати ворота рукопашним 
боєм. 

Вже добре світало, як ми ввійшли 
до Березовиці Великої. Ми, пятий ку¬ 
рінь,— були вже в Березовиці Великій, 
як наше ліве крило стало з нами вирів¬ 
нюватись, женучи перед собою поляків. 
А праве крило, від Кипячки, було при¬ 
пинене і не було від нього ніякої віс¬ 
тки. 

Штаб нашого куреня примістився в 
Березовиці Великій, у західній частині 
села, в крайній хаті, ліворуч від шляху 
до Тернополя. Сходило сонце і золотило 
росисті, свіжі, червнево-зелені далі. На¬ 
ша розстріляна стояла на краю села і 
дивилась на Тернопіль. Курінний Михай¬ 
ло Дацків горів нетерпеливістю: ніяких 
нових наказів не було, на праве крило 
вислав звязкового, а той ще не вернув¬ 
ся. А тут требаб далі наступати на во¬ 
рога, використовуючи його паніку. При¬ 


йшов і от. Кирило Карась, і пор. І. Ба- 
лешта, і всі сотенні команданти. Пора¬ 
дились і курінний М. Дацків рішає: на¬ 
ступаємо на Тернопіль! 

Сотні рушили до наступу. Мені при¬ 
пала честь іти в наступ з моїми куле¬ 
метами головним шляхом на Тернопіль, 
що виходить на нашу церкву в місті — 
церкву св. Спаса. Зараз-же за розстріля¬ 
ною зайняв становища пор. І. Балешта 
з гарматами. Поляки відкрили вогонь. 
По декількох шрапнелях наших гармат, 
ворог почав дальший відступ. І в цей-же 
момент якось найшла невеличка хмарка, 
а з неї хлинув раптовий дощ, такий гус¬ 
тий, що заслонив нам з-перед очей по¬ 
ляків. Тоді пор. І. Балешта, сам терно- 
пілець, швиденько —■ впрягши готових 
до їзди коней — жене наперед нашої 
розстріляної і картачами бє по воро¬ 
гові, що відступає. Сміючись, він кри¬ 
чить: “Тут не втічаш переді мною — 
знаю відстань кожного центиметра!” 

Біля десятої години ранку ми ввій¬ 
шли до Тернополя. При вході до міста 
вітала нас цвітами й радістю величезна 
юрба мешканців міста. 

На другий день ранком — у даль¬ 
ший похід з ісерцем радісним та знес- 
лим у наші простори, що пахли квітом 
жита. 


ПОЧАТКИ ПРЕСИ 


Холи появилася преса? Мабуть не 
всі знають про її вік. А він поважний, 
бо початки нашої теперішньої преси ся¬ 
гають 59 року до Різдва Христа, цебто 
преса існує вже понад 2,000 років. 

За римським істориком Светонієм, 
основником преси мусимо вважати Юлія 
Цезаря. Светоній каже, що Цезар був 
перший, що наказав подавати до пуб- 
личної відомосте ухвали народних збо¬ 
рів і сенату. Сталося це в 59 році до 
Христа. Цезар бажав собі, щоб грома¬ 
дянство довідувалося про сенатські ух¬ 
вали з урядових джерел, а не від при¬ 
ватних осіб, які часто їх спотворювали. 

Подавані урядом відомості називано 
“Акта Діурна”. Від 29 р. після Христа 
подавання цих урядових звітів доручу- 
вано окремому службовцеві, а редагу¬ 
ванням їх займалося спеціальне бюро, 
на чолі якого стояв цісарський проку¬ 
ратор. Тексти писалося чорною фарбою 


на дереляних дошках, потягнених гіп¬ 
сом або вапном. Отже найстарша газета 
була своєрідним плякатоім. Поруч неї 
були в Римі ще писані газети, призна¬ 
чені головно для урядовців, що пере¬ 
бували в віддалених провінціях римсь¬ 
кої імперії, а хотіли знати, що діється 
в столиці. Для них невільники, визво¬ 
ленні, або й приватні підприємці роби¬ 
ли витяги з “Акта Діурна”, додаючи до 
того хроніку, зокрема про справи на 
цісарському дворі, про циркові гри, зма¬ 
гання, судові процеси й присуди, та ін¬ 
ше, що могло цікавити римського до¬ 
стойника. 

Існувала ця примітивна преса до за- 
лиіву Італії Германськими наїздниками й 
перенесення столиці Імперії до Царго- 
роду в 475 р. після Різдва Христа. 

Ми вже згадували про римські “Акта 
Діурна” Юлія Цезаря, яких належить на¬ 
звати праобразом сучасної преси. 





Вид Львова. — Знимка Ст. Мельника. 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Незалежно від цих європейських по- 
іатків, на другому кінці світу, в старо- 
іу культурному Китаю, бачимо теж 
пробу подібного роду, 300 літ після 
езаревої. Викликала її потреба належ- 
ого адміністрування розлогої “підне¬ 
сеної імперії”, яке вимагало швидкої 
інформаційної служби. До розвитку ки¬ 
тайської преси багато причинився вина- 
ід паперу, якого — за китайськими лі¬ 
тописами — довершив у 106 р. після 
Різдва Христа китайський міністер ріль¬ 
ництва, Цаї Лунь, що навчив людність 
виробляти папір зі старих шмат. Виріб 
паперу був у Китаю великою держав¬ 
ною таємницею, яку суворо забороня¬ 
лося зраджувати чужинцям. Аж у 751 
році довідалися про цю таємницю ара¬ 
би від полонених китайців. 

В 795 році повстала в Багдаді перша 


папірня, а в IX віці в Хативі, коло Ва¬ 
ленсії, по завоюванні арабами Еспанії 
— китайці, вже незабаром по винаході 
паперу, винайшли й друк. Від 175 р. 
по Христі вони вживали камяні плити, 
на яких рили цілі стовпці, а потім їх 
відбивали на папері. В 594 р. замість 
камяних плит почали вживати деревля- 
ні, а згодом винайшли рухомі черенки. 
Винахід їх присписують ковалеві Пі 
Шенґові. 

Найстарші китайські друки, які збе¬ 
реглися до нашого часу, походять з 
VIII віку по Різдві Христа. Першим ки¬ 
тайським друкованим щоденником був 
“Кінґ Пао”, цебто “Столичний Вістник”, 
що виходив від 507 року до початку 
минулого століття. 




88 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Переяславський договір 

(Резюме доповіді проф. О. Оглоблина) 


В 1954 році минуло 300 літ від того 
часу, коли гетьман України, Богдан 
Хмельницький, уклав договір з москов¬ 
ським царем, Олексієм Михайловичем, 
відомий в історії під назвою Переяс¬ 
лавської Угоди. 

Цей акт визначив на довгі десяти¬ 
ліття й навіть на століття взаємини двох 
держав — України й Московщини, і двох 
народів— українського й московського. 
Наслідки Переяславської Угоди позна¬ 
чаються ще й досі в житті цих народів 
і цих держав. Більше того, вони, так чи 
інакше, тяжать над ахідньою Европою 
й навіть над цілим світом. 

В СССР сучасні нащадки царя Олек¬ 
сія Михайловича, проводячи традиційну 
антиукраїнську політику, ібучно відсвят¬ 
кували 300-річчя Переяславської Угоди, 
з якої всі користи дісталися московсь¬ 
кій державі й московському народові, 
а всі втрати й жертви — тяжкі, болючі 
жертви — припали на долю України. 

Москва дивилася й дивиться на Пере¬ 
яславську Угоду як на акт “воззєднання 
українського й російського народів в 
єдиній російській державі” (“Воссоеди- 
нение Украиньї с Россией”, том І, Мос¬ 
ква, 1954, ст. XXV). Концепція “воззєд¬ 
нання” не нова але й не стара. її не було 
в Московщині (й пізнішій Росії) ні в 
часи Переяславської Угоди, ні в XVIII 
столітті, бо тоді- ще існувала Українська 
Козацька Держава. 

Ця концепція зявилася й зміцнилася 
тоді, коли новітнє українство в XIX ст. 
почало боротьбу за національну, а ра¬ 
зом і державну самостійність України. 
Це була російська реакція на українське 
національне відродження, відповідь Мо¬ 
скви на полумяний заклик Шевченка до 
боротьби за волю України. Це концеп¬ 
ція дефензивна, породжена страхом і не¬ 
навистю перед невмирущою силою укра¬ 
їнства та його національно-визвольної 
ідеї. 

Так само сучасна совєтська концеп¬ 
ція Переяславського “воззєднання” є 


московська реакція на державне відро¬ 
дження України після 1917 року — пім- 
ста за це відродження й страх перед 
грядучою його перемогою. 

Сучасна українська історична наука 
вважає, що Переяславська Угода 1654 
року була договором військово-політич¬ 
ного союзу двох самостійних держав — 
України й Московщини, який був гаран¬ 
тований протекцією московського царя 
над Україною й оформлений новим — 
українським — титулом царя (“цар Ма¬ 
лої Росії, великий князь Київський, Чер¬ 
нігівський”). Так розуміли в ті часи цю 
угоду й на Україні, і в Москві, і в ці¬ 
лій Европі. 

“Не з іншої причини ми погодилися 
на протекцію великого князя Московсь¬ 
кого, як тільки тому, щоб за Божою 
поміччю зберегти для нас і наших на¬ 
щадків ту свободу, яку ми здобули 
зброєю й освятили своєю стільки разів 
пролитою кровю” — заявляв українсь¬ 
кий уряд в своєму маніфесті до євро¬ 
пейських держав 1658 р. 

Але історія українсько - російських 
взаємин не пішла шляхом Переяславсь¬ 
кої Угоди. Військово-політичний союз 
України й Московщини поступово пере¬ 
творився на панування Москви над Укра¬ 
їною. Року 1659 московський уряд, ко- 
ристаючи з важкого політичного стану 
України, фальсифікує текст Переяслав¬ 
ського Договору. Після численних по¬ 
рушень договору з боку Москви в XVII 
— XVIII от., цариця Катерина II в 1764 
році остаточно анулювала договір 1654 
року й перевела повну інкорпорацію Ук¬ 
раїни. Переяславська Угода, складена 
для забезпечення української державно¬ 
сте, стала пасткою для неї. 

Тепер Москва знову фальсифікує Пе¬ 
реяславську Угоду. Та це вже фальси¬ 
фікація не тексту договору, як було р. 
1659, а його характеру й духу. Під дик¬ 
тат кремлівських володарів совєтська 
історіографія відкидає факт самого до¬ 
говору, мовляв, то була не Переяслав- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


89 


свка Угода, а Переяславська Рада, що 
ухвалила оте “воззєднання”. В три - то- 
мовому збірнику документів, виданого 
в Москві, дбайливо усунено все, що по- 
вязане саме з угодою. 

“Писану історію можна фальшувати 
скільки хто хоче, але реального життя, 
яке з дійсної історії випливає, сфаль¬ 
шувати неможливо” — казав великий 
український історик Вячеслав Липинсь- 
кий. Українська національно - визвольна 
революція, що почалася р. 1648 й що 
одним з наслідків її була Переяславська 
Угода, не закінчилася — вона триває й 
досі. Вона триватиме, доки не переможе. 

Великий український державник, 
гетьман Пилип Орлик, писав р. 1712: 
“Які великі не булиб московські на¬ 
сильства, вони не дають ніякого закон¬ 
ного права москалям щодо України. На¬ 
впаки •— козаки (українці) мають за 
собою право людське й природне, один 
з головних принципів якого є: нарід зав¬ 
жди має право протестувати проти гне- 
ту і привернути вживання своїх старо¬ 
давніх прав, коли він 'матиме на це слу¬ 
шний час.”. 

Переяславська Угода започаткувала 
той трагічний комплекс українсько - ро- 

І сійських відносин, який з вільного со¬ 
юзу зробив кайдани 800-літньої неволі 
й ворожнечі. 

Але гіркий досвід Переяслава має 
далеко ширше значіння. “Інтерес цілої 
Європи й кожної її держави зокрема — 
писав П. Орлик — вимагає “обмежити 
державу (Московську), яка незабаром 
■може змагати до повалення европейсь- 
Ікої свободи.”. Тоді, р. 1712, цей голос 
пролунав у пустелі: Україна в боротьбі 

Ї Із московським імперіалізмом залиши¬ 
лась одинока. 

Тепер справа українського визволен¬ 
ня — це справа цілого вільного світу. 
І урочисто протестуючи проти нової мо¬ 
сковської фальсифікації Переяславської 
Угоди, продовжуючи нашу 300-літню бо¬ 
ротьбу проти московської зради й по¬ 
неволення, ми знаємо, що ми не самі. 


Чоловік, перед тим, заки почав свою 
промову на бенкеті, спитав предсідника: 

— Скільки часу даєте мені на мою 
промову? 

— Можете говорити скільки хочете, 
але ми виходимо з цеї салі точно в семій 
годині. 



ЯК ВДЕРЖАТИ ВАШОГО 

КОНЯ ПРИ ПРАЦІ? 

• Натерти коня мішанкою АЬзогЬіпе \УазЬ 
зараз після праці помагає уникнути охва- 
ту, болю карку, штивности в стегнах і су- 
ставах. АЬзогЬіпе застосований при пер¬ 
ших познаках задраснень чи опухів пома¬ 
гає здержати більш серіозне недомагання, 
як ось кістковий шпат. Від нього не зла¬ 
зить шерсть і не творяться міхурці. Коня 
можна доглянути при праці. Лише $2.50 
за велику фляшку у всіх аптеках. 

\У. Г. Уоип£, Іпс., Мопігеаі 19, Р-Я- 

АвгогевімЕ 


ДОБРІ ПОРАДИ 


— Щоб вигнати з кімнати комарів, 
досить насипати на горячу сковороду 
трохи камфори. Комарі дуже бояться 
камфорового диму, а для людини він 
зовсім нешкідливий. 

Щоб комарі не кусали, треба нати¬ 
рати обличчя і руки анісовою олією. 

— Коли ріжемо цибулю, викликає во¬ 
на сльози. Щоб цього уникнути, треба 
ніж намочити в холодній воді. 

— Мякий хліб не мнеться і не кри¬ 
шиться, коли його ріжуть злегка підгрі- 
тим ножем. 

— Не можна залишати гумові плащі 
в тій шафі, де є нафталіна, або серед 
одягу, обсипаного нафталіною, бо від 
нафталіни вони поробляться. 

— Якщо ножиці затупились, “про¬ 
стрижіть” ними кілька разів наждачний 
папір, або звичайну голку, тоді вони 
знову стануть гострими. 



90 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ВОВК І КОЗА 


Раз один було такеє: 
Вишкірзуб-вовчисько 
Цілих три дні нічотісько 
Він не мав у писку.. 

Й зажурився бідолаха, 

Що нема що їсти... 

І на щастя, на край ліса 
Почув добрі вісті. 

Там коза стара небога, 

Що змінила мову, 
й замемекала хто зна як... 
Ґазда, за дороігу 

Вигнав. — “йди, стара козуле, 
Геть з мого подвіря, 

Хай із тебе, сухоребра, 

Вовк посипле П'Ір'Я.” 

В загороді козенятко 
й дві овечки, тихо 
По травичці зелененькій 
Бігали без лиха. 

І подався вовк нетяга 
На козині вісті; 

Думав: голод перекину 
І буде що їсти. 

Поплентався він що-сили 
Крізь кущі та фасти, 

І край ліса аж зжахнувся — 
То кози ще — кости!? 

Ти ревла, — сказав до неї, — 
Думав: добрі вісті; 

А то ти, худа козуле. 

Та-ж я хочу їсти! 

Ти: ме-ме, аж голос лісом... 

Ех, ти козя мати... 

Та тебе хіба на дуба 
Крук міг би тягати. 

Признавайся — і то скоро, 

Що ще є в Микити, 

В твого ґазди, бо за горло... 
— Ой, несамовитий. 

Зажурилась перед смертю 
І дивилась просто... 

Зїсть неситий-сироїда — 

Зїсть, хоч самі кости. 


— Схаменися-ж, ненажеро, 
Стала вмить благати. —■ 

І навіщо-ж на мені ти 
Зуби-б мав ламати? 

На подвірю дві овечки 
В ґазди, мого пана, 

І то'встенькі-ж, як миньочки. 
Я-ж стара, погана. 

В тебе-ж, серце, вовча ласка, - 
Стала вмить благати. —• 
Тільки змилуйсь і не рухай 
Мого козеняти! 

Вмить метнувся ненажера 
У загородище, 

Зуби упялив в овечку — 
Тільки вітер свище... 

Бо не було в господарстві 
Доброго забору, 

І до цього незамкнута 
На замок обора. 

І вовчисько шусть до ліса. 

За одну хвилину 

Зїв овечку й не наївся, — 

Голод перекинув. 

Зїв овечку, ліг спочити, 
Тільки очі світять, 

Як баньки. І став він думать 
Про козячі діти. 

— Я три дні не їв, а постив; 
Тепер надолужу, 

Бо з козою-світикости 
Навязавши дружбу. 

Привязався він до неї 
Як несамовитий: 

Ти все мусиш розказати, 

Що де є закрите? 

Розкажи що ґазда робить, 

Бо я мушу знати; 

Коли в дома, куди ходить, 

І коли йде спати? 

— 'Все зясую, як не рушиш 
Мого козеняти; 

Присягни на вовче слово, — 
Бач, я-ж його мати. 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


91 


— Добре, добре я все зроблю, — 
Вовк козу вдобрухав. 

(Як потрібно, то він вдягне 
Іншого кожуха). 

Він вдягається в одежу 
Овечу й телячу, 

Бо вовк — вовкам із натури — 

Був і є ледачий. 

Він розвідав, розпитався, 

Бо коза наївна, 

Викладала й виясняла 
Від коня до півня. 

Вмить неситий заповзявся 
Господарювати: 

Овечки зїв й поросятко, 

Бракло й козеняти. 

Бувби й далі гооподарив, 
й бігав без розгону, 

Та в один мент він від ґазди 
Лизнув макогона. 

Та такого, що на довго 
На козі зігнати. 

А свою неситість вовчу 
Мусів памятати... 

Ба, й не було з загороди 
Більше щось носити, — 

До кози сухої взявся, 

Вишкірзуб неситий. 

В ЗМІНОМОВНИХ - КОЗ.Я доля, 

Бо не ходять просто, 

Як не крутять, все в неволі 
Й вовчі зуби гострять. 

Гр. Домашовець 


Павло Тичина 

ПАМЯТІ ТРИДЦЯТИ 


На Аскольдовій могилі 
Поховали їх — 

Тридцять мучнів українців, 
Славних молодих... 

На Аскольдовій могилі 
Український цвіт!— 

По кровавій но дорозі 
Нам іти у світ. 

На кого посміла знятись 
Зрадницька рука? 

Квітне сонце, —- грає вітер 
І Дніпро ріка... 


На кого завзявся воїн? 

Боже, покарай! 

Понад все вони любили 
Свій коханий край. 

Вмерли в Новім Заповіті 
З славою Святих. 

На Аскольдовій могилі 
Поховали їх. 

(Большевики сконфіскували і заборонили цю 
поезію, бо в ній наш поет Тичина прославляє 
тих 300 українських студентів, що згинули в бою 
під Крутами 29 січня, 1918, здержуючи 6,000 мо- 
сковсько-большевицьких військ. Пізніше тіла 30 
із них віднайдено й поховано на Аскольдовій 
могилі.). 


Павло Тичина 

СКОРБНА МАТИ 


I 

Проходила по полю 
Обніжками, межами. 

Біль серце опромінив 
Блискучими ножами. 

Поіглянула —- скрізь тихо. 

Чийсь труп в житах чорніє. 
Спросоння колосочки: 

Ой радуйся, Маріє! 

Спросоння колосочки: 

Побудь, побудь із нами! 
Спинилась Божа Мати, 
Заплакала сльозами. 

II 

Проходила по полю — 

Зелене зеленіє... 

Назустріч учні Сина: 

Возрадуйся, Маріє! 

Возрадуйся, Маріє! 

Шукаємо Ісуеа. 

Скажи, як нам простіше 
Пройти до Емауса? 

Звела Марія руки. 

Безкровні як лілеї: 

Не до Юдеї шлях вам, 
Вертайте з Галилеї. 

Ідіте в Україну, 

Заходьте в кожну хату 
А чей вам там покажуть 
Хоч тінь Його розняту. 

(Большевики сконфіскували цю поезію, бо во 
на представляє руїну і нищення комуністами хри¬ 
стиянства в поневоленій москалями Україні.). 


92 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


СОН ВЕРХОВИНЦЯ 


Колись рай був на цім світі, 
Чи коли .ще буде? 

Буде, буде! — А тим часом 
Задумали люди 
Й заходились, щоб створити 
Свій рай, а не Божий, 

Й жити стали й люд на кляси; 
На гожих й негожих. 

Як в цім раю раювалось — 
й досі світ не знає. 

Хтось часами із негожих 
Іншим повідає... 

Інший слуха і не вірить, 
Вірити не може: — 

Правдою, щоб рай міг бути 
З гожих і негожих? 

В це не вірять ескімоси, 

Негри та індуси, 

Але в цеє міцно вірять 

З Січі усусуси. 

* ❖ 

* 

Бідний гуцул, сіромаха 
Мусів мандрувати, 

Ген далеко в світ за очі, 

Із рідної хати. 

Він ішов, тихцем молився: 
Боже милий, Боже! 

Дай, щоб я міг пережити 
Гожих і негожих. 

Дай, щоб и міг повернути 
До рідної хати. 

І знемігся, сіромаха, 

Тай ліг собі спати. 

** 

* 

й не знав гуцул, як це сталось: 
Привид, сон чи диво? 

На горі він опинився 
й приглядався сливе. 
Приглядався з Верховини, 
Гуцул з Чорногори, 

Як заводять рай в цім світі 
Ці голодомори. 

Моженб люди раювали 
й жили би безкраю, 

Коб то демон той злоріка, 
Ненавидник раю, 

Не підбурив був демонів 
Силу всю крилату, 

Ці вмить хмарою линули 
Рай завоювати. 

Почалась війна жорстока, 
Заварилась каша... 


Бились одні, бились другі, 

Свого не познаша. 

Він дивився й приглядався, 
Не зводивши ока, 

Бо стояв на Чорноігорі, 

А гора висока. 

Бій кипів аж клекотіло, 

Маяли прапори... 

І за віщо оці бються, 
й хто кого поборе? 

Він дивився і не вірив, 

Чи ТО 'СОН, чи змори. 

Бачить в одних, так і в других 
Червоні прапори. 

На прапорах круглі сонця 
й хрестики з зубами, 
й закарлючки своєрідні, 

Як одної мами. 

Бій стихав, то знов здіймався, 

І борці томились, 

А прапори, просто чудо, 

У в однеє злились. 

Закарлючки одне в одно, 

Мов трибки в машині, 

А потому, всеньке разом, 

Як потяг по шинах — 

Так побігло, покотилось, 

Хто зна де й кудою? 

А від раю мов від пекла 

Всі люди ходою... 

йшли і бігли в перегони 

Юрбою без краю... 

йшли, що сили, щоб найдальше 

Відійти від раю. 

Надивився він до схочу 
На всеньке минуле, 

Й на сучасне і на таке, 

Яке ще й не було. 

Як то ангели із раю 
З пеклом воювали, 

В 'МИТЬ одну і непомітно, 

Руку собі дали, 

Бо, як в одних так у других 
Не було ріжниці, 

Бо хотіли запосісти 
Козацьку землицю. 

І прокинувся з просоння 
Гуцул:— Милий Боже! 

На Вкраїні скрізь могили, 

З гожих і негожих. 

Ой, прокинувсь, сіромаха, 
Не на Чорногорі, 
















КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


93 


А в німецькій загорожі, 

В шумному таборі. 

Пробудився, бо сирена 
Не давала спати. 

Загуділа, як навісна: 
йди до праці, брате! 

Думав всенький день про диво, 
Привид — річ не люба. 

За рай тихий — 1 Україну, •—■ 

Дармо мяли чуіба. 

Верховинець 


Воронячий конгрес 

Проминуло тепле літо, 

Наблизилась осінь, 

А ворони потовстіли, 

Ледь-ледь крила носять. 
Позлітались у бір темний, 
й стали раду радить, 

Щоб .хоч сяк-так погодити 
Всі буденні звади. 

Один гайворон став вище: 

— Слухайте, панове! 

Щоб часами наш рід славний 
Не змінився в сови! 

А що гірше — непомітно 
Стратить расу-патче; 

Зубожіє тай перейде 
В кодло горобяче. 

Може ще й такеє бути, 

Так, як ось з цим літом: 

Рід наш промине, неначе 
й не було на світі. 

Будь-що-'будь в нас назбиралось 
Питань аж без ліку... 

Всякі роди й родоводи, 

Із віку й до віку. 

Бо, що правда, як світ світом 
й рід наш воронячий 
Не такий, як то колись буїв, 

Дехто не так кряче. 

Позлітались ми — дивіться —- 
Із країн всіх ріжних, 

Не такі ми, як колись то... 

Є дещо розбіжне? 

Чи самі ми все розвяжем, 

Чи дамо' ми раду? 

Можеб ще когось з крилатих... 
Щоб нам дав пораду? 

Бо це справа не буденна, 

Вже цілі сторіччя, 

І теорій в нас чимало... 

Ми не мали віча. 

Треба всесторонно знати 


Ріст, красу й породу, 

Ба, й естетику й співучість, 
й ХТО ІЗ якого роду. 

Запросили друга крука 
І красуню іпаву, 
й соловія — він співака 
й має в птацтва славу. 

Виступає старший ворон, 

Вся громада — тихо. 

Відтак гості всі на форум: 

— В нас, панове, лихо... 

Вже пройшло часу чимало, 

Ба, й віки змінились. 

І ми, бачте, любі гості, 

Трохи поріжнились. 

Розпочали раду радить, 
Справа йшла до речі, 

Не так, як колись бувало —• 
Свари й колотнечі. 

Бо вся сила вороняча 
Начеб то до бою — 

Загула ціла громада, 

Аж бір ввесь луною... 

— Ми найкращі, ми співучі... 

— Ми знов балакучі... 

— Ми мудріші... ми всезнайки... 
—■ Ми — бач, невмирущі... 

Поставало гайвороння 
В одну й другу лаву, 
Приглядалась рада з круком 
й приглядалась й пава. 
Подивились тай сказали: 

— Нема в вас ріжниці, 

Ви однакі —• всі, що в краю, 
й ті, що іззаграниці. 

Заревла, аж зашуміло, 
Крилата громада... 

— Ми не всі одної раси, 

Є ще інша рада: 

Як шановна вища рада 
Не дає нам віри, 

Хай славетний наш співака 
Голоси іпровірить. 

— Га, коли так, то давайте 
По черзі співати, 

Ми пізнаємо, хто звідки; 

Слухай, круку-брате! 

Соловій й крук стали слухать 
Й-. між рядами ходять, 

А ворони в перегони 
Всіх пісень виводять: 

Одна шию натягає, 

Друга вправо крутить, 

Третя в ліво, інша хто зна, 

Щоб голос здобути... 

Трохи іншого, ІЯК в інших, 

Може то поможе; 


94 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Інша дзюб на все відкрила, 
Чейже — переможе... 

Не одна вже ледви сьовка, 
Мовби недобита, 

І те крякання над міру 
Вчув і Лис Микита... 

Аж підскочив, неборака, 

Ось це добре діло! 

І в моїй сімї щось трохи 
Вже логолодніло. 

Переслухав соловій всіх: 

— І які-ж ми брати? 

— Ой, красуні-ж ви у співі, 
Нема що й казати. 

І навіщо-ж оце всеньке, 

Життєві руїни? 

По всім світі ви однакі, 

У кожній країні. 

На всіх сонце з неба світить, 

На всіх дощик росить, 
Полишіть усі незгоди, 

Колотнечі досить. 

Зашуміло на ввесь голос, 
Птацтво вороняче: 

— Коли ці без толку судять, — 
Зробимо іначе: 

Треба кров ще прослідити,— 
Річ несамовита! 

Хто-ж експерімент цей зробить? 
Певно — Лис Микита. 

— Лис Микита, Лис Микита! — 
Заревла громада. 

— Нехай буде Лис Микита! — 
Погодилась рада. 

Тай гукнули, а Микита 
В мить одну зявився, 
й пропозицію прийнявши, 

На все погодився. 

Бо для нього вік двадцятий, 
Вік немов навісний, 

Вік атому, — навіть носа 
Не показуй з лісу. 

Він кликнув діток і жінку, 

Та ще й Вишкірзуба. 

Вся громада вороняча 
Розсілась на дубі. 

Тай почала висилати 
По пів сотні зразу. 

Лис Микита і Вишкірзуб 
Не давали раду. 

Не вправлялись, бідолахи, 
Досліду робити. 

Рада слала по пів сотні, 

Мов несамовита. 

Оглянулась, необачна, 
Приглянулась з близька, 

Що не в ділі сам Микита 


Й Вишкірзуб вовчисько. 

Помаліло гайвороння, 
Оглянулась рада: 

•— Геть усі експеріменти! — 

Загула -громада. 

Бо на дубі розложистім 
Тільки гілля світить, 

Бо ворон не було стільки, 

Як з початку літа. 

Вмить почули лис із вовком, 

Щось ворони крячуть... 

— Досить, досить, бо загине 
Наш рід воронячий. 

Досить, досить! — шум на дубі. 
Конґрес йшов до краю: 

— Будем жити мирно й тихо 
В воронячім раю. 

Ось такеє сталось лихо 
Із родом крилатим, 

Що не вміло жити мирно 
В -своїй рідній хаті. 

Л. Забіренко 


Два пияки найняли кімнату в готелі 
з двома малими ліжками. Лягаючи спати 
без світла, вони оба лягли в одне ліжко. 

— Вони мене ошахрували. В мойому 
ліжку вже хтось інший ляг спати. 

— іВ мойому ліжку також хтось вже 1 
ляг спати. 

— Викиньмо їх обох з кімнати. 

Настала бійка і один з пияків виле¬ 
тів з ліжка. 

-— І як тобі пішло? 

•— Я викинув того, що був у мойому 
ліжку. А як з тобою? 

— Мені не вдалося. Він викинув мене 
з ліжка. 

— Ну, а як так, то ти лягай спати зі 
мною. 

* 

—- Я слухаю важе радіо так наче во¬ 
но в моїй кімнаті. 

—- То може ви помоглиб мені випла¬ 
тити його? 

★ 

Суддя: І коли ви вкинули отрую в і 
каву, а потім подали її вашому чолові- 1 
кові, то чи не відчули ви жалю за ним? 
Чи не чули ви того, що він був вашим 9 
чоловіком через двадцять років і ВІК 4 
відбираєте йому життя? 

Жінка: Так, була одна хвилина, коли 
мені стало жаль його. 

Суддя: Що це за хвилина була? 

Жінка: Коли він попросив ще одного Я 
горнятка кави. 





В моментах крізи — довіря є важне 

ІтрегіаІ 79 років провідництва помогли канадійцям при¬ 


звичаїтися до сполягливости на нафті і нафтових продуктів 


Сполягливість означає достаток про¬ 
дуктів, на яких ви сполягаєте ... коли 
і де ви їх потребуєте, по уміркова- 
них цінах. 


ІтрегіаІ був завсіди провідником в 
запевненні канадійцям подостатком 
нафти. Відкриття нафти в Ледук че¬ 
рез ІтрегіаІ в 1947 році відкрило ве¬ 
ликі -західні нафтові поля. 

Перша нафтова компанія, що забез¬ 
печила потреби консументів в усіх 
провінціях Канади, ІтрегіаІ, має де- 


вять рафінерій від Галіфаксу до Ван¬ 
куверу (і в Північно-Західних Тери¬ 
торіях), щоб зустріти місцеві потре¬ 
би канадійців. 

ІтрегіаІ був також завсіди провід¬ 
ником у високо-конкуренційній інду¬ 
стрії, яка мусить ... через поширен¬ 
ня ринків і вдосконалення ... вдер¬ 
жувати ціни низькими. На протязі ос¬ 
танніх 10 років, підчас коли ціни за¬ 
гальних продуктів збільшилися на 
134%, ціна регулярної газоліни під¬ 
неслася лише на 11 < ! 


(£$5о) 


ІМРЕШАЬ ОІЬ ШМІТЕР 


ШРЕКІАЬ ОІЬ ...ЧЕРЕЗ 79 ЛІТ ПРОВІДНИК ЗРОСТУ КАНАДИ 








96 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ЩО ТАКЕ СВОБОДА ПРЕСИ? 


Фундаментально не є це спеціяльний 
привілей зарезервований для видавців 
часописів. Є це фраза багато більшої 
свободи — свободи всіх людей вислов¬ 
лювати свої думки отверто й без по¬ 
боювань. Ореса не претендує на якісь 
права, які не належать до кожного го- 
рожанина в демократичній державі. Од¬ 
нак свобода преси є дуже важною час¬ 
тиною цеї більшої свободи, бо в модер¬ 
них обставинах преса є головним чин¬ 
ником, через який звичайна людина 
одержує інформації, потрібні їй для то¬ 
го, щоб судити діла своїх урядників і 
створювати свої погляди про публичні 
оправи. Без часописів, або тільки з ча¬ 
сописами спутаними або засліпленими, 
той горожанин є в темряві й безпоміч¬ 
ний. Свобідна преса є, отже, одною з 
необхідних охорон демократичної сво¬ 
боди і держави. 

Якщо потрібно яких доказів повище 
сказаного, то їх легко* знайти в запис¬ 
ках тоталітарних диктатур, які затем¬ 
нили двадцяте століття. Строга конроля 
всіх джерел публичних інформацій, го¬ 
ловно часописів, була угольним каме¬ 
нем, на якому всі ці режіми — націє- 
тичний, фашистський і комуністичний, 
основувалися. Без них вони не моглиб 
вдержатися при існуванню навіть і кіль¬ 
ка місяців. З ними вони могли вдержу¬ 
вати свої народи засліпленими й могли 
гонити їх куди хотіли. Нещастя нашої 
доби, її страхів й непевности, походять 
у великій мірі з того звичайного факту, 
що в критичних часах великі частини 
світового населення були позбавлені 
своїми владами правдивих вісток зі 
світу. 

Ці зразки повинні бути пересторо¬ 
гою проти будь яких намірів, чи то 
урядом чи приватними інтересами, об¬ 
межувати свободу преси. Вільний нарід 
мусить бути на сторожі не тільки проти 
безпосередної цензури, але також і про¬ 
ти більше підступних переступлень. Но¬ 
мінальна свобода не є досить. Одинока 
справді свобідна преса є та, яка може 
рекордувати вістки вірно й коментувати 
про них отверто, без побоювань посе- 
редної або безпосередної кари. Без та¬ 


кої свободи ні преса ні публика не є 
безпечні. 

Всяка свобода потягає за собою, ро¬ 
зуміється, й обовязки. Обовязок свобід- 
ного часопису є бути справді ісвобідним. 
Він мусить пробувати бути в подаванні 
вісток досконалим, точним і неупере- 
дженим, а в своїх редакційних статтях 
щирим і серіозним, без подавань або 
гнучкосте зоївнішними натисками. Він 
мусить бути осторожним і відважним — 
осторожним доки не провірить факти, 
а відважним коли він певний свого ґрун¬ 
ту. Понад усе, він мусить бути надхне- 
ний посвятою себе для публичного доб¬ 
ра так як його штаб цю службу розуміє. 

Такий часопис є гідний своїх приві¬ 
леїв, яких вільні народи світу традицій¬ 
но дали своїм пресам. Такий часопис ' 
є також найкращим сторожем людських \\ 
овоібід. 

Товариство Канадійських Щоденників 


Суддя: Чи ви бачили злодія, коли він ( 
закрав гроші? 

Свідок: Ні, але я чув його кроки в ! 
кімнаті. 

Суддя: Це не вистарчає за доказ. 
Треба було бачити його. 

Свідок, відходячи з перед судді, по¬ 
чав сміятися. 

Суддя: Вертайте сюди. Як ви сміли 
сміятися з того, що я сказав? 

Свідок: А ви бачили як я сміявся? 

Суддя: Ні, але я чув ваш сміх. 

Свідок: Це не вистарчає за доказ. 
Треба було бачити мене в сміху. 

* 

Людина — дивне сотворіння. 

Скажи їй, що на небі є два міліони 
звізд, то вона повірить тобі. Але постав 
напис, що каже “Свіжа Фарба”, то вона 
мусить торкнути її пальцем, щоб пере¬ 
конатися. 

★ 

-—- Мій адвокат дуже любить гроші, І 

-—• Чому так думаєш? 

— Я дістав від нього листа, де він І 
пише таке: $5 за те, що минулої ночі я І 
пробудився і обдумав вашу справу. 






КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


97 


Ол. Гай-Головко 

Різлвяна містерія 


Поїзд розтинав темряву ночі, за ва¬ 
гонними вікнами миготіли сизі стіни 
німецьких засніжених ялин, під новими 
язиками полум’я й гуркітливої сталі на¬ 
роджувався Христос ось уже в тисячу 
дев’ятсот сорок восьме . . . 

У кутку понуро-темного вагона, біля 
задніх вихідних дверей, я сидів огорне¬ 
ний тяжким плащем безпросвітної са¬ 
мотносте. Вона була давка, як гливкий 
хліб, і гірка, як полин. Віковічне квіту¬ 
че моє родинне дерево було зрізане, по¬ 
рубане, і я був однією з гілок, вигаше¬ 
ною вітром у чужий край. У ньому на 
кожному кроці обплітали мене кущі во¬ 
рожосте. Лише на баварській рівнині, 
яка ніразу не нагадала мені розкішного 
мого степу, якимсь чином опинився мій 
любий дуб з-під моєї хати, що його я 
виплекав з жолудя, врятованого з-під 
коліс проїжджих возів на битому шля¬ 
ху. Убийте мене, але це був той самі- 
сенький дуб (о, я знав його краще за 
себе!) зі своєю гордою постаттю, зама¬ 
шистими гіллястими руками, вольовими 
рисами на круглому обличчі, улітку — 
з буйною листвяною головою, а взимку 
— з чудовим гіллястим волоссям. Я ду¬ 
же багато думав про його таємниче об- 
явлення на чужині й кінець-кінцем спи¬ 
нився на тому, що він, задихаючись, по¬ 
кинув полонену батьківщину, як і я... 

Час від часу, коли широколиці ван¬ 
дали з кровавими зірками на кашкетах 
полювали по втоптаних західно-європей¬ 
ських просторах за знедоленими на волі 
без волі, він міцно схоплював мене сво¬ 
їми гіллястими руками, підносив аж до 
вершка, і ми зросталися в обіймах в 
одну істоту-Він був мені на чужи¬ 

ні єдиним рідним створінням. Біля ньо¬ 
го я виразно бачив усі гілки з мого по¬ 
рубаного родинного дерева, говорив і 
зливався з ними в їхній ненависті й лю¬ 
бові й з тяжкою одчайдушністю чекав 
сходу запізнілого сонця на своїй землі. 

Особливо це розгравалосія Свят-Ве- 
чорами, коли народжувався Христос. Пе¬ 


редо мною як на екрані, з’являлися й 
зникали незабутні кадри мого блідого 
дитинства, невизеленілого юнацтва, не- 
визрілої зрілости-І як завжди кін¬ 

чалося: “Ой, куди ж ти вибираєшся, си¬ 
ну, в таку негоду?!”, лементувала мати. 
“За тридев’ять земель, де пасеться не- 
зпутана воля”. Сестри плакали, що вони 
не хлопці, а брат-підліток блискав, як 
голодне вовченя, очицями й докоряв 
матері, що пізно його народила... Коли 
я, підперезаний Гранатами, підвівся, щоб 
іти в далеку путь, то брат-підліток до 
мене: “Ти навіть не хочеш лишити мені 
кілька гранат!”. Я відчепив три, зв’язав 
докупи й подав йому, а він: “Я тебе й 
за тридев’ять земель знайду”. А-ах — •— 

* * 

* 

І тепер, коли народжувався Христос у 
тисячу дев’ятисот сорок дев’яте, я знову 
їхав баварською землею до свого єди¬ 
ного приятеля на чужині — дуба, щоб 
біля нього відбути свою Різдвяну місте¬ 
рію. І цього Овіят-Вечора я так само в 
своїй уяві титанічними зусиллями згу¬ 
щував фарби гілок свого порубаного 
родинного дерева і концентрував роз- 
вітрені звуки рідної мови. Але всі мої 
зусилля розбивалися на скалки, неначе 
хвилі об скелі берега. О, ія відразу збаг¬ 
нув — чому! Мені заважав незнайомий 
попутник, що бовванів на протилежній 
лаві. Скажете, що він збивав мене з пан- 
телику своїми недоречними словами? Ні. 
Він весь час сидів мовчки з опущеною 
головою. Я ледве бачив на дерев’яній 
стіні пляму його обличчя, але відчував 
усіма фібрами своєї інтуїції, що ми жи¬ 
вилися одним, що ми були шматками 
сталі між спільним маґнетним полем. 
Але не зважаючи на це, я бажав спо¬ 
кою. Хоч би цього вечора, раз на рік 
-Тому я хотів крикнути: “Не роз¬ 
бивай плодів моєї уяви!”, але на перекір 
собі сказав: 

“Скоро велика станція, де перехре¬ 
щуються поїзди”- 


98 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Не ворухнувшись, він пошепки про¬ 
мовив: 

“На ній кінчається моя подовжня до¬ 
рога. Далі я поїду поперечною”. 

його тверді слова, що в них стогна¬ 
ла лише втома, якій він іще не підда- 
.даваеся, прозвучали сакраментально, але 
своїм змістом викликали в мене кривий 
посміх. 

“Міряєте поздовж і поперек чужи¬ 
ну?” 

“Ні”, відповів він з глибоким болем, 
якому не було видно дна. “Мене в цю 
путь послав Христое”—■ — 

“Не богохульствуйте”. 

'Він вибивав слова, як каменяр на ка¬ 
м’яному хресті. 

“У різдвяну мою ніч, — сказав мені 
минулої ночі Христос уві сні, — ти по¬ 
бачиш у колі перехрестя двох доріг то¬ 
го, кого шукаєш, але не знайдеш його”. 
— “Боже милосердний, — сказав я, — 
дякую Тобі й за це, що в шуканні від 
часу Твого тисячу де’вятсот сорок сьо¬ 
мого народження з Твоєї святої волі 
хоч частково наступить моя велика хви¬ 
лина”. — Другого дня я вирушив пер¬ 
шим поїздом поздовж цієї чужої землі”. 

Я насторожився. У мене в голові за¬ 
вихорилося кілька пекучих питань. 

“Треба вам знати, що я, безвольний 

на волі, шукаю його тут цілий рік- 

Рівно рік тому на Свят-Вечір я був у 
колі своєї родини в рідному засмітеному 

людським потом і слізьми селі.-Але 

навіщо я розповідаю вам це оповідання, 
якого, знаю, не закінчу, бо щойно за 
вікном майнув симафор, і мені за кіль¬ 
ка хвилин треба звідси вивантажитися, 
щоб вчасно сісти на поперечний поїзд”. 

“Ні, ні! Розповідайте. Бога ради. Цей 
поїзд стоїть на станції десять хвилин, а 
ваш відходить за десять після нього”. 

“Як хочете”, сказав він з непохитною 
рішучістю, бажаючи своєю сповіддю 
пригасити тяжкий біль у своїй палах¬ 
котливій душі. “Та-ак. Рік тому на Свят- 
Вечір я перебував у колі своєї родини— 
в Україні. Ситуація тяжка. Уявіть лише 
собі, незнайомий земляче. Свята Вечеря 
при затулених вікнах. На голому столі 
пшоняна кутя, гречані перепічки і в 
кожного — по картоплині, бо ж пшени¬ 
цю і жито ми тільки бачили на полі-- 

А в моїй кишені мобілізаційна картка 
до червоної армії. Чи ж не іронія долі? 
Одне слово — так і такою Свят-Вече- 


рою мати й сестри зустрічали новона¬ 
родженого Христа, а по мені в моїй при¬ 
сутності відбували тризну. Одна з сес- V 
тер була в розвідці, щоб забезпечити Ч 

цю нашу трапезу від краху-Е-ех! 

Зупиняється поїзд!” 

Незнайомий попутник сіпнувся, 
але з місця не рушив. 

“Чи поїзд напевно стоїть тут десять | 
хвилин?” 

Я ще раз ствердив, що так. 

“Ну, то слухайте. Після спільної мо¬ 
литви тількино ми взялися за ложки, а 
у відчинені двері з перекошеним від жа¬ 
ху сестра: — “Ховайте все зі стола й і 
лягайте, бо в Сільраді радяться кому- 
ністи, щоб іти по хатах”. — А мати під¬ 
велася і дивиться на нас льодовим об¬ 
личчям: — “Беріть, діти, миски і спус¬ 
кайтеся в льох!” -— “Вечеряйте спокій¬ 
но, — сказав я. — Сьогодні буде пов 
ний спокій”. — Я одягнувся в кожуши¬ 
ну. — “Опам’ятайся! Сину! Брате!” — 

“Я зараз повернуся”. — Я зі зв’язкою 

гранат пішов до Сільради. А далі-1 

Я думаю, що все вам зрозуміле вже 
без слів”.- 

Поїзд заворушився з гадючою скрад- 
ливістю і тихо поповз по землі. Мій та¬ 
ємничий попутник схопився й відчинив 
двері. 

“Стійте! Скажіть мені, що було да¬ 
лі?” 

Він блискавично обернувся і, впер¬ 
шись ліктями в одвірки, -з секунду сто¬ 
яв, як хрест. 

“Далі? З мобілізаційною карткою до 
Відня-Потім американська окупа¬ 

ційна зона —• — Пошукування брата, 
якого з милосердя новонародженого 
Христа сьогодні побачу, але не зна-а-й- 

ДУ-У- 

“Стій! Сті-і-і-й!” 

Я кинувся до зачинених дверей, під 
якими, здавалося, усіма громами загур¬ 
котіли колеса — -— Тоді я підбіг до за¬ 
лизаного морозом вікна, з усього роз¬ 
маху вдарив кулаком по шибі й у тьмя¬ 
ному освітленні ліхтаря побачив рідне 
обличчя. 

“Брате мій!” — крикнув я, але мій 
крик немилосердно розчавили вагонні 
колеса —■ — 

* 

Поїзд з дикою зажерливістю ніс ме¬ 
не до дуба — мого єдиного вірного дру¬ 
га на чужині. 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


99 








Іджте його рано, 

вполудне і вечером 

Сгомті Вгапсі це канадійський перфектний, най¬ 
смачніший осолоджувач. Ось чому щораз то 
більше канадійців воліють його на блинцях та 
кашах кожного дня. Сголта Вгапсі також чудово 
смакує на хлібі-, товстах, мороженому і пудін- 
ґах. І памятайте, Сголта Вгапсі дає зростаючим 
дітям ці важні, прискорюючі енергію харчові 
вартості. 



ТЕПЕР - робіть направду смачні десерти 


Для десертів, які любитиме ціла ваша родина, 
прямо вживайте Сапайа Согп ЗіагсЬ. Сапайа Сота 
ЗіагеЬ. є улюблена канадійськими господинями, 
бо ця мука робить густі, багаті соси ... легкі 
кремовані паї та начинку... і легкі смачні пу- 
дінги. І вона така економічна. 




воно завади краще, 
якщо смажене в МА20ЬА 


Всі канадійці погоджуються, що Магоіа олій є 
знаменитим до смаження. Нема нічого кращого 
від Магоіа, що надалоб делікатного смаку сма¬ 
женим чи лише присмажуваним рибам, мясивам, 
курятині і бараболям. Магоіа робить також 
смачне тісто, легкі пампушки, знамениті сухар¬ 
ці та є знаменитим для всіх салат. 





100 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


о. Ір. Вігоринський ЧСВВ 

Початий української преси 


Перша Газета в Україні вийшла дру¬ 
ком 1-го січня, 1776 р., у Львові в фран¬ 
цузькій мові з назвою (ТагеІТе Ое Ьеороі. 
Згодом, 1783 р. появилося друком у 
Львові вже 10 часописів німецькою й 
польською мовами. У 1811 р. вийшла 
“Газета Львовска”—Лембергер Цайтунґ. 
Вона друкувалася в польській мові аж 
до другої світової війни. 

Причин, чому в тому часі не виходив 
ще ні один український часопис, треба 
дошукуватись у національній несвідо¬ 
мості, бо-ж майже вся тогочасна нечис¬ 
ленна “руська” інтелігенція говорила по 
польськи, а широкі маси селянства були 
закріпачені панами й відробляли до 1848 
р. панщину. 

Друга частина української землі, де 
появилася газета, це Холмщина, земля 
українського короля Данила. Тут, у міс¬ 
ті Замості вийшов друком в 1803-04 рр. 
“Дзєннік економічна Замойскі”, в поль¬ 
ській мові. 

В Наддніпрянській Україні перша га¬ 
зета вийшла 1812 р. на Слобожанщині, 
в місті Харкові — “Харковській Еже- 
недільник”. 

У Карпатській Україні перший часо¬ 
пис надруковано 1841 р. у Кошицях- 
Пряшеві п. н. “Кашав - Епеєцер Кунд- 
шафтоблятт” в німецькій мові, який ви¬ 
ходив до 1914 р. 

На 'Буковині перший часопис появив¬ 
ся 1848 р. у Чернівцях; це румунсько- 
німецька “Буковіна”. 

Перший український часопис п. н. 
“Зоря Галицька” появився у Львові дня 
15 травня, 1848 р. і виходив до 1857 р. 
Дещо пізніше появився у Львові й дру¬ 
гий український часопис — “Дневник 
Рускій”. У 1849 р. виходило вже 6 укра¬ 
їнських часописів, з того 5 у Львові і 1 
у Відні. На Буковині видано в 1850 р. 
перший часопис українською мовою в 
Чернівцях п. н. “Общій законов краєвих 
й празительства Вістник для корунного 
краю Буковини”. Для Закарпаття вида¬ 
вано “Краєвий законническій і прави- 


тельственний Віїстник для коронного 
краю Оугорщини”. Перший незалежний 
від уряду, народній часопис в Карпатсь¬ 
кій Україні, п. н. “Учитель”, появився в 
Ужгороді 1867 р. 

У 19 ст., у другій половині виходила 
уже поважна низка українських часопи¬ 
сів в Галичині. Згадаємо про деякі з них: 
Слово — 1861-1887; Правда — 1867-1898; 
Зоря — 1880-1897; Діло — виходило від 
1880 р. аж до приходу большевиків до 
Галичини 1939 р.; це перший українсь¬ 
кий щоденник і найстарший українсь¬ 
кий часопис взагалі. Життя і Слово — 
1893-1896; Літературно-Науковий Вістник 
-— 1898 до сьогодні. На Буковині: Ро¬ 
димий Листок — 1879-1882; Буковина — 
1885-1918. Першим редактором Букови¬ 
ни був наш поет і письменник, Юрій 
Федькович. З пізніших численних редак¬ 
торів Буковини був другий знаний укра¬ 
їнський письменник, Осип Маковей. На 
Карпатській Україні виходила Наука — 
1897-1924. 

Перший український часопис в Аме¬ 
риці появився в 1886 р. у Шенандоа, п.н. 
Америка — сьогодні щоденник. У 1893 
р. появилася і до сьоігодні виходить — 
Свобода, тепер щоденник. 

На східних землях України впродовж 
19 століття, преси українською мовою 
зовсім не було. Аж у 1861-2 рр. появився 
в Петербурзі місячник російською й ук¬ 
раїнською мовами, п.н. Основа. Пізніше, 
в 1882-1906 рр. почав виходити в Києві 
місячник Кієвеька Старина, що аж під 
кінець 19 ст. друкував літературні тво¬ 
ри по українськи. Були ще й інші мос¬ 
ковсько-українські журнали-місячники. 

Чому-ж була Наддніпрянщина так 
довго позбавлена друкованого слова рі¬ 
дною мовою? 

В давних часах, коли Україна за Геть¬ 
манщини мала ісяку-таку волю, в нас 
мало ще цікавилися Газетами. Козацька 
старшина передплачувала зза кордону 
чужі часописи — французькі, німецькі, 
тощо. Ті Газети перекладали й перепи- 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


101 


сували в окремі зшитки й вони мандру¬ 
вали по старшинських хуторах і са¬ 
дибах. 

Пізніше, як почав дехто з українців 
цікавитися газетною справою -—- тоді 
годі :було видавати що будь українсь¬ 
кою мовою, бо російський уряд це за¬ 
боронив. Вже 1720 р., за царя Петра І, 
почалися утиски українського слова; що 
далі, то було гірше. 

Деяких полегкоістей зазнало україн¬ 
ське слово на початку шістдесятих ро¬ 
ків минулого століття. Тоді прийшло до 
скасування кріпацтва й до інших реформ 
старого царського ладу. 

Але вже в 1863 р. російський мініс- 
тер Валуєв заявив, що української мови 
“не було, нема й не може бути”, й од¬ 
ним розмахом пера заборонив видавати 
українською мовою місячники й навіть 
книжки. Після того прийшов ще гострі¬ 
ший царський указ 1876 р. проти укра¬ 
їнської мови, який загалом забороняв 
що будь видавати по українськи. Тільки 
з початком 20 стол. народжується тут 
українська преса. 

Перший український часопис в цьому 
столітті, Хлібороб, появився 12. XI. 1905, 
в Лубнях, на Наддніпрянщині. А перший 
український щоденник на східних зем¬ 


лях України, п.н. Громадська Думка, по¬ 
явився в останній день 1905 р. у Києві, 
але влада його незабаром припинила. 
Дня 15 вересня, 1906 р., появився у Ки¬ 
єві новий український щоденник Рада, 
що виходив аж до першої світової війни. 

З вибухом війни 1914 р. російський 
уряд закрив усі українські часописи на 
Наддніпрянщині, а також в окупованій 
Галичині й Буковині. 

Роки 1918-19, — роки відродження 
української державности над Дніпром — 
це водночас небувалий досі розквіт ук¬ 
раїнської газети. На Наддніпровю ви¬ 
ходило кілька українських щоденників: 
Нова Рада, Україна, Відродження, На- 
родня Воля, Робітнича Газета та інші. 
Крім того видавано багато тижневиків. 
В тому-ж часі в західній області Укра¬ 
їнської Народної Республики появилися 
українські часописи по всіх більших мі¬ 
стах, в тому 4 українські щоденники. 

Сьогодні українська преса виходить 
на всіх українських землях і на еміграції. 

Якщо мова про українську пресу в 
УРСР, тобто під большевиками, — годі 
назвати тамошню пресу українською. Це 
російсько-большевицька преса, друкова¬ 
на українськими черенками. 


ЗВІДКИ ПОХОДИТЬ "АМІНЬ" 


Багато людей слухають дуже часто 
в церкві відправу, молитву, а на закін¬ 
чення чують слово “амінь”. Однак на 
сто тисяч людей, ні, на пять-сот тисяч, 
нема ані одної людини, включаючи на¬ 
віть більше образованих, яка зналаб 
звідки це слово походить і що воно 
первісно означало. 

Слово це походить зі старинного 
Єгипту. Єгипетська історія є дуже ста¬ 
ра. Не все ще є відоме з історії Єгипту. 
Вчені, знавці старинного єгипетського 
письма, єгиптольоги, ще не вспіли від¬ 
читати всіх записок, яких здибали на 
стінах старих зруйнованих святинь, як 
на приклад у місцевості Карнак і місце¬ 
вості Люксор. Письмо є на ділі троякого 
роду, та про це іншим разом. Історія 
Єгипту, оскільки вона є вже відома, є 
дуже цікава й інтересна. Події в ній ра¬ 
хуються після королівських родів, так 
званих династій. Всіх тих династій було 


31. Дати перших династій не є точно 
встановлені. Дати пізніших є відомі 
добре. 

Єгипет під ріжними династіями пе¬ 
реживав ріжне. Та це є зовсім окрема 
тема.. Одним з королів 18-ої династії був 
дуже розумний король (по єгипетськи 
фараон, на ділі фара-ої, а це значить 
хата або дім короля), який звався Амен 
Готеп. Він був більше образований і ці¬ 
кавився старинними записками з перед 
тисячі і півтора тисячі років перед ним. 
Відомо, що він володів від Етіопії до 
Мезопотамії, тобто мав під своєю вла¬ 
дою горішню і долішню частину Єгипту 
або це, що тепер звуть Суданом, і це, 
що тепер зветься Єгиптом, а в додатку 
над Палестиною і Сирією. 

його імя Амен Готеп (деякі єгипто- 
знавці пишуть Аменофіс) малоб озна¬ 
чати — прихильник бога Аммонра, та 
мама того фараона була з Сирії, а в 





102 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Сирії були інші боги й інші вірування, 
і вона дуже не злюбила почитання 
(культ) Аммонра та його жреців. Вона 
вигодувала сина в ненависти до єгипет¬ 
ських богів і їх служебників. 

В додатку і сам Амен Готеп бачив, 
що майже вся родюча земля попала в 
руки святинь і попів-жреців так, що хоч 
король володів над великою як на ті 
часи територією, коли поглянути на ма¬ 
лу, проте все-ж таки його каса була 
майже порожня. Це чи не найбільше 
його застановляло і він бачив, що як 
довго жреці з Карнак, Люксор та інших 
осередків-святинь будуть володіти над 
рільничою землею, як довго вони визи¬ 
скуватимуть працю сільських жителів- 
невільників тільки для себе, йому —• 
королеві — нічого не лишається на 
втримання дворської прислуги, наємної 
з Любів (що були прасловяни Люби) 
армії та на інші державні розходи. Крім 
того Амен Готеп був досить розумний, 
щоб бачити, що статуя божка є лише 
діло рук людських і не має ніякої сві- 
домости ані сили, не може пошкодити 
ані помогти, і якщоб замінити культ 
Аммонра та інших ідолів почитанням 
сонця, яке після зауваг короля є дійс¬ 
ною життєдайною силою, тоді Єгипет 
поступивби дуже вперед, ставби силь¬ 
ною й впливовою державою, а він, фа¬ 
раон, могутнім володарем. 

Для переведення такої релігійної ре¬ 
волюції Амен Готеп потребував біль¬ 
шої помочі. Такою поміччю мало бути 
лише працююче невільниче населення. 

Щоб це населення здобути на свою 
сторону, йому треба було дати щось у 
заміну, якусь полегшу, якусь користь. 
Досі невільники працювали день у день 
без відпочинку, але жреці з святинь у 
тих часах вже знали дещо більше про 
зорі й їх рух на небі. Вони знали також 
дещо про рахунки. Рахунковою систе¬ 
мою не була ще тоді десятирична сис¬ 
тема, яку людина придумала пізніше, 
беручи за основу 10 пальців на руках 
і ногах, але була так звана семирична 
система. Сліди тої рахункової системи 
заховалися в ріжних племен і народів, 
між тим і в українському, під висказа- 
ми: сім богів на тебе, сім громів би тебе 
побило, сімдесяти і сім бід би тебе стрі¬ 
нуло і т. п. вислови, в яких число сім, 
або сім разів сім, або сімдесять-сім ще 
й досі стрічаються. 


Амен Готеп попав на думку, щоб за¬ 
актувати невільників до повстання про¬ 
ти святинь обіцянкою дати їм кожного 
семого дня спочинок. Оповідання про 
сотворення світу в 1 Книзі Мойсея і про 
те, що семий день Бог встановив днем 
опочинку взяло свій початок з цеї по¬ 
дії в Єгипті. Єгипетська подія є історич¬ 
ною, а біблійна не є. 

Два роки сам Амен Готеп і його при¬ 
ятелі ходили поміж невільників і агіту¬ 
вали та інформували, що в такий то час 
треба скинути владу жреців. 

Такий переворот дійсно стався і фа¬ 
раон наказав, щоб невільники кожного 
семого дня мали спочинок. Сам-же він 
змінив своє імя з Амен Готеп на Ахна- 
тон, що значить прихильник сонця, 
зглядно почитатель сонця. 

По його смерти жреці вспіли привер¬ 
нути знову культ Аммонра, а імя Ахна- 
тон замінили в записках первісним іме¬ 
нем Аме Готеп. Під цим іменем маси 
невільників знали його більше чим під 
іменем Ахнатон і з вдячности за семий 
день відпочинку, який жреці мусіли 
признати, ці невільники при всякій на¬ 
годі повторювали імя свого добродія 
Амен. За сотки років забули люди, за 
що повторювали імя великого фараона, 
але таки дальше його проголошували, 
не знаючи навіть, чому і що це слово 
означає. Так воно попало і до нової 
христіянської релігії. 

Очитаний 


— Пане професор, я чув що у вас на¬ 
родилися близнята. 

— Так, так. 

— А що, хлопці, чи дівчата? 

— Здається, що один хлопець, а дру¬ 
ге дівчина, а може противно — напевно 
не скажу. 

★ 

На центральній вулиці в Москві зій-. 
шлися два приятелі; стали й розмовля¬ 
ють. В цей час проходить якась гар¬ 
ненька бльондинка, котру чемно поздо¬ 
ровив один з приятелів. 

Другий приятель здивовано запитує: 

— Ти її знаєш? Хто це? 

— Це друга жінка третього чолові¬ 
ка моєї першої нареченої. 

★ 

— Я, знаєте, дуже не люблю тих вче¬ 
них та мудрих жінок. Моя жінка мусить 
бути дурніша від мене. 

— Тяжко буде знайти таку. 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


103 


ю. г. 

ПАНАС МИРНИЙ 


Оцінюючи з перспективи кількох де¬ 
сятиліть творчу спадщину українського 
письменника Панаса Мирного (Рудчен- 
ка), можна — при оцінці його творчос¬ 
те з позицій сучасносте — без перебіль¬ 
шення ствердити, що мимо всіх “мод¬ 
них”, “модерних” завваг на його творчу 
обмеженість, на замкнутість його в колі 
місцевої примітивної тематики, він —■ 
поруч з Нечуєм-Левицьким — був вели¬ 
ким побутописцем, творцем монумен¬ 
тальної мистецької прози, визначним 
майстром повістевого жанру, створюючи 
яскраві образи української дійсносте до¬ 
би кріпацтва й наступних десятиліть і, 
поруч прекрасного знання життя україн¬ 
ського народу, його побуту, прагнень, 
звичаїв і обрядів — чим так наявуо від¬ 
значались повісті Нечуя-Левицького •— 
виявив себе ще й визначним психольо- 
ґом, знавцем людської душі з усіми її 


найтоншими нюансами, талановитим ми- 
стцем, що вміє змалювати найглибші 
переживання людини. 

Нечуй - Левицький і Панас Мирний 
були й лишилися найбільшими представ¬ 
никами української прози 19 століття. 
Подібність у світогляді, тематиці, ви¬ 
світленні подробиць народнього життя, 
— зближували творчість обох письмен¬ 
ників; але хоч Панас Мирний і вважав 
славного автора “Миколи Джері” і 
“Хмар” своїм учителем, однак мистецькі 
засоби обох майстрів вказували на ріж- 
ниці їх творчої індивідуальносте, бо ко¬ 
ли Нечуй-Левицький захоплювався біль¬ 
ше описом зовнішніх обставин, зовніш¬ 
ньою красою життя й природи,— то Па¬ 
нас Мирний милувався світом людської 
душі, її почуваннями і переживаннями. 

Патріотичні, сповнені горячою любо- 
вю до рідного краю поезії започатку- 



Покінчіть 

із ЗУПИНКАМИ МОТОРУ, 

ВЖИВАЮЧИ 

КОТРИЙ БУДЬ ГРЕЙД 

ГАЗОЛІНИ 


ПРИ ЗНАКУ 

ТНЕ ИСЖТН 5ТАК 



N0 бТАШІЧС* 


N0 0ЕРО5ІТ 


Ое(егдегЧ асПоп сІеап$ саг- 
Ьигеіог апгі кеерї і( сіеап 



















104 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


вали літературну діяльність Панаса Мир¬ 
ного. Перша з ник, п.я. Україні, в 1872 р. 
зявилаїся на сторінках львівської Правди. 
Але скоро письменник перейшов на жанр 
оповідання й повісті, в яких найбільше 
розкрився його непересічний талант. 

Під вражінням почутої від візника, 
що віз письменника з Гадяча до Полта¬ 
ви, народньої легенди про розбійника 
Гнидку, який колись у полтавській око¬ 
лиці за зразком славного Кармеяюка ка¬ 
рав кривду і роздавав 'бідним відібране 
від багатіїв добро, Панас Мирний заці¬ 
кавився постаттю романтизованого роз¬ 
бійника з психольоґічного й етногра¬ 
фічного боку і почав писати більший 
твір. У праці над образом і редагуванні 
присьменникові багато допоміг його 
брат Іван (Білик). 

Монументальний роман “Хіба ревуть 
воли, як ясла повні?”, що повстав у ви- 
сліді довших студій Панаса Мирного над 
психольоґією Гнидки і спільної праці 
обох братів, — змалював життя й при¬ 
годи прообразу Гнидки — героя твору, 
Чіпки, з глибокою психольоґічною ана- 
лізою цього типу. Рівнож висвітлено з 
широким розмахом історію села Піски 
протягом століть. Автор розгорнув ши¬ 
роке полотно життя на Україні, злиден¬ 
ного існування поневоленого народу і 
підкреслив, що в обставинах рабства ги¬ 
нуть найкращі таланти, не маючи мож¬ 
ливосте для розвитку своїх обдаровань. 
Старанням Михайла Драгоманова, роман 
цей вийшов друком у Женеві 1890 і р. 

Тією-ж вдумливою психольоґічною 
аналізою героїв позначилися й інші тво¬ 
ри Панаса Мирного: Івана Левадного в 
повісті “Пяниця” й протилежних поста¬ 
тей двох увязнених у царській тюрмі — 
в повісті “Лихі люди” (“Товариші”). 

Прийшла селянська реформа, але 
становище поневоленого народу не по¬ 
кращало. І Панас Мирний, слідом за по¬ 
вістю “Голодна воля”, пише велику по¬ 
вість “Лихо давнє й сьогочасне”, малю¬ 
ючи спочатку жахливу сваволю поміщи- 
ків-кріповлаоників, а далі показуючи, як 
“визволені”, але безземельні селяни при¬ 
неволені йти в найми. На прикладі ге¬ 
роїні письменник показує, як під 'ВПЛИ¬ 
ВОМ нових грошевих розрахунків гинуть 
старі патріархальні звичаї, нівечиться 
людська вдача, людина стає черствою, 
бездушною, нечулою на страждання 
ближніх. 


У великому романі “Повія” Панас 
Мирний зображує трагедію селянської 
дівчини Христі, що пішла до міста на 
заробітки й морально занепала під впли¬ 
вом розкладної атмосфери, яка там па¬ 
нує. 

В ділянці драматургії письменник 
створив драму “Лимерівна”, що мала ве¬ 
ликий успіх на українських сценах, і ко¬ 
медію “Перемудрив”. 

Для дітей він написав прекрасне опо¬ 
відання “Морозенко”, в якому помітний 
вплив німецького поета Й. В. Гете. 

Коли в загравах революції 1905 р. 
розгорнувся український національно- 
визвольний рух, Панас Мирний написав 
оповідання “Сон”, в якому, — під вра¬ 
жінням революційних подій, окрилений 
надіями на скоре визволення України,— 
змалював здійснення завітніх мрій укра¬ 
їнського народу. 

Заслуги письменника перед рідним 
краєм доповнює його велика національ¬ 
но-громадська праця, в якій він — як і в 
літературі — виявив себе скромним, 
енергійним, відданим працівником. 

За таємничим письменником, що жив 
у Полтаві й друкував за кордоном свої 
твори під псевдонімом Панаса Мирного, 
даремно довгі роки шукала царська по¬ 
ліція, але їй і в голову не приходило, 
що цією законспірованою особою був 
скромний урядовець Скарбної Палати, 
Панас Рудченко. 

Вся творчість Панаса Мирного від¬ 
значалась великою правдою життя, до¬ 
сконалим знанням зображуваних типів і 
обставин, серед яких вони діяли. За це 
його дуже любив і шанував українсь¬ 
кий нарід. 

Коли 20 січня, 1920 р., помер на 71 
році життя Панас Рудченко-Мирний, на¬ 
родні маси влаштували йому величавий 
похорон. За труною, що лежала на са¬ 
нях, куди — за старовинним козацьким 
звичаєм впрягали волів — тисячі людей 
проводжали письменника на місце остан¬ 
нього спочинку. Будинок на Кобищанах 
(тепер вулиця Панаса Мирного), де жив 
письменник, перетворено на меморіаль¬ 
ний музей Панаса Мирного, який — за 
заподанням совєтської преси — існує й 
тепер під наглядом сина письменника. 






КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


105 


Смерть іміґранта 


Вони журились, що знову запала зима. 

Літом живеться -сяк-так. Не потрібно 
ні теплого убрання, ні купованих харчів. 
Але коли насунеться люта зима, коли 
притисне мороз, замете -снігом, засвище 
морозний вітер, то треба терпіти. В 
хатині сидіти весь час неможливо, бо 
треба з ліса привезти палива, доглянути 
корови, коні та все господарство. 

Тої осени, року 1907, збіжжя було ма¬ 
ло. Андрій не мав ще багато поля, бо 
осів на цьому гомстеді лише пять років 
тому. Не було ще коли розгооподарити- 
ся. Треба було шукати праці в дальших 
околицях, щоб будь що заробити, а 
Марія мусіла сама доглянути того, що 
вони обоє -придбали тяжкою працею. 
Та і дітей треба було доглядати. 

Сіна Андрій трохи накосив за-ки по¬ 
їхав на роботу, але це було мало його. 
Через зиму два воли й корова не могли 
ним прожити. 

— Ох, Боже, мій Боже! — зітхнула 
Марія. — І як ми ту зиму переживемо? 
Така мука! Працюй, працюй ціле літо 
як віл, а прийде зима, то журися як її 
пережити. Біда в цій Канаді! 

Марія не могла більше сама до себе 
сказати. З її серця вибухав жаль, тис¬ 
нулись до очей горячі сльози. По її 
змарнілих лицях потекли рясні сльози. 
Вона підняла фартух і втерла їх. 

— Мамо, хоцу ліба, мамо, — почувся 
голос дитини. 

— Цить, доню, цить, зараз дам, -—- 
Марія заспокоювала дитину, а в той 
сам час здушувала плач і втирала фар¬ 
тухом сльози. 

— Хоцу їці, — дальше просило дитя. 

Марія отворила шафу, взяла з неї пів 
бохонця житного хліба, вкроїла кусник, 
намочила його в те-плому молоці й по¬ 
дала його дитині. З веселим усміхом і 
радістю дитина вхопила хліб і побігла 
до Гриця, свого братчика, який сидів на 
підлозі коло ліжка і бавився візочком. 
Марія вийшла на двір, загорнувшися в 
светер, з грубою хусткою на голові. 

Було це вже над вечером, хотяй го¬ 
динник показував лише четверту годину. 


грудневий день був короткий. Марія пі¬ 
шла -перше до низенької, збудованої з 
кругляків -стайні і оглянула корову. Дала 
їй клаптик сіна і пішла до курей. Так 
вона ввихалася по малому господарстві 
аж до пізного вечера, до сумерку. 

На заході, за лісами й горами, сонце 
вже догоріло. Останні його лучі зник¬ 
ли — стало темно. Гострий, морозний 
вітер потягав наче полумінню і замітав 
снігом. 

Марія глянула на свою хатину. Збудо¬ 
вана з грубих кругляків, висока на вісім 
стіп, з пло-скатим дахом, з котрого сто-р- 
чала довга, чорна бляшана рура. Зліс¬ 
ний вітер виривав з неї -сивий дим і 
(шарпав йото на -шматки. Над дахом ха¬ 
тини похитувались нагі гиляки кана- 
дійської осики, а недалеко неї стояла 
маестатично темна сосна, розпростерши 
свої гілля наче матір свої руки над ди¬ 
тиною. Хатина стояла покірно й сум¬ 
ненько. Двоє малих вікон по обох бо¬ 
ках дверей виглядали наче очі на люд¬ 
ському обличчі. В них видно було лише 
те, -що може бути видне в очах бідного, 
працьовитого імігранта. 

В цій хатині Марія прожила вже з 
своїм Андрієм пять років. Тут і роди¬ 
лися їх двоє дітей, -Оля і Гриць. 

Доглянувши всего на господарстві, 
Марія ввійшла в хатину, щоб дати ді¬ 
тям вечерю й п-оло-жити їх до- сіпання. 

-Гриць сидів тихо-нько на низькій, де- 
ревляній постелі в куті, забавляючись 
з дівчинкою, яка вже згризла кусок жит¬ 
ного хліба і сиділа, ждучи на маму. 

Марія стояла коло малої залізної кух¬ 
ні й мі-шала великою ложкою якусь стра¬ 
ву. Нараз Гриць скочив з постелі, під¬ 
біг до неї і, хапаючись рученятами за її 
фартух, запитав: 

— Мамо, де тато? Він не хоце веце- 
рати, га, мамо? Він мозе такоз хоце їсти. 
Коли він приїде до даму? Я хоцу тата, 
мамо. 

— Цить, Грицю, цить. Тато зараз 
приїде. Привезе тобі й Олі яблучко, — 
відповіла лагідно Марія, пригортаючи 
до себе русяву головочку сина. 





106 КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Хлопчик зсунувся з усмішкою на під¬ 
логу і босими пятами подуднів до Олі. 
За хвилю чути було як вони обоє щось 
шептали і тішились. 

Марія дальше стояла коло кухні й 
пильнувала страви. Це вона готовила 
теплу вечерю для свого Андрія. Він ось- 
ось має вернути з міста. 

Ще дуже раненько, перед сходом 
сонця, він виїхав волами в ліс, щоб там 
нарізати корд дров, завезти їх до міста 
і купити міх муки та ще дечого для 


дому. Треба було йому їхати до міста 
девять миль. Дорога не всюди була доб¬ 
ра, бо декуди були відкриті прогалини 
й там вона була звичайно засунена сні¬ 
гом. Більша частина дороги йшла лісом 
і там вона була втерта. 

Час вже, щоб Андрій був в дома, а 
його ще не було. Це Марію непокоїло. 
Насувались всякі думки: мабуть дорога 
дуже засунена і воли втомились. Мабуть 
він заночує в місті або в когось по до¬ 
розі? А може він приїде пізно в ночі? 


Учениці балету в Школі Мистецтва в Бенф. 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


107 


З сумерком ставало чимраз зимніше. 
Морозний вітер з півночі тіш з усеї сили. 

Малі віконця в хатині були замуро¬ 
вані білим, цвітастим морозом. Північ¬ 
ний вітер трівожно свистав і вив наче 
голодний вовк, жадний здобичі. Небо 
покрите було темними хмарами. Звізд 
не видно було. І місяць не міг пробити 
крізь них тппари, щоб кинути Андрієві 
хоч трохи світла. Панувала пітьма. Сні¬ 
гом мело, а вітер глумливо грався з ним 
та ще й насміхався з своїх власних 
збитків. 

На стіні хатини, на дворі, висіла ста¬ 
ра пила, якою Андрій давніше різав.дро¬ 
ва коло дому. Лютий вітер знайшов її 
для своєї глумливої іграшки і вибрень- 
кував нею по кругляках. Марія присип¬ 
ляла свою маленьку Олю, але дитина 
не могла заснути через бренькання пили. 
Марія швидко отворила двері, щоб ски¬ 
нути її з цвяха. Почувся пронизливий 
скрипіт, а по підлозі хатини розляглася 
сива хмара морозу. Вітер дмухнув ще й 
зимним снігом. 

В хатині запанувала тишина. Не чути 
було нічого крім віддиху дітей в солод¬ 
кому сні. Тільки на дворі лютувала не¬ 
милосердна канадійська зима. Десь у цій 
люті боровся з вітром, морозом і снігом 
Андрій, пробивагочися до свого дому і 
родини. 

Маленька Оля, прокинувшись зі сну, 
почала плакати і посягати рученятами 
до своєї мами. Наче крізь сон вона го¬ 
ворила, з плачем: 

— Мамо, де нас тато? Я ходу тата. 
Де він? Тато змерз? 

(Краще, щоб Марія не почула була 
цих слів своєї дитини. Вони потрясли 
нею, сколихали її душу. Може справді 
її Андрій десь у дорозі замерзає? 

— Не плач, моя доню, — вона вти¬ 
хомирювала Олю. — Тато зараз приїде 
і привезе щось для Олі. Тато приїде. 

— Мамо, я ходу, щоб тато привіз 
мені ябцьо, — промовила дитина. 

Марія вхопила дитину й притиснула 
її до своїх грудей. іВ її очах заблистіли 
сльози. 

Марія відчула якусь непевність, якусь 
трівогу. 

Тимчасом на дворі шаліла люта буря 
з тріскучим морозом і заметіллю. Висо¬ 
ка, кріслата сосна за хатою сумно шу¬ 
міла. 

Марія глянула крізь вікно, але не ба¬ 


чила нічого крім чорної пітьми, не чула 
нічого крім виття вітру, наче виття го¬ 
лодного вовка, який ждав на свою здо¬ 
бич. Вона докинула до печі дров і, скру¬ 
тивши світло в нафтовій лямпі, сіла на 
постіль коло своїх сплячих діточок і 
ждала на Андрія. 

* * 

* 

Андрій був у дорозі до дому. З міста 
він виїхав ще перед заходом сонця. До¬ 
рогу він знав дуже добре, бо вже нераз 
нею їхав, літом і зимою. Правда, вона 
була довга й докучлива, але він до неї 
вже привик і, при терпеливости, ніколи 
не мав ніяких труднощів або неприєм¬ 
них пригод. Цим разом було не так. 
Почав дути гострий вітер і виглядало на 
бурю. Думав він собі: коби лише діста¬ 
тися до старого Николая, а від нього 
вже буде легше, бо дорога йде лісом, 
де не буде такого сильного вітру й не 
буде насипів. 

Виїхавши з міста, він добре огорнув¬ 
ся в светер і мекіно, потягнув воли дов¬ 
гим батогом і зовсім вдоволено, з дум¬ 
кою про свій дім і родину, повільно 
їхав, стоячи або сидячи на санях. На них 
він віз міх муки і дещо інше. Не забув 
він купити і торбу яблук для своїх дітей. 

Проїхавши кілька миль, Андрій від¬ 
чув, що морозний вітер починає проду¬ 
вати крізь його кожух. Шкіряні “мага- 
си” почали замерзати йому на ногах і 
йому здавалось, що він взутий в дерев- 
ляні чоботи. 

Він вїхав у ліс. Тут було спокійніше. 
Вітер не бушував так як на відкритих 
місцях. Навіть і мороз, здавалось, так не 
допікав. Щоб загрітися, він скочив з са¬ 
ней, віжки привязав на кілок і пустився 
вільним кроком за саньми. Вони йшли 
повільно, а з їх ніздрів вибухали великі 
хмари пари. Андрій бив рукам об боки, 
щоб загрітися. 

— Пітьма, буря і погана дорога! — 
сказав сам до себе Андрій. — Невже-ж 
чоловік буде тут замерзати? 

А волам байдуже. Вони йшли собі 
повільним кроком, не відчуваючи ніякої 
небезпеки або загрози, хотяй буря до¬ 
шкулювала й їм. 

Не те було Андрієві. Пройшовшись 
трохи і розігрівшися, Андрій знову сів 
на сани і взяв у руки мотузяні віжки. 
Буря тимчасом лютувала як лише могла. 
Декуди сани тільки сапіли в свіжому 
снігу, а в інших місцях, де не було на- 



108 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


сипу, вони видавали з ;себе якісь про- 
разливі дикі скавуління, наче голодні 
вовки, аж морозило попід шкіру. Ніч 
була темна. Не видно було нічого, крім 
чорних постатей волів і чоловіка, руха- 
ЮЧИХСіЯ повільним кроком. Чути було 
дике виття північного вітру і ріжного- 
лосний скрипіт сталевих саней. 

Андрій проїхав на санях ще одну ми¬ 
лю. Потім він почув холод і рішив іти, 
щоб розігрітися. Якась невидима сила 
термосила ним. Пройшовши пів милі, 
він знову сів на сани. 

Виїхав він тепер на відкритий прос¬ 
тір, де вже не було охорони від вітру. 
Тут він шалів гірше як де. Дорога була 
засипана свіжим снігом. ;По більшій ча¬ 
сти з неї не видно було й сліду. Воли 
потрапляли на неї, а Андрій, знаючи, що 
вони краще знають цю дорогу, навіть 
не пробував спрямовувати їх сюди чи 
туди. По полудневому боці дороги тяг¬ 
нувся рідкий фармерський пліт і, як 
звичайно, він спинював багато снігу. 

Воли, втомившися, почали зупинюва- 
тися. Це Андрія почало непокоїти. Так 
довго як вони йшли постійно, хоч по¬ 
вільно, він мав надію на те, що помимо 
всего до дому таки дібється. Але коли 
вже втомилися і воли, то що-ж він без 
них може в цю лютуючу бурю сам зро¬ 
бити? 

Він то наганяв їх, то просив, щоб 
якнайскорше переїхати оте відкрите по¬ 
ле і щоб окритися від морозного вітру 
в лісі. 

Довгі й страшно прикрі були ці дві 
милі дороги. Йти за саньми Андрій не 
хотів, бо дорога була дуже засипана сні¬ 
гом. Правда, він бувби загрівся, але в 
той сам час і виснажився з сил. 

Було вже не дальше як два рази від 
його хати до стайні, щоб він увійшов у 
ліс, коли Андрій почув, що йому стало 
справді холодно. Його “маґаси” замерз¬ 
ли на твердо і він почув у своїх ногах 
мягке, приємне тепло. Але що там — 
він подумав собі — зараз вїдемо в ліс, 
я пічну йти за саньми і загріюся. 

Андрій вїхав у ліс. Тут вже вітер не 
міг дошкулювати йому так як на по¬ 
ляні, та зате мороз, здавалося, тиснув 
два рази сильніше. Він замотав віжки 
на кілок і почав повільно зсуватися з 
саней. Вже спустив ноги. Поперся рука¬ 
ми і вже мав стати на ноги та йти за 
саньми. 


Він чомусь спотикнувся і впав на пух¬ 
кий сніг. А воли пішли далі. Він під¬ 
нісся на руках і пробував стати на ноги 
та знову спотикнувся і впав. 

— Що це за мара путає мене тут на 
дорозі? —сказав він гнівно сам до себе. 

— Гов, а гов! — він кликав до волів. 

Воли, почувши його голос, зупини¬ 
лись. 

Андрій ще раз піднісся на ноги, але 
не міг зробити ані одного кроку. По¬ 
котився лицем у зимний сніг. А воли 
тимчасом врушили і пішли. Ще раз про¬ 
бував Андрій піднестися на ноги й дігна- 
ти воли, ще раз і ще раз кликав до них 
— Гов-а гов!, та його проразливий і 
розпучливий голос губився в морозі й 
чорній пітьмі. Вітер хапав його і розно¬ 
сив по цілому лісі. Воли вже не зупи¬ 
нилися. 

Андрій з великим напруженням бо¬ 
ровся, щоб стати на ноги, та його зусил¬ 
ля були даремні. Він бачив як темні по¬ 
статі його волів, а відтак задні стовпці 
“река” на санях щезли йому з очей в 
пітьмі. 

Його зморожене і зморщене обличчя 
заллялось теплими слізми, а з його гру¬ 
дей дальше виривалось — Гов, а гоїв! 

Та хто чув його крик? Хто знав що 
з ним діється? Хто міг почути його го¬ 
рячу просьбу? Чув їх лише один — лю¬ 
тий Іронічно-збиточний північний кана- 
дійський вітер, та йому було байдуже. 
Відповіддю на Андрієві ридання був 
тільки свист вітру. 

В останній раз Андрій боровся, щоб 
стати на носи та діснати своїх волів. В 
цій боротьбі він вже не міг виграти. Но¬ 
ги були вже не його ногами — він їх 
не чув. 

В агонії й розпуці, з горячими сльо¬ 
зами на обличчі він клячав у снігу і про¬ 
сив Господа, щоб дав йому сили стати 
на ноги. В цій молитві він і занімів. 

Почув, що щось наче списом шиб¬ 
нуло його крізь тіло. Широко відкри¬ 
тими, некліпаючими очима він дивився 
вперед, куди пішли його воли. Він по¬ 
бачив, замість своїх волів, щось страш¬ 
не і сильно задрожав цілим тілом. За¬ 
крив очі закостенілими руками і ще раз 
здрігнувся. 

Вітер, наче на глум, вив наче голод¬ 
ний хижий вовк, насміхаючися з замерз- 
заючого чоловіка. Ще й свіжим пухким 
снігом посипав його. 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


109 


Андрій промовив ще кілька невираз¬ 
них слів, наче крізь сон і, перехилив¬ 
шись, впав у глибокий сніг. 

% * 

❖ 

Тепленька хатина. В печі радісно, з 
тріскотом, горить вогонь. Нафтова лям- 
ла на столі, в куті, пів скручена, кидає 
брудним світлом по убогій хатині. На 
постелі спить солодким, безжурним сном 
малий хлопчик, а в колисці, біля посте¬ 
лі, спить спокійно маленька Оля. Мати 
тримає колиску одною рукою і час до 


часу лагідно погойдує нею. Вона ще 
жде свого Андрія з міста. 

На дворі, біля хатини, чути лише 
свист вітру та стогін високої, кріслатої 
канадійської сосни. 

М. Г. Гикавий 


— Вибачте, але цього місяця я не мо¬ 
жу сплатити вам довгу. 

■— Як? Та-ж ви це саме казали мені 
місяць тойу! 

— Так, і я дотримую свого слова. 



Піяніст і скрипак Іван Кучмій і дружина Корнелія, піяністка. 










110 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ПРОСПЕР МЕРІМЕ 

Французький письменник і приятель козаків 


Життя і карієра 

Проспер Меріме (Ргоярег Мегітее) 
народився в Парижі в 1803 році і був 
сучасник і майже одно-літок Віктора 
Гюґо. Але їх шляхи в житті й творчості 
розходились аж надто різко. Коли жит¬ 
тя Віктора Гюґо горіло в душевнім зма¬ 
ганні в вогні громадської боротьби, то 
Меріме прожив свій вік у мирі зі світом 
і з собою, безтурботно, серед памятни- 
ків старовини, творів мистецтва і лю¬ 
бих книжок. 

його батько був дуже видатний ми- 
стець-маляр і довгий час неодмінний се¬ 
кретар Вищої Школи Мистецтва в Па¬ 
рижі, а щодо того мав путяще знання 
літератури, ріжних мов і чужих країн, 
ба, й нової в той час науки ■—• хемії. 
Мати була теж людина з мистецьким і 
літературним смаком, і єдиний син ви¬ 
ростав в сімї заможній, вільнодумній, 
освіченій, і в атмосфері духових інте¬ 
ресів. Славний письменник Стендаль 
був його дядько. 

Скінчивши юридичний факультет 
університету, Меріме пішов на урядову 
службу і на ній залишився до смерти, 
дарма, що за той час Франція перебула 
дві революції, одну республику і три 
ріжні королівські династії. Але до полі¬ 
тики йому було байдуже, служив в ад¬ 
міністрації і по липневій революції 1830 
року молодий Меріме -вже був “шефом 
кабінету” (директором канцелярії) мі¬ 
ністра. Та й урядової карієри робити не 
хотів і -скоро потім перейшов на любі- 
шу собі посаду головного інспектора 
історичних памятників Франції. Посада 
була доволі висока й вигідна і на ній 
він міг віддатися історичним дослідам 
і письменству, а більше йому й не було 
треба. В 1844 році Французька Академія 
вибрала його в свої члени. 

Мимохіть зазнав він ще одної по¬ 
мести. Меріме дуже любив Еспанію, ча¬ 
сто туди їздив і підчас тих подорожей 
поприязнився там з сімєю, з якої потім 
вийшла еспанська жінка Луі Наполеони 
—- того, проти якого Віктор Гюґо бо¬ 


ровся на барикадах і через нього пішов 
на вигнання. Ставши імператором Фран¬ 
ції — як Наполеон Третій — Луі Напо¬ 
леон познайомився з приятелем жінчи¬ 
ної сімї, зробив його сенатором, і скоро 
Меріме став близьким другом імперато¬ 
ра й імператорки Евгенії. Запрошували 
його часто до себе в гості, товаришував 
їм у виїздах, кілька разів виконував не¬ 
офіційні дипльоматичні доручення за- 
границею, редагував Наполеонові його 
писання, був Евгенії за дорадника про¬ 
ти всяких двірських інтриг, і взагалі був 
у них свій чоловік. 

Вороги Наполеона Третього лаяли 
Мерімея як облесливого дворака, але 
справді він був лише, як казав, “при¬ 
ятель фамілії” і з приятельства ніяк не 
користав. Дружба з імператорами не 
зробила з його навіть принципового мо¬ 
нархіста. З листів видно, що до царсь¬ 
кої влади мав також мало пошани, як до 
демократії. Здавався холодний до всіх 
людських справ, що турбували і горя- 
чили сучасників. Приймав світ і людей 
таких, як вони є, без бажання їх змінити 
і звичайно з іронією або й глузуванням. 

Кажуть, що змалку був аж надто чу¬ 
лий і запальний, але мабуть хтось жор¬ 
стоко з його посміявся або використав 
ту чулість, і гордий та амбітний хло¬ 
пець рішив на все життя не показувати 
по собі сентименту і супроти людей І 
справ людських заняти становище бай¬ 
дуже, недовірливе, критичне, іронічне, 
насмішкувате. Мав репутацію циніка і 
справжнє чуття виявляв лише для книж¬ 
ки, мистецтва і науки. 

Дожив до трагічного для Франції 
1870 року, її розбиття в франко-пруській 
війні і скандального упадку своїх дру- 
зів-імператорів, і того таки року помер. 

Письменник і учений 

Проспер Меріме був “книголюб і 
книговод”, любив читати і любив науку 
і писав, бо любив письменство і писати. 
Не писав для заробітку, бо урядову по¬ 
саду мав забезпечену і вигідну. Не хотів 
слави в широкої публики, бо її думки 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


III 


не цінив. Любив читати свої твори в 
гурті приятелів і радів, коли написане 
було до вподоби тямущим критикам. 
Часто писав лише з увагою на близьких 
йому людей або й на одного приятеля 
чи приятельку. Свої приватні листи об¬ 
робляв, поправляв і переписував так як 
літературні твори, хоч вони були при¬ 
значені для одного приятеля чи при¬ 
ятельки. 

Друкувати почав від того, що два 
рази здорово одурив читачів і критику. 
В 1825 роші видав під назвою Театр 
Кляри Газуль кілька дрібних драматич¬ 
них пес, яких наче то написала еспан- 
ська авторка, яку переводчик-француз 
припадково стрінув в Ґібральтарі і від¬ 
криває світові новий талант. Критики 
похвалили, відмітили в пєсах суто еепан¬ 
ський кольорит і настрій, і ніхто не сум¬ 
нівався, що написала їх жінка, еспанка 
й акторка. Два роки пізніше видав 
Гусла — наче то переклад південно-сло- 
вянських народніх пісень, зібраних в 
Дальматії, Хорватії і Боснії. Поезії були 
справді великої сили, і дарма, що Меріме 
про Югославію знав лиш те, що прочи¬ 
тав в якімось описі подорожі по Даль¬ 
матії, він знову відчув і відгадав місце¬ 
вий кольорит і збагнув дух сербської 
поезії. Одурилися не лиш французи. Ве¬ 
ликий німецький поет Ґете, прочитавши, 
захопився красою словянської поезії і 
виписав їй високі похвали. Та ба, сло- 
вянські письменники перекладали, пе¬ 
реробляли її коментували ті, мовляв, 
дорогоцінні перлини давньо-словянської 
народної поезії. Сам Олександер Пуш- 
кин дав ряд переспівів під назвою “По¬ 
еми західніх словян”, і найбільший з ро¬ 
сійських літературних критиків, Виса- 
ріон Бєлінський, вихвалив Пушкина за 
геніяльне розуміння психольогії і побу¬ 
ту західніх словян. А все те вигадав со¬ 
бі Меріме. 

Таким чином він хотів мабуть пере¬ 
конатися, чи є в його письменський хист. 
Маючи на увазі урядову каріеру, яка 
йому стелилася, та й батькове імя, не 
хотів набратися сорому, як би перші 
спроби випали нещасливо-. 

ІВ 1828 році Меріме видав вже з сво¬ 
їм підписом, під назвою Жакерія, дра¬ 
матичні оповідання про повстання се¬ 
лян у Франції в 14 столітті (“Жак” була 
призирлива назва для селян, щось як 
наше “Іван”, і жакеріїями називали 



ДОБРИЙ ПОЧАТОК 
ДЛЯ ДОБРОГО КОНЯ 

“Властиво їх виховати” означає, щоб 
ніколи не дозволити, щоби лишаї не 
мали нагоди розвинутися . . . виліко¬ 
вувати зранення, набоління, зісунен- 
ня шкіри відразу . . . дати скору 
полегшу на стверділі або звихнені 
мязи. А ваш найкращий спільник в 
цій праці це АЬзогЬіпе. Велика фляш- 
ка коштує лише $2.50 в кожній 
аптеці. (2664) 

IV. Р. ¥оип<;, Іпс., Мопігеаі 19, Р-Ч- 

АВ50КВШЕ 


хлопські бунти і війни проти шляхти.) 

Кількадесяти оповідань, писаних у 
ріжні часи йоіго життя, є головна літе¬ 
ратурна спадщина Меріме. Всі вони ко¬ 
роткі. Найдовше — Коломба. 

Меріме є один з -передових майстрів 
французької мови і -стилю, при чому 
-стиль йото -строгий, чіткий, різкий, ч-и, 
як кажеться, кля-сичний. Годі перелічу¬ 
вати ті оповідання, та згадаємо, що од¬ 
не з них стало дуже популярне через те, 
що композитор- Бізей взяв з його сюжет 
до славної опери іКармен. 

Писав Меріме в часи найбуйнішо-го 
розцвіту романтичного напряму -в літе¬ 
ратурі і під тим впливом в його теж -па¬ 
нує нахил до трагічних і страшних тем, 
незвичайних подій, таємничих авантур, 
стихійних страстей, дужих і сміливих 
людей. Як всі романтики, тем і -героїв 
він шукав в історії та в чужих краях — 
найбільше в Вспанії й Італії — бо й чу¬ 
жі краї за-в-сіди здаються більше незви¬ 
чайні як свій. Але в Меріме був ще о- 
со-бливий хист відгадати й відчути так 
званий місцевий і історичний кольо-рит.. 




112 


КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


На якім би столітті, здається, не відкрив 
історію чи де би не тикнув пальцем в 
мапу Европи, всюди міг збагнути пси- 
хольогію і побут людей давниїх століть 
і чужих країв. Розуміється, він і студію¬ 
вав ті речі, але й осібного теж треба бу¬ 
ло хисту, і бачимо його в нього также 
на прикладі України. 

Але як в Віктора Гюґо, так в йоіго, 
на романтичнім ґрунті вже є початки 
реалізму, тобто описування дійсних лю¬ 
дей та їх життя. До реалізму привели 
Гюґо його симпатії до нещасних. Від 
романтичних вигадок рятували Меріме 
його твереза голова, холодне відношен¬ 
ня до людей і нахил до глузування. Він 
не захоплюється тими ситуаціями, які 
описує, не бере участи в переживаннях 
і почуваннях людей, про яких пише, ні¬ 
би й не шкода йому, як вони стражда¬ 
ють і гинуть, від своїх власних героїв 
стоїть наче осторонь і холодно, навіть 
трохи іронічно, їх обсервує, і через те 
може їх вірніше описати. 

Оповідання становлять яку третину 
зібраних творів іПросіпера Меріме. Дру¬ 
гу третину творить йото кореспонден¬ 
ція, що має немалу літературну вартість 
і ще до нині не загубила свого інтере¬ 
су. В листах він пише про тогочасну 
французьку й європейську політику та 
ріжних людей, які в ній були і яких він 
добре знав, про всякі новини Парижа, 
про нові книжки, багато в тих листах 
анекдот і гумору. Писав багато листів до 
багатьох приятелів — найбільше до Се¬ 
ра Антона Паніцці, директора бібліоте¬ 
ки Бритійського Музею в Лондоні і до 
двох приятельок, що були видані під 
назвами “Листи де невідомої” і “Листи 
до другої невідомої”. 

Нарешті, третю частину нисьменської 
спадщини Меріме становлять його істо¬ 
ричні праці. Між ними є й урядові зві- 
домлення, що він писав як інспектор 
історичних памятників Франції, і власне 
писав їх не як бюрократичні рапорти, а 
як цінні й інтересні наукові розвідки. 
Історик був з нього, так сказати, вро¬ 
джений. Була в нього широка загальна 
освіта і наукова точність та терпеливість, 
щоб читати джерела й збирати матеріа¬ 
ли, і історичне розуміння і критичний 
погляд і хист до оповідання, його істо¬ 
ричні розвідки теж майже всі короткі, 
•та в кожну він вкладав немало праці. 


Теми брав найбільше з старовинної, 
французької, еспанської й російської іс¬ 
торії і вибирав такі, що вабили його са¬ 
мого. Писав, наприклад, про соціальну 
боротьбу в давнім Римі, про змову Ка- 
тіліни, найславінішого в римській істо¬ 
рії конспіратора, про славного завойов¬ 
ника Юлія Цезара, про Петра “Жорсто¬ 
кого”, лютого еспанського короля з 14 
століття, про Дмитра Самозванця, що 
деякий час сидів на московськім престо¬ 
лі, тощо. 

Писав літературні нариси, критичні 
статті про письменників французьких і 
чужоземних, багато перекладав з чужих 
мов. , , 

Ріжноманітність інтересів і цікавість 
до давніх часів і чужоземних людей за¬ 
вели Проелера Меріме также на Украї¬ 
ну. 

Російське письменство, Тарас Бульба 
і козаки 

Між Францією і Росією в часи Меріме 
приязні, певна річ, не було. Йому було 
десять літ, коли недобитки Наполеоно- 
вої армії поверталися з страшної країни 
снігів і морозів. Між тими поворотцями 
з московської кампанії був його стар¬ 
ший родич і приятель, пізніше славний 
письменник, Стендаль. Та й не скоро за¬ 
булася в Франції та трагічна кампанія. 
Непевне було й потім політичне відно¬ 
ги ення між обома державами, і в 1840 
роках у ньому починалося вже те напру¬ 
ження, що згодом довело до кровавої 
кримської війни. 

Проте саме в ті роки Меріме заціка¬ 
вився Росією до того, що вивчив ро¬ 
сійську мову — без ніякої практичної 
потреби, а так, щоб знати. Чотири за¬ 
хідно-європейські мови знав змалку як 
рідні та для відміни може ще хотів зна¬ 
ти чужу й далеку мову країни снігів і 
морозів. До чужих і незвичайних країв 
він все був цікавий. В Парижі він стрі¬ 
чався з російськими письменниками й 
вченими, що туди заїздили. Між іншим, 
в 1837 році познайомився там з Мико¬ 
лою Гоголем, що вже здобув був свою 
першу славу в російськім письменстві. 

Вивчивши мову, Меріме багато чи¬ 
тав по російськи, перекладав для фран¬ 
цузів Пушкіна, Гоголя і Турґенєва, пи¬ 
сав критичні статті про тих та інших 
російських письменників і огляди ро- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


113 


сійської літератури та з історії Росії 
взяв кілька тем для своїх історичних 
розвідок. А через Росію то й зайшов на 
Україну. 

Для такого книжного чоловіка ледви 
назва України була цілком чужа. В його 
часи, правда, в Франції та взагалі в за¬ 
хідній Европі про такий край вже не 
знали і не думали. Але колись так не 
було. В ті часи, коли, як казав Шевченко, 
“Україна гомоніла, довго гомоніла” — 
той гомін чути було й заграницею. За- 
всіди було так, що коли в Україні ді¬ 
ялося щось важне чи значне, то й хоті¬ 
ли люди знати що воно є. В останніх 
роках перед Хмельниччиною, напри¬ 
клад, бував в Україні француз Боплян, 
що й написав книжку під назвою “Опис 
України... з тих країв звичаями, побутом 
і способами воювання” — і коли вона 
вийшла в часі великого там повстання 
і воєн Хмельниччини, то не лиш у Фран¬ 
ції мала в короткім часі три видання, а 
й була перекладена на чужі мови, між 
іншим на англійську. Та й пізніше, в 17 
і 18 століттях, писали й видавали, на¬ 
віть цілі книжки, і кілька сторінок Ук¬ 
раїні присвятив найбільший французь¬ 
кий письменник — Вольтер. Порпаю¬ 
чись весь вік у книгах, Меріме мусів і 
на дещо з того наткнутись і пізніше, 
пишучи про Україну, згадує дещо з то¬ 
го, що французи давніше про неї писали. 

Але пригадав йому те все, і Україну 
і козаків Гоголів “Тарас Бульба”. Мері¬ 
ме переклав на французьку мову “Реві¬ 
зора з Петербургу”, твори Гоголя знав 
добре, писав про них і очевидячки не 
міг не завважити, що Гоголь власне не 
москаль, а українець, і сюжети в нього 
часто суто українські. В своїй критичній 
статті про Гоголя Меріме писав: “Тарас 
Бульба — це жива і, мені знається, вір¬ 
на картина звичаїв запорожців, того 
оригінального народу, що йому Воль¬ 
тер присвятив кілька рядків у своїй іс¬ 
торії Карла Дванадцятого. В 11-ім і 18-ім 
століттях запорожці відограли велику 
ролю в історії Росії і Польщі; в той час 
вони утворили республику войовників, 
що посіла Дніпрові острови. З своїх за¬ 
порожців Гоголь змалював портрети в 
яскравих кольорах, які мусять подоба¬ 
тися хочби тому, що вони такі незви¬ 
чайні”. 

В перекладі Турґенєва Меріме читав 
оповідання Марка Вовчка про кріпаць¬ 
ку долю в Україні і в статті про російсь¬ 


кого письменника згадав також яро ту 
“дуже талановиту жінку”, яка писала по 
українськи. Чув якусь українську “крі¬ 
пацьку пісню жіночу”, що, як пише в 
однім листі, його “гостро заболіла”. Ко¬ 
ли в 1859 році вийшов Миколи Косто¬ 
марова “Богдан Хмельницький”, Меріме 
докладно простудіював той твір вели¬ 
кого історика України. 

До її козацької бувальщини його 
приваблювало очевидячки те, що той 
книжковий чоловік взагалі мав потяг до 
незвичайних країн і людей, особливих, 
дивних чи авантурницьких пригод, сти¬ 
хійних пристрастей і поривів. А сподо¬ 
бавши собі запорожських козаків, Ме¬ 
ріме, між іншим, незлюбив Польщі. Ли¬ 
стуючись з одною польською аристо¬ 
краткою, з якою він познайомився на 
королівськім дворі в Парижі, Меріме 
писав їй, що нічого “надто польського” 
не любить, бо, каже, “щодо мене, то ви 
знаєте — я козак”. В листі до свого при¬ 
ятеля Паніцці, директора бібліотеки 
Бритійського Музею, нарікав, що в бри- 
тійськім уряді починають якусь кампа¬ 
нію на користь поляків і хочуть втягну¬ 
ти до неї французів, — і при тім дав по¬ 
лякам таку характеристику, яку годі її 
надрукувати. 

Запоріжжя, козаки, 
останні гетьмани 

Про “запорозьку республику, що 
процвітала на Дніпрових островах”, Ме¬ 
ріме згадував нераз і при ріжних наго¬ 
дах. Знав про неї як своєрідну комуну 
і притулок для втікачів і гніздо войов¬ 
ників, що завзято оборонялись від во¬ 
рогів та й самі бувало не цурались по¬ 
грабувати. В 1852 році він надрукував в 
славнім журналі Кеуие без Беих Мопйев 
і потім в осібній книжці “Історичні сце¬ 
ни”, між якими є його малюнок запо¬ 
розького побуту і звичаїв. 

Це не правдива історія, а в формі 
драматичних сцен оповідання про Дми¬ 
тра Самозванця, славного в російській 
історії авантурника, що на початку 17 
століття, коли вимер був царський рід 
і настало “смутное время” — безладдя, 
розрухи, внутрішні війни — зявився в 
Москві і вдаючи з себе сина царя Івана 
Лютого, що ніби-то не був забитий, але 
врятувався і ховався, на короткий час 
заволодів царським престолом. Москов¬ 
ська карієра Самозванця відома і про 


114 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


неї Меріме не пише, але хто він був поки 
зявився в Москві і звідки взявся — ще 
до нині напевно невідомо, і в своїх сце¬ 
нах сам французький письменник вига¬ 
дує початки того авантурника. 

Відомо, що Дмитро Самозванець був 
чоловік цілком молодий, яких двадцяти 
років, простого орду і без тогочасного 
панського виховання, і на тій основі Ме¬ 
ріме здогадується, що він мусів бути 
вихований на Запоріжжі козак. Бо тіль¬ 
ки, він каже, запорозький козак міг 
піти на таке сміливе і хитре обманство, 
на яке не зваживсяб ні російський, ні 
польський шляхтич. Тому, вигадуючи 
початки Самозванця, він має нагоду зма¬ 
лювати сцену “у запорожців на Дніпрі” 
•— і змальовує їх дуже добре. Хоч так 
не було, але моглоб було бути. Фальши¬ 
вих тонів нема. Як вже було сказано, 
Меріме мав особливий нюх до давніх 
часів і чужих народів. 

іВ 1854 році він надрукував в Ье Мо- 
пііеиг ОШсіеІ, офіційнім органі фран¬ 
цузького уряду, справжню історичну роз¬ 
відку про “Козаків України і їх останніх 
гетьманів”. Це короткий нарис історії 
України і характеристики гетьманів від 
Хмельницького до Мазепи, і висновок 
робить Меріме той сам, що за Костома¬ 
ровим визнають за слушний також піз¬ 
ніші і сучасні українські історики. А са¬ 
ме, що козацькі повстання і перехід ко¬ 
заків під Росію завдали Польщі смер¬ 
тельний удар, а з другого боку ослаб¬ 
лення — після того удару — Польщі 
приспішило упадок козацької держави, 
Г етьманщини. 

Справді, після того, як не втрималась 
велика козацька республика, задумана 
Хмельницьким (“по Случ наше”) і зо¬ 
сталася лише невелика Гетьманщина на 
лівім боці Дніпра, вона могла встоятися 
лише балянсуючи поміж Росією, Поль¬ 
щею і Туреччиною. Треба признати, що 
балянсували гетьмани і старшина ко¬ 
зацька хитро і зручно, але як Польща і 
Туреччина цілком ослабли, то й захита¬ 
лася рівновага і проти єдиної вже вели¬ 
кої держави на сході, Росії, Гетьманщи¬ 
на устриматися не могла. 

Проспер Меріме про Богдана 
Хмельницького 

В 1863 році Меріме помістив в Лоигпаї 
без Зауапїз, науковім журналі Фран¬ 
цузької Академії, більшу працю про 


Богдана Хмельницького під назвою “Ко¬ 
лишні козаки”, що потім теж була пе- 
друкована в осібній книжці. Праця це 
не оригінальна, а написана за Костома- 
ровом — що Меріме в передмові зазна- 
чує — але він додає не тільки потрібні 
для читачів-французів пояснення, а й 
немало своїх завважень і думок. 

В кожну свою працю він вкладав ба¬ 
гато труду, і із листів видко, що хотів, 
щоб в його Хмельницькім теж все було 
точно і правильно. Допитується, як пра¬ 
вильно вимовляти ріжні географічні на¬ 
зви, або, хоч знає, що “Львів” і “Лем- 
берґ” є те саме, то таки хоче упевнитись, 
щоб не зробити помилки. Просить ре¬ 
дактора, щоб якось дав читачам знати, 
що хоч написано Во§бап, але щоб чита¬ 
ли ВоМап, хоч як воно не легко так 
читати, і турбується, як вони вимовлять 
таке імя, як “Хмельницький,” що то тре¬ 
ба пять-шість літ вчитися, щоб вимо¬ 
вити. Як про все інше, так про ту свою 
працю часто писав глузуючи. Мало, ка¬ 
же, в ній ріжноманітности і скучно пи¬ 
сати, бо “скільки лиш поляки захоплять 
козаків, стільки їх саджають на палі, а 
козаки — так ті з уоіїх захоплених по¬ 
ляків з живих деруть шкіру.” 

В передмові Меріме каже про Хмель¬ 
ницького: 

“Микола Костомаров докладно і за 
оригінальними документами описав жит¬ 
тя чоловіка, що поза славянєькими кра¬ 
їнами мало відомий, але, я думаю, за¬ 
служив собі того, щоб про його знали. 
Виборчий представник невеликого на¬ 
роду, оточеного могутніми сусідами, 
Хмельницький віддав своє життя за бо¬ 
ротьбу за його незалежність. Він вмів 
розєднувати своїх ворогів і вмів зберег¬ 
ти єдність між вільно згуртованими гро¬ 
мадами, яким проводив. Як ІВОЙОВНИК він 
не знав страху, як політик був багатий 
на засоби. В успіхах був обережний, в 
невдачах твердий до незломности. Для 
того, щоб здобути європейську славу, 
він мусів мати лише менш варварський 
нарід і може также легче для вимови 
імя. 

При кінці своєї праці дає таку ха¬ 
рактеристику Хмельницького: 

“Народи люблять бачити в вибранім 
собою провіднику свою національну вда¬ 
чу з її добрими прикметами і навіть з їх 
хибами. Богдан Хмельницький був наче 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


115 


досконаліший тип козака. Був відваж¬ 
ний, хитрий, завзятий, мав інстинкт вій¬ 
ни. Його нездержливість і брутальність 
— справжні чи вдавані — не шкодили 
йому в українців, так само, як любов¬ 
ні пригоди Анрі Четвертого не вражали 
французів. Мало бувало таких незалеж¬ 
них суверенів, як він, а проте ніхто так 
як він не шанував законів і звичаїв сво¬ 
го краю. Серед запорозької армії він, 
здавалося, виконує лиш те, що вона 
постановила. Вся його влада спиралася 
на переконанні всіх козаків, що він тісно 
звязаний з їх інтересами. Його амбіція 
була наслідком його патріотизму або аб¬ 
солютної відданосте тій дивній спілці, 
яку називаємо запорозьким військом. 

“В пляні, який він хотів здійснити, 
не було створення нації; він хотів сфор¬ 
мувати полки вояків, щоб кожен з них 
мав під своєю владою кількох підруч¬ 
ників, що згодом стали би теж вояками. 
Він хотів заснувати таку аристократію, 
як польська але не таку жорстоку і не 
таку виключну, а приступну для кожної 
відважної і чесної людини. В нього ні¬ 
коли не було заміру віднести селян до 
становища козаків, але він їх розбурхав 
до такої міри, що нерелякалась навіть 
Німеччина. За слабий, щоб самому здо¬ 
бути для свого краю незалежність, він 
мусів приймати союзників таких, яких 
давали йому обставини, але ізавсіди ви¬ 
бирав з поміж них тих, що не могли над 
ним верховодити. Тільки в крайній ко¬ 
нечносте погодився приняти протекто¬ 
рат царя і, здається, віже незабаром ка¬ 
явся. 

“З дуже невеликими своїми засобами 
і з союзниками, що для них він був зав- 
сіди непевний і що покидали його так 
само легко, як він їх, він зумів утримати 
Україну десять років вільну від чужи¬ 
нецького ярма. Може й змігби був за¬ 
кріпити її незалежність, як би владу 
взяв був в молодшім віці або міг пере¬ 
дати її такому спосібному провіднико¬ 
ві, як був він сам. Помер з одчаєм в ду¬ 
ші, думаючи про майбутнє своєї бать¬ 
ківщини і добре передбачуючи, що син 
Юрко не зможе продовжити його зав¬ 
дання. 

“Як би Хмельницький жив при такім 
королі, як Степан Баторій, то, певна річ, 
помігби був йому рефермувати нісеніт¬ 
ну конституцію Польщі і перетворити у- 


“Я НЕ МОГЛА ВСТОЯТИ НА 
НОГАХ З ПРИВОДУ БОЛЮ” 

Якщо ви терпите від проникливого саятично- 
го болю, болю мязів та артикулярного ревма¬ 
тичного болю, послухайте, що пані Джордж 
Зінґер, з Медов Лейк, Саокачеван, яка терпіла 
від атаків ревматичного болю через понад 50 
років, має до сказання: 

“Мені вже тепер добре по вісімдесятці і біля 
пятдесять років, ще від 20 червня, 1909 року, я 
дуже багато натерпілася від пронизливого болю 
мязів і мускулярно- ревматичного болю. Най¬ 
більше дошкулював мені біль в суставах колін, 
але часто боліли мене також ділі ноги. Цсї 
червневої ночі в 1909 році, як я, перемучена пі¬ 
шла спати, я н© чула нічого, але наступного 
ранку я не могла станути на ноги з приводу 
сильного’ болю. 

Коли я вперше прибула до північного Саска- 
чевану в 1909 році, там була дійсна пуща. Я 
мусіла доглядати троє малих дітей і я була 
там лише 10 днів, як я захворіла. Кругом не 
було ніякої іншої жінки, щоб заопікувалася 
моїми дітьми і ми покликали найближчого лі¬ 
каря. Він сказав, що я дістала сильний атак 
ревматичного болю. 

З того часу ці болі верталися і лиш© мину¬ 
лого тижня я мусіла лежати в ліжку цілий 
день, бо в мене так боліли мязи і сустави. Тилі 
разом мені сказали, що я мала ламбеґо і са- 
ятику. 

Я з вдячністю можу сказати, що тим разом 
я вживала Тетріеіоп’з Т-К-С’з та отримала ско¬ 
ру і вдовільну полегшу від моїх терпінь у ви- 
сліді вжиття цього лікарства. Я лише бажаю, 
щоб я була знала про Т-К-С’з коли я вперше 

Ш захворіла на ревматичні 
болі ще в 1909 році”. 

Якщо терпите від ревма¬ 
тичного або саятичного бо¬ 
лю, спитайте свого аптека¬ 
ря про Тетріеїоп’з Т-К-С’з. 


бійчу для того краю анархічну аристо¬ 
кратію на міцну монархію. На жаль, він 
найшов легкодушних і непостійних ко¬ 
ролів, що бачили лиш бунтівника в лю¬ 
дині, яка могла їм бути корисним по¬ 
мічником. Хоч Хмельницький пощадив 
Польщу, яка два рази була в його -під 
ногами, але завдав їй страшний удар, 
віднявши від неї Україну і відкриваючи 
москалям секрет слабосте -Речі Посполи¬ 
тої. -В день свого гніву він зготовив ЇЇ 
упадок.” 

Додатиб ще, що ті українські пи¬ 
сання Меріме мали великий успіх — в 
видавців, критиків і читачів. 


— Що-о-о? Знову рахунок від крав¬ 
чині? А звідки я маю взяти на це гроші? 

— Бачиш, мій дорогенький, я може 
маю багато хиб, але маю ще одну добру 
прикмету: я не надто цікава, звідки ти 
маєш взяти гроші. 

★ 

— Знаєш, Тася позволяє цілувати 
себе тільки приятелям. 

— Маю вражіння, що вона загалом 
не має ворогів. 



116 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


З життя українців у Каналі 


1958 

Січня 13 — іМейор Винніпеґу, Степан 
Дзюіба, вибраний головою поліційної 
комісії. 

Алд. С. Ребчук вибраний предсідни- 
ком комітету здоровля в міській раді 
Винніїпеїґу. 

Марко Смеречанський вибраний пред- 
сідником дорадчої ради От. Боніфас 
Шпиталю, в Ст. Боніфас, Ман. 

Січня 20 — В половині цього місяця 
їв Оттаві відбулася конвенція ліберальної 
партії Данади. 'На нового провідника 
партії, на місце Луі Сен Лорана, вніс Л. 
Б. Пірсона посол з Веґревил, Іван Дікур. 
На конвенції промовляв мейор Едмон¬ 
тону, Василь Гавриляк. 

В Едмонтоні Др. В. Оробко вибраний 
головою комісії здоровля для міста. 

Січня 27 — В сенаті промовляв сен. 
Василь !Валл. Він говорив з нагоди Свята 
Державносте. Темою його промови бу¬ 
ла Україна, її поневолення російськими 
комуністами. 

Митрополит Германюк одержав віст¬ 
ку, що бувший єпископ українців като¬ 
ликів у Канаді, Епиекоп Будка, помер у 
концентраційному таборі на Сибірі дня 
1 жовтня, 1949 і . Комуністична влада а- 
рештувала його у Львові в 1945 році й 
вивезла на Сибір. Епиекоп Ладика ро¬ 
бив зусилля, щоб канадійський уряд по¬ 
міг йому увільнитися, та це не помогло. 

Микола Лівицький, голова Викопного 
Органу Української Національної Ради, 
прибув до Канади зі Злучених Держав 
22 січня. До Злучених Держав з Европи 
він прибув 4 грудня. Він був головним 
промовцем на Святі Державносте в Вин¬ 
ніпеґу. 

Комітет Українців Канади зарядив 
пресову конференцію, щоб щоденники 
в Винніпеґу могли довідатися більше 
про справу незалежности України й пе¬ 
редати це своїм читачам. 

На будинку инніпеґсьїкого Фрі Прес 
повівав у день 22 січня український си¬ 
ньо-жовтий прапор. 


Лютого 3 — В Винніпеґу відбулося 
26 січня величаве Свято Державносте. 
•Промовляли: прем. Діфенбейкер (на 
бенкеті день перед Святом), міністер 
праці М. Старр, премієр Манітоби, Д. Л. 
Кемпбел, і Микола Лівицький. Свято 
відбулося в Міській Авдіторії. В конвер¬ 
товій програмі виступав тенор Михайло 
Волинський, з Торонта. 

На міському ратуші Монтреалу по¬ 
вівав у день Української Державносте 
український прапор. Це вже другий раз 
його івивіїшення на цьому ратуші. 

Мейором міста Кенора, в Онтеріо, 
знову вибраний Петро Ратунський. 

Лютого 10 — В Едмонтоні відбулось 
величаве Свято Державносте. Головним 
промовцем був Микола Лівицький. 

Лютого 17 — Дня 9 ц. м. Микола Лі¬ 
вицький виголосив у Винніпеґу допо¬ 
відь на тему: Українська Визвольна Спра¬ 
ва в Світлі Сучасної Міжнародної Ситуа¬ 
ції. Він підкреслив, що УНРада ніколи 
не стояла на позиціях непередрішенства 
і що вона ніколи не співпрацювала і не 
співпрацює з росіянами в Американсь¬ 
кому Комітеті або в його інституціях. 
УНРада не може відступити від своїх 
основних засад, бо вона є оетанною дер¬ 
жавницькою формою уряду України, я- 
кий мусів виїхати в екзиль. 

Нововиб'раний посол до манітобської 
лєґіслятури з округу Емерсон, Іван Тан- 
чак, вніс піддержку престольної промо¬ 
ви. 

Березня 3 — Антін Онуфрейчук, з 
Селкірк, Ман., винайшов прилад, який 
постійно міряє тиснення в автомобіле- 
вих опонах. Коли тиснення впадає до 
понижче потрібного, шофера повідом¬ 
ляє про це гудок. 

Березня 10 — Микола Лівицький про¬ 
мовляв на великому громадському вічу 
в Монтреалі 2 ц. м. Він підкреслював 
потребу консолідації й скликання світо¬ 
вого конгресу українців. 

Березня 17 — На конференції в От¬ 
таві 8 і 9 ц. м. двох етнічних пресових 
клюбіїв — винніпеґського і торонтонсь- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


117 


кого, створено федерацію Канадійської 
Етнічної Преси. В обох клюбах є по око- 
ло 25 членів — редактори й видавці 
етнічних часописів. 

З українських редакторів були на 
конференції слідуючі: з Винніпеґу — 
М. Г. Гикавий, І. Г. Сирник, І. Роберт- 
Ковалевич; з Торонта — В. Солонинка, 
О. Тарнавіський, П. Волиняк, о. Н. Овір- 
ський, І. Варениця; з Оттави, репрезен¬ 
туючи едмонтонські Українські Вісті —• 
Др. Б. Казимира. 

До екзекутиви Федерації вибрано слі¬ 
дуючих: президент — суддя В. Дж. Лин- 
дал, ісляндець; перший заступник прези¬ 
дента — Бруно Тенгунен, фінляндець; 
другий наступник .президента — Ф. 
Вайзмен, .голяндець, з Монтреалу; секре¬ 
тар — М. Г. Гикавий; скарбник — О. 
Тарнавський; директори — Ганс Пацула, 
німець, Лазар Стойсіч, серб, з Гаміл- 
тону, В. Солонинка, К. Арро, латвієць, 
М. Фенсон, жид, голова редакційного 
комітету — І. Г. Сирник, голова адміні- 
страційного комітету — Ф. Ґлоґовскі, 
поляк. 

Микола Лебідь, генеральний секретар 
ЗП УГВР, виголосив доповідь у салі У- 
Н'О в Едмонтоні. 

Дня 23 лютого Микола Лівицький ви¬ 
голосив довшу доповідь у Торонті. Він 
закликав до консолідації, до закінчення 
холодної війни між украноькими полі¬ 
тичними угрупуваннями та до помочі 
УНіРаді. 

Микола Лівицький, в товаристві кіль¬ 
кох визначних українців, зложив візиту 
прем. Діфенбейкерові, в Оттаві, дня 24 
лютого. Писав про це щоденник Оттава 
Джорнал. Він відвідав також міністра 
закордонних справ і міністра праці. 

Пані М. Лазечко-Гаас виголосила в 
Народному Домі в Винніпеґу доповідь 
про “Еволюцію поетичної мови і ан¬ 
глійські переспіви Шевченка. 

Березня 24 — Всіх українців, які кан- 
дидують на послів до федерального пар- 
ляменту в виборах, є 25. В Манітобі кан- 
дидують слідуючі: Округ Давфин — Ф. 
Заилітний, ССФ, Т. А. Вавринюк, лібе¬ 
рал; Маркет — І. Н. Мандзюк, консерват, 
М. Сотас, ОСФ; Сен Боніфас — Н. Ман- 
чур, ССФ; Спрінґфілд — В. Япула, кон¬ 
серват; Винніпеґ Норт — Ніна Партрик, 
ліберал. 

В Саскачевані кандидують: Мекен- 


зій —С. Корчиніський, консерват; Медов 
Лейк — Ф. Варик, ССФ; Бетлфордс — 
В. Бурак, ліберал; йорктон — Д. Глу- 
ханюк, ліберал, С. Ободяк, незалежний. 

В Алберті кандидатами є: Едмонтон 
Іст — П. Югавець, ССФ, Іван Бреко, 
ліберал, В. Скорейко, консерват, А. Го¬ 
ловач, сошіял-кредитовець; Веґревил— 
пані І. Засійбіда, ССФ, Петро Стефура, 
сошіял-кредитовець; Атабаска — Никола 
Баран, ССФ. 

В Онтеріо: Гай Парк — Др. І. Куче- 
репа, консерват; Гамілтон Іст — Ва¬ 
силь Момотюк, ліберал; Онтеріо — М. 
Старр, консерват; Вентворт — Іван Жу- 
ліняк, ССФ; Форт іВилліям — М. Чикор- 
лій, ССФ; Порт Артур — Др. Е. В. Ан- 
тон, ліберал. 

Березня 31 — Митрополит Германюк 
вернув з Австралії після 2-місячних від¬ 
відин. Він сказав, що до Австралії при¬ 
буває тепер багато українців і що їх є 
там тепер около 30,000. Вони створили 
Українську Федерацію, до якої належать 
католики і православні. Вона причини¬ 
лася до заложення 52 Рідних Шкіл, до 
яких учащає около 2,000 людей. Най¬ 
більше українців прибуло до Австралії 
з Югославії. 

Євген Новак, син Др. Григорія Но¬ 
вака, в Винніпеґу, абсольвент Манітобсь- 
кого Університету, втратив життя про¬ 
буючи вирятувати від втоплення двох 7- 
ліітних хлопців, Ронній Бабика і Майкл 
Тіссена, коло лішоходноіго моста до 
Міського Парку. Трагедія сталася в не¬ 
ділю, 23 березня. Новак мав 28 років. 
Хлопці бавилися на леді. Під ними лід 
заломився і вони впали в воду. Євген 
вхопив Бабика і плив з ним до берега 
ріки Асинибойн, коли прудка струя пе¬ 
ремогла його і він потонув. Бабик вто¬ 
пився також, а перед тим і Майкл Тіс- 
сен. 

(Пізніше Євгена Новака нагороджено 
посмертно найвищою нагородою в Ко- 
монвелті, золотим медалей, за герой¬ 
ство. 

Квітня 7 — В федеральних виборах з 
ЗІ березня консервати вибрали 209 по¬ 
слів, ліберали 48, ССФ 8. Сошіял-креди- 
товці осталися без одного посла. 

З українців вибрано 6 послів — усі 
консервати. (В онтерійському окрузі Он¬ 
теріо вибраний наново послом міністер 
праці, М. Старр; в манітобському окрузі 


118 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Маркет вийшов знову Н. І. Мандзюк, в 
онтарійському окрузі Гай Парк знову 
вийшов Др. І. Кучерепа, в албертійсько- 
му окрузі Едмонтон Іст вибрано пер¬ 
ший раз В. Скорейка, в манітобському 
окрузі Спрінґфілд вийшов перший раз 
В. Ядула, а в саскачеванському окрузі 
Мекензій — С. Корчинський. 

Квітня 14 — До Винніпеґу вернули з 
Лондону, Анґлія, скри-пак-піяніст Іван 
Кучмій, і його дружина, піаністка Кор- 
нелія, з роду Гайовських. Кучмій грав 
через довгий час як піяніст і як скри- 
пак у симфонічній орхестрі. До Лон¬ 
дону він виїхав 25 років тоїму 16-літним 
хлопцем, одержавши в Винніпеґу стипен¬ 
дію від Королівської Колегії Музики. 

Квітня 21 — Проф. Яр. Рудницький 
одержав стипендію від Канадійської Ра¬ 
ди на продовження 'студій їв ономастиці. 

Квітня 28 — Леся Зюбрак, колорату- 
ро-сопран, виступила з власним концер¬ 
том у Саскатуні 17 ц. м. Вона вже здо¬ 
була широке признання як одна з най¬ 
кращих колоратуро-оо-пранів у Канаді. 

Травня 5 — Албертійське Товариство 
Католицьких Шкільних Тростів предло- 
жило Королівській Комісії Кемерона в 
справах освіти бріф з просьбою, щоб 
в Алберті було навчання української мо¬ 
ви як предмет. Товариство репрезентує 
около 100 шкіл у провінції. 

І. Яремко, посол до онтерійської лє- 
ґііслятури з округу Белвудс, покликаний 
до кабінету прем. Фроста як міністер 
без портфелю. 

Травня 12 — Олександер Іванчук, учи¬ 
тель, роджений в Ґімлі, Манітоба, по¬ 
мер 5 травня в Торонті. Тіло похороне¬ 
но в Винніпеґу. Через минулих два роки 
він учителював у Форест -Гил Коліджіейт, 
у Торонті. 

Травня 26 — Сенатор Василь Валл, з 
Винніпегу, вибраний до ось таких комі¬ 
тетів у сенаті: бібліотеки, закордонних 
справ, іміграції й праці, публичного 
здоровля й добробуту, і иубличних бу¬ 
динків і площ. 

■Посол І. Яремко,. недавно поклика¬ 
ний до кабінету як міністер без портфе¬ 
лю, назначений на пост провінціяльного 
секретаря. 

Червня 9 — Вибори в Манітобі на¬ 
значені на день 16 ц. м. Всіх кандидатів 
є 179, а між ними є 18 українців. 

В винніпеґському окрузі Борровс кан- 


дидує І. М. Гаврилюк, попередний посол, 
ССФ; Йосиф Гнідан, ліберал; Іван Кере- 
люк, консерват; Василь Кардані, кому¬ 
ніст. В окрузі Елмвуд (Винніпеґ) канди- 
дує Михайло Барилюк, незалежний кон¬ 
серват. іВ Інкстер (Винніпеґ) — Петро 
Окраїнець. В Лоґан (Винніпеґ) — Сте¬ 
пан, Дзюба. В Ст. Джан’с (Винніпеґ) -—- 
Стах Керик (Царук), Слав Ребчук, лі¬ 
берал. В Бровкенгед — Стах Кап (Ка- 
-пій), незалежний. 

В Давфині — А. С. Метювс, ССФ, 
Іван Полоцький, ліберал. В Емерсон — 
Іван Танчак. В Етелберт Плейнс — Пе¬ 
тро Буртняк, ССФ, М. Н. Григорчук, лі¬ 
берал, Ізидор Сирник, консерват. В Фи- 
шер — Н. В. Бачинський. В. Спріньґ- 
філд — Василь Луцко, ліберал. 

Червня 16 — М. Старр, федеральний 
мініїстер праці, виїхав до Женеви на між¬ 
державну конференцію в справах -праці. 
На одній сесії він має промовляти. 

В Едмонтоні виступав з концертом 
квінтет Капелі Бандуристів ім. Шевчен¬ 
ка. Квінтет об-їздить більші міста в Ка¬ 
наді. Він мав виступ також і в Саскатуні. 

Орест Гнатюк, з Винніпеґу, покінчив 
студії механічного інжинірства в Мані¬ 
тобському Університеті й одержав сти¬ 
пендію Кернаґана на $500 на дальші 
студії в Вестерн Університеті, в Лондоні, 
Анґлія. 

Червня 23 — Вибори в Манітобі -від¬ 
булися Г6 ц. -м. з невирішальним -виїслі- 
до-м. Більшість послів мають консервати, 
але ця більшість є замала, щоб (вони 
могли урядувати. Консерваті-в є 26, лі¬ 
бералів 19, ССФ 11, незалежних 1. 

Українців вибрано 7, як слідує: в 
винніпеґському окрузі Борровс — І. М. 
Гаврилюк, ССФ — 2,028 голосів, в Елм¬ 
вуд — Степан Пітере, ССФ — 2,269; в 
Емерсон — Іван Танчак, ліберал — 2,- 
896; в Етелбер-т Плейнс — -М. -Н. Григор¬ 
чук, ліберал — 2,307; в Спріньґфілд — 
Василь Луцко, ліберал — 1,327; в Фишер 
— П. Ваґнер, -ССФ — 1,142; в Лоґан — 
Степан Дзюба, незалежний — 2, 216. 

В Фишер- перепав довголітний лібе¬ 
ральний посол і спікер, -Н. -В. Бачин- 
ський. В Винніпеґу впав -комуніст Василь 
Ка-рдаш. 

На річній конвенції Канадійської Асо¬ 
ціації Славістів, в Едмонтоні, президен¬ 
том вибрано -проф. Яр. Рудницького. 

УВАН нагородила почесними грамо- 



КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


119 


тами за “віддану працю на полі україн¬ 
ської науки і культури” слідуючих; в 
Саскатуні проф. Дж. В. Сиімпісона, Др. 
Т. Павличенка, Др. В. Лабу в Едмонтоні, 
і В. >С. Плавкжа. 

В днях 14-16 ц. м. в Едмонтоні від¬ 
булась спільна сесія двох наукових уста¬ 
нов — УВАН і НТШ. 

Червня 3*0 — Українці в Шікаґо вша¬ 
нували за його 30-літну працю на полі 
народного танку Василя Авраменка. В 
концертовій програмі виступало около 
200 танцюристів. 

Адв. Роман Гнатиішин, син сенатора 
Гнатишина, з Саскатуну, дістав назначен¬ 
ий на пост асистента провідника сенату, 
В. Аселтіна. 

Торонтонський журнал, Сетардей 
Найт, помістив довшу статтю про' міні¬ 
стра праці, М. Старра, а на окладниці 
йоіго портрет. 

Липня 28 — Михайло Шевчик, секре- 
тар-скарбник муніципалу Давфин, назна¬ 
чений членом Лікерної Ліцензійної Ради. 
Ця рада розглядає аплікації власників 
ресторанів і готелів на продаж лікерних 
напитків. Він був членом цеї ради по- 
передно, від 1947 до 1956 року. 

Дня 18 ц.м. помер у шпиталі в Вин- 
ніпеґу Д. Якиміщак, один з перших ук¬ 
раїнських учителів у Канаді. В 1920 році 
вибраний був послом до манітобської 
лєґіелятури. В Винніпеґу через довгий 
ряд років був адвокатом. 

Серпня 11 — Дня 5 ц.м. помер у Сас¬ 
катуні Др. Т. К. Павличенко, член штабу 
професорів Саокачеванського Універси¬ 
тету. Він був головою департаменту 
єкольоґії, який був заснований, перший 
в Канаді, завдяки його праці, в році 
1938. Він був першим українцем профе¬ 
сором університету в Канаді. Він також 
дав початок курсам українознавства в 
цьому університеті. Це були перші того 
роду курси в Канаді. 

Серпня 25 — Мініїстер освіти в уряді 
Алберти, Алборґ, оповістив, що з по¬ 
чатком шкільного року 1959 в провінці- 
яльних вищих школах буде навчання ук¬ 
раїнської мови як предмет. Школа в 
Боннівил буде першою, де таке навчан¬ 
ня пічнеться, як екоперімент. 

Вересня 22 — Албертійський департа¬ 
мент освіти рішив розслідити зацікав¬ 
лення предметом української мови в ви¬ 
щих школах. Оповіщено, що цей пред- 


Клопоти 

зубкування 



Дайте скору полегшу подражненій, горяч- 
куючій дитині, коли зубкує, при помочі 
ВаЬу’в Омга ТаЬІеіз. Вповні помічні, со¬ 
лодкі маленькі таблетки матері вживають 
вже понад 50 років. Вони не “на спання” 
— не задурманюють. Дістаньте пакетик 
сьогодні у вашій аптеці. 


їнців у Канаді є надзвичайно цікава, бо 
мет в одинадцятій кляїсі буде мати назву 
Юкреїніян 20, а в дванадцятій клясі — 
Юкреїніян ЗО. 

В звязку з цим розіслідженням у ріж- 
них частях провінції, де живе більше 
число українців, відбуваються переслу- 
ханвя представників ріжних організацій. 

Манітобський мініетер освіти, Стю- 
арт МекЛін, сказав, що його департамент 
студіює можливосте введення українсь¬ 
кої мови як предмет у вищих школах 
провінції. 

Вересня 29 — В Винніпеґу помер по¬ 
сол до Оттави з округу Спріньґфілд, 
В. Яцула. Він був вибраний послом у 
минулих федеральних виборах у березні. 

Мейор Едмонтону, В. Гавриляк, ска¬ 
зав на конференції іКраєвого Товариства 
Планування, що теперішна податкова 
система в муніципалах не відповідає те- 
■п грішним обставинам і повинна бути 
змінена. 

Жовтня 6 — Дня 1 ц.м. Комітет Ук¬ 
раїнців Канади гостив проф. Дж. В. 
Симпсона й його дружину. Проф. Симп- 
сон сказав, між іншим, що історія укра- 





120 КАЛЄНДАР канадійського фармера 


це історія великих здобутків і поступу. 

Новий будинок Інституту Св. Івана, 
в Едмонтоні, офіціяльно відкрито в не¬ 
ділю, 28 вересня. Відкриття виконав ме- 
йор Гавриляк. 

Проф. П. Юзик, з Манітобського Уні¬ 
верситету, вибраний толовою новоство- 
реного Консервативного Клюбу. 

Жовтня 13 — Др. Іван Яців, адвокат 
у Виндзор, помер нагло дня 6 ц.м., в 
віці 63 роки. Він був першим українцем 
у Канаді, який здобув найвищий універ¬ 
ситетський степень у праві. Родився в 
околиці Бровкенгед, Манітоба, куди 
прибули його родичі при кінці минулого 
століття. Він посідав такі університетсь¬ 
кі степені: Б.А., М.А., ЛЛ.Б., і С.Дж.Д. — 
Доктор Будівничих Наук. Був також і 
Радником Королеви (Кю Сі). 

Жовтня 27 — В міських виборах Вин- 
ніпеґу з 22 ц.м., мейор Степан Дзюба 
вибраний був наново рекордовою біль¬ 
шістю голосів. З усіх 70,988 голосів він 
дістав 59,710 голосів — около 84%. В 
1948 році мейор Ковлтер дістав був 81% 
всіх голосів. 

Мейор Дзюба мав проти себе два 
противники: Ст. Керрик і В. А. Кеннедій 
Керрик мав 751 голосів, а Кеннедій — 
11,456 голосів. 

В неділю, 19 ц.м. українці в Винніпе- 
ґу, старанням місцевого відділу КУК. 
відбули демонстраційне віче з приводу 
штучного голоду в Україні в 1932-33 
роках. В усіх українських церквах від¬ 
правлено панахиди в память жертв го¬ 
лоду. Пополудні довгий похід авт виї¬ 
хав від Народного Дому до Сенотафу, 
де зложено вінок і відправлено панахи¬ 
ду, під проводом о. М. Юрківського, 
пароха Катедри Пресе. Тройці. Віче від¬ 
булося в Міській Авдіторії. Ухвалено ряд 
протестаційних резолюцій. 

Др. Ізидор Глинка, збіжжевий хемік у 
лабораторії Серл Ґрейн Ко., в Винніпеґу, 
виїхав кілька тижнів тому до Японії, 
щоб оглянути тамтешні рільничі лабо¬ 
раторії. 

Дня 16 ц.м. Капеля Бандуристів їм. 
Шевченка виступила з концертом у Мес- 
сей Гал, у Торонті. Кілька днів перед тим 
вона виступила з концертом у Монтре- 
алі. 

Листопада 3 — Архієпископ ІванБуч- 
ко, в Европі, рукоиоложив українського 
католицького священика, о. Антонія Зу- 


заля, на місце настоятеля католицької 
церкви Св. Евхаристії, в Торонті. О. Зу- 
заль є жонатий і має троє дітей. 

В Монтреалі промовляв ген,- хорун¬ 
жий Микола Каїпустянський, з Европи. 

Український Народний Дім у Винні- 
пеґу святкував 25 жовтня свій 4б-літний 
ювілей. Першим головою Дому був Т. 
Ферлей. 

В міських виборах Винніпегу з 22 
жовтня М. Барилюк був вибраний чле¬ 
ном шкільної ради, а Павло Піарахін чле¬ 
ном міської ради. 

Листопада 40 — Ярослав Стецько, ос¬ 
новний і голова Антибольшевицького 
Бльоку Народів, мав у Торонті пресову 
конференцію, а в днях 8 і 10 ц.м. був на 
конференції своєї організації. В неділю, 
9 ц.м., в Меіссей Галл відбулось віче, на 
якому він промовляв. 

Листопада 17 — Дня 10 ц.м. помер у 
Ґримобі, Онт., Василь Лісовський, був¬ 
ший сошіял-кредитовий посол з округу 
Етелберт до манітобської лєґіслятури. 
Було йому 68 років. Він належить до 
перших українських учителів у Канаді. 

Дня 26 жовтня в Саскатуні відсвят- 
ковано 40-ліття Української Греко-Пра- 
вославної Церкви в Канаді. 

Листопада 24 -— Дня 9 ц.м. відсвят- 
ковано в Винніпеґу 40-ліття Української 
Греко-Православної Церкви в Канаді. 

Грудня 1 — Др. С. Л. Яремчук ви¬ 
браний знову, четвертий раз, головою 
Інституту Св. Івана, в Едмонтоні. Ректо¬ 
ром Інституту є Др. П. Маценко. 

Грудня 8 — Мейором Виндзору ви¬ 
брано наново М. Петрика. Він мав двох 
противників, але здобув більше голосів, 
ніж вони оба мали разом, тобто 20,531 
голосів. 

В цьому числі є початок розвідки на 
тему Дещо Про Журналістику. Автором 
розвідки є М.Г.Г. 

Грудня 15 — Дня 28 листопада вша¬ 
новано проф. Яр. Рудницького за його 
25-літну працю на науковому й громад¬ 
ському полі. 

Грудня 22 — Дня 15 ц.м. відбулися 
доповнюючі вибори в двох федераль¬ 
них округах — Спрікьґфілд, у Манітобі, 
і Торонто-Триниті, в Онтеріо. В Спріньґ- 
філд вибраним є українець, консерват, 
Др. йосиф Слоґан, дентист з Винніпеґу. 
Він мав 4,218 голосів, Веселяк (ліберал) 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


121 


мав 3,726 голосів, а Шульц, ССФ, 3,441 
голосів. 

<В Торонто-Триниті вибраним є лібе¬ 
рал, Павл Гелієр. Він мав 5,074 голоси, 
Лисняк, консерват — 4,313 голосів, Іль- 
чук, ССФ -—- 1,640 голосів, а Валш, ко¬ 
муніст —• 480 голосів. 


25 БЕЗСМЕРТНИХ НАУКОВЦІВ 


Університет у Бриджіпорті будує ок¬ 
рему салю Слави, на стінах якої будуть 
портрети й підписи 25 несмертельної 
слави науковців, які були вибрані з 
1,116 кандидатів зі ЗДА і 49 інших кра¬ 
їн. 

Між цими “несмертельними” є Гіп¬ 
пократ (460-357 перед Христом) — 
батько медицини; Арістотель (384-322 
п. Хр.) — фільософ; Евіклід (330-275) -— 
батько Геометрії; Архімед (287-212) — 
механік; Леонардо да Вінчі (1452-1519) 
— інжинір, архітект і анатом; Ніколяве— 
архітект, анатом і маляр; Ніколяве Ко- 
пернікус (1564-1642) — астроном; йо- 
ганнес Кеплер (1671-1630) — закони про 
рухи планет; Др. Вилліям Гарвій (1578 - 
1657) — циркуляція крови; Рене Де- 
карт (1596-1650) — винахід координату 
Геометрії; Роберт Бейл (1627-1691) ■— 
перший означив елемент; Ісаак Нютон 
(1642-1727) — закон гравітації; Джосеф 
Прістлій (1733-1804) — відкривець кис¬ 
ню; Антуан Лявуазіє (1743-1794) -— за¬ 
сновник модерної хемії; Карл Фрідріх 
Гавс (1774-1855) — математик; Міхель 
Фарадей (1791-1867) — елєктричніеть; 
Чарлс Р. Дарвін (1809-1882) — еволюція 
в біольогії; Греґор Дж. Мендель (1822- 
1884) — закон спадковосте; Люї Пастер 
(1822-1895) — засновник науки мікро- 
біольоґії; Джеймс С. Маквел (1813- 
1879) — елєктромаґнетична теорія світ¬ 
ла; Роберт Кох (1843-1910) — відкри¬ 
вець вірусів пошесних недуг; К. Віль- 
гельм Рентген (1845-1923) промені його 
імени; Макс Плянк (1858-1947) —- теорія 
квантів; Марія Кюріє (1867-1934) — 
рад і Лорд Ернест Рутерфорд (1871 —• 
1937) — нуклеарне поняття атому. 


Малий Івась, переглядаючи книжку, 
побачив малюнок мурина і каже мамі: 
— Я також хочу бути мурином. 

— А то чому, Івасю? 

— Бо я не мусівби митися. 


Д. Тягнигоре 

НАПИС НА СТРІЛЕЦЬКИХ ГРОБАХ 

Лежимо у .гробах при дорозі, 

Де за волю боролись і впали. 

Браття! Знайте, що ми не в тривозі, 
Лиш спокійно і гордо конали. 
Браття, знайте, що ми не просили, 
Ані ласки в кого, ні пощади, 

Лиш боролись, пак’ Істало в нас сили.— 
Це говоримо вам для розради. 

Нам не жаль ні життя молодого, 

Що лягло, мов той квіт під косою, 
Ані мрій, ні кохання палкого, 

Що взяли ми в могилу з собою. 

Нам не жаль, бо ми лягли за діло, 
.Гідне жертви життя і кохання, 

“За Україну душу і тіло” 

Ми не даром співали з-зарання. 

То-ж не жалійте, нас, не ридайте, 
(По нас тужить калина у лузі), 

Ви чим скорше до праці ставайте, 
Щоб леміш не заржавів у плузі. 
Щоб шляхи не покрились тернами, 
Щоб пощерблені мури не впали, 
Щоб наш ворог не сміявся над нами, 
Що ми даром так славно вмирали! 


Юрій Федькович 

ШЕЛЬВАХ 


Ой, та нікому так, нікому, 

Та як жовнярю молодому 
У кабатинці, у ремінню, 

Ходити шельвах по камінню, 

Ой, та по зимнім, зимнееенькім, 

У кабатинню тонесенькім. 

Ой, ходить шельвах по морозі, 

А камінь тріснув на підлозі; 

Ой, камінь тріснув, жовняр свиснув, 
До себе ціпко ґвер притиснув, 

Та й білі руки ломле, гріє, 

Що аж ’му серце в грудях мліє... 
Ой, серце моє кремяноє, 

Чому не трісниш й ти на двоє? 

Укрився місяць зіроньками, 
Заплакав жовняр ісльозоньками; 
Заплакав жовняр сині очі, 

А під ногами сніг скрегоче. 

А жовняр ноги підоймає, 

До місяченька промовляє: 

“Ти, місяченьку, перекрою, 

Не дай ти, Боже, долю мою!”. 



122 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


14 століть існування Киш 


Літописці стародавньої Русі назива¬ 
ли Київ “матірю городів руських” і жи¬ 
во цікавилися початком його історії; 
заголовок знаменитої історичної праці 
Нестора (початок XII століття) прямо 
звязує з Києвом і початок Русі: “Отку- 
ду єсть пошла Русская земля и кто в 
Києве нача первее княжити”. 

Перші вогнища людських жител 
зайнялися на київських висотах ще в 
ледовиковий період, в далеку епоху па¬ 
леоліту, коли первісні мисливці осели¬ 
лися на Кирилівських горбах. Але нас, 
зрозуміло, цікавлять не ті часи, коли 
Київ став тим руським городом, навко¬ 
ло якого зібралися всі племена Придні- 
провя. 

Відповідь на це питання ми повинні 
шукати в тих-же літописців. В найбіль 
ранніх літописах, що дійшли до нас, міс¬ 
титься стародавнє сказання про засну¬ 
вання Києва. На жаль, сказання це пе¬ 
редано в пів-казковій формі і час, до 
якого воно належить, не вказано. Наве¬ 
демо сказання повністю: 

“Жили колись три брати: одного з 
них звали Києм, другого — Щеком, а 
третього Хоривом, а сестру їх звали Ли- 
беддю. 

Кий жив на тій горі, де тепер Бори- 
чів вїзд, ІДек жив на тій горі, яка тепер 
називається Щековицею, а Хорив — на 
третій горі, що називається з того часу 
Хоровицею. 

На честь старшого брата вони спо¬ 
рудили місто і назвали в імя його — 
Києвом. 

Навколо міста були величезні ліси та 
сосновий бір з мисливськими угіддями. 

Тодішні жителі Київської землі — 
поляни — були мудрими і тямущими 
людьми; їх нащадками є кияни. 

Вони були тоді язичниками — пред¬ 
метом поклоніння в них, як і в усіх язич¬ 
ників, були озера, джерела і священні 
гаї”. 

Літературна доля цього сказання бу¬ 
ла цікава: іпри кінці X століття при князі 
Володимирі Святославичі воно, цілком 
імовірно, було включене в перший лі¬ 


тописний звід, наповнений взагалі ріж- 
ними фолкльорними мотивами. 

В XI столітті коли Новгород прагнув 
відокремитися від Києва, новгородсько¬ 
му боярству не сподобалася та концеп¬ 
ція історії Русі, згідно з якою початком 
збирання словянських племен повязу- 
вався з Києвом. Новгородські історики 
почали відсувати Київ на другий плян, 
а на перше місце ставили Новгород. Во¬ 
ни почали сумніватися в існування князя 
Кия, називали його простим мисливцем 
або перевізником через Дніпро. На міс¬ 
це сказання про Кия та його братів нов¬ 
городські літописці висунули легенду 
про закликання варягів у Новгород, яка 
нібито доводить, що російська держав¬ 
ність почалася на півночі, а не на півдні. 
Час життя новгородці визначили 854 
рік. 

Розбираючи цю суперечку стародав¬ 
ніх істориків, які жили за 900 років до 
нас, ми звернулися до тодішніх свідчень 
чужинців. Всі вони — і візантійці, і ара¬ 
би, і жителі Середньої Азії — одностай¬ 
но вважають Київ найголовнішим міс¬ 
том у IX—XI століттях, а Новгород іно¬ 
ді навіть і не знають. 

Київські історики не лишилися в бор¬ 
гу, і в самому кінці XI століття вступ до 
літопису було прикрашено пишною пе¬ 
редмовою, в якій князь Кий —• заснов¬ 
ник Києва — порівнювався з Ромулом 
•— засновником Риму, і Олександром Ма¬ 
кедонським. 

Історик XII століття, киянин Нестор, 
у своїй “ПовКсти временньїх лФт” вдав¬ 
ся до спеціяльних історичних розвідок 
про князя Кия і доповнив літопис. Роз¬ 
повідь Нестора відзначається реалістич¬ 
ністю і відсутністю казкових рис. Згідно 
з цими розвідками Кий володів князів¬ 
ством полян. Колись він вирушив у Ца- 
реград (так називали тоді Константино¬ 
поль — Сстамбул) і “з великими почес¬ 
тями” був прийнятий та мімператором 
Візантії. 

На зворотньому шляху з Цареграда 
Кий спорудив місто на березі Дунаю, 
який у той час був північним кордоном 


КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


123 


Візантійської імперії. Тут він обороняв 
місто від ріжних місцевих племен, а за 
деякий час залишив його і повернувся 
в засновану ним столицю князівства по¬ 
лян — Київ, де і закінчив свої дні. його 
нащадки князювали в Києві аж до при¬ 
ходу варягів при кінці IX століття. 

За тим місцем, яке відведено Кию в 
літопису, він мав жити десь до VII сто¬ 
ліття. 

Чи можна вірити розповіді Нестора? 


Чи не продиктована вона тільки місце¬ 
вим патріотизмом? 

Треба перевірити її. Тут нам на допо¬ 
могу нсеподівано приходять вірменські 
джерела. В VIII столітті в Вірменії було 
складено пів-історичний, пів-фолккльор- 
ний збірник “Історія Тарона” (припису¬ 
ваний єпископові Зіновієві Гладкові), 
де передається досить точно перше ска¬ 
зання про Кия та його братів. 

Кий тут названий Куаром (можливо 
тому, що Київ тоді на Сході називали 



АВҐУСТ РОМАНЮК 

автор книжки “Мої Піонірські Пригоди в Канаді”. 





124 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Куяба). Дія відбувається в країні “Па- 
луні” (згадаємо полян); три брати — 
Куар, Мелтей і Хореан (згадаємо Хори- 
ва) будують місто на горі, навколо якої 
були ліси і “простір для полювання”. 
Брати іпоклонялися богам. Як бачимо, 
збіг з стародавньою літописною розпо¬ 
віддю повний, але вірменський варіант 
найбільше стародавній за всі руські лі¬ 
тописи на цілі два століття. Значить, ви¬ 
мисли новгородських істориків про те, 
що Кий був сучасником варягів, ми по¬ 
винні відкинути. 

Вірменський письменник VIII століт¬ 
тя користувався, очевидно, якоюсь би¬ 
линою, усним сказанням, яке могло по¬ 
трапити до нього тому, що в 730-ті роки 
20,000 полонених словян були переселені 
на пограниччя з Вірменією. Отже, роз¬ 
повідь Нестора про князя Кия дістає де¬ 
які підкріплення в вірменських джере¬ 
лах. 

Ще більше підкріплення дістає вона 
при зіставленню з творами візантійських 
письмеників VI століття. Один з них — 
Прокопій Кесарійський, сумлінний і тя¬ 
мущий секретар полководця Велізарія, 
розповідає нам дещо дуже близьке до 
того, що написано в київському літописі 
Нестора. 

Герой розповіді Прокопія, який мав 
антське (східньо-словянське) імя — Хіл- 
будій, виявився в честі в імператора 
Юстініяна (527—565 рр.), дістав звання 
військового магістра Фракії і управляв 
прикордонним містом на Дунаю, відби¬ 
ваючись від ріжних племен; в одній з 
битв він був убитий. Але в землі антів 
(на території майбутньої Київської Русі) 
зявився новий відважний воїн з тим са¬ 
мим імям — Хілбудій. Анти, зібравшись 
на віче, обрали його своїм полководцем, 
а візантійського імператора переконали 
в тмоу, що цей новий Хілбудій і є ніби 
то імператорським воєначальником, я- 
кий врятувався. Імператор запропонував 
антам служити йому і обороняти при¬ 
кордонне місто на Дунаю. Новий Хілбу¬ 
дій, всенародньо обраний князем, від¬ 
правився до Юстініяна в Цареград для 
того, щоб потім разом з своїми одно- 
племенниками володіти землями і міс¬ 
том на Дунаю. 

Як бачимо, доля князів VI століття в 
зображенні візантійського письменника 
і доля князя Кия в зображенні Нестора 
(який використав, за його словами, ста¬ 
родавнє сказання) однакові. Більше то¬ 


го, можна цілком певно сказати, що та¬ 
ка ситуація, коли руський князь міг бу¬ 
ти запрошений в Візантію, обласканий 
самим імператором і дістав в управлін¬ 
ня місто на Дунаю, могла статися тільки 
в дуже вузький проміжок часу не раніше 
527 року і ніяк не пізніше початку VII 
століття, коли імя антів перестало зга¬ 
дуватись, а на берегах Дунаю зявилися 
кочівники (з цим повністю узгоджуєть¬ 
ся і текст Нестора, який вмістив розпо¬ 
відь про Кия до запису про прихід ко¬ 
чівників на Дунай). 

Найбільш імовірним треба вважати 
епоху царювання Юстініяна (527 - 565 
рр.), який охочо запрошував на службу 
словянських князів. Одним з таких кня¬ 
зів, обраних вічем всіх антів, був Хіл¬ 
будій. Іншим і, може, найбільше могут¬ 
нім та значним, був Кий, засновник сто¬ 
лиці князівства і головний герой двох 
епічних сказань. Одне з них у VIII сто¬ 
літті, було відоме в Вірмені, а в X сто¬ 
літті, записане в Київському літописі, 
друге-ж ще жило в памяті киян до часу 
Володимира Мономаха. VI століття в іс¬ 
торії словянства було дуже важливим 
переломним етапом і природньо, що са¬ 
ме цей час і був оспіваний у сказаннях 
про Кия і Київ. 

Тисяча-чотириста років тому один з 
князів Середнього Придніировя — Кий, 
дістав владу над племенем полян, а мо¬ 
же над цілим союзом племен (літопи¬ 
сець пише: “полян тепер називають ру- 
сью”), згадувані вперше якраз в той 
саме час, у VI столітті нашої ери. 

Подорож Кия у Візантію свідчить 
про те, що це був могутній і знатний 
князь, з яким рахувався сам імператор 
Візантії. Може і Кий, як і Хілбудій, був 
обраний за звичаєм того часу на загаль¬ 
ному вічу антів. 

Столиця цього князівства — Київ, 
була розташована дуже вдало — на не¬ 
приступному березі Дніпра, на межі Лі¬ 
состепу і лісових масивів Полісся, зами¬ 
каючи весь верхній Дніпро і Десну, тоб¬ 
то землі дреговичів, радимичів і криви¬ 
чів, з якими поляни ворогували. Широ¬ 
ка смуга Лісостепу захищала Київ від 
степових кочівників, а Дніпро був ма¬ 
гістральним шляхом, зо звязував Київ¬ 
щину з “Руським морем” і з далеким 
казоквим Цареградом. 

Для стародавніх міст точна дата їх 
заснування завжди буває або невідомою, 
або-ж окутаною поетичними легендами. 



КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


125 


Ми перевірили сказання про Кия і знай¬ 
шли підтвердження йому в достовірних 
документах з історії VI століття нашої 
ери. Археольоґічні розкопки підтвер¬ 
джують, що на горі Киселівді (стародав¬ 
ній Щековиці) є матеріяли VI століття, 
точно датовані монетою того самого ім¬ 
ператора Юстініяна, при якому жив Хіл- 


будій, двійник і, мабуть, сучасник літо¬ 
писного князя Кия. 

Виходячи з усієї сукупності даних, 
ми можемо десь у 1960-тих роках відзна¬ 
чити чотирнадцять століть існування 
Києва. 

Б. Рибаків 


Богдан Лепкий 


МІНЯВ ЗА СВЯЧЕНІ 


Ой нема, як в старім краю, 
Де всьо під рукою: 

Моїжеш, й попа запопасти 
Всякою порою. 

А в Канаді вже не теє, — 
За де тяжко, брате; 

Навіть на самий Великдень 
Трудно- попа мати. 


— Та, як буде, коли воно 
Лиш у вас свячене? 

— Ви, батюшка, не знаєте, 
Яка думка в мене: 

Я-ж і людям рад вділити, 
Щоб свячене мали. — 

І Гаврило вдостоївся 
Від попа й похвали. 


Не раз, не два іприходитьіся 
Паски не святити, 

І без свяченого треба 
Празник обходити. 


Адже, чоловік задумав 
Христіянське діло, 

Щоби й людям на Великдень 
Також було мило. 


Та Канада -— не старий край, 
І люди не тії: 

Поробились “бизнесмени” 

З неодних меткії. 


А як батюшка від'їхав 
(Ще два дні до Паски), 
Дочекались від Гаврила 
Свої люди ласки. 


Пощастило Гаврилові, 

Що піп нагодився 
Перед самим Великоднем, 
й трохи забарився. 


По дванадцять за свячене 
У своїй крамниці 
Міняв “бизнесмен”, Гаврило, 
Людям, без ріжниці. 


Гаврило не в тімя битий — 
“Визнає” нюхом чує, 

І святити цілу копу 
Яєчок готує. 

Аж сам батюшка здумівся: 
—Що це ви, Гаврило? 

Чи до вас аж так богато 
Роду загостило? 

— Ні, иан-отче! Та, знаєте, 
Я дбаю про люди: 

Коли в мене є свячене, 

То хай і в них буде. 


Входить до хати господаря голодний 
циган. Потягнув носом — чує в печі 
смачні страви. 

— Добрий день, люди добрі! 

— Добрий день, — каже господиня, 
ставлячи на стіл миски. 

— Щось сачного маєте на вечерю? 

— Так, курка з бараболею смажиться. 

— О, це люблю! Значить, будемо їсти! 

— Будемо, та не всі, — каже господар. 

— Чому? Хіба ви, пане господарю, 
кудись виходите? 


126 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Останнім з девятьох 


їдучи в потязі, я звичайно пильную 
сам себе й не оглядаюсь на нікого, але 
в цьому случаю я не міг читати вечір- 
ний щоденник після того як я побачив, 
що молодий чоловік, сидячий біля мене, 
охляв і зсунувся на свойому сидженню. 

За весь час мойого подорожування 
■— через кілька місяців, з одного кінця 
краю до другого, на службі свойого ко¬ 
роля, я ще ніколи не бачив, щоб лю¬ 
дина була так здеморалізована й зни¬ 
щена, очевидно над безоднею розпуки, 
його руки тряслися, його тіло корчи¬ 
лося. Виглядало, що він не бачив перед 
собою прямо нічого і про ніщо не 
Дбав. 

Час до часу він сам до себе щось 
бурмотів. Коли я, глянувши на нього, 
легко вздихнув і звинув щоденник, він 
трошки ожив і почав перепрошувати 
мене за свою неспокійність. Я не за¬ 
охочував його. Та мені було дуже ці¬ 
каво слухати його, коли він почав опо¬ 
відати мені про себе. 

Він мусів про себе розказати комусь 

— без ріжниці кому, —- він сказав до 
мене. 

— Девять років тому, — він почав, 

— мене вибрано головою студентсько¬ 
го товариства в університеті. Ми мали 
правила, що лише три члени початко¬ 
вої кляси можуть бути прийняті в член¬ 
ство і що всіх членів мало 'бути лише 
дванадцять. Ніхто ніколи не відмовляв 
нам нічого. Ми були чільними особами 
на кемпусі. Щоб доказати самим собі, 
що ми були не звичайними, а понад 
звичайними людьми, наші ініціаторські 
церемонії ставали чимраз більше склад¬ 
ні з кожним роком. 

-— В часі одної такої ініціаторської 
церемонії я придумав, щоб взяти трьох 
молодиків, яких ми вибрали, і вивезти 
їх до пустої хати, віддаленої від кем- 
пусу на пять миль. Хата стояла пуст¬ 
кою роками. В ній не було вікон, вона 
була вже похилена, а до того — каза¬ 
ли сусіди, в ній були нечисті духи. Ми 
вибрали темну ніч, коли не видно було 


й звізд, на ініціаторську церемонію. 
Своїм трьом вибранцям ми оповідали 
цілу дорогу найстрашніші події, опису¬ 
вали найбільші страхіття. 

— Я вибрав найслабшого з них, щоб 
пішов перший до цеї хати. Він був си¬ 
ном славного новеліста, який дістав на¬ 
городу Пуліцера попередного року, і 
сам був дуже талановитий. В його очах 
був великий страх коли ми приказали 
йому піти в пусту хату, серед найчор- 
нішої пітьми. Та він стиснув губи і пі¬ 
шов. Решта нас розложили ватру і від¬ 
почивали. 

— Я бачив як хлопець увійшов у хату. 
Була вона около двіста метрів від нас. 
Ми приказали йому бути в хаті пів го¬ 
дини, а тоді вернути до на-с. Минуло 
вже сорок-пять хвилин, а його ще не 
було. Я відчув заклопотаний і післав 
другого початківця до нього. Минуло 
ще десять хвилин і ніхто з хати не ви¬ 
ходив. Не було ніде найменшого звуку. 
Наша ватра догарювала. Ми сиділи 
мовчки, дивлячись у пітьму. 

Ось таке оповів мені молодий чо¬ 
ловік, схилившись біля мене на сиджен¬ 
ню в потязі. 

Я знервувався, не знаючи що каза¬ 
ти або робити. Мій товариш подоро¬ 
жі був справді в розпуці. Може він 
був пияком або заживав наркотики? 

Ця страшна подія з пустою хатою 
сталась девіять років тому, сказав він 
мені. Нев-же він у такій розпуці весь 
час від тоді? Він глянув на мене горю¬ 
чими очима. 

— Кожного року в той сам день, —- 
він дальше говорив, — один з девя¬ 
тьох, які були там тої страшної ночі, 
божеволіли. Кожний один з них, збо¬ 
жеволівши, бурмотів щось сам до себе, 
та бив обкривавленим молотком об під¬ 
логу, а в протязі доби вмирав. 

—- Завтра, — він сказав мені низь¬ 
ким тоном, — буде девятий рік тої 
страшної ночі, і я є останним з них. 

Маріян Масняк 



КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Новоприбулі 


ВИВЧІТЬ МОВУ своїх 
НОВИХ ПРИЯТЕЛІВ 


Спільна мова громади де ви живете і працюєте є або англійська, 
або французька. Добре знання мови для вас велике значення. 
Можете вчащати на курси мови в кожному канадійському центрі. 

Користей для вас буде багато 

ГОРОЖАНСТВО ОСОБИСТІ СПРАВИ 

Знання англійської або французької 
мови вимагається, щоб стати канадій- 
ським горожанином. 

ІНФОРМАЦІЇ І РОЗВАГА 

Ви зможете читати канадійські ча¬ 
сописи, журнали і книжки. Ви зрозу¬ 
мієте і будете користати з телевізії, 
кіна, викладів і театру. Ви краще зро¬ 
зумієте канадійське життя і звичаї. Для вас буде легше отримати та 

ШИТТЯ Р ГРПМДЛІ задержати працю. Будете мати більші 

* тт і і л и і гілуїнді можливості майбутніх промоцій. Змо- 

Ви зможете легше заприязнюватись жете користати з технічних курсів для 
із спів-працівниками і з сусідами. Вас поліпшення своїх зарібкових спро- 
скоро приймуть як члена громади. можностей. 

Подумайте про ці користі — і ДІЙТЕ ТЕПЕР! 

Запишіться на курс мови! Якщо вам неможливо вчащати на науку, . 

дістаньте даром книжки і вчіться дома. Ваші місцеві школи, найближче П 

бюро Горожанства й Іміграції або Відділ Канадійського Горожанства / 
в Оттаві радо подасть вам бажані інформації. 


Вам прийдеться легше полагоджу- 
вати справи в склепах і в бюрах. Ви 
зможете пояснити свої потреби влас¬ 
никам домів, лікарям, адвокатам, ре¬ 
місникам, шоферам автобусів, урядо¬ 
вим працівникам та іншим. 


ЕІ_1^ РАІКСБОиСН 

Міпівіег оГ СіНгепзЬір аші Іттіегаііоп 



128 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


В. Ю. Кисілевський 

НА КИЇВСЬКІЙ ПЛЯЖІ 


Підчас останньої простуди, коли го¬ 
рянка вже почала уступати і години по¬ 
чали видаватися безконечними, сягнув 
я в купу паперів біля мойого ліжка, і 
витягнув з поміж них лондонського 
“Листенера” з 22 жовтня, 1959. На пер¬ 
шій сторінці — список статтей і напи¬ 
сано: “Оп їЬе ВеасЬев о£ Кіеч — Ву 
СгЄог§е Віеіпег”. Не пригадую собі, щоб 
я це число читав. Мусів переочити. На¬ 
спіло воно правдоподібно в завізний 
час. Треба прочитати. Це-ж про Київ 
хтось пише. 

Київ . . . Раз у житті його бачив 
але образ його такий живий в моїй 
уяві, що нераз аж дивно стає, чому це 
в памяті одні обранки вириті наче на 
вічність, а другі губляться в мряці часу. 

Пізним літом, 1918 року, привезли 
мене, підхорунжого У.С.С., майже без- 
притомного, до 45-го Польового Шпи¬ 
талю в Києві. Містився він на Львівсь¬ 
кій вулиці в якомусь великому домі з 
просторою ротундою по середині, де в 
неділі після обіду грала військова ор- 
хестра. Перших два тижні я не памятаю 
що зі мною діялося, бо майже весь час 
пролежав безпритомний. Не знаю навіть 
як сестра Христина горячку міряла (аж 
опісля довідався), а музику чув тільки 
наче крізь сон, не певний з котрого во¬ 
на світу. Але молодий організм переміг 
і поволі сили почали прибувати. Київ 
ставав для мене дійсністю. З якою на¬ 
солодою слухав я не так музики з ро- 
тунди, як цьвіркоту київських воробців 
за вікном! А раз з ранку почув я відго¬ 
мін маршової пісні, вітрець заніс її звук 
до мене крізь відчинене вікно. Чимраз 
голосніше — і я не видержав, підвівся 
з ліжка до вікна. Вулицею проходив від¬ 
діл гетьманських сердюків, молодих 
сільських хлопців в оливкового коліру 
уніформах з широкими темно-синіми 
пагонами на раменах. Я чув їх опісля 
кожного ранку доки перебував у ліч- 
ниці і кожного разу підходив до вікна, 
щоб їх бачити. 

Коли вже дозволили мені вставати, 


пішов я розглянути шпиталь. Я лежав 
на другому поверсі, у старшинському 
відділі. Українців у тому шпиталі не 
було, я був одиноким. “На третьому 
поверсі”, сказала сестра Христина, “є 
інтерновані українці”. Мене це здивува¬ 
ло і при першій нагоді, користаючи з 
старшинських привілеїв, перейшов я по¬ 
при вартових, які стерегли входу, на 
третий поверх. Застукав до великої, со- 
няшної кімнати з кількома ліжками. По 
середині був стіл застелений скатертю, 
на ньому вазонки з квітами, книжки, ча¬ 
сописи і перекуска. іВ кімнаті було 6 до 
8 осіб, один з них грав на гітарі, дві 
жінки сиділи біля стола. Здивувалися 
моїм незаповіджеіним приходом але ко¬ 
ли довідалися, що я У.С.С. і перебуваю 
в шпиталі, відразу запросили “до гур¬ 
ту”. Не пригадую собі імен, а знаю тіль¬ 
ки, що один чи два були міністрами Цен¬ 
тральної Ради, яких гетьманський уряд 
інтернував. Жінки їх відвідували за до¬ 
зволом військової команди. 

Заходив до них ще кілька разів, опі¬ 
сля їх кудись перенесено, або може 
звільнено. Не маю записок під рукою, 
щоб провірити. Памятаю тільки, що той, 
кого титулували міністром, був моло¬ 
дий, пристійний з лиця і мав гарний го¬ 
лос та співав українські пісні до гітари 
чи мандоліни. 

Одного дня після обіду дістав я від 
лікаря дозвіл виїхати на місто. Я ждав 
тої хвилі з нетерпеливістю. Побачити 
Київ, що за розкіш! 

По мене зайшов до шпиталю мій 
первий брат, який працював в міністер¬ 
стві торговлі і з ним вийшов я подиви¬ 
тися на княжий Київ, столицю україн¬ 
ської держави. 

День був на причуд гарний. Було це 
пізнє літо, що переходило вже в ранну 
осінь. Все видавалося мені наче казкою 
— широкі бульвари, Васильківська ву¬ 
лиця, Золоті Ворота, маєстатичний со¬ 
бор св. Софії. Ми зайшли до нього бо 
я хотів власною рукою діткнутись гроб¬ 
ниці Ярослава Мудрого. Пішли ми теж 




ІНШІ 


шшші 

і.ііиііі !!" 

щтптлу 

ЖШМШІЇ 


у .11 

•іїі'іклііі 

ІІІНІІІІІ 

[ДІНШІ 


'"••'••'сстур'уууу /■ ■ 


Славні із-за 


т гарного друку 

Пів століття служби передовим компаніям 
є запорукою вашого вдоволення 


Наша друкарня знаходиться в середмісті Винніпегу та є одною 
з наймодерніших друкарень в Канаді. 

Пишіть до нас за цінами друку ваших запротребувань. 

ИАТЮИАІ. РЦВи$НЕК$ по. 


СВЕАТІУЕ РВІІЧТЕВЗ 

462 Нагдгауе 5Е (на північ від Йоїге Осипе) 
ХУІМИІРЕС 2, МАЙ. 

Телефон \УН 3-6565 


САИАОА 


В цій друкарні друкується перший український часопис в Канаді, 

“КАНАДІЙСЬКИЙ ФАРМЕР” 


















130 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


на Володимирську Гірку подивитися на 
Дніпро, його береги з розлогими піско¬ 
вими пляжами. Незабутні вражіння! 

Повертаючи до лічниці, пройшли ми 
ще Хрещатиком і вразило мене те, що 
всюди, куди не повернеш, лунала мос¬ 
ковська мова, на вулицях, у крамницях. 
“Це з півночі наїхало тисячі московсь¬ 
ких втікачів, там комуністи владу взяли 
і розстрілюють людей”, — пояснив мені 
мій товариш. Може — але .пощо до вті¬ 
качів говорити по московськи? Приїха¬ 
ли в Україну гостями, повинні хазяїв 
шанувати. І написи на вулицях теж мос¬ 
ковські. “Це залишки царських часів”, 
— пояснював далі мій товариш. 

Ще довго не міг я заснути тої ночі. 
Стільки вражінь! Аж горячка повернула. 
Я бачив Київ, про який стільки мати опо¬ 
відала, коли я ще був дитиною; Київ, 
який так тісно звязаний з традиціями 
нашого власного роду. Це-ж Григор Іва¬ 
нович Кисілевський був останнім вибор¬ 
ним посадником Києва на маґдебурсь- 
кому праві. Поверх триста літ рід Кисі- 
левських ділив долю і недолю київської 
землі. Тоді, коли Антін Кисілевський, 
“землянин київський”, вступив у війсь¬ 
кову службу Гетьмана Мазепи і покинув 
рідну землю (як Садик Паша опісля зга¬ 
дує в своїх споминах “як Пан Мазепа 
наварив каші . . . зїли її до дна, разом 
з Войнаровським, Кисілевським та Гор- 
динським...”), інші Кисілевські остали 
в Києві й відіграли в ньому чималу ро- 
лю. Ось той Григор Іванович Кисілевсь¬ 
кий, про якого згадував, був останнім 
“війтом” Києва, а війтував він від 1827 
до 1834 р., коли російська влада знесла 
самоуправу старинного городу. Цікаві 
згадки про того посадника подає “Ки¬ 
ївська Старина” з 1883 р. (ч. 7, ст. 129- 
130). 

Всі ці спомини несподівано вирину¬ 
ли в моїй уяві, коли побачив наголовок 
опису відвідин Києва на сторінках лон¬ 
донського тижневика — “На Київській 
Пляжі”. 

З цікавістю взявся до читання — і 
вже з першої стрічки дізнав подібного 
вражіння як колись на Хрещатику біль¬ 
ше чим сорок літ тому. Всюди москов¬ 
ська мова — з домішкою жидівської, а 
люди -— це все росіяни. Ось як починає 
своє оповідання Стайнер: “Я все мав 
сумніви відносно росіян і води”. А далі 
оповідає він як у горячий серпневий 
день перемовив він свою провідницю 


Інтуриста, щоб замість виставу соціалі¬ 
стичного прогресу відвідати пляжу на 
Дніпрі. Коли Стайнер почав переплива¬ 
ти Дніпро, завернув його з половини 
ріки “лайф-ґард”, а на березі зібрався 
гурт цікавих людей. “Один з них при¬ 
ступив до мене і запитав чи я америка¬ 
нець. Він заговорив до мене по жидівсь- 
ки. По всій Україні жидівська мова роз- 
повсюднена. Коли я розмовляв з цим 
першим росіянином, гурт біля мене зро¬ 
став”. 

І оповідає далі Стайнер про свої роз¬ 
мови з тими київськими росіянами. Не 
буду переповідати. Цікаве тільки те, що 
все, що він бачив у Київі, столиці укра¬ 
їнської держави, було російське; всі, з 
ким говорив, кого стрічав, були росія¬ 
ни, навіть “добродій з розкішною тол- 
стойською бородою, який пропхався до 
мене з трудом, ніс “мороженоє”, пре¬ 
красної якости російський “айє-крім” — 
був для Стайнера типічним москалем. 
Але одне Стайнер спостеріг на пляжі в 
Києві над Дніпром — відсутність боязні 
говорити з чужинцями і то на всякі, на¬ 
віть політичні теми. “В сутті речі, це по¬ 
обіддя на пляжі в Києві не мало глибо¬ 
кого значіння. Але сама подія вказувала 
на певні переміни, які зайшли в Совєт- 
ському Союзі. Протягом цілого часу я 
не мав вражіння, щоб я, чи хто з при¬ 
сутніх, був у якій будь небезпеці...” 

Дійсно цікавий репортаж гостя з 
Лондону про розмови з росіянами на 
пляжі в Києві, столиці України. Шкода 
тільки, що не відвідав він теж пляжі в 
Ленінграді, чи Москві, для порівняння 
настроїв. 


Умираючий чоловік: Жінко, онтам на 
шафі стоїть оковитка. Ану, подай но 
мені, хай бодай ще раз покоштую перед 
смертю! 

Жінка: Таки не дам! А чим я по¬ 
частую людей, як прийдуть на твій по¬ 
хорон? 


— Панночко, ваше обличчя мені зна¬ 
йоме. Мені здається, я вас уже десь ба¬ 
чив . . . 

— Так, так, бачили . . . Вчора в 
трамваї. -— Ви сиділи, а я стояла саме 
перед вами . . . 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


131 


Ярослава Острукова 

Легенда старого двору 


Двір був дуже вже старий. Час ви¬ 
щербив йото мармурові колони, а ба- 
роккові фасади іпокрив мохом та пліс- 
нею. Колись довкола нього простяга¬ 
лись поля і ліси, тепер виросли там малі 
домики невеликого міста. 

Останньою власницею цього двору 
була старша вже панна графиня Христи- 
на. Товариські звязки, що ще лучили її 
з аристократичним світом, зовсім урва¬ 
лися після смерти матері, й від тоді ніхто 
вже не цікавився ні Графинею Христи- 
ною, ні її двором. Багаті світлиці припа¬ 
ли порохом і стратили свій блиск, а 
Христині минула в них молодість, що 
не принесла їй нічого, крім споминів 
про свій рід. 

Христина розуміла, що ніхто з її 
“сфери” не захоче одружитися з Графи¬ 
нею, якій з цілого майна залишився тіль¬ 
ки маловартісний двір. 

її називали дивачкою. Була холодна, 
недоступна, а самітність вирізьбила до¬ 
вкола її уст іронічно - погірдливу ус¬ 
мішку. 

Христина любила свій старий двір, 
де минуле жило ще в сальоні французь¬ 
кого ренесансу, в старих ґобленах і в 
портретах її предків. 

Вечорами, коли місяць кидав ясні 
смуги на стіни сальону, вона залюбки 
сідала в фотель і вдивлялась у портрет 
бабуні Ізабелли, немов хотіла з очей ви¬ 
читати тайну її життя. 

Христина тільки дещо знала з мину¬ 
лого бабуні. Вона закохалася в якогось 
молодого чоловіка й через нього стра¬ 
тила ціле майно. 

Однак, горда дама в сніжно-білім 
криноліні дивилася на внучку холодни¬ 
ми очима, а іронічно всміхнені уста за¬ 
лишили для себе тайну її кохання. 

На етажерці біля портрету скляний 
годинник опинився на дванадцятій. Про 
цей годинник кружляла легенда, що тіль¬ 
ки раз на деякий час годинник опівночі 
оживає. Це діється тоді, коли в їхньому 
роді станеться нещастя, або хтось пере¬ 
живає трагедію нещасливого кохання. 


Тоді старий венеціанський годинник ви¬ 
биває дванадцяту, а музика починає 
грати мінюета. Пробуджена музикою в 
скляному годиннику фігурка маркізи з 
її пажем танцює мінюета. 

Годинник цей дістала в дарунку з Ве¬ 
неції графиня Маріяна від свого нарече¬ 
ного. Невдовзі мало відбутися їхнє ве¬ 
сілля. Молодий виїхав на деякий час по¬ 
лагодити маєткові справи. Одного дня 
годинник без жадної причини спинився. 
Покликали майстрів, але ніхто не міг йо¬ 
го направити. Зближався вже день ве¬ 
сілля, молодий не приїзджав. Все біль¬ 
ше хвилювалася Маріяна. Вже тільки 
три дні осталося до весілля. День перед 
весіллям несподівано прийшла відомість 
про її нареченого. — Він згинув у дво¬ 
бою. Тоді годинник видзвонив дванад¬ 
цяту, а під звуки музики фігурка мар¬ 
кізи з пажем почала танцювати мінюета. 

Останній раз годинник грав мінюета 
— так розказувала двірська челядь — 
в ту трагічну ніч, коли, дізнавшись про 
зраду свого любовника, графиня Ізабел¬ 
ла відобрала собі життя. 

Очевидно, графиня в легенду не ві¬ 
рила, а слово “любов” було їй зовсім 
незнане. 

Тільки деколи, тоді, як у саді цвів 
жасмин, а здалека доходила тужлива 
мельодія, щось бунтувалось у ній. В та¬ 
ку ніч вона, спяніла від пахощів жас¬ 
мину й музики, мріяла про кохання. Це 
сусід Мирон грав на скрипку та неспо- 
коїв її серце. 

Але вранці вона, вже зовсім зрівно¬ 
важена, на привітання Мирона відпові¬ 
дала холодним “добрий-день”, розумію¬ 
чи, що булоб безцільно кохати на де¬ 
сять літ молодшого- хлопця — звичай¬ 
ного скрипаля. 

Графині, якій життя нічого не дало, 
можна було хоч мріяти. Вона мріяла 
про чудову кринолінову сукню її бабуні 
й ще про когось, зовсім їй незнайомого, 
когось такого, що його очі нагадувалиб 

очі скрипаля Мирона. 

* * 

* 


132 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Здається, в житті Графині ніколи ні¬ 
чого й не змінилосьби, як би не химер¬ 
ний жаргг долі. Цим жартом долі був 
лист з Америки від сестри мами, а ЇЇ 
тітки, пані Александри. 

Христина знала, що в Америці живе 
її тітка й що покійна мати довший час 
сподівалась на допомогу сестри, щоб 
відкупити продане бабунею майно. Од¬ 
нак, листи сестри були такі, що розвіяли 
всю надію. 

Несподіваний лист і залучені в анг¬ 
лійській мові документи Христину чи¬ 
мало здивували. 

З цікавістю читала: 

“Дорога Христино! Коли цей лист 
читатимеш, мене вже між живими не 
буде, тому перед самою смертю хочу 
відплатитися за кривду, що колись за¬ 
подіяла вам. 

Було .це по смерті нашої мами, а тво¬ 
єї бабуні. Ціле наше майно зруйнував 
чоловік, що йому повірила твоя бабу¬ 
ня, закохана в нім. Побачивши безви¬ 
хідність свого положення, вона відоб¬ 
рала собі життя. 

Тоді я, молода, енергійна дівчина, 
порадила твоїй матері, щоб те, що ще 
лишилося з майна, продати і в Америці 
шукати щастя. Доробившись, постано¬ 
вили ми відкупити майно. 

По приїзді до Америки я купила 
кількасот акрів безвартісної землі. Не¬ 
сподіване щастя саме почало мені йти 
в руки. Містечко недалеко моєї посіло- 
сти поширилося, і за кілька літ я про¬ 
дала недавно ще безвартісну землю за 
великі гроші. Здається, що всі пекельні 
сили хотіли мене зробити багатою, бо 
акції, закуплені мною, потрійно зросли 
в ціні, і моє майно зросло до суми мі- 
ліона доларів. 

Я могла тоді відкупити наш маєток, 
поселитися в краю, але якесь дивне ску- 
числювала опутало мене. Я жадібно об¬ 
числювала проценти й тішилась неймо¬ 
вірно великою сумою мого майна. 

На листи від сестри відписувала, що 
наші гроші пропали, і що я живу в край¬ 
ній нужді. А коли сестра, умираючи, на¬ 
писала до мене й просила, щоб тобою 
заопікуватись, я в першій хвилині хо¬ 
тіла це зробити, але потім жадоба гро¬ 
шей перемогла. 

Розумію кривду, заподіяну вам, і 
прошу, коли можеш, прости. Гроші, що 
ніколи не дали мені щастя, передаю тобі 
й бажаю, щоб хоч тебе вони зробили 


щасливою. Використовуй кожну хвили¬ 
ну життя, бо воно коротке, але гарне. 
Твоя тітка Александра”. 

* * 

* 

Міліоновий спадок не так утішив 
Христину, як засмутив. Вона зрозуміла, 
що за гроші зможе мати що тільки за¬ 
хоче; знала, що стане сензацією, очі всіх 
будуть звернені на колись бідну графи¬ 
ню, і женихів буде в неї доволі. 

Розум помалу переборював, і вкінці 
Христина переконалася, що багатство 
не є лихом. Справді було так, як Хри¬ 
стина в першій хвилині подумала. Еле¬ 
гантна, зі смаком одягнена панна та її 
міліоновий спадок стали предметом 
розмов цілої околиці, а багаті женихи, 
що ще недавно не признавались до вбо¬ 
гої Графині, сьогодні булиб щасливі, ко- 
либ Христина згодилась їх вибрати. Гра¬ 
финя на всі залицяння відповідала глум¬ 
ливою усмішкою, а холодні очі заморо¬ 
жували палких кандидатів на її майно. 

Отак, від тоді думки про Мирона бу¬ 
ли щораз сміливіші... “як би він її ко¬ 
хав... вона поїхалаб з ним у світ... Мирон 
покінчивби музичні студії... ставби слав¬ 
ним скрипалем ...” 

Мрії про кохання розвіювались з сві¬ 
танком дня, а Миронові й на думку не 
спадало, що багата графиня моглаїб йо¬ 
го кохати. 

Несподівано Христина виїхала з 
краю. Багатій Графині забажалось по¬ 
бачити світ. У першу подорож вибра¬ 
лась до Парижу — “міста мистецтва й 
елєґанції”, як її мати називала Париж. 

Минуло кілька насичених щастям мі¬ 
сяців. За цей час спізнала мистецький і 
аристократичний світ Парижу. Як тіль¬ 
ки забажала, люксусовий літак перено¬ 
сив графиню до сніжних шпилів Швей¬ 
царії, блакитних побереж Італії, або 
тропічних країн Африки. Життя става¬ 
ло щораз кращим, і Христина перекона¬ 
лася, що пораду тітки “використати 
життя” вона зуміє здійснити. 

Аж одного ранку (це було тоді, ко¬ 
ли осінь золотила алеї парижського бу- 
льонського ліску) Графиня відчула гні- 
тучу пустку. Вона затужила за своїм 
старим двориком і за спадаючими з де¬ 
рев у саді листками. Цього-ж дня поки¬ 
нула вона Париж. 

Вдома стрінула її пустка, що йде в 
слід за самітною людиною. Непровітре- 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


133 


ні кімнати видавали сопух плісні і >стух- 
лизни, а осінний дощ монотонно стукав 
до вікон, додаючи ще більше нудьги і 
суму. 

Здавалось їй, що Мирон грає . . . 
Відчинила вікно, наслухувала ... На 
дворі (було тихо, тільки вітер, зриваю¬ 
чи з дерев останні листки, грав свою 
осінню симфонію. 

Засвітила лямпу й бездумно перегля¬ 
дала кореспонденцію. Було чимало ре¬ 
клам, прохань на датки на добродійні 
цілі . . . любовний лист від якогось 
незнайомого. 

Раптом звернула увагу на запрошен¬ 
ня на баль, якраз з датою цього дня. 
Сподіваючись, що там стріне його, Хри- 
стина рішила піти на баль. 

Христина вийняла сніжно-білу з не¬ 
нецької коронки бальову сукню, модель 
найелегантнішого парижського магази¬ 
ну, і надягнула її. 

Подивилась на портрет бабуні і вдо¬ 
волено всміхнулась. її мрії здійснились, 
вона мала таку саму кринолінову сук¬ 
ню. Але що ще більше здивувало гра¬ 
финю, так це назвичайна подібність об¬ 
личчя. 

Цікаво приглядалась до себе в зер- 
калі й бачила такі самі великі, холодні 
очі, той самий дивний усміх, те саме в 
відтіні золота волосся. Перший раз оці¬ 
нила свою красу, що ЇЇ досі не добачу- 
вала. Була горда, певна себе. 

** 

* 

На балю в танцях вона побачила 
струнку, мужеську постать Мирона. Він 
приступив до неї і попросив до танцю. 
Перший раз почула його ніжний дотик 
руки. Танцюючи, вона кокетливо поди¬ 
вилась на нього. Париж, крім елєґанції 
й товариської сміливосте, навчив її 
ніжної кокетерії, притаманної пари¬ 
жанці. 

По забаві запитав: Графине, чи до¬ 
зволите відпровадити вас додому? 

— З найбільшою приємністю, пане 
Мироне. Ми близькі сусіди. 

Мирон подав плащ і поміг вдягтись. 

— Дякую, дуже дякую, — відповіла. 

Ішли дорогою. Було холодно, непри¬ 
вітно. 

— Дозвольте взяти вас під руку? 

Почуття кохання віджило. Нагада¬ 
лись вечорі, і музика, і мрії про нього, 
що гасли, коли наставав день. 

Зупинились коло дому. 


Христина подала руку на праіцання. 

— Графине, дякую за цей чудовий 
вечір. Ніколи не забуду його. 

— Справді? В такому разі я вам, па¬ 
не Мироне, вже нічого не винна. 

—• Графине Христино, що ви мені 
винні? — запитав Мирон, не розуміючи 
в чім річ. 

— Це реванж за вашу гру на скрип¬ 
ку .. . Я часто слухала її ... ви чу¬ 
дово граєте. 

— Л'юбите музику? 

— Так. Дуже. Найбільше люблю 
шляхетність тонів скрипки. 

-— Гратиму, все думаючи про вас . . . 

* * 

* 

Від тоді почалося їхнє знайомство. 
Спочатку стрічались так, наче ненаро¬ 
ком. Довідавшись, що Христина грає на 
фортепіяні, запитав, чи моглаб йому 
акомпаніювати. Вона радо погодилася. 

Мирон грав цього вечора третю сим¬ 
фонію Бетовена. 

Скінчивши грати, поставив скрипку 
на фортепіян. Був дуже зворушений. По 
хвилині сказав: 

— Графине Христино! Простіть, коли 
осмілюсь сказати, що дивний маєстат 
відчувається в кожному вашому русі, в 
погляді великих холодних очей, у вашій 
дещо іронічній усмішці . . . Може вам 
дивно, що це говорю я, але я . . . оча¬ 
рований вами, графине! 

— Не говоріть мені “графине”, а зви¬ 
чайно “панно Христино” . . . 

— Панно Христино! Горда, чудова 
Христино! — цілуючи її руку, сказав 
Мирон. 

Христина дріжала. Ще досі ніхто не 
сказав їй стільки ніжних слів. 

Коли в перший раз обняв її і довгим 
поцілунком накрив її уста, Христина 
легко звільнилась і сказала: 

— Ні-ні, це не може бути! Між нами 
десять літ ріжниіці! Мені тридцять-два 
роки . . . 

— Христино, це старосвітські пе¬ 
ресуди! 

Христина більше не боронилась. Во¬ 
на поклала руки на його шию і відпові¬ 
ла таким самим довгим поцілунком. 

** 

* 

Мирон на кілька днів виїхав з міста. 
Скільки вона передумала за цей час! іВо- 



134 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ни ще того вечора довго говорили про 
своє спільне життя. Мирон талановитий 
скрипаль. Повінчаються. Виїдуть у світ. 
Він покінчить музичні студії, буде слав¬ 
ним скрипалем. їхнє будуче життя ма- 
лоб бути подібне до казкового кіново- 
го фільму. 

* ф 
* 

Був осінний вечір. Пішла в сад і в 
альтанці мріяла про нього. 

Тихо-тихо було довкола. Вітер, що 
вчора гуляв, заховався між листками, 
не маючи вже сили струтити їх на землю. 

З вулиці доходили підпиті голоси. 
Вони ставали щораз голоснішими, і Хри- 
стина пізнала поміж ними голос Миро- 
на. Хтось з товариства затягнув фаль¬ 
шиву пісню. 

Христина почула розмову пяних. 

— Золоту рибку вдалось тобі зло¬ 
вити! 

— А скажи, дуже ти ЇЇ любиш? 

— То вже моя річ. Важне діло, що 
допоможе стати славним скрипалем . . . 
подумайте тільки . . . Італія, Франція 
. . . а там багатство, слава! За це вар¬ 
то й покохати. Ха-ха! 

Христина довше не могла слухати. 
Долонями затулила вуха й прожогом 
вбігла додому. Напів божевільна віпала 
на фотель. 

Крізь тяжкі шовкові заслони загля¬ 


нув місяць, і ясний промінь освітив пор¬ 
трет графині Ізабелли. 

— Бабуню! Люба бабуню! 

Великі, холодні очі графині Ізабелли 
здивовано дивилися на внучку. 

А на етажерці біля портрету старий 
годинник видзвонив дванадцяту, і му¬ 
зика почала грати мінюета. В скляному 
годиннику порушилась фігурка маркізи 
й молодого пажа. Паж підійшов до мар¬ 
кізи й попросив до мінюету. Танцювали 
повільно - граціозно. Мінюет скінчився, 
і годинник зупинився. Маркіза знова 
завмерла, а біля неї її паж. 

Христина цього не бачила й не чула. 

Ранок застав її зовсім зрівноваже¬ 
ною, тільки довкола уст зарисувалась 
ще гостріше іронічна усмішка, а погляд 
очей був ще холодніший. Почала па¬ 
кувати свої речі. 

На столі лежав лист до Мирона: 

“Шановний Пане Мироне! 

Прошу вибачити мені за надто дов¬ 
гий жарт. Поцілунки й слова кохання 
були хвилевою примхою багатої графи¬ 
ні. Графиня Христина ніколи не одружи- 
ласьби з людиною без родової традиції. 

Бажаю вам усього кращого, 

Графиня Христина”. 

Першим міжнароднім потягом гра¬ 
финя виїхала в світ. До краю більше ні¬ 
коли не вернулась. 



Праця на фармі в західній Канаді 






КАЛЕНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


135 


Олена Звичайна 


Чорний остров 

(Замість вінка на свіжу могилу Марії Скубової) 


. . не треба значних становищ, 
щоб по змозі трудитися для своєї 
нації” — Марія Скубова 

Дайте мені руку, шановний читачу, 
і поїдьмо з вами вдвох до Чорного Ост¬ 
рова! Ми купимо квитки до експресу, 
що мчатиме нас блискавично-швидко не 
лише до Чорного Острова, але водночас 
і назад від сучасности — в глибінь ми¬ 
нулого, намотуючи нескінченне пряди¬ 
во кільометрів і днів на свої невтомні 
колеса. Чейже потяги возять людей і 
вперед, і назад ... Чи ж не так? 


Минувши залізничний міст і ритміч¬ 
но зменшуючи хід, наш експрес мяко 
спиняється біля звичайної провінційної 
стації з чорним написом на ясно-брунат¬ 
ному тлі “Чорний Остров”. Тут є поче- 
кальні для І, її й III кляс, є буфет, є ка¬ 
сир з підпитим обличчям та гусарськи¬ 
ми вусами. Тут є портрет його імпера¬ 
торської величносте Миколи II і вели¬ 
кий годинник, що дзвінко вибиває де¬ 
сяту годину ранку. Тут є більше візни¬ 
ків, ніж привіз пасажирів експрес, і саме 
тому візники натовпом оточують нас, і 
кожний з них, цупко вчепившись нам 
за фалди, тягне до свого фіякру. Але ми 
з вами не поїдемо тими конячинами, що 
світять ребрами ! . . Ні, ні! Як і нале¬ 
жить пасажирам з експресу, ми пряму¬ 
ємо до парокінного візника з новим 
блискучим фіякром, що з чуттям влас¬ 
ної гідносте сидить собі на козлах, очі¬ 
куючи відповідних пасажирів. Це —■ 
король чорно-острівських візників — 
старий жид, Шама. 

Купаючись у теплому промінні ласка¬ 
вого сонця, їдемо битим шляхом до міс¬ 
течка. Швидко тікають від нас підслуп- 
куваті, похилені й полупані будиночки 
брудного передмістя, а з ними разом і 


бічні вулички без жадного натяку на 
брук, якими героїчно чимчикують якісь 
дивовижні людські постаті, з великими 
труднощами виймаючи то одну, то дру¬ 
гу ногу з блискучого чорноземного лепу 
й відважно несучи той леп на своїх чо¬ 
ботях — іпо кілька кільоґрамів на кож¬ 
ній нозі ... Це значить, що вночі був 
дощ . . . 

— Скільки на світі живу, а таких дов¬ 
гих і таких кучерявих пейсів не бачив! 

— кажете ви, показуючи мені очима на 
цілу групу бородатих постатей, які, без¬ 
перечно, щойно вийшли на чорно-ост¬ 
рівські вулички зі сторінок творів Шо¬ 
лом Алейхема. 

Шама прицмокує і, наближаючись 
до базарної площі, пускає своїх пеще¬ 
них коней ґальопом, мовляв, — знай на¬ 
ших! — Шама їде! Біля самого базару 
він спиняється, а ми з вами не запере¬ 
чуємо . . . Цікаво-ж бо подивитися: 
сьогодні в Чорному Острові базар, і ве¬ 
ликий майдан, як озеро підчас весняної 
повені, по самі вінця заповнений комаш- 
няною метушнею . . . 

Селяни . . . Пани, ланки й полупан¬ 
ки. Бородаті жиди з довгими пейсами й 
кучеряві жидівки спритно сновигають у 
всіх напрямках базарного майдану, по¬ 
чуваючи себе, як у себе в хаті: це всіх 
і всяких справ комішонери, махери й 
махерші. Де-не-де пропливають кольо¬ 
рові капелюшки місцевих пань, неначе 
рухливі квіти в траві. Розпряжені коні, 
вози й корови . . . Гуси, качки й кури. 

— А чи бачите ви того сивого селя¬ 
нина, що, знявши шапку, низькопоклон- 
но :цілує руку молоденького панича? Це 

— звичайне явище . . . 

Цілий ряд жидівських крамниць і 
крамничок, які торгують найріжнома- 
нітнішим крамом від сільсько-господар¬ 
ського раманенту до закордонних пан- 
чошок (з під поли) включно. Власники 
тих крамниць і крамничок нападають на 




136 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


грошовитого селянина, як на здобич, — 
точнісінько так, як на нас із вами напа¬ 
дали візники: 

— Ну, Мариньо, ходи-но до мене! Як 
Бога кохам, кращих пацьорків, як у ме¬ 
не, ніде нема! Ая! 

І чорнобрива Мариня зникає в от¬ 
ворі крамнички з намистом. 

Тисячоголосний гомін, рясно загап¬ 
тований грайливими перлинами жіночо¬ 
го сміху . . . Шарманка, що грає “роз¬ 
луку”, й папуга, що за пятака виймає 
квитки “на щастя” ... І карузеля, що 
грає вальса “На сопках Манджурії” та 
крутиться невтомно... І... шинки... І все 
це комашняне озеро так голосно гуде, 
як вулик брутально-сполоханих бджіл, 
і, лише дуже уважно прислухуючись, ми 
з вами починаємо відріжняти чотири 
мови: польську, жидівську, російську, а- 
ле передусім українську, що є тлом для 
всіх інших і що притакує отим характе¬ 
ристичним для подільського діялєкту 
“Ая”! По українськи бо говорять усі ці 
селяни, що зїхались сюди з довколиш¬ 
ніх сіл, а рівнож і жиди, що, пристосо¬ 
вуючись до обставин, зовсім не зле імі¬ 
тують мову й вимову більшосте. 

А над усім цим озером комашняної 
метушні домінують, — православна цер- 
ква-собор з одного боку, і католицький 
костьол з другого боку, місцева земська 
школа й величезна крамниця з написом 
по російськи “кооператив общества по- 
требителей”. 

— То оце й є Чорний Остров? — пи¬ 
таєте ви. 

— О, це ще не все! — відповідаю я 
і, звертаючись до запобігливо-усміхне¬ 
ного візника, додаю: — Шамо! Везіть 
нас повільним кроком через головну ву¬ 
лицю до маєтку Графа Пшездецького! 

1 ось перед нами чепурні будинки з 
садами та клюмбами і з тавром забез¬ 
печеносте на кожнім. Тут живе, так би 
мовити, аристократія Чорного Острова: 
лікар, суддя, адвокат, дентист, постмай- 
стер... Тут міститься пошта, суд, земсь¬ 
ка лікарня, аптека... 1 тут зовсім не бруд¬ 
но, дар ма, що вночі був дощ. 

— А ось вам і типовий Держиморда 
з безсмертного твору безсмертного Го¬ 
голя! — кажу я, показуючи вам очима 
на вдягненого в повну поліцейську уні¬ 
форму урядника, що чітко карбує блис¬ 
кучими чобітками такт свого молодцю¬ 


ватого кроку по дощатім тротуарі го¬ 
ловної вулиці. 

Йому назустріч чепурна покоївка ве¬ 
де за ручку маленьке карооке дівчатко, 
років пяти, з червоними стяжками в ру¬ 
сявих косах, в ясній сукні з червоними 
маками. 

А онде жидівка, років 70-ти, несе в 
одній руці цілий кошик яєць, а в другій 
— не менше десятка курчат, тримаючи 
їх (нещасливих!) голівками вниз, а звя- 
заними докупи ніжками вгору. На ній 
допотопова', дивовижного фасону сукня 
й звязана під підборіддям хустка, що, 
тримаючись лише на потилиці, показує 
скудовчене волосся й великі голі від- 
стобурчені вуха. 

Зловивши ваш зацікавлений погляд 
саме на цих вухах, я усміхаюсь: 

— Не дивуйтесь! Така тут для стар¬ 
ших віком жидівок мода! Це — Шен- 
ґеля... Як бачите, вона закупила за пів¬ 
ціни яєць та курчат, а тепер несе це все 
продавати забезпеченим мешканцям го¬ 
ловної вулиці. У Шенгелі є заклята кон¬ 
курентка, Рухля, що теж торгує курча¬ 
тами й ходить, виставивши свої голі ву¬ 
ха назовні. Але сьогодні Шенґлі пощас¬ 
тило випередити значно молодшу Рух- 
лю. 

Звернувши з головної вулиці на би¬ 
тий шлях, Шама знову пускає коней ґа- 
льопом, і за чверть години ми вже огля¬ 
даємо маєток польського магната — 
графа Пшездецького. 

Тут ціле море квітів... Тут оранжерії, 
які неспроможні вмістити штучно-вико- 
ханих пальм. Тінисті алеї й затишні ла¬ 
вочки... Парк і замкнений графський бу¬ 
динок, у якому ніхто не живе . . . 

— А тепер, Шамо, везіть нас у ма¬ 
єток княгині Волконської! 

І Шама везе... 

Пишний білий палац на тлі велитен- 
ського з віковіми деревами парку і вра¬ 
жає і зацікавлює вас... Але... оглянути 
його можна лише ззовні, бо в ньому теж 
ніхто не живе одинадцять місяців у році. 
Княгиня приїздить, як правило, літом 
на два-три тижні, решту часу вона про¬ 
водить у Петербурзі, закордоном та в 
інших маєтках... Цього року вона вже 
була, як каже нам управитель, отже... 
вікна в палаїці світитимуться лише на¬ 
ступного літа... 

Ми з вами оглядаємо штучні озера з 
штучно розведеною в них рідких сортів 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


137 


рибою та з кольоровими човнами, що 
сумно стоять при березі, марно очіку¬ 
ючи гребця. 

А ось і шедевр маєтку княгині Вол¬ 
конської! — кажу я, і ви не сміло сту¬ 
паєте слідом за мною на мальовничий, 
казковий висячий міст через озеро ... 
Здригнувшись від дотику наших ніг, ви¬ 
сячий міст сполохано гойдається... Ми 
з вами йдемо в ногу, і в міру нашого 
ходу коливання моста збільшується, пе¬ 
ретворюючись у справжні хвилі, що за¬ 
гойдують нас, як колиска дитину . . . 

— То оце в сумі своїй і є Чорний 
Остров? 

— Так, якщо не в цілому і не в де¬ 
талях, то в основному це все, що ви ба¬ 
чили, і є Чорний Остров — торговельне 
містечко Подільської Губернії, Проску- 
рівського повіту. Земля тут і довкола 
така чорна і масна, як віск до чобіт, і 
така плодюча, що родить без жадного 
угноєння... А належить вона здебільшо¬ 
го княгині Волконській, графові Пшез- 
децькому та іншим дрібнішим, переваж¬ 
но польським, дідичам... Усі селяни Чор- 
но-острівщини в сумі своїй не володіють 
і половиною тих земель, що належать 


кільком магнатам. Тутешній селянин з 
діда-прадіда звик цілувати панську 
РУКУ • ■ • 

— Гм... ■— кажете ви собі під ніс, за¬ 
думуючись і раптом спиняючись по се¬ 
редині моста, що не спиняє своїх ко¬ 
ливань . . . 

Ви мовчите, а я мимоволі дивлюсь 
туди, куди дивитесь ви, і бачу стіни бі¬ 
лого палацу князів Волконських, що 
домінують над зеленим масивом парку 
і над Чорним Островом у цілому... 

На ясному небі зявляються хмарки. 
Вони гуртуються над білим палацом, в 
якому одинадцять місяців у році ніхто 
не живе, вони густішають, вони... ось- 
ось вибухнуть блискавкою... 


Відшуміли бурі революції тисяча де- 
вятсот сімнадцятого... Селянин, що з ді¬ 
да-прадіда звик цілувати панську руку, 
пожерливо накинувся на панську землю, 
.смакуючи її, як дитина мед... І не сни¬ 
лися йому тоді, навіть і в кошмарах... 
трудодні на колгоспних ланах і ті шля- 


ЖИЙТЕ КРАЩЕ 

---електрично! 



КОРИСТАЙТЕ З УСІХ ДОБРОДІЙСТВ, 
ЯКІ ВАМ ВМОЖЛИВЛЮЄ УСЛУГА 
ЕЛЄКТРИЧНО СТИ. ЕЛЄКТРИКА ЦЕ 
ЩЕ ДАЛЬШЕ ВАШЕ НАЙДЕШЕВШЕ 
КУПНО — ВОНА КОШТУЄ ТАК МАЛО, 
А РОБИТЬ ТАК БАГАТО. 



щ 


55 РВІКІСЕ55 5ТРЕЕТ 


V/ І NN І Р Е Є 


РНО№ \УН 6-8231 






138 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


хи несходимі, що ведуть на Печору, на 
Колиму та в Сибір . . . 

Минуло безладдя перших часів по 
революції, і Чорний Остров із довкіль¬ 
ними селами, як і віся Україна, зазнав 
ріжних влад: української, австро-німець- 
кої, польської, денікінської, больше- 
вицької... Хіба ж їх перелічиш усіх? І 
щоразу при зміні влади Чорний Остров 
стримував віддих і, причаївшись і на¬ 
сторожено прислухуючись, очікував, 


чия, нарешті, візьме, і до кого і як до¬ 
ведеться пристосуватись . . . 


Липневий вечір 1920 року. На вули¬ 
цях Чорного Острова пустка, і щільно 
зачинено віконниці всіх жидівських 
крамниць ... У повітрі хмарою нави¬ 
сає неспокій ... Не видно ні Рухлі, ні 
Шенґлі, ні чепурної іпокоївки з каро- 





Ііііїї: 






КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


139 


оким дівчатком . . . Зник кудись і Дер¬ 
жиморда, хоч його і не встиг ще замі¬ 
нити самовпевнений, по самі вуха само¬ 
закоханий, безграмотний совєтський мі¬ 
ліціонер. 

— Ну, і що чути? — питає борода¬ 
тий з довгими пейсами Янкель Штер, 
схилившись через частокіл до свого су¬ 
сіда Давида Штейна, що вже встиг по¬ 
голити бороду й забути про пейси. 

— Гм... Що чути? Самі знаєте! Укра¬ 
їнці з поляками тікають... Дика дивізія 
Будьонного перерізує їм шлях до від¬ 
ступу... Але... ще ріжно може бути... 

— Так, так! Слова ваші мудрі, Да¬ 
виде! Не знати, чия візьме... Треба при¬ 
чаїтись, почекати, а там видно буде... 

І Чорний Остров принишк, затаївши 
віддих: очікує . . . 


Зоряна й ласкава, як пестощі матері, 
липнева ніч... Чорний Остров здригнув¬ 
ся від вибуху... До смерти перелякана 
Шенґля вискочила на вулицю у самій 
сорочці. Старий Шама не їздив до ніч¬ 
ного іпоїзда і був збентежено насторо¬ 
жений, як і його коні, чейже це десь 
біля стації вибух ! . . Хто зна, може 
вже й самої стації нема? 

Чорні вікна всіх будинків Чорного 
Острова дивляться в ніч сліпими біль¬ 
мами своїх неосвітлених шиб, але Чор¬ 
ний Остров не спить... Ні, ні! Здрігнув- 
шись від вибуху -всім єством своїм, він 
завмер, прислухуючись до гарматньої 
стрілянини в районі стадії, що гуде так 
грізно, як ніколи раніш... І грізний ре¬ 
зонанс тої стрілянини досягає білих стін 
палацу князів Волконських. 

Ходімо ж, шановний читачу, мерщій 
саме туди, де стріляють! Чейже то дика 
дивізія по наших стріляє, чейже то на¬ 
шим відрізано шлях до відступу! 

Ми біжимо навпростець, манівцями. 
Ми нещадно толочимо чиїсь буйні поля 
та городи... З кожним кроком стріляни¬ 
на -стає гучнішою... Ледь-ледь ясніє скле¬ 
піння небес... Скоро світанок... Ми хо¬ 
ваємось у хащах густого, колосистого 
жита, що росте біля стації, уздовж за¬ 
лізничних шляхів на чорній, як вакса 
землі . . . 

Ми швидко звикаємо до однобічно¬ 
го монольоґу гармат і скорострілів і, 


вдивляючись у синьо-сірі сутінки сві¬ 
танку, спостерігаємо. 

Чи пізнаєте ви, шановний читачу, те 
місце, де був залізничний міст, через 
який ми з вами їхали нашим вимріяним 
експресом? Той міст не існує більше . . . 
Його зміновано, його саме цієї ночі ви¬ 
саджено в повітря разом з потягом, що 
віз наших ранених та медичний персо¬ 
нал! Он бачите: чотири вагони й паро¬ 
тяг розбито вщент . . . 

Ми чуємо стогін, зойки й останні 
благання про порятунок наших людей 
і нашою мовою . . . 

— Поранені та медичний персонал!? 
— обурено питаєте ви. — Та хіба-ж це 
обект для вибухових мін? 

— Як бачите, згідно з “етикою” ди¬ 
кої дивізії, — так! А після висадження 
в повітря — це обект для гарматнього 
обстрілу... Чуєте? Він не вгаває, він на¬ 
ближається, і перстень його звужуєть¬ 
ся... Ми з вами ось-ось побачимо тих, 
що стріляють... 

А тим часом гаснуть зорі, засором¬ 
лені злочинством людей... Тихо пестить 
чорну, родючу землю заховане за об¬ 
рієм сонце першими, несміливими, але 
пристрастно-ніжними цілунками світан¬ 
ку... Тихо-тихо нашіптує нам щось над 
самим вухом жито: про зміст життя 
простий і глибинно-мудрий, про наше 
невміння тим життям користуватись, та 
про те, як люди людям спотворюють 
його . . . 


Друга година дня. Горяче липневе 
сонце в зеніті. Жагучим промінням до¬ 
стиглої любови обливає воно родючі 
поля і з невблаганністю суворого судді 
показує нам, що саме роблять люди на 
цих чорноземних полях, де так ніжно 
шепоче щось густе жито, низько схиля¬ 
ючи обважнілі стиглим урожаєм ко¬ 
лоски. 

Рештки висаджнеого в повітря потя¬ 
гу мовчать... Ні жадної відповіді на гар- 
матньо-скорострільний монольоґ дикої 
дивізії, що триває оісь уже чотирнадцять 
годин ! . . 

Чи бачите ви ту сестру, що так без¬ 
страшно обходить це місце великого 
злочину? Вона шукає живих серед мер¬ 
твих під уламками вагонів... Чи бачите, 
як дбайливо вона нахилилась над тим, 




140 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


що стогне? Дає йому, спраглому, напи¬ 
тися... Вина? Води? Чи, може, вина з 
водою? Подивіться, як спритно перевя- 
зує вона поранене плече! Скільки мате¬ 
ринської ніжности в кожному її рухові! 
Скільки любови! 

Болото і кров на її скромній сукні 
сестри... Бездоганно-чистою залишилась 
тільки її сестринська хусточка на голо¬ 
ві з маленьким червоним хрестиком над 
самим чолом. Вона — сестра... Не біль¬ 
ше! Але... хіба ж потрібне значне стано¬ 
вище на те, щоб трудитися для своєї 
нації 

Чи гарна вона, я не знаю... Мабуть, 
у загально-прийнятому розумінні цього 
слова, — ні! 

У неї одне з тих облич, що роблять 
вражіння не фарбами, не формою носа 
й не лінією уст, а горінням душі, внут¬ 
рішнім змістом і виразом очей... На цім 
місці великого злочину вона виглядає, 
як справжній післанець неба... Ось вона, 
за допомогою ще одного чоловіка, пе¬ 
реносить пораненого до одного з цілих 
ще вагонів і... зникає з наших очей... 

А тим часом до мовчазного потягу 
наближаються страшні обідранці в шпі- 
частих шапках... Вони йдуть крадькома, 
обережно, раз-у-раз стріляючи й очіку¬ 
ючи відповіді стрілом. Переконавшись, 
нарешті, що відповіді нема й не буде, 
вони прожогом кидаються до цілих ще 
вагонів, і ми з вами, шановний читачу, 
бачимо їх... Ми здригаємось... Невже 
людство має ще й таку коросту на сво¬ 
їм нечистім тілі?! 

Минають довгі, тоскні хвилини ... І 
раптом ми чуємо зойки, що розрізують 
повітря, мозок і душу... Так кричати мо¬ 
жуть ті, що кричать востаннє, — ті, 
яких рубають шаблею... Ще кілька дов¬ 
гих, як вічність, хвилин, і з вагону ви¬ 
ходить дикий обідранець з мордою де¬ 
генерата замість обличчя... У “три по¬ 
верхи” лаючись “по-руськи”,' він веде... 
нашу сестру . . . 

Куди? Зґвалтувати тут у житі? Чи 
зразу вбити? Бо... що іншого може зро¬ 
бити з жінкою такий дегенерат? Але... 
ми чуємо, як він їй наказує вести туди, 
де є запаси одягу й взуття... 

При згадці про взуття, він кидає по¬ 
гляд на ноги сестри, взуті в звичайні 
грубошкірі черевики . . . 

— Скидай черевики! Швидко! Раз- 
два! 


І в цю ж таки саму хвилину він за¬ 
уважує якусь жінку, яка щосили тікає 
від нього в жито . . . 

— Стой! — заревів він: —- Стой ! . . 
•— і далі слідувала російська лайка. 

А жінка тікає ще дужче... Одна мить, 
один звірячий стрибок, один замах шаб¬ 
лею, і жінка, хрипко зойкнувши, упала 
трупом на самій межі жита. Витерши 
закровавлену шаблю об своє лахміття, 
“хоробрий” вояк армії Будьонного бе¬ 
реться до... обшуку ще теплого трупу... 

А наша сестра, скинувши свої чере¬ 
вики, сидить на морожку в полі нашого 
зору, чекаючи своєї черги... Вона очікує 
удару шаблі в потилицю, вона вже від¬ 
чуває її гострий сталевий дотик ... А 
покищо вона надхнено дивиться в небо... 

Чи доводилося вам, шановний чита¬ 
чу, прощаючись з життям, на блиска¬ 
вично-швидкім кіно - екрані побачити 
свій життєвий шлях? Окремі постаті до¬ 
рогих вам людей? Окремі сцени? 

Наша сестра дивиться в сліпучо-ясне 
небо, а бачить... рідне село в Галичині, 
де татко був дяком... сільську школу, 
що стала для неї університетом... Раннє 
одруження без кохання і... донечку... 
Випадково скінчені акушерські курси... 
Виїзд до Америки і свою жертвенну пра¬ 
цю для порятунку сестер-українок, що 
так чи інакше потрапили на дно... І на¬ 
клепи й зневагу так званих порядних 
людей, як подяку за ту свою працю... 
І товариські вечорниці, і доповідь, і ви¬ 
стави в затишній, нею влаштованій до¬ 
мівці “Українська Бесіда”... Поворот до 
старого краю... Світова війна, і знову 
жертвенна праця на цей раз сестрою... 
ось вона в російськім полоні в Києві... 
А ось вона з братом організує українсь¬ 
ку владу в Тернополі, очолює шпиталь. 
А ось... лише пів року тому вона пока¬ 
зує американським лікарям польський 
табір українських полонених у Тернопо¬ 
лі, де, тісно притулившись один до од¬ 
ного, лежали наші люди на підлозі, — 
голі, босі, голодні, брудні й смертельно 
хорі — поруч з покійниками! О, хвили¬ 
ни справжнього захвату й щастя, коли, 
завдяки інтервенції тих американських 
лікарів, їй пощастило понад 2,000 лю¬ 
дей врятувати від смерти! Від... смерти! 
А ось у цій хвилині смерть заглядає їй 
у самі очі, а порятунку нема й бути не 
може! 

Вона оглядається: той обідранець уже 
закінчив обшук жіночого трупа; ось він 



КАЛ'ЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


141 


поклав щось собі до кишені й береться 
до здирання жіночих черевиків... Чи 
здиратиме й одяг? Отже, залишилося 
жити ще дві-три хвилини... Сестра низь¬ 
ко-низько схиляє свою голову й дивить¬ 
ся в землю. Ще раз перед ЇЇ внутрішнім 
зором майнуло личко донечки і... зник¬ 
ло... провалилось . . . 

— Ей, ти! — почула вона зненацька 
густий піяцький бас над собою: —• Хто 
ти така? Сестра? 

У кількох кроках від неї, ледве стри¬ 
муючи розгаряченого скакуна, спинився 
середніх літ вершник у шапці-будьонів- 
ці й зовсім необідрнаий. 

І ось аж два представники армії Бу- 
дьонного перед нами! Подивіться уваж¬ 
но на їх обличчя, на їх очі! Це люди, 
що не мають інших бажань, окрім за¬ 
доволення голоду, спраги та ще інших 
інстинктів тварини. Це люди, що втра¬ 
тили всякий звязок з людяністю й мертві 
до всього, крім ненависти й жадоби кро- 
ви, •— люди, що горять вогнем помсти 
до кожного, хто не є такий, як вони... 

А чейже наша сестра, що сидить на 
морожку, простягнувши чисті босі но¬ 
ни, що має чисту сестринську хустку з 
маленьким червоним хрестиком і за¬ 
плямлену болотом і кровю поранених 
братів сукню, не така, як вони... До то- 
го-ж вона — з цього, до смерти прире¬ 
ченого потягу! 

— Ей, ти! Що мовчиш? Відповідай, 
коли я питаю! Ти — сестра милосердя? 

— Так! — почулася тиха відповідь 
сестри, що уважно дивилася в обличчя 
вершника: тепер уже не знати, хто з 
цих двох зарубає її... 

— А... яка ти сестра? Ти, певно, пет- 
люрівка? 

Очі вершника наливаються кровю, 
він усім тілом нахиляється вперед, об¬ 
личчя спотворюється огидною Грима¬ 
сою: в голові його миттю народжується 
плян використання цієї петлюрівки в 
цьому ж таки житі, — вона-ж бо не ста¬ 
ра й собою непогана! 

—• Пе-тлю-рів-ка? Признавайся! — з 
уст його готова зленіти лайка, припер¬ 
чена багатим лексиконом дикої дивізії, 
і кінь його робить скок майже в саме 
обличчя сестри. 

— Я взагалі не українка. Я -— ■ поль¬ 
ка, — доброю російською мовою відпо¬ 
відає йому сестра . . . 

Дивна річ! Ця сказана по російськи 


фраза, впливає на вершника, як холод¬ 
ний душ: 

— Гм... Полька, кажеш? А... перевя- 
зувати рани вмієш? 

— Я кваліфікована хірургічна сестра 
ще з часів світової війни! — упевнено 
й по російському каже жінка... 

— Цікаво! А звідки-ж ти так добре 
по російськи говориш, якщо ти — поль¬ 
ка ?. . 

— Ще раз кажу вам, що я військова 
сестра з Ї914 року... Я в російському 
полоні була, там і російської мови на¬ 
вчилася, — і вона впевнено розповідає, 
де саме і як попала вона в полон разом 
з австрійським польовим шпиталем. 

— А які-ж то були частини царської 
армії? — тоном слідчого допитує верш¬ 
ник. 

— О, це я добре памятаю, бо-ж вони 
мене в полон взяли! То були Феодосій- 
ський та Брацлавський піхотні полки. 

— Ти... правду говориш! Тепер ба¬ 
чу, що не брешеш! Бо сам я — вояк 
Брацлавс кого полку! 

Обличчя його вмить зогрілося теп¬ 
лом спогадів про минулі літа, і в очах 
його зявився блиск невисловленої ще 
думки . . . 

— Знаєш ти що, сестра? Сідай ... на 
коня! Я повезу тебе до нашого полку! 

Боса жінка підводиться з землі й ву¬ 
хам власним не вірить... То цей... дикун 
повезе її до себе в полк? Не зґвалтує її 
і не вбє?! Невже ... О, невже він має 
до неї крихітку людяности?! Невже?! І 
вона, уважно дивлячись у саму глибінь 
його очей, тихо каже: 

— Я... не вмію їздити верхи . . . 

Тоді вершник свиснув... Тим свистом 
він підкликав підводу, що недалечко 
вантажила свіже сіно для армії Будьон- 
ного . . . 

—■ Чуєш, ти! — тоном необмеженого 
господаря становища звернувся він до 
підводчика. —■ Завези оцю сестру до 
села Антонівки! Це тобі якраз по дорозі! 

Жінка рвучко взула черевики і, не 
зашнурувавши їх, попрямувала до під¬ 
води... Але не встигла вона сісти, як про¬ 
зоре повітря горячого липневого дня 
розірвав несамовитий крик: 

— Товаришу командире! Що роби¬ 
те?! — це кричав на все горло той са¬ 
мий обідранець, який, переможна за¬ 
кінчивши “операції” біля жіночого тру¬ 
па, ось уже пару хвилин стояв за спи¬ 
ною сестри, уважно прислухуючись до 



142 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


розмови. — Чейже наказ від штабу на¬ 
шої армії, — в полон жадної душі не 
брати, усіх до тла знищити! 

Морда дегенерата налилася кровю, 
очі вирячились, руки цупко стискали 
держак шаблі . . . 

— Смір-р-но! Я —■ командир, а ти — 
вояк, отже... знай своє місце! Не твого 
це розуму діло, і тому ти й не знаєш, 
що наш полковий фельдшер тяжко за- 
хорів, і нема кому наших ранених до¬ 
глядати! Я... знаю, що роблю! І я за це 
перед штабом відповідатиму, а не ти! 

Обідранець мовчав . . . 

-— Дурню ти неотесаний! — додав 
командир, мабуть, для того, щоб його 
зовсім знищити: — А що як тебе — 
дурака поранять, — хто тобі перевязку 
зрбить?! 

Обідранець мовчав, остаточно зни¬ 
щений залізною льоґікою цього остан¬ 
нього аргументу... Хто-ж, справді, до¬ 
глядатиме його дорогоцінну особу?! 

— Троґай! — наказав командир під¬ 
водчикові, але не встиг той “тронути”, 
цебто рушити з місця, як виникла нова 
перешкода. 

— Товаришу командире! — зверну¬ 
лася сестра до свого несподіваного ря¬ 
тівника: — Якщо ви хочете мене, як 
сестру, для догляду ранених мати... то... 
відпровадьте мене до тої Антонівки са¬ 
мі! Чейже ви добре знаєте, що я живою 
не доїду, що мене перший зустрічний 
вояк з вашої дивізії зарубає! 

— 1 знову-ж таки ти правду гово¬ 
риш! Ти, я бачу, баба з маслом у голо¬ 
ві! — усміхаючись, сказав командир і, 
звертаючись до підводчика, знову ви¬ 
гукнув: 

— Трогай! 

Командир завернув коня й поїхав з 
підводою поруч . . . 


Восьма так звана дика дивізія армії 
Будьонного відступає під тиском укра¬ 
їнців та поляків . . . 

Зоряна тепла ніч. Полки смерти ота¬ 
борилися в лісі на відпочинок... Наїв¬ 
шись і напившись, сплять обідранці- 
горлорізи... Дружнім хором хропе вій¬ 
сько Будьонного, присвистуючи... Іржуть 
коні-скакуни, мирно хрумаючи свіжу 
травичку... Тихо пливе місяць дворогим 
човником по тьмаво-синьому морю . . . 
До світанку ще далеко . . . 


А ось і наша сестра: сидить собі, 
скрючившись під тією самою підводою, 
на якій лежить тяжко хворий фельдшер. 
Не спиться сестрі! Думки чорними кру¬ 
ками посідали довкола неї, і позбутися 
їх годі! Розмовляючи з тими чорними 
круками, вона чує... чи, може то їй так 
здається, що й фельдшер не спить. .. 
Ось він досить таки бадьоро перевер¬ 
нувся на інший бік і . . . не стогнав 
при цьому . . . 

“Ану-ж як йому завтра покращає?!” 
— питає сестру один з тих круків, що 
хмарою посідали довкола: “Тоді тебе... 
після огидних знущань... убють... Так, 
так! І не побачиш ти своєї донечки ні¬ 
коли!” . . . 

Сказавши це, чорний крук бє кри¬ 
лом, немовби притакує . . . 

“Інакше й бути не може!” -— додає 
інший. “А як дивізія смерти рушить да¬ 
лі, і труп твій лишиться тут у лісі, ми 
всі клюватимемо твоє тіло... Так, так! 
Чи, може, ти думаєш, що вони справ¬ 
лять тобі домовину, що вони... похо¬ 
вають тебе -— бідолашну?! 

Ні, вона так не думає . . . 

— Ви плачете, сестро? — чує вона 
чоловічий шепіт згори. 

— Докторе, дайте мені отрути! Ви-ж, 
напевно, маєте медикаменти при собі! 

— О-тру-ти? А... навіщо? 

І тоді, спазматично ковтаючи сльози 
й сама з власної одвертости дивуючись, 
сестра пошепки розказує цьому незна¬ 
йомому чоловікові всю правду: що в 
далекій Америці вона залишила свою 
єдину малолітню донечку, що вона — 
українка, а не полька, і що вона твердо 
вирішила не дати себе на поталу й зну¬ 
щання цим дикунам... Ні, ні! Краща й 
миліша смерть, заподіяна собі самій, 
зовсім свідомо й власного рукою! 

— 1 Ви видужаєте, а мене вбють... Дай 
вам. Боже, щастя! А мені... дайте отру¬ 
ти! Тоді... зґвалтування мене цими звіря- 
ми не буде на вашім сумлінню! Чуєте, 
докторе? 

Мовчанка ... Хропе, присвистуючи, 
дика дивізія . . . Іржуть коні-скакуни, 
мирно хрумаючи пахучу травичку. Мін¬ 
ливо миготять таємні зорі-світи, і тихо 
пливе дворогим човником місяць по 
тьмаво-синіх хвилях неозорого моря... 

— Дайте отрути, докторе! Поки не 
пізно! Чуєте мене ? . . 

Шепіт уривається, тремтить і бла¬ 
гає . . . Сестра з болючою насолодою 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


143 


уявляє собі, як завтра на світанку -ці ди¬ 
куни знайдуть її труп ось тут під цією 
підводою... Е, ні! Щоб не накликувати 
підозріння на цього доброго фельдше¬ 
ра, вона вже подбає про те, щоб труп її 
було знайдено не тут, а десь у іншому 
місці. 

— Докторе! Ви... спите? 

Мовчанка . . . 

Забувши обережність, сестра рвучко 
підводиться і, ставши щільно біля під¬ 
води, заглядає у фельдшерове обличчя... 
Ні, він не спить, бо... вона бачить спря¬ 
мовані на неї широко розплющені очі 
людини . . . 

Довга павза, що триває ... хвилину, 
яка має цілих шістдесят секунд, і яка 
родить... довіря . . . 

— Нахиліться до мене, сестро! Отак! 
Чи відомо вам, що я —■ теж українець?! 
Так, так! І... я зовсім не хорий! Я — здо¬ 
ровісінький! Я штучно роблю собі тем¬ 
пературу, я симулюю всі добре мені ві¬ 
домі ознаки тифу... І все це для того, 
щоб... якось потрапити до шпиталю... А 
там... Може, таким чином пощастить ме¬ 
ні вирватися від цих звірів... Розумієте? 

Вона притакує головою й очима, а 
він пошепки веде далі: 

— А вам, сестро, я пораджу... слу¬ 
хайте уважно й старайтеся якнайглиб¬ 
ше зрозуміти мене! Ви будете в оточенні 
поранених звірів. Вам... уже не двадцять 
років, і, як медичний працівник з вели¬ 
кою практикою, ви знаєте, що страж¬ 
дання, біль і терпіння будять зерно 
людяности навіть і в заскорузлій душі 
непоправного злочинця... А людина ■— 
це Бог і звір, скуті докупи, — так ска¬ 
зав колись дуже давно Сенека. Ваша 
добрість, людяність і дбайливість у сто¬ 
сунках із пораненими злочинцями му¬ 
сить покликати до життя заросле буря¬ 
ком зерно людяности в їхніх душах . . . 
Вони... їм стане навіть приємно самим 
собі доказати, що вони теж люди... Во¬ 
ни... самі захочуть бути людяними і... 
в першу чергу в стосунках з вами... Ро¬ 
зумієте? 

Так, вона зрозуміла . . . 

— А пізніше... шукатимете шляхів 
для втечі, і я певен, що ви знайдете їх... 

Хтось закашляв на сусіднім возі . . . 
фельдшер замовк, а сестра, сівши на 
своє місце під возом, завмерла... Чи не 
чув хтось? Але той, що закашляв, пере¬ 


вернувся на інший бік і захропів, як 
Ілля Муромець . . . 

— Сестро! — чує вона знову шепіт 
згори: — Такі зустрічі, як ось наша, не 
забуваються ніколи! Я... хотівби знати 
ваше справжнє імя і прізвище, якщо це 
не таємниця від мене . . . 

— Ні, ні, це не таємниця від вас ! . . 
Вам я вірю ... Я вдячна вам і бажаю вам 
щасливо врятуватися! А прізвище моє 
-— Скубова . . . Марія Скубова . . . 


Звичайна селянська хата . . . На 
лавці під вікном лежить горілиць рясно 
закровавлене і обідране людське тіло... 

Уривчасто, хрипко й ревучо стогне 
будьоновець... Утробою стогне . . . Над 
ним нахилилася скромна постать сестри 
Марії . . . Перемагаючи ненависть до 
ворога, звинними пальцями досвідчених 
рук звільняє рану з цупких обіймів за- 
кровавленого лахміття. Специфічний 
запах йоду, спрцту і ще чогось,.. Ши¬ 
роко розплющені, по самі вінця налляті 
мукою очі, що шукають контакту з су¬ 
ворими очима сестри-жалібниці, блага¬ 
ючи про порятунок й співчуття . . . 

— Ну, ну, вояче, не кричи так, бо я 
оглухну! — з властивим їй милим гумо¬ 
ром каже Скубова, відповідаючи погля¬ 
дом людини на погляд пораненого зві¬ 
ря: — Кріпись! Бо тепер саме час пока¬ 
зати твою мужність! Ще хвилин десять, 
і все буде в порядку! 

А тим часом звинні руки дезинфіку¬ 
ють рану. Жадного поопіху, ані натяку 
на метушливу нервозність! її рухи еляс- 
тично-моторні, швидкі, упевнені й мо¬ 
лоді. її очі напружено-уважні, суворі, рі¬ 
шучі й людяні. Вона вся потонула в 
праці. її просто нема . . . 

Вона не чує, як зойкнули старі двері 
скрипучі, когось до хати впустивши, як 
клацнули вони, з розгоном за кимось 
зачинившись... Вона не бачить, що в 
хаті вже протягом кількох хвилин сто¬ 
ять двоє, які спостерігають кожний її 
рух: озброєна револьвером й одягнена 
в “ґімнастьорку”, чоботи й штани-ґалі- 
фе дебела жінка в супроводі озброєного 
бояка-будьонівця з дегенеративним об¬ 
личчям потвори. 

Ця жінка увійшла до хати з таким 
розгоном і так підкреслено-владно, як 
нічим необмежений і пяний від усвідом- 



144 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


лення своєї влади деспот. Чейже влада 
над життям і смертю людей буйним хме¬ 
лем пянить і мудріші голови! А в неї 
туїпе, зарозуміле обличчя хтивої сами¬ 
ці, що так і каже: — “Ось, яка я — осо¬ 
ба”! У неї загоріле й порепане від сонця 
й вітрів обличчя, пошерхлі губи й гос¬ 
трі, як жало, —- жорстокі очі... У неї 
стрижене, давно нечесане і ще давніше 
немите волосся, яке, висмикуючись буй¬ 
ними патлами з-під новенької “будьо- 
нівки”, падає їй на чоло . . . 

Обоє завмерли біля порогу, пильно 
спостерігаючи . . . 

Тишу в хаті порушують лише урив¬ 
часто-хрипкі зойки пораненого. Мов¬ 
чазно працює, схилившись над ранами, 
Марія Скубова. Білий широкий бинт, 
окреслюючи півкола в повітрі, слухня¬ 
ними навоями лягає раз біля разу на по¬ 
шматоване людське мясо, оточуючи йо¬ 
го дбайливо-ніжними пелюжками мило¬ 
сердя та людяности . . . 

Озброєний шаблею вояк з обличчям 
потвори порушує мовчанку: він щось 
говорить своїй “дамі”, огидно підмор¬ 
гуючи в бік сестри. 

— Мовчи! — відрубує “дама” і, не 
глянувши в ібік вояка, додає на його 
адресу лайку зі специфічного лексико¬ 
ну дикої дивізії. 

Здригнулося повітря в селянській 
хаті, здригнулися й почервоніли стіни. 
Здригнулася сестра-жалібниця і, спи¬ 
нивши лет руки, завмерла... оглянулась... 
На якусь коротку, як блискавка, мить 
очі обох жінок зустрілися. 

Тоді та, що вилаялася, салдатським 
кроком наблизилась до тої, що почерво¬ 
ніла . . . 

— Тебе треба булоб убити негайно! 
Ти-ж з того потягу! 

— Товариш комісар! — хрипко вигу¬ 
кує поранений, і очі його палахкотять, 
як у лихоманці: — Ця сестра... Не руште 
її! Вона, як мати рідна... Не вірите?! Он, 
гляньте, •— молока для мене випросила! 

І показавши очима на глечик з мо¬ 
локом, що стояв на столі, він знеможе- 
но заплющує очі. 

— Знаю! Чула! — відповідає жінка 
в штанах-ґаліфе: — Політкомісар диві¬ 
зії смерти все знає, все бачить! 

— Будеш жить! — виголошує вона 
безапеляційний вирок приголомшеній 
сестрі ... І, хляснувши долонею по 
плечах тої, якій дарувала життя, політ- 


комісарша зникла так само несподівано, 
як і зявилась, а за нею слідом і вояк з 
обличчям потвори, нагородивши сестру 
на прощання поглядом оскаженілого 
садиста, що на цей раз був позбавле¬ 
ний приємности задовольнити свій кро- 
вавий апетит . . . 

І знову зойкнули старі скрипучі, дав¬ 
но немазані двері... А зойкнувши, клац¬ 
нули, з розгоном зачинившись . . . 

На цей раз Марія Скубова чула і 
зойк, і клацання дверей, на цей раз во¬ 
на бачила, кого саме ті двері випусти¬ 
ли .. . 

Квітень, 1952 р. 


КОЧАННЯ І КОНІ 


•— Чому я не женюся? 

Нічого дивного ... Я вам зараз ви¬ 
ясню. Бачите, воно так: у жінок бува¬ 
ють незглибленні почування ... В то¬ 
му то й річ, що не всякий може їх 
збагнути. Я дивлюся завжди реально. 
Кожна жінка буває незбагнена, а гра¬ 
тися з її ночуваннями, це так, як грати¬ 
ся з вогнем. 

Не вірю я в кохання як таке, а вірю 
в моменти, які рішають на ціле життя. 
З жінкою треба поводитися так, як з 
конем — значить: треба показувати їй 
свою силу, і рішучість в даному момен¬ 
ті ... У всякому разі жінки найбільше 
цінять тих, що мають до діла з кіньми. 

— Значить: конокради? 

— Не конокради, а кавалеристи і ар¬ 
тилеристи. 

— А тренярі? (обозники). 

— Вони евентуально мають щастя 
більше у молодиць. 

— Ну, а ви? 

— Я . . . бачите, маю рев-ма-тизм. 


-—• Іване, питається кум, —- що-ж то¬ 
бі сталося? Та-ж твоє око цілком синє! 

Іван: Моя жінка обкидала мене вчо¬ 
ра квітами! 

Кум: Тяжко мені зрозуміти, як від 
квітів можна мати такі попідбивані очі? 

Іван: Тобі тяжко, але це для мене 
зовсім зрозуміле, бо вони були в ва- 
зонках. 




ВИПРОБУВАНІ І СПРАВДЖЕНІ ПРИПИСИ 




НОМЕ 8ЕКУІСЕ РЕРАКТИЕШ 

Т/іе Сапасіа 8іагсН Сошрапу 
Ьіпгііесі 


' V/ ^ ПРОДУЦЕНТИ 

Сапасіа Согп Зіагсії — Магоіа — Зііуєг^іокз Зіагсії — Вепзоп’з Согп ЗіагсЬ 
Каго — Ьііу Согп Зіагсії — Сгогуп ВгапД Согп БіагсЬ — ІлпіГ 

ЛРРУ ЗАЄСЕ 

1 склянка СКОГШ ВКАНВ Кукурудзяного Сиропу 
З ложки масла 

1 ложочка ванілії або цитринового витягу. 

ПОКЛАДІТЬ СКО\УЦ ВКАЦЦ Кукурудзяний Сироп і маслс 
до ринки. 

ПОЛОЖІТЬ ринку на середнє огріття; чекайте аж заки¬ 
пить, постійно мішаючи. 

ЗДІЙМІТЬ з печі; додайте ванілію чи витяг з цитрини. 

ПОДАВАЙТЕ гарячим на пудингах, пенкейках і вафлях, 
або холодним на мороженому. 

ДАЄ Щ склянки. 


У 2 склянки ВЕИЗСЖ’З 1 склянка пересіяної 
або САІФАПА Куку- муки до всього 
рудзяної мучки 1 склянка масла 

У 2 склянки цукру до або маргарини 
шклива 

ПЕРЕСІЙТЕ сухі складники разом в миску. 

ЗМІШАЙТЕ змягчене масло з сдехими складни¬ 
ками ложкою, щоб заробилось тісто. 

ВИРОБІТЬ тісто в галки, в промірі около 1. цаль. 
(Якщо тісто в дуже мягке, прикрийте і про¬ 
холодіть перед виробленням). 

ПОЛОЖІТЬ на ненатовщену бляху до печива око¬ 
л о 1Ц. цаля одна від другої. 

СПЛОЩІТЬ тісто виделкою, намученого; вдеко- 
руйте покришеними горіхами або ягодами, як 
бажаєте. 

ПЕЧІТЬ в повільній температурі (300 от. Ф.) 20— 
25 мінут, або доки краї легко не зарумяняться. 

ДАЄ 3 до 4 ту зігни коржиків. 

ЧОКОЛЯДОВІ КОРЖИКИ: Збільшість цукор до 
2/3 склянки. ДОДАЙТЕ 3 ложки какао до су¬ 
хих складників. 

КОКОСОВІ КОРЖИКИ: ДОДАЙТЕ 1/3 склянки 
мілко змелених кокосових горіхів до тіста; 
добре вимішайте. 


З фунти курятини до 
смаження 

У 4 , склянки МА20БА 
Кукурудзяного Опію 
1 склянка чілі сосу 
У 2 склянки оцту 
у 2 СКЛЯНКИ води 


склянки МА20БА 
Кукурудзяного опію 
2 ложки цукру 
1 ложка покр. цибулі 
У 2 лож очки соли 
ложочки перцю 
1 ложочка вустершир- 
ського сосу. 


Покрайте курятину на куски як до подання; до¬ 
бре їх вимийте. 

Дайте 2 ложки МА20ЬА до плоскої, ненакритої 
ринки. 

Положіть туди курятину, шкіркою до дна ринки, 
не кладіть один кусок на другий. 

Насмаруйте верх і боки курятини 2 ложками 
МА20БА. 

Печіть в уміркованій печі (375 ст. Ф.) через около 
1 годину. 

Приготовте барбікю сос змішавши девять остав- 
ших складників разом в мисці. 

Накладайте цей барбікю сос на курятину, про¬ 
довжуйте смажити через дальших ЗО мінут, 
або доки не змякне. 

Накладаитте сос що 10 мінут. Подавайте гарячу 
з сосом. ДАЄ 4 подання. 

Смажена в печі курятина. Не давайте Барбікю 
сосу. Печіть як вище іу 2 години. Оберніть, щоб 
зарумянилась з обох сторін; накладайте на 
курятину МА20ЬА підчас печення. 








146 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Леонід Лиман 

Гришка Перепелиця 


А ось і Онопріїв Гришка йде. Григо¬ 
рій Перепелиця, представник нового ра¬ 
дянського села, як його величали упов¬ 
новажені райцентру. Коли хто з селян, 
щоб щось випитати в Гришки, починав 
розмову: Ну що, як діла? Що робимо? 

•— то Гришка цілком серіозно відпові¬ 
дав: Та строїмо новую жизнь. 

іВ церковному домі, що стояв у цен¬ 
трі Бакумівки, тепер була сільрада. Там 
завжди крутився Гришка. Сюди десят¬ 
ники зганяли куркулів і підкуркульників, 
розносили нові посвідки на культзбір, 
подоходний налог, мясоздачу. І завжди, 
до пізної ночі, в сільраді роїлося людь¬ 
ми. Самовпевнені і сміливіші селяни 
шкиглювали з Гришки, зачіпаючи його 
ріжними запитаннями: 

— А ти-ж казав, що з першого вже 
в кооперацію матерії привезуть? 

— Та от, -— сердився Гришка, — 
Пуанкере війну готує. Треба сначала 
тяжолую промишленность построїть, а 
тоді вже легку. Потерпіть нада, потер¬ 
піть. 

— Гришка, а скажи, що буде тим, 
хто в колгосп не вступить? 

Гришка мовчав з виглядом людини, 
що все знає, і ще було страшніше за від¬ 
повідь. 

— Совєтської власті ще ніхто не об¬ 
дурив! — кидав Гришка, коли його по¬ 
грозливе мовчання було недостатнім ар¬ 
гументом. 

Всі кишені Гришчиного одягу виду¬ 
валися від згорнених у дудочку сувоїв 
паперу. Це все були інструкції з ріжних 
районових установ, згідно з якими Гриш¬ 
ка “строїв новую жизнь”. Коли хто з 
йому підлеглих активістів запитував: 
“Ну, що сьогодні, Гришка, робимо?” — 
тоді Гришка заклопотано розводив ру¬ 
ками: “Та не прислали нам інструкцій!” 

Район вимагав, щоб Гришка Перепе¬ 
лиця склав плян роботи сільського ак¬ 
тиву, почастіше присилав звіти про про¬ 
роблену працю, а це було для Гришки 
найскладнішою справою. 

На тому тижні за невиконання пляну 


мясоздачі вигнали з хати Івана Никоди- 
менка, і Гришка отримав бойове завдан¬ 
ня влаштувати в цій хаті за допомогою 
комсомольської ячейки червоний куток. 
На стінах порозвішували гасла: “Вико¬ 
наємо пятирічку за чотири роки”, “На¬ 
здогнати й випередити технічно й еко¬ 
номічно передові капіталістичні країни”, 
“Хай живе восьме березня — міжнарод¬ 
ній день жінки-робітниці”, “Геть попів- 
щину! Релігія — опіюм народу”. Чер¬ 
воний куток Бакумівки отримав “по роз- 
наряду” з району шашки, ішахмати, ре¬ 
продуктор, книжки. Закипіла робота 
червоного кутка. Передова сільська мо¬ 
лодь була застрельщиком у культурно- 
масовій праці, але маса сільської молоді 
оминала червоний куток. Про це в ра¬ 
йоні комсомолу проговорився Гришка 
і тому через деякий час він отримав 
гостру інструкцію притягти до участі 
в роботі червоного кутка найширші 
прошарки селянської молоді. Заматю- 
кався з пересердя Гришка: “Ну щож. 
Будемо работать за інструкцією”. Пер¬ 
шим завданням треба було розгромити 
досвітки, ці пережитки минулого. Гриш¬ 
ка скликав своїх найближчих помічни¬ 
ків і під секретом сказав: “Робимо на¬ 
скок на досвітки”. Від тоді, як Уляна 
Підлісна набігала другу дитину, в неї 
щоночі були досвітки: вона мала про¬ 
стору хату, парубки приносили топли- 
ва і “карасіну”. Високо на комині бли¬ 
мав каганець, витворюючи напівсутінь; 
в ріжних кутках кімнати на соломі й на 
оснонах ворушились невиразні силуети 
невиразних постатей. Досвітки — це був 
замкнений у своєму складі трест паруб¬ 
ків і дівчат. І новаки потрапляли сюди 
лише тоді, коли їх органічно сприйма¬ 
ло це середовище. Перші дні новакові 
доводилось нелегко; досвідчені диви¬ 
лись на нього з погордою: ти ще ні¬ 
чого не знаєш. Новак приходив з на¬ 
битими “до отказу” кишеннями з тю¬ 
тюном, гарбузцями, соняшником, бо, 
щоб завоювати симпатії, він мусів ча- 




КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


147 


стувати неофіційних верховодів досвіт- 
ків. До пізної ночі, а то й до ранку 
горів каганець на комені Уляни Під- 
лізної. 

Марє, хо? 

— Нехо. 

— Петька, та не дуже. 

Раптом хтось страшенно знадвору 
застукав у двері й вікна: 

— Откройте! 

В хаті одні говорили, щоб відкри¬ 
вати, другі, щоб ні. 


— Откройте, то краще буде. Открой¬ 
те, це комісія. 

Хтось пішов відчинити двері: 

— Що хочете, щоб морду набили? 

Але гурт постатей збиває його з ніг 
і ввалюється в хату. 

Гришка дає наказ: 

— Світи! 

Він пізнає згорнені в клубок окремі 
постаті з похованими в овечих комірах 
і великих платках обличчями. Гришка 
хапається за кожну голову, щоб впізна- 





З цеї контрольної вежі контр олюють осідок і злет літаків 


















148 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ти, хто прийшов на досвітки. Гришка 
дає наказ: 

— Пиши: Іванець Марія, Хомків Пе¬ 
тро. 

Коли Гришка задирав голову своєї 
жертви і стягав платок, запалювався 
черговий ісірник і бойова бригада Гриш- 
ки Перепелиці з насолодою розпізна¬ 
вала обличчя знайомого парубка чи 
дівки. 

— Ага! — кричав Гришка, -— не 
хочете строїти нового побуту! Поче¬ 
кайте, ми вас проучимо! Глитайні слу¬ 
хаєте! Червоний куток ми для кого 
влаштували? 

В одну мить спалахнула бійка: як 
груша, Гришка покотився на підлогу. 
Піднявся крик, погрозливий і розпач¬ 
ливий: 

— Ага? Будеш? 

— Бий його в морду, я його знаю. 

Коли Гришка почав кричати: 

—- Міліція! Де міліція? Негайно мі¬ 
ліцію! — тоді дебелі мязисті парубки 
припинили бійку, і бойова бригада 
комсомольського активу, яка бореться 
за новий побут, вилетіла з хати. 

На другий день дядьки сміялися з 
подряпаного обличчя Гришки. 

— Почекайте, ми всіх притягнемо 
до суворої відповідальносте! 

— Куди йдеш, Гришка? 

— В кооперацію. 

— То ходім. 

Бакумівська споживча кооперація 
стояла на найбільшому вигоні в центрі 
села. Кооперація була не лише місцем 
торгівлі, а одночасно помешканням, де 
селяни провадили свій вільний час, 
особливо в зимові місяці. Полиці були 
майже пусті; за гроші крамниця не про¬ 
давала майже нічого. Непорушно лежа¬ 
ла мануфактура й інші промтовари, які 
можна було купити за хліб або за кра¬ 
шанки. За прилавком ходив продавець, 
якого всі звали Сергієм. Він скоріше 
нагадував сторожа, ніж продавця. 

— Сергій, а коли сірники будуть? 

— Должни бить на днях. Вже є роз¬ 
нарядка. 

— А коли, Сергію, продаватимуть 
черевики? 

— Які черевики? 

— А ті, що ви з райспоживспілки 
отримали. 


— Наряду черевиків не було. 

Пересміхуються дядьки: “І кого він 
хоче обдурити?” 

А ось і Гришка Перепелиця появив¬ 
ся. Йому, розступаючись, дають дорогу, 
і переможним кроком він іде до при¬ 
лавку. 

— Коли службовцям видаватимете 
цукор? 

— Як затвердить розпорядку рай- 
епоживспілка. 

— Тоді зважте мені крупу. 

—- Крупи вже немає. 

— Як то? 

—• Булоб раніше приходить. 

Гришка очевидно розсердився: як це 
йому, відповідальному працівникові, не 
вистарчило крупи? Але він не став під¬ 
німати бучі, лише незадоволено бурк¬ 
нув під ніс: “Ну гаразд. Я Це питання 
поставлю на президії сільради”. 

Бакумівська споживча кооперація 
видавала державний пайок службов¬ 
цям і учителям. За здалегідь заготов¬ 
леним списком Сергій відважував скупі 
кільоґрами й Грами необхідних про¬ 
дуктів, яким так були раді зголоднілі 
сільські активісти й районні представ¬ 
ники. 

Приїхав у сільраду інспектор з ра¬ 
йону. Рижий і непривітний. В довгій 
червоноармійській шинелі і тсоавіохе- 
мівській спецовці. З портфелем. А в 
портфелі інструкції. Десятники побігли 
за Гришкою. Найшли його в коопера¬ 
тиві. З острахом і почуттям героїзму 
йшов Гришка в сільраду. 

— !Ну як работа йдьот? 

— Та нічево. Нову сознательность в 
масах виховуємо. 

—• А ішо что? 

— Ми взяли на учот несознательні 
елементи . . . 

—• А ішо что? 

— Перед класовим ворогом ми во- 
прос поставили руба ... 

— А ішо что? 

— Ми ставимо на соціалістичні рей¬ 
ки наш передовий сектор. 

— Правильно работаєте. А тепер, 
товариш Перепелиця, закуримо. 

Гришка Перепелиця мав репутацію 
упертого активіста, де був прорив, ту¬ 
ди посилали його. Інспектор з району 
сказав: 




КАЛ'ЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


149 


— Ваша сільрада, товариш Перепе¬ 
лиця, по району стоїть на шостому 
місці. Добийтесь, щоб вона стояла на 
першому, 

— Постараємося. 

— А отой, як його... 

— Та Дубовик Микола, — і Гришка 
почав з запалом розповідати про цьо¬ 
го Дубовика Миколу, який був біль¬ 
мом в оці для всього місцевого акти¬ 
ву. Він жив за Ониськовим вигоном на 
підвищеній місцевості, і його криту чер¬ 
воною черепицею з зеленими віконни¬ 
цями хату видно було майже на все 
■село. Крита черепицею хата і зразко¬ 
вий порядок у подвірї малиб симво¬ 
лізувати багатство Дубовика, його кур¬ 
кульський характер. Але за всіма зако¬ 
нами він лічився незаможником, це для 
нього покищо було порятунком. Коли 
кого з бакумівчан притискали в сіль¬ 
раді; То коли ти вже подаси заяву до 
колгоспу? — то той виправдувався: А 
чого Дубовик Микола не подає? Каза¬ 
ли не раз Дубовикові в сільраді: “Ка¬ 
ятимешся, але буде пізно”. Дубовик 
опирався: “Посмотримо”. 

Якось увечері, шалаючись по Баку- 
мівці, Гришчині хлопці пронюхали, що 
Микола Дубовик заколов кабанця. Хит¬ 
рий Микола Дубовик вже давно зби¬ 
рався заколоти кабанця, але противи¬ 
лась жінка: 

— Давай, Миколо, ще погодуємо, 
щоб було сало хоч у два пальці. Може 
хоч до жнив вистарчить сала. 

Але чула Михайлова душа, що кож¬ 
ного дня може наскочити ударна бри¬ 
гада і конфіскувати кабанця. Жінка ж 
усе сподівалася, що до них чіпляти¬ 
муться. Але коли в Задорожнього Петра 
забрали корову, упертість Дубовикової 
жінки щезла. Вона бачила у вікні, як 
до Задорожнього прийшла Грищина 
бригада. Вийшов на поріг Задорожний: 

— Ну що скажете, хлопці? 

— По корову прийшли. 

— По яку корову? 

— Ну, ти, осторожно говори з пред¬ 
ставниками радвлади. З злосними не- 
ллательщіками ми не панькаємось. Ідіть, 
хлопці, залигайте корову, чого стоїте? 

— Так ото так! І тож свої люди, — 
ледве не заплакав Петро Задорожний. 

Коли пізно ввечері Микола Дубовик 


сумний, наслухавшись на кутку ріжних 
розповідей, повернувся додому, жінка 
сказала: 

— Заколемо кабанця, а то заберуть 
анцихриєти. Думалося, підросте до Ве- 
кодня. , 

— А яж тобі давно говорив. 

Не давало Гришці Перепелиці спо¬ 
кою Дубовикове сало. Став намовляти 
Гришка своїх хлопців підкопатись під 
Дубовиків закрам і забрати -сало. Ста¬ 
ли хлопці чухати потилиці: бояться. А 
що буде, як впіймаємось? 

—■ Ну, спробуємо. Що буде! 

В темну ніч хлопці підікрались під 
Дубовикову хату, почали підкопуватись 
під закрам. Вибехкали велику яму. 

— Ну, а тепер хто полізе за салом? 

■—■ Лізь ти. 

— Ні, я не полізу. 

А в цей час хитрий Микола Дубо¬ 
вик вже сидів у закрамі над діркою з 
сокирою і чекав, хто перший підста¬ 
вить голову. 

— Я полізу, сказав Гришка, — але 
мені буде половина сала. 

— Лізь. 

Лише Гришка Перепелиця просунув¬ 
ся в закрам, як по його черепі на лобі 
лоховзяулася Дубовикова сокира. 

Зойкнувши, Гришка застряв у ви¬ 
ритій норі. Хлопці за ноги витя-гли його 
назад. 

Всі з переляку мовчали. Закрутили 
якоюсь ганчіркою поранену голову. Ми¬ 
кола Дубовик мігби легко прикінчити 
злодія, але не хотів цього робити, по¬ 
боявся. Все одно, цюкнувши його по 
голові, він на другий день довідається, 
хто зазіхав на його сало. 

Гришка втратив свідомість і бурчав 
щось невиразне. Хлопці взяли його під 
руки і поволокли городами. Всім, що 
трапилось, вони були страшенно пере¬ 
лякані. Все село знатиме, і їм буде те¬ 
пер соромно показатись людям на очі. 
Щоб замести сліди, вони вирішили вки¬ 
нути Гришку в ополонку на трощин- 
ські. Весною підчас повені вода все 
знесе, і від Гришки не залишиться ні¬ 
якого сліду. 

Повели хлопці Гришку Маряненко- 
вою левадою. Щось недобре він зачув. 
Минулої осени він ходив цією левадою 
ночувати до Трохименкової Насті. Пев- 


150 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


но догадався, куди його ведуть. Почав 
кричати, хлопці його вговорювали, але 
даремно. Гришка вів себе як пяний чи 
божевільний. 

— К телефону! Пустіть мене к те¬ 
лефону! Соїдініть з районом! 

Загавкали собаки, але з людей ні¬ 
хто ніде не озивався, хоч неприродній 
крик Гришки Перепелиці було чути да¬ 
леко. 

Хлопці з переляку порозбігалися, 
залишивши Гришку. Ніхто не знав, як 
він, окровавлений, на ранок опинився 
в сільраді. Його негайно було відвезе¬ 
но в райлікарню. Переказували в Баку- 
мівку, що рана на лобі швидко зажи¬ 


ває, але якесь “осложненіє”, бо Гриш¬ 
ка лежав, покинутий хлопцями - активі¬ 
стами, на сирій землі. В райгазеті було 
написано: чергова вилазка класового 
ворога. Ворог не спить. 

В Бакумівці почалося “следствіє”. 
Писали акти і протоколи. “Допрашува- 
ли”. Всі знали, що Гришчин батько 
Онопрій нахвалявся під горячу руку 
задавити його, але ніхто не знав, яку 
версію свого поранення видумав Гриш¬ 
ка; звичайно, не вірили, щоб він ска¬ 
зав правду, а Микола Дубовик також 
мовчав і вже сам не рад був, що таке 
трапилось. 



Проспектор пошукує за золотом у горах 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


151 


КРИВИЙ РІГ 


При вимові назви міста у кожного, 
хто бував горячого літа в Кривому 
Розі, по'стають в уяві покриті пилом 
червонясті руді будинки, дерева і ву¬ 
лиці. Такої пори Кривий Рік —- непри¬ 
вабливий. Свіжу прохолоду можна знай¬ 
ти хібащо в міському парку, на стоці 
річок Інгульця й Саксагані. 

Кривий Ріг, поруч Донецького ба¬ 
сейну, — найбагатша частина україн¬ 
ської землі. Підземні надри Криворіж¬ 
жя постачають залізною рудою не тіль¬ 
ки Україну, а й увесь ОССР. З річного 
добутку руди всього ССР на Кривий 
Ріг припадає 60%. 

Спинимося коротко на заснуванні 
міста. Про це красномовно розповів 
мені 1930 року найстарший криворі- 
жець, 84-літний Лепеха, “нащадок За¬ 
порожців” (як він сам про себе висло¬ 
вився) : 

— Ще коли прадід мій бився на 
Жовтих Водах, тоді тут нічого не було. 
Так, от, по смерті Богдановій, прадід 
мій не захотів датися москалям у шори 
та й чкурнув до Низу. По дорозі він 
набрив на свіжий хутірець, що стояв 
на теперішній Чорногорці, трохи нижче, 
де заливаються Саксагань та Інгулець. 
Заїхав та й попросив у господині коря¬ 
чок горілки, щоб прополоскати ко¬ 
зацьке горло. Вона, спасибі їй, вине¬ 
сла моєму прадідові доброї оковитої та 
запросила до господи. А в світлиці си¬ 
діла, неначе пава, повненька, як та ма¬ 
ківка, господарська дочка. Мій прадід 
закусив уса та й став сам не свій: так 
зачарувала його та персона. Як там 
далі було — невідано, але знаю, що гос¬ 
подар хутірця був козак Ріг. З ним то 
прадід мій і ходив на бусурменів, отих 
татар кримських, що наш християнський 
люд у неволі морили. Одного разу в 
бою козак Ріг переломив собі ногу та 
й каже моєму прадідові: 

— Одвези мене, товаришу мій, до 
мого хутірця, а я віддам за тебе мою 
дочку. 

Зрадів мій прадід та й сповнив волю 
старого Рога, а сам перегодя й спра¬ 


вив весілля, бо таки оженився з кра¬ 
сунею Рогівною. 

Так ото й звали хутірець той Рогом, 
а пізніше стали називати Кривим Ро¬ 
гом, бо старий Ріг таки добре шку¬ 
тильгав. Зате всі його шанували. Він 
же край наш боронив од бусурменів. 

— Пізніше, — закінчив Лепеха свою 
розповідь, — із хутора виросло село, 
а потім стало місто, а вже назву наші 
люди не захотіли змінювати, бо ще й 
досі шанують козака Рога. 

Отже, Кривий Ріг засновано коза¬ 
ком Рогом. Це ніяк не збігається з дум¬ 
кою одного історика, який висловив 
був здогад, що назва міста походить, 
мабуть, від того, що схрещуються гли¬ 
бокі балки з річками, які (балки) на¬ 
гадують кривий воловий ріг. 

До першої світової війни Кривий 
Ріг та його околиці (майже на сто 
кільометрів уздовж Інгульця й Сакса¬ 
гані) були місцем визиску, переважно 
чужинецьких компаній. Московські 
большевики, що прийшли в Україну, 
прикриваючись гаслом індустріалізації, 
забирають майже всюзалізну руду та 
вироби з неї до Московії. Україні не 
лишається й 10% річного видобутку та 
продукції з нього. Не дбають больше¬ 
вики і про устаткування міста (в той 
час, коли в самій Москви постають 
нові міста з непоганими, порівнюючи 
до царату, комунальним обслуговуван¬ 
ням). Шахти дуже мало механізовані і 
мають назагал “патріархальний” вигляд. 
(Допотопні коногони з вагончиками — 
основні засоби пересування руди. З са¬ 
мими кіньми обходяться, як і за ца¬ 
рату, по-звірячому. Здорових коней 
спускають у шахти, де коні від тем¬ 
ряви сліпнуть, бо їх до загину не під¬ 
німають наверх. Якщо кінь вибиваєть¬ 
ся з сили і падає, його підносять на 
землю і віддають на миловарню). Ли¬ 
ше дві доменні печі, побудовані в 20 - 
ЗО рр., трохи вигідніше відріжіняються 
від усього іншого. Більших заводів 
(виробень) у місті нема. 

В Кривому Розі існували два інсти- 


152 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


тути: індустріяльний і педагогічний. 
Коли в педагогічному ще дозволяють 
викладати наполовину українською мо¬ 
вою, то в індустріяльному майже все, 
особливо технічні терміни — по-мос¬ 
ковському. Таким способом, індустрі¬ 
альний інститут — чинник обмоековлен- 
ня. Студенти, що закінчують цей інсти¬ 
тут, ясна річ, українських технічних тер¬ 
мінів майже не знають. Крім драматич¬ 
ного театру, у самому місті було перед 
другою світовою війною лише два кі¬ 
нотеатри. На криворізький район вихо¬ 
дить один часопис “Червоний гірник”. 
Управи шахт та партійні комітети ви¬ 
дають ще суто-гірняцькі газетки - мете¬ 
лики, переважно по-московському. Од¬ 
наче, не дивлячись на наставлену полі¬ 
тику обмосковлення, українська відпор- 
ність у цьому місті, оточеному хвиля¬ 
стими ланами, дуже сильна. В самому 
Кривому Розі українською мовою го¬ 
ворить не менше 70% населення. По 
селах — нема що й казати: з мовного 
боку вони такими й лишилися, як були. 
Натомість, по шахтах, де багато зай¬ 
шлих робітників, московська мова пе¬ 
реважає. 

В наслідок того, що з-під землі ви¬ 
бирають руду, під містом і околицями 
утворилося багато проходів, своєрід¬ 
них погребів. Нерідко буває навіть осі¬ 
дання землі, а це змушує людей пере¬ 
селятися на інше, віддалене місце. 

В історії Кривого Рогу поважне 
місце займає повстання змобілізованих 
большевиками українців. Про це до¬ 
кладно писав Ю. Степовий у своїй по¬ 
вісті “В херсонських степах”. 

1942 р. німецькі фашисти розстрі¬ 
ляли на околиці міста, над ц шурхо” 
(глибока яма, викопана з метою дізна¬ 
тися, чи є в тому місці руда) понад 20 
українців, переважно прибулих націо¬ 
налістів з Галичини. Серед розстріля¬ 
них були місцевий поет Михайло Прон- 
ченко та прозаїк Іван Потапенко. Над 
місцем розстрілу підпільний осередок 
ОУН нераз ставив хреста, якого полі¬ 
ція зразу-ж забирала. 

Оце коротко про багатий надрами 
Кривий Ріг та про його гірку недолю. 

Яре. 


Оскар Вайлд 

Доля Королівни 

(Бретонське) 

Сім зірок у водах рівних, 

І сім по небу вшир; 

Сім гріхів на королівні, 

Глибоко їй в душі. 

Троянди кровю в ногах, 

(Кровю в червонозлотній косі). 
І де попід груддю черес, ах, 

З троянд найтайніші всіх. 

Гарним є лицар, що вбитий спить 
Між рогози й тростин, 

Дивись, як риб ладен спожить 
Сонм тощий мертвих тлін. 

Красним є паж, що там лежить 
(Злотний одяг без ціни,) 
Дивись, як круки мчать в блакить, 
О, як чорна ніч вони. 

Чого жде їх зимний мертвий прах? 

(Бачиш кров їй на руці.) 

Чому червоне на ліліях? 

(Бачиш кров на тім лісці). 

Мчать двоє верхи з півночі й гір, 
І двоє з півдня й низин. 

Для чорних круків предобрий пир, 
За королевнин скін. 

Один лиш є, що любов йому ціль, 
(О, червоним кривавий мох!) 
Він вирив могилу між темних вільх, 
(Одну для всіх чотирьох.) 

Зник місяць у хмарнім димі, 

Зник і в чорних водах він, 

Гріхів на душі її сім є, 

На ньому гріх один. 

Переклав В. Державий 


— Мамо, чому ти поливаєш квіти? 
— Бо вони, щоб бути гарними, му¬ 
сять багато пити. 

— А чому-ж наш тато такий негар¬ 
ний, як напється? 


— Кумо Оксано, позичте мені, будь 
ласка, вашу мітлу. 

—- Я б з радої душі, кумо Параско! 
Але оце чекаю чоловіка з пивної. 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


153 


Оксана Керч 


ВЕРОНІКА 


Коли проклята “умеда” дошкулює так 
у столиці, що не можна ночі проспати 
— тоді згадуєш маленьке містечко з ан¬ 
тичною назвою, сніжнозубий усміх пані 
Слави, її привабливе запрошення, і на¬ 
спіх спакувавши необхідну одежу, ру¬ 
шаєш до залізничого двірця на площі 
Конституції. Післяполуднева спека ще 
доганяє нас у швидкому поїзді, ще тро¬ 
хи чується важкий запах чогось опа¬ 
леного, їдкий сморід застояних вод і 
бочок на фабричному півдні міста і 
врешті ви вільні. іБо, минувши Саранді, 
Кільмес, вїздимо у сферу вільного віт¬ 
ру. Обабіч поїзду поля, порослі фіоле¬ 
товими, запашними будяками, а серед 
них німіють, мов камяні баби, •— ко¬ 
рови. Десь на третій дорозі, що вири¬ 
не під високими евкаліптами, часом 
згупотить стадо незагнузданих коней. 

На малі стації виходять зустрічати 
нас чорняві “сеньоріти”, а “калеро” у 
широких, сказати, чумацьких, шарава- 
рах припинає до дерева коня з цяць¬ 
кованим сідлом. І стоїть такий пару¬ 
бок з сліпуче білим шалем на шиї, а 
під чорним “сомбреро” біліють зуби. 
Такий чорно-білий і кінь його і, як пан, 
нерухомий. Стоять коні під спекою, як 
поліхромна статуя. Так, але ж Вероні¬ 
ка .. . Вероніка це теж властиво заліз- 
нича стадія, електризована тільки в 
центрі. А центр — кілька вуличок, парк 
з молодими деревами і велитенський 
кольоровий “колектіво”, що їздить до 
Пунта Індіо. 

На тому індійському березі ми за- 
місць індіян знаходимо, о боги!, чудову 
волинську садибу з пасікою, садком та 
потемками козаків п. Лебедів. 

їхня садиба немовби перенесена зза 
тисячі кільометрів над це бурхливе мо¬ 
ре. Гай, гай! 

Уявіть українську матрону з привіт¬ 
ним обличчям, тоненьким, довгуватим 
носиком та ніколи не зникаючою ус¬ 
мішкою на устах. Це якась полковни¬ 
чиха зі стародавної темперової карти¬ 


ни, тільки суконка трохи модерна і... 
папіроска в зубах. 

На наш здивований погляд, вона 
усміхаючись пригадує давні часи, коли 
то вона 16-літна відданиця — навчилась 
тієї штуки від свекрухи. 

1 пливуть спогади про зимові за¬ 
сніжені вечорі на рівенській рівнині — 
про натоплену грубу, про дячиху, що 
прийшла відвідати жінок і собі поку¬ 
рює грубезну на палець папіроску. 

Усміхаючись, п. Лабедева показує 
козацький пояс, що зберігає тут у да¬ 
лекій чужині — вишиті сорочки й за¬ 
ховані у найглибшій схованці милі спо¬ 
гади з далекої батьківщини. 

Як то рід замовив картинку у хлопця 
самоучка,—як то боялась колись при¬ 
нести з дровами дерезу, щоб у хаті 
сварки не було. І забуваєш на хвилю, 
що ми в країні пальм і москітів. 

Неподалеку українка має пансіон. А- 
ле вона соромиться, що вона українка. 
Чомусь їй почесніше зватись “ґаже- 
гою”. 

Кольонія біля Вероніки це безмежні 
поля соняшника і кукурудзи. А на відда¬ 
лі двох, трьох і більше кілометрів один 
від другого хуторі. Це наші люди жи¬ 
вуть спокійно, працюють і по своєму 
Бога хвалять. Одні — ці найвартісніші, 
— згуртовані в Філії “Відродження”, 
влаштовують вечори, сходини, збірки— 
читають газети, книжки. їхні хати — це 
українські оази. От хоч би нова хата п. 
Савончака. Цей лемко не лише сам зро¬ 
бить цеглу, сам поставить хату, прекрас¬ 
ний садівник і господар, але й живо ці¬ 
кавиться громадським життям. Це гро¬ 
мадський діяч в найкращому розумінні 
того слова ще з краю. Так, як у краю 
він купував поле під будову “Просві¬ 
ти”, так і сьогодні його зустрінете там, 
де того вимагає суспільна потреба. 

У затишній хаті тої милої родини ви 
відпочинете від арґентінської спеки. Тут 
запахнуть васильки й левкої, чорно- 



154 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


бривці й маки, а струнка мальва витяг¬ 
нулась до вікон. 

Трохи далі на багатому подвірї п. 
Кузьми ви дізнаєтесь усіх новин тутеш¬ 
нього життя. Тут завжди людно і га¬ 
мірно. 

Крім людей того типу, подиблете й 
таких, що довгими роками судяться за 
межу, хоч поля в них безкраї. Та літа 
пливуть, багатства прибуває, але нена¬ 
висть у серцю до сусіда за межу триває 
і, здається, триватиме до смерти. Такі 
люди здебільша живуть самітньо на сво¬ 
їх хуторах і до товариського життя їх 
притягнути важко. 

Але є ще й третя порода наших зем¬ 
ляків. Це так зв. “вєрующі”. Це ті не¬ 
щасливці, що підпали під впливи сектя- 
рів і сліпо їм служать. 

Вони читають Біблії прислані їм з 
канадійських льож у російській мові. 
Вони не беруться до ніякого підприєм¬ 
ства, що моглоби їм принести грошеві 
користі. Вони не посилають дітей до 
шкіл, вони не лікують хвороб. Словом, 
еони з наказу “братів” живуть у най¬ 
більшій темноті й страху перед пом¬ 


стою демона, яким їх залякують на “со- 
браніях” “'брати”. їм не можна співати 
пісень, читати газет, «і книжок. Цікаво, 
що вийняток становила большевицька 
газета “Світло”, тепер “Знання”. Це 
можна читати. 

Тенденції “братчиків” прозорі й ши¬ 
ті грубими нитками. 

Але грубші й твердші голови “вє- 
рующих”. Коли дивитись на них, зро¬ 
джується думка про великі завдання на¬ 
шого духовенства та інтелігенції на тих 
диких пустарях українських мас! От, ку- 
ди-б спрямувати невичерпну енергію по¬ 
літично вироблених чинників! 

Залишаємо “вєрующих” з їх демоніч¬ 
ними книгами (маде ін Руслянд — вія 
Канада) й спиняємо очі на чудових хма¬ 
рах. У нас таке багате нашарування хмар 
принеслоб зливу хоч на пару день. А 
тут вони не віщують дощу. Вони чудові 
в позолоті заходячого сонця на велико¬ 
му без берегів, небі. Яка прекрасна де¬ 
корація ґрандіозноіго театру. 

Згадується інше небо, далеке, омрія¬ 
не. 



Водний шлях Сен Лоренц 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


155 


А 

і 







и 




Ваш лист е важний 


Коли ви пишете лист, будьте певні заадресувати коверту читко, 
докладно і комплєтно. 

— Памятайте, що треба покласти ініціали або хрестив 
імя адресата. 

— Завсіди подайте число, вулицю, число поштової зони 
(де це вимагане) місто або містечко і провінцію 
в адресі. 

— Покладіть свою зворотну адресу в горішному лівому 
розі коверти. 

— Коли ви пишете до місцевостей поза Канадою, завсіди 
подайте повністю назву цеї країни. 

— Завсіди наліпіть властивий поштовий значок. Якщо 
сумніваєтесь, справдіть в Поштовому Уряді. 


ПОВНЕ І МИТНЕ АДРЕСУВАННЯ 
ПРИСКОРЮЄ ДОРУЧЕННЯ ПОСИЛКИ 





156 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


В. Барка 

Небезпечний луб 

(Розділ з роману “РАЙ”) 


Менша білява, як голубеня; в черво¬ 
но-брунатній одежці; Старша в ясно- 
зеленій одежці; волосся мов пасмочка 
на кукурудзяних качанах, спадає на 
плечі. 

— будеш за коси смикати? — питає 
старша. Менша жмуриться: 

— Не 'буду. 

— А будеш піском обсипатися? 

— Не буду. 

■ — Бери лопаточку і памятай, що 
сказала. 

Побігла менша до щебетливого, як 
синички в лузі, товариства одноліток, 
що заклопоталося на піску: висипає 
горбки, припліскує долонцями, щось 
будує, а потім само-ж і руйнує, цебто 
повторює заняття всього людства. 

Стороною, за кльомбами (сліпучою 
соняшно - рожевою пастеллю!), за зе¬ 
леними лавками, за білою пишнотою яс- 
мину і темними рукавами сосен — війна. 

Хлопята з жовтими від літньої жа¬ 
роти чупринками, як суха трава в степу, 
коли її обвіє пилок від квіту, — хто-ж 
цього не знає? — хлопята ведуть регу¬ 
лярну війну . . . одні — китайці, а другі 
— японці. 

— Готуйся до наступу! Струнко! -— 
начальствує голубоокий ґенералик над 
японцями, що з кинджалами та рушни¬ 
цями, витесаними з соснових дощок, 
стоять напоготові. 

Мчить, мов джелики, “невтральний” 
у матроській сорочці. 

— Хлопці, скоріш біжіть! Що коло 
музики робиться . . . скоріш! 

Китайці з огненним інтересом визир¬ 
нули з хованки; вагаються: йти чи ні? 

Японці втратили “боєвий порядок” і 
зникли; за ними китайці аж полопотіли 
в тінявих алеях. 

Щебетлива малеча на піску повела 
услід їм очима, світлими, як небо. 

•Під каштанами оксамитна прохоло¬ 


да. Проміння крізь листвяну рясноту 
просипається шарлатними монетками на 
пісок і квітники в опрадках, схожі на 
прямокутнички торту. 

Зібрались оркестранти: з таємними, 
як випростані змії, флейтами та кларне¬ 
тами; з трубами, яскравими, ніби чорно¬ 
бривці; з скрипками та віольончелями, 
щирими, іяк ластівки та ігорлиці; і арфа, 
кросенко - трикутник, приєдналася до 
них; милотонна і полебединому горда. 

Інструменти покладено на стільці; а 
самі музики виступили на зелень: 
ждуть . . . звичайнісінька робота відбу¬ 
вається перед ними — спилювання дере¬ 
ва. Чи варто з-за цього забувати сим¬ 
фонічний твір, у якому, здається, дух 
життя проглядає очима, променистіши- 
ми, ніж звізди? Варто. Зрізають най¬ 
старший в парку дуб;—під його чер- 
вонасточорною тінню забриніла остання 
золота легенда Запорізького війська. 

Прибрані в козацьку барву, сиділи 
стратеги в наметі, на килимі, тримаючи 
на колінах коштовно оцвітані шаблі. Ра¬ 
дили: чи стати тут, як на терені май- 
пустельній землі, аж коло гір, що на 
бутнього призначення життєвого, ■—на 
них опирається небозвід. 

Півтора століття по нараді красу¬ 
вався дуб, закривши груди в мереж- 
чато-поритий панцер і бархотний мох; 
красувався символ предковічного права 
на землю, очищену від зілля-буряну і 
хижого звіра, заселену станицями в буй¬ 
них садах (білохатними і високохрес- 
ними!), повними духу козацької волі, 
як буває налитий келех доброго вина; 
красувався, мов казковий сторук, виги¬ 
наючи лікті на схід-сонця і захіїд-сон- 
ця, до північних хмар і південних вер¬ 
шин; красувався в зеленій мантії патрі- 
ярха, грудьми стрічаючи синьозалізні 
блискавки, зміясті лезами, і рятуючи по¬ 
селення квіток, що аж при самісінькому 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


157 


долі горнулися до нього з надією в 
очах. 

Його корона була багатша на дріб¬ 
ні істотки, ніж котранебудь країна: без¬ 
ліч вивірок метушилося в ЇЇ гущавині і 
стільки ж птиць концертувало на галуз- 
зях, а комашок — знаходило пристано¬ 
вище на фігурному листі. 

Проміння — потоками, складеними з 
шовкових струн, бриніло в просвітах. А 
моріжок біля коріння вабив подорож¬ 
нього присісти і спочивати. 

Хто з станичан проходив поблизу,— 
спинявся і думав: 

“— Серед безумства сучасного режі- 
му, овіяного чадом ненависницької на¬ 
уки, серед насильства і злого глуму над 
найсвятішими пориваннями людського 
серця, стоїть, зеленіє цей старечний сві¬ 
док волі і слави запорізького лицарст¬ 
ва. Поки стоїть він, козацька справа не 
пропаща”. 

1 от дослухало вухо адміністратив¬ 
ного дракона, що дуб — реакціонер і 
підбурювач, що він гілками навіває 
мрію про непідлеглість перед північною 
кормигою. 

Дзеленчали телефони. Шаруділи про¬ 
токоли. Рішено; ліквідувати контррево¬ 
люціонера за двадцять чотири години. 
До небезпечного ворога підступила ро¬ 
боча бригада “Зелен тресту”: худощокі 
люди в пошарпаних піджаках та махор- 
чано-газетному димі. З линвами, сокира¬ 
ми, залізним клинням і довжелезною по¬ 
перечною пилкою заходилися вони ко¬ 
ло дуба, як у древні часи — коло муче¬ 
ника, що радніше вмре, розпиляний на 
часті, ніж зречеться своєї віри. 

Напнуто линви. Підрубано велитня 
під корінь; врізано пилку з другого бо¬ 
ку. 

Трудиться робоча бригада під оком 
суворого, як центуріон, начальника в 
сірому френчі. 

А хлопята сидять на високій спинці 
зеленої і чеберяють ногами: 

—- От великий дуб! — захоплюється 
“нейтральний” у матроській сорочці, — 
отакі дуби на горах ростуть. 

його сусід по праву руку, озброєний 
до зубів, посилається на авторитет: 

— Брат казав: отакі дуби ростуть ко¬ 
ло Волги. 

— . . . отакі брехуни коло Волги,— 


байдуже поправляє сусід по ліву руку, 
теж озброєний до зубів. 

Подалі, в алеї, — зеленому коридорі, 
— двоє залюблених. Мов би лебедини¬ 
ми крилами горнуться одно до одного 
студент і студентка другого курсу фі- 
лольоґічного факультету. 

Голуба сорочка в студента збіліла від 
стократного прання і підійшла своєю 
фарбою під перламутринки, що ними за¬ 
стебнуті широкі рукави. Дірки на лік¬ 
тях зацеровані так тонко, що мабуть, 
найкращий павук у парку похваливби: 
“чудесна робота!” Штани сірі, як кора 
на каштанах. А черевики біліші від гу- 
синого пера, бо наш зубний порошок 
дає на них найбільший ефект. 

Ясносиня краватка, в косих світлих 
смужках, прикорочена і з красивою не¬ 
дбалістю кинута на багатирські груди. 
Тільки диявол знає, як вона завязана в 
вузол -— величезний, мов подушенятко 
на кушетці. 

Поглянеш і подумаєш: великанськи- 
ми зусиллями, перучи, церуючи, вигла¬ 
джуючи штани в ідеальну рисочку, гор¬ 
да юнацька душа в найглибшій убого¬ 
сті надає собі пристойного вигляду. І 
хіба хлопчисько гірший від тих, що про¬ 
ходять мимо і заглядають в очі його 
подруженьці, і крізь папіросний дим аж 
засліпляють краваткою в стилі: “ди¬ 
вуйся, перехожий!” Ні, він кращий; став¬ 
ний, як кипарис коло моря, що бурхає 
за півтораста кільометрів звідси. Об¬ 
личчя — з легенькою блідністю; волос¬ 
ся в брюнета відходить від лоба рівно 
назад, і можна здогадатися: вранці гре¬ 
бінець попадає спершу в воду, а потім 
діє. Цяточки в чоловічках синіх очей і 
посмішка на різко окреслених мініятюр- 
кою стрілучого лука вустах справляють 
вражіння, що, мабуть, штукар цей сту¬ 
дент. 

Його подруженька русява і сіроока; 
певно, її обрізана, згідно з “модою”, 
коса, була препишна, бо зачіска густими 
збунтованими пасмами вкриває голову. 
Напівдитяча серіозність світиться в нер¬ 
вовому погляді. Плаття з темносинього 
сатину має три окраси; сніжний комі¬ 
рець, чорнолаковий поясочок на талії з 
такою гарною лінією, ніби в скрипок, і 
брошку — мідний шершень. Батистова 
хусточка затиснула в жмені. 

Ретельно зрівноважує наша мати- 



158 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


природа! Золотою ниткою кохання, най- 
тоншою в світі і найміцнішою в сві¬ 
ті, звязує то жінку з характером грана¬ 
ти і чоловіка-флеґматика, схожого на 
вола, що ступає по чумацькій пилюзі; 
то жінку, тихішу від криничної води, і 
чоловіка з пожежею в грудях; то демо¬ 
нічну жінку з очима, як горні сонця, і 
мрійника-чоловіка з волошковими очи¬ 
ма .. .. 

Золотою ниткою звязує крайнощі 
мати-природа, бо розійдуться вони . . . 
розірветься-розколеться людський оіб- 
раз, виродиться в образ потвори; без 
ріжноманітности в нащадках, без міри і 
норми, без крапельки гармонії проти¬ 
лежних прикмет, що буває і в найтихі- 
ших квітах. 

І дивно компонує кохання мати-при- 
рода! Будує рай для кохання, а стру¬ 
мочки щастя звідти, на жаль, пробіга¬ 
ють через пекло. 

А робоча бригада під залізним оком 
центуріона підпилює дуб і підпилює; і 
дивляться на її розбійний труд студенти 
другого курсу фільольоґічіного факуль¬ 
тету: Олександер Астряб і Ольга Біло- 
лан. 

— Цікаво, чому заважає цей дуб?— 
спитала Ольга. 

— Нові лоби тесатимуть начальству. 

— Ти жартуєш, а мені смутно. 

Помовчала і додала. 

—• Коли ми там стояли, — шуміло 
верхівя; такий свіжий вітер . . . місяць 
біг до хмар — згасав і засвічувався. 
Кожну пелюсточку в маргаритках видно. 

Пилак: шарк! шарк! Висипається тир¬ 
са на зелень. 

— Отак підпилюють Антона Никан- 
дровича, — сказав чорнявець. — Я 
правду кажу: голова місцевого комітету 
смикає пилку з одного боку, рудий 
Серпокрил з другого. Придивись, на ко¬ 
го схожий доглядач? 

Ольга спостерігає центуріона в сіро¬ 
му френчі: лисий дашкуватий череп і 
обличчя з алюмінію. 

—- “Схожий на “псаломщика” . . . 

Примітимо, що секретаря партійно¬ 
го комітету Тімурленкова, чоловіка ро¬ 
зумного й енергійного, на біду, невгамо- 
ваного “викривателя” і вічного пропа¬ 
гандиста, професор історії потихеньку 
охрестив “псаломщиком”. Епітет при¬ 
щепився. 


— Потопчуть маргаритки, Ольго,— 
прошепотів студент. 

А подруженька притиснулася йому 
до плеча і дивиться, як тирса падає 
з-під пилки, що: шарк! шарк! -— двома 
світлими метелочками падає туди й сю¬ 
ди на зелень. 

Зідхнула Ольга, поглянула в очі ко¬ 
ханому: 

-— Про що ти думаєш? — спитала. 

— Про зуби в пилки. 

Від здивування зламалися русяві бро¬ 
ви. 

— Ну, подумай: страх, що в лекціях 
знайдуть “контрабанду”, а потім — 
“чорний ворон” і Соловки; перевтома, 
бо щодня чотири або шість лекцій, крім 
вечірніх; недоїдання — Антон Никан- 
дрович харчується в ресторані, де тре¬ 
ба годину стояти в черзі за стільцем, 
поки спритніші насьорбаються юшки... 
Ольго, пропали маргаритки! Злодії топ- 
чуться по них, як коні. А потім — без¬ 
конечні засідання, збори, нудота, що ду¬ 
шу вимотує. Ах, досить і цього, щоб 
слоня замучити! От і маємо: занедужав 
старий. 

Порівняння дуба і професора Спо- 
данейка-Віконника, до якого зібрались 
навідатися (дорогою до нього і в парк 
заглянули), вражає уяву Ольги; і ті зу¬ 
би, що про них .сказав Олександер, такі 
страшні в своїй неминучості та сірій бу¬ 
денності. Думка тікає від них. І в па- 
мяті відтворюються вражіння щасливо¬ 
го вечора: свіжий вітер; верхівя дуба аж 
кипить протяжним шумом, волосся спа¬ 
дає Олександрові на очі, глибокі, темні 
в місячному світлі,- а цитринно-золотаві 
ліхтарі гойдаються на перехрестях алей; 
маргаритки біліють на зеленій, аж про¬ 
зорій, траві. Стояла Ольга в рожевому 
тумані, а крізь нього світилася несказа¬ 
на радість. 

У листвяному шумі, самі з любовю 
своєю, стояли вони, дивилися в очі од¬ 
но одному, темні очі на блідих і ніжних, 
як білий СВІЖИЙ ШО'ВК, обличчях, рідні 
— мов би від сотворіння світу. Навіть 
час, що завжди числить секунди, мов 
скнара свої червінці, здається, забував 
про них ,аж поки в цілому місті наста¬ 
вала сонна тиша. 

Той давній дуб дорогий, як памят- 
ний знак; біля нього ж Ольга знайшла 
свою любов. 



КАЛ'ЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


159 


А тепер . . . надійдуть вони увечорі 
— косий пеньок забіліє перед ними се¬ 
ред дотоптаних маргариток. Передчут¬ 
тя, що якийсь великий іспит із страш¬ 
ними нещастями судилось витерпіти, 
торкається чорним крилом до серця і 
вселяє тривогу. 

— Ходім! — стрепенулась Ольга. 

Через піщану площинку, з квітником 
у формі зірки, пішли до брами. Огля¬ 
нулись на шум і тріскотливі удари. Ве- 
литень лежить на землі. Гілки колиха- 
ються від стрясення. Робоча бригада 
споглядає поваленого. Взявши сокири, 
поволі рушає поратися коло корони. 

Оркестранти хутко розсілися в бла¬ 
китній мушлі; побриніли, почиркали, по¬ 


гуділи, аж поки сутулувата чорна по¬ 
стать стала перед ними і сухенько по¬ 
стукала по пюпітрі. 

. . . Заговорила, закричала музика 
пятдесятма голосами, — мову дістало 
серце наше, призналося, що любить і що 
ненавидить. Найщиріша в світі — музи¬ 
ка; як заговорить у голубиному тоні, вся 
сердечна! вся блаженна! дух життя про¬ 
глядає в ній очима, променистішими, 
ніж звізди. 

А гіллястий велитень лежить, як труп. 
Озброєні хлопята голосно жаліють йо¬ 
го, згуртувавшись коло пенька. 

Центуріон схиляється і чистить по¬ 
літики . . . (У. Т.) 










160 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Микола Очерет 

Три ялинки 


(іПамяті Володимира Івановича Ра- 
хінського, розстріляного за “укра¬ 
їнський націоналізм”). 

Прийшов 1917 рік і проміння волі 
блиснуло над Україною: народ скидав з 
себе вікове московське ярмо. Ніби по¬ 
рючись інстинктові самоохорони, по¬ 
чали стихійно виникати рідні школи, і на 
всій Україні не було такого села, не то 
що містечка чи міста, де б не відчи¬ 
нились двері української школи. Всіх 
тоді приймали до науки, нікого не віді¬ 
слали геть. Тож і село Березань, най¬ 
більше на всій -Переяславщині, вже восе¬ 
ни того року мало свою, рідну школу. А 
учителям батьки дали таку директиву: 
все навчання мусить далі відбуватися в 
рідній мові. Прийшлось учителям до¬ 
класти багато зусиль, щоб хоть трохи 
вирівняти шкоду, що заподіяла дітям 
чужа російська школа і так, за працею, 
вони й не помітили, як підійшло Різдво. 
Але цього року не судилось дітям мати 
ялинку, бо школу -реквірували чеські 
вояки на всі свята, і лише -після Нового 
Року учителям разом із батьками вда¬ 
лось улаштувати для дітей святковий 
ранок, на якому співав чеський військо¬ 
вий хор та грала їхня оркестра. Було 
бучно, але не весело, — і недивно, бо 
все то було чуже, тому й діти й батьки 
були невдоволені. 

А за місяць по цьому на батьківській 
раді вирішено було перетворити школу 
в гімназію і вже восени 1918 року село 
мало 6 кляс гімназії, з яких лише ос¬ 
танній не мав паралельних відділів. І аж 
тут березанцям усміхнулась доля: ди¬ 
ректором Гімназії надіслали з Києва Во¬ 
лодимира Рахі-нського, що закінчив Ві¬ 
денський Університет по відділу укра¬ 
їнської фільольоґії ще 1911 року. Дивна 
то була людина: сам родом з Чернігів¬ 
щини, він закінчив Дорпатський Універ¬ 
ситет по фільольо-ґічному факультеті і 
так та російська фільольоґія далась йо¬ 
му взнаки, що завершувати свою освіту 


він їде до Відня і весь свій час присвя¬ 
чує студіям української фільольоґії. По¬ 
вернувшись до Росії, він викладає в 
Латвії латину, щоб не мати нічого спіль¬ 
ного з тим осоружним пушкінським 
“креетяніном”, що “торжест-вуя, на дров- 
нях обновляет путь.” Так, викладаючи 
латину, він терпляче чекав, поки йому 
не всміхнулась доля, і його таки було 
призначено за директора до української 
гімназії у козаче село Березань. На¬ 
слідки його роботи не забарились і вже 
на Різдвяній Ялинці вступну промову ка¬ 
зав учень мовою своєї матері. Та гімна¬ 
зія була ще дуже молода і тому на Я- 
линку був запрошений хор німецької 
військової залоги, яка стояла в селі. 
Дивно було слухати німецьких колядок. 
Цей зовсім чужий для нас народ мав ко¬ 
лядки, а “братський” народ Москви їх 
зовсім не мав. І хоть бідна була ялинка 
цього року, та краща ніж попередньо¬ 
го, бо батьки відчули, що їх діти попали 
до рук своїх учителів. 

Час ішов, діти вчились і не тільки 
ріжними науками, але й грати, співати, 
танцювати і послідовно перетворюва¬ 
лись з невихованих дітлахів в гарних 
свідомих юнаків. Так за роботою на¬ 
дійшла й третя ялинка, ялинка 1919 р. 

У великій гімназійній салі стояла во¬ 
на залита морем світла, що лилось з но¬ 
вих, ще вперше засвічених електричних 
люстр. О. тепер батьки могли пиша¬ 
тись своїми здобутками за останні два 
роки: електрична станція, що дала цю 
зиму світло всьому селу, новозбудова- 
ний будинок гімназії, що в ньому оце 
улаштовувалась ялинка, паровий млин, 
що постачав усьому селу першої якости 
крупчатку, власний банк і кредитове то¬ 
вариство, що утримувало на свої кошти 
гімназію, забезпечуючи учителям харчі 
і теплу хату, театральний будинок на 
600-700 глядачів, і все це за якихось -пів¬ 
тора — два роки. І от тепер батьки хо¬ 
тіли бачити, що за цей чаїс зробила 





КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Безперечно найкращі 


аАкк’зтмснок 


нитки до ВИШИВАННЯ 


★ Понад 400 популярних відтінів 


★ Тривкі краски і не корчаться 


★ Не натягаються, не вяжуться в ґудзи 
і не рвуться 


★ Вигідні для вжитку міточки 


★ Умірковано оцінені 


ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ ГОРДЯТЬСЯ СВОЇМИ ВИШИВКАМИ 

СЬАКК’З.'І'.АНСНОК НИТКИ ДО ВИШИВАННЯ 


.1. & Р. СОАТ5 (САМАРА) ИР. - МОМТРЕАІ. 



162 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


гімназія, що її так старанно вони під¬ 
тримували. Рівно в 6 годині дзвінок дав 
знати про початок святкування і батьки 
зайшли до другої салі. Коли вони роз¬ 
містились на стільцях, директор устав і 
промовив: “Шановні матері й батьки! 
Ви передали до наших рук свій найдо¬ 
рожчий скарб, свою надію, своє май¬ 
бутнє, а разом з тим і майбутнє нашої 
батьківщини. Всіх зусиль ми приклали, 
щоб не завести ваші надії, щоб виправ¬ 
дати ваше довіря, а разом із тим забез¬ 
печити вам і собі мірну й надійну змі¬ 
ну, бо майбутнє вимагатиме ще бороть¬ 
би за нашу молоду державу. Як це нам 
вдалось, ви скажете нам на ближчій 
батьківській раді, а тепер прошу всіх 
прослухати й переглянути дещо з то¬ 
го, що ми за цей час встигли зробити”. 
Директор сів, а на поміст під стінкою 
вийшов хлопчина, несучи високо над 
собою зірку, 'що ясно горіла над його 
русявим волоссям. Своїм дзвінким мо¬ 
лодим голоісом він промовив до присут¬ 
ніх: “Добрий вечір, добрі люди! А чи 
дозволите заколядувати, цей дім зве¬ 
селити, Ірода засмутити!” 

Промовив тай замовк, а саля і со¬ 
бі мовчала. І встав тоді дід Бакуменко, 
голова батьківської ради і промовив: 

“Просимо всі, 'прошу і я, колядуйте, 
діти, славте Рожденного Христа Бога!” 
Він сів, хлопчина зійшов з помосту, а 
почав виходити хор, а разом із ним і 
школярі-ліцедії з своїм вертепом. Хор 
став -попереду, а ліцедії-школярі позаду 
хору і тоді на поміст знову вийшов 
хлопчина з зіркою разом із другим, що 
мав у себе за спиною мішок, і, ставши 
перед хором, зняли шапки. За ними 
зняли шапки й усі хористи й почали 
колядку: 

“Ой видить Бог, видить Творець, 

Що мир погибає ...” 

Величаво розлилась урочиста ко¬ 
лядка, а батьки, затамувавши віддих, 
вслухувались у рідну мельодію, всім 
знайому ще змалечку. І багато матерів 
отих співаків почали витягати хустки 
та витирати сльози, що нарешті -самі 
лились з очей. Навіть дід Бакуменко 
стряхнув сльозу з вуса, наче зігнавши 
якусь настирливу комаху. А з помосту 
лились колядка за колядкою, наповню¬ 
ючи салю рідними, близькими мельодія- 
ми. Аж ось хор замовк і розступився, а 


школярі-ліцедії почали показувати вер¬ 
теп з інтермедіями. Тут крім звичайно¬ 
го хору янголів, що славили Рожден¬ 
ного разом із пастухами, волхвами і 
трьома царями, були показані в інтер¬ 
медіях не тільки циган з козою, жид з 
паном, парубок з дівчиною та запоро¬ 
жець з турчином, але й прочитані вір¬ 
ші, оповідання, привітання та була ви¬ 
словлена подяка батькам, що вони від¬ 
відали ялинку своїх дітей і прослухали 
їх ліцедійство та співи. Кінчивсь вертеп, 
кінчились інтермедії і знову зійшлись 
краї хору і знову полилась колядка; 

“Добрий вечір тобі, 

“Пане господарю ...” 

співали хористи, вітаючи господарів цієї 
школи, господарів всього села, госпо¬ 
дарів своєї української держави, співали 
українському народові. Тож таким спі¬ 
вом вітали господарів Рідної Землі в 
кожній школі, під вікнами хат, прямо на 
площі і так по всій Україні співали саме 
в цей час. Лились колядки одна за од¬ 
ною, а коли було проспівано останню, 
поперед хориста з зіркою вийшов мі¬ 
хоноша і промовив: “Вітаємо всіх з 
празником Різдва Христового! Дав Бог 
благополучно діждатись, дай Боже в 
добрім щасті й здоров'ї скінчити, з ми¬ 
ром благополучно й Нового Року діж¬ 
дати! А за цю вість — порося й хвіст, 
щей ковбас шість! На поличці в куточ¬ 
ку пятак у платочку, міді на цвяшки, ка¬ 
бакові зернята, гречаного попілу і со¬ 
няшникового цвіту! А ви, коляднички, 
здіймайте шапочки та кричіть: “Дай 
Боже!” І хор дружньо підхопив: “Дай 
Боже!” Тут до салі зайшли дід Мороз 
з великою торбою за спиною та з ялин¬ 
кою на плечі і запрохав усіх до ялинки, 
сам показуючи шлях, а за ним і всі при¬ 
сутні. Під ялинкою дід-Мороз почав роз¬ 
давати з своєї торби подарунки молод¬ 
шим школярям, які вже добре натоми- 
лись і тому, одержавши дарунок, поча¬ 
ли розходитись додому. 

А тимчасом старші учні лаштували 
салю до танців і, коли дід-Мороз упо¬ 
рався з своєю роботою, а молодші шко¬ 
лярі розійшлись, шкільна орхестра за¬ 
грала вальса. Яке ж було здивування 
батьків, коли вони побачили, як їхні 
Панаси, Дмитрусі та Андрійки, підхо¬ 
пивши сусідніх Галь, Марусь та Оленок, 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


163 


закрутились під музику по салі, а їхні 
шкільні друзі, що не встигли ще навчи¬ 
тись танцювати, стали навколо і, весело 
сміючись, осипали їх пригорщами кон- 
феті та заплутували своїх друзів, кида¬ 
ючи догори стяжки серпентин. Почався 
шкільний баль! 

Знову батьки заповнили салю, зай¬ 
маючи стільці коло стін, а в кутку, ото¬ 
чений батьками, сидів директор і своїм 
батьківським оком стежив за танками, 
часом посміхаючись у свій чорний з си¬ 
виною вус, бачучи здійснення своїх мрій, 
та як коли перекидувавсь якимсь сло¬ 
вом із котримсь з батьків. Аж до півно¬ 
чі йшов баль, а коли шкільний годин¬ 
ник вибив дванадцяту, директор вийшов 
на поміст і подякував батькам, що во¬ 
ни відвідали ялинку своїх дітей. 

І аж тут дід Бакуменко не витерпів 
і звернувсь до всіх присутніх з такими 
словами: 


“Люди добрі! Бачите, як ото гарно 
бути гоаподарем у себе в хаті, бути го¬ 
сподарем своєї землі, мати свою держа¬ 
ву, а в ній свою владу, що дбає саме про 
нас! Тож слухайте діти, слухайте юнаки, 
слухайте батьки і ви сивовусі діди! Бе¬ 
режіть оту свою державу більш за своє 
життя і тоді всі ми будемо не холопами, 
не мужиками, не пролетарією, а госпо¬ 
дарями на своїй землі і в своїй хаті! Хай 
же моє слово буде вам святим запові¬ 
том!” 

Це третя ялинка в с. Березані була й 
останньою. Прийшли московські комуні¬ 
сти і знищили все. Але учні тої Гімназії 
виявили себе гідними своїх учителів та 
свого улюбленого директора: де-хто з 
них досі воює зі зброєю в руках проти 
окупанта. Одному-ж з них пощастило 
прорватись з відділом УПА до Німеччи¬ 
ни, де автор і записав ці рядки з його 
уст. 


Приймаємо поштові замовлення на всякі 

ДРУКАРСЬКІ ПРАЦІ 


НАЙДЕШЕВШИХ 
ЦІНАХ 

В БАГАТЬОХ КРАСКАХ 

Весільні запрошення 
Товариські повідомлення 
Листовий папір з адресами 
Всякі друкарські праці 

НАТЮИАІ. РЦВи$НЕК5 по. 

462 НАЯЄКАУЕ 5ТЯЕЕТ ХУІИИІРЕб 2, МАЙ. 

С А N А й А 



ПОСЛУГОВУЙ¬ 
ТЕСЬ НАШОЮ 
ДРУКАРНЕЮ 


ДРУКУЄТЬСЯ ВСЕ ТА В УСІХ МОВАХ. 

— Скора услуга — 

В НАШІЙ ДРУКАРНІ ДРУКУЄТЬСЯ КАНАДІЙСЬКИЙ ФАРМЕР 




164 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


Анатоль Галан 


ВІРА 


Дві коси, два золотих перевесла ле¬ 
жать на її грудях, кучеряве пасмо спа¬ 
дає на чоло, а в западинах, як сірі пта¬ 
шенята — глибокі розумні очі. 

.В її метричній довідці записано: Рік 
народження 1922, імя і прізвище — Віра 
Шкурат. 

Сімнадцять років тому, в міському 
клюбі, відбувались урочисті “звіздини”. 
Батько і мати з немовлям на руках си¬ 
діли за столом президії, голова по чер¬ 
зі надавав присутнім слово. 

Першим промовляв ватажок партії. 
Він згадав про релігійний забобон хре¬ 
щення, про те, що священик наражує 
дитину на небезпеку захворіти, окуна- 
ючи в купіль з неміряною температурою 
води. 

Хтось з салі запитав: чи не застудив¬ 
ся, бува, ватажок підчас хрещення й як 
ЕІН це пережив. 

Запитання викликало веселий рух, бо 
промовцеві аж ніяк не можна було по¬ 
скаржитись на своє здоровля. Проте, 
голова знову скерував хід зборів на по¬ 
важну стежку, і порядок далі не пору¬ 
шувався. 

Вкінці підвівся батько і запевнив 
присутніх, що він виховає дитину в но¬ 
вому дусі, вільному від релігійного ту¬ 
ману і на доказ того іменує доньку Не¬ 
вірою. 

Батька нагородили оплесками, від¬ 
значили високу політичну свідомість 
подружжя Шкуратів, видали цінні по¬ 
дарунки. 

Бігли роки. Дівчинка росла здоро- 
вою і розумною, добре вчилась, але від 
тринадцяти років несподівано проявила 
характер. ІВона сказала батькам: 

—• У моїй метриці помилка. Такого 
імени нема. Мене звуть Віра. 

Батько спробував наставити на ро¬ 
зум доньку та дістав відсіч: 

— Я ж тобі, тату, не кажу, щоб ти з 
Івана обернувся на Неівана . . . 

У кого воно вдалося? Аж дивно. Зда¬ 
ється, ніхто їй такого не розповідав, а 
вона питає у матері: 


— Мамо, Христос заповідав любити 
свого ближнього. А чому у нас не люб¬ 
лять ближніх? 

Або: 

— Чому на Україні говорять росій¬ 
ською мовою? Адже у нас є своя . . . 

Віра багато читала. Вона просто тру¬ 
силася за книжками, шукала в них відпо¬ 
віді на свою дитячу іцікавість. Вона при¬ 
носила книжки дуже давні, пожовклі від 
часу і ніколи не лишала їх на очах у 
батьків, хоронила десь у своїй кімнаті, 
в скринці під замком, користуючись 
принципом “невтручання” дорослих у її 
справи. 

У день, коли їй сповнилось чотир¬ 
надцять років, вона зайшла до старого 
священика, що жив на спокої, в далекій 
міській околиці, і попросила: 

—■ Охрестіть, мене, отче . . . 

Священик здивувався. 

— А чия ти, дитино? 

Віра назвала своє прізвище. 

— Ти донька судді? 

— Так . . . 

— А чи знають батьки про твоє ба¬ 
жання? 

— Ні. їм це знати непотрібно. 

Священик спочатку вагався, боячись 
провокації, але дівчина так горячо про¬ 
сила, запевняючи в цілковитій таємни¬ 
ці, що відмовити було не можна. Отже, 
в чотирнадцять років закріпили за нею 
христіянське імя. 

І знову йшов час. Падали у безвість 
краплини днів, сукалася нитка життя, 
і рвучись на вузлах, що звуться смертю. 
Ой скільки тої смерти пройшло містами, 
селами тихими. Не від хворів, не від 
старости, а від злого людського хотіння. 

— Чому ти сумна, дитино? — питала¬ 
ся матір у Віри. — Слова від тебе не по¬ 
чуєш. Чи не вистарчає їсти та пити? Чи 
нема в тебе доброго вбрання? Чому ти 
така? 

Віра хитала головою. 

— Не скажу, мамо. Не можу я цьо¬ 
го сказати, краще й не питайте. 

Радилася матір із батьком: 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


165 


— Хто зна. Вівчині сімнадцять років. 
Можеб заміж пора? 

Та батько сміявся. 

— Вигадуєш. Вона-ж весь час над 
книжками, любить науку. І щоб я єдину 
доньку випхав за якогось йолопа, ли¬ 
шив без освіти? Ось незабаром поїде в 
столицю, вступить в інститут, то й хма¬ 
ра з неї зійде. 

Віра виїздила восени, коли вже по¬ 
чали жовтіти клени, і туман став довше 
затримуватись над річковим плесом. Чи 
шкода було їй тих милих краєвидів, ву¬ 
лиць ходжених-переходжених, зрештою, 
добрих до неї батьків? 

Мовчала Віра. І прощальний погляд, 
і поцілунок її були холодними, тільки 


якось нервовіше тріпнула золотими ко¬ 
сами. 

— Пиши, доню! (Це мати) — Пиши 
частіше. Чуєш? 

-— Добре. 

І поїхала з візником на станцію, не 
озирнувшись. 

Того вечора батько пізно прийшов 
із суду. 

— А ти знаєш, — сказав дружині, — 
трапилася неприємність. Загубився ре¬ 
човий доказ у справі Логвиненка, — 
його лист до товариша, де він лаяв вла¬ 
ду. Намітив передати слідчому в особ¬ 
ливих справах, а довелося відпустити 
на поруки, та й справу, мабуть, припи¬ 
ню, бо нема підстав. 

Дружина промовчала. 



В яблунковому саді, в Нова Скошії 



166 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


— Старіюсь, певне, — продовжував 
чоловік по павзі. — Це не перший ви¬ 
падок, я тільки не казав. І завжди гублю 
щось важливе, на чому побудовано 
справу. Колиб дізнались, вигналиб мене. 

— А ти не хвилюйся, — заспокоїла 
дружина. — Обійдеться. 

І в той час виринув з-під намулу за¬ 
буття один випадок. Колись вона неспо¬ 
дівано зайшла в кімнату доньки й поба¬ 
чила, як та щось палила на свічці. Це 
було рік назад. Мати, правда, нічого не 
спитала, але Віра почервоніла, як буряк. 

Так. Тепер зрозуміло. Хоч мати ні¬ 
коли нізащо не скаже чоловікові. Чуд¬ 
ний він. І живуть разом уже давно, і ді¬ 
тей від нього мала (двоє вмерли), і по- 
старілися обоє, а от досі не збагне. Ла¬ 
гідний і суворий. Не кричить, не лаєть¬ 
ся, не пє навіть, а від закону не відсту¬ 
пить, від того свого судового закону. 
Справедливий. Жадного разу не взяв ха- 
баря, хоч і часто пропонували. Злостив¬ 
ся. Гнав у шию. А все-ж таки багато че¬ 
рез нього пролилося сліз і... крови. 
Іменем закону. Підписав вирок і забув 
уже. Сміється, бавиться з дитиною. А 
там, у заґратованому камяному мішку 
тяжко мучиться людина, що мусить ви¬ 
креслити з життя пять, десять, пятнад- 
цять років, або-ж і все життя за корот¬ 
ку мить. Іменем закону . . . 

Пробувала мати почати колись таку 
розмову: 

— Іване, тобі не здається, що не все 
гаразд у нас . . . Люди настрашені, як 
ніколи, мовчать, тяжко добувають собі 
шматок хліба. Чи так було раніше, Іва¬ 
не? 

Глянув, посміхнувся вибачливо, як 
до малої, або темної, відповів: 

— Нове життя будуємо. Діти краще 
побачать, а ми якось... Усе йде так, як 
мусить. 

Більше не говорила про це, тільки 
про хатні справи. Вірить бо і не зневірю- 
ється, тверде має серце. Дитину свою, 
проте, любив дуже. Майже ніколи без 
гостинця не приходив і замість Невірки 
Вірою називав після тої її категоричної 
заяви. 

Поїхала Віра, і нервується сьогодні 
батько, бач, про пропажу розказує, чо¬ 
го ще ніколи не було. Пообіцяв колись: 
Сина у мене нема, то я ж її в люди ви¬ 
веду, високим політичним діячем зроб¬ 
лю. І сидів з нею вечорами, вкладав пре¬ 


мудрість у юну голову, навчав своїм 
ідеям. 

І правда, доброю піонеркою і доб¬ 
рою комсомолкою була Віра Шкурат. 
Точна, працьовита, невтомна. І в шко¬ 
лі, і в клюбі, і на село з охотою виїзди¬ 
ла для якоїсь культурної допомоги. Про¬ 
понували їй стати секретарем, тобто ке¬ 
рівником комсомолу міста (в сімнад¬ 
цять років!) та відмовилась. 

— Ні, ні, яке там секретарство, мені 
ще вчитися треба. 

Поїхала. Як порожньо стало в про¬ 
сторій господі судді. Ох, як порожньо! 

І сьогодні суддя, ніяково посміхаю¬ 
чись, попросив дружину сходити в крам¬ 
ницю (бо самому незручно) і купити 
горілки. 

— Чи занедужав? 

— Та . . . холодить щось. Сходи, 
будь ласка. 

Випив дві чарки підряд, покривився 
і випив третю, дивно порушуючи свою 
традицію. А потім пішов спати. 

День чіплявся за день, як гачок за 
гачок. До вечора сидів Шкурат у суді, 
писав, писав, виправдовував і засуджу¬ 
вав, до вчеора нудилася безробіттям 
мати, бо яка в тому місті праця, крім 
базару та кухні? 

Колись у селі було не так. Там дня 
давай та й давай. Сумує мати. Нема вті¬ 
хи, далеко десь дитина. І чекає мати що¬ 
дня на дзвінок листоноші. 

— Тільки газети? Листів нема? 

Зате яка була радість, коли поба¬ 
чать синю коверту — улюблений колір 
Віри. Жде, не діждеться чоловіка, бо 
сама таки погано розбирає писане. Зу¬ 
стрічає на вулиці, і вже здалека розуміє 
суворий Шкурат, у чому справа. 

А листи були здебільша коротенькі, 
хоч і теплі. Віра повідомляла про свої 
успіхи в навчанні, про те, що вона має 
добрих друзів, культурні розваги, про¬ 
сила не турбуватись за неї. 

Подружжя Шкуратів оживало, наче 
молодшало після цих листів. Ходили в 
театр, або-ж кудись до знайомих, і мов¬ 
чазний суддя дивував дружину весели¬ 
ми дотепами. 

— Буде з Вірки толк, буде! — казав 
він уже вдома. — Розумна, вперта, сво¬ 
го дотягне. 

Та одного дня, щось через півроку 
після від'їзду доньки, повернувся бать¬ 
ко з суду за годину, як пішов, повер- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


167 


нувся стурбований і -—- до дружини: 

— їду в столицю. Приготуй щось на 
дорогу. 

Дружина злякалася. 

— Чому так нагло? Може щось з 
Вірою? Чи здорова? 

—- Ні, ні, це в службових справах. 

Не розпитувала жінка, бо не втруча¬ 
лася ніколи в ті справи. 

—• Швидко повернешся? 

— Та швидко. Днів за три. 

І поїхав. Не на три дні, а на тиждень. 
Уже й з установи приходили питати, чи 
не писав, бува. 

Повернувся вночі, зайшов до кімнати 
не роздягаючись, сів на стілець і . . . 
заплакав. 

— Ой, Іване, кажи, не муч! — скрик¬ 
нула дружина. — Нема Віри? Так? 

— Нема! — прошепотів Шкурат. 

Билася в сльозах мати, билася з го¬ 
дину, і нікому було ЇЇ заспокоїти, бо 
наче закамянів суддя, байдуже дивився 
перед собою, не в силі здолати власно¬ 
го болю. 

Нема Віри. Лишився тільки у батька 
в теці протокол слідчого і там було на¬ 
писано, ось що: 

Віра Шкурат, вісімнадцяти років, на¬ 
лежала до організації українців-держав- 
ників, що складалася переважно з сту¬ 
дентської молоді. Розповсюджувала не¬ 
легальні листівки з закликом боротись 
проти чужої влади, як боролися колись 
предки. Вгорі листівок було гасло “За 
віру, за батьківщину”. Листівки знахо¬ 
дили на багатьох заводах, а також по 
селах, у колгоспників. Підчас арешту, з 
боку членів організації був виявлений 
збройний спротив: тяжко поранено двох 
працівників органу безпеки. Віра Шку¬ 
рат позбавила себе життя, вистрибнув¬ 
ши з вікна четвертого поверху. 


ПРОВОРНИЙ ДЖУРА 


Цяіпці приділили нового джуру. 

— Надіюся, евентуально —- сказав 
до нього Цяпка, коли той зголосився,— 
що буду з тебе задоволений. Чи з тебе 
охочий і жвавий хлопець? 

— Так є! 

— Но, то добре! Передовсім запа- 
мятай собі одне: я не люблю тратити 
багато слів. Як я скажу, що щось хочу, 
то щоб ти мене зрозумів, ба, що біль¬ 
ше, щоб ти навіть відгадав мої думки. 



Мати осягає 
поміч для 
вередливої 
дитини 


Напади вередливости в дітей це часто знак, 
що вони терплять на затвердження, яке не 
тільки розстроює їх успосіблення, але й 
жолудок. В таких випадках дайте дітям 
СШШгеп’з Омчі Таблетки. Вироблені для 
дітей у віці понад 3 роки, вони діють як 
ляксатива та осолоджують жолудок. Як їх 
дати перед спанням, діють лагідно і прино¬ 
сять побажане звільнення рано. Набудьте 
Сїііїйгеп’з Омш сьогодні. В аптеках. 



Ось слухай: рано, як встаю, крикну: 
‘'Подай мені скарпитки!” То я не хочу 
більше говорити, бо ти вже сам маєш 
знати, що маєш подати мені сорочку, 
штани, чоботи, сурдут, шаблю, шапку... 
Розумно? 

— Так є! 

— А як я евентуально, скажу: “По¬ 
дай мені папір, я хочу писати!”, то по¬ 
дані мені не тільки папір, але й перо, 
чорнило, бібулу, коверту ... і все, що 
до того належить. Розумієш? 

— Розумію, пане поручнику! 

На другий день бє восьма година. 
Джура сходить і будить Цяпку. 

— До чорта, пощо мене будиш? 

— Бо вже восьма година! 

— Але-ж я не буду вставати! 

— Чому, пане поручнику? 

— Бо я хорий! 

— Розумію! —сказав джура і пішов. 

По годині приходить. 

— Пане поручнику, голошу слухня¬ 
но, що на дворі вже чекають; лікар, свя¬ 
щеник, нотар, власник похоронного за¬ 
ведення і грабар. 





168 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


ВОРОГ 


— Раз дістав я наказ вигнати ворога 
з одного, дуже важного села. От і беру 
я своїх хлопців і гайда! 

йдемо, йдемо, йдемо, аж заходимо 
в село. Дивлюсь я в мапу, та воно щось 
мені не виходить. 

Село чи не село?! 

Стрічаю якусь бабу (була ще доволі 
молода) і кричу до неї: 

— Бабо, стій! 

І баба стала. 

Тоді я її питаю; 

—- Чи це село чи ні? 

Вона каже: 

— Село! 

— А є там ворог? —- питаю. 

—- Ой, чому би не було!-—каже баба. 


Гм . . . думаю ... і йду дальше ду¬ 
же обережно. Мені хотілося за всяку 
ціну село здобути. От я й взявся на 
хитрощі. Підійшов цілком близенько і 
як гукну зі всієї сили: 

— Панове, втікайте, бо стріляю! 

І вони повтікали. 

—■ Як то, від самого крику повті¬ 
кали? Це неімовірне! Що-ж то був за 
ворог? 

— Я вам скажу. Це справді не був 
ворог, а були наші, що зайшли туди 
реквірувати. 

— А чогож баба казала, що то во¬ 
рог? 

—- Хіба ви не знаєте? Баба називає 
ворогом кожного, хто тільки реквірує... 






КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


169 


СКІЛЬКИ СНУ ПОТРЕБУЄ 
ЛЮДИНА? 


Один радієвий оголошувач у Ню 
Йорку не спав невпинно 8% днів і но¬ 
чей. Лікар П. Трип невпинно чував над 
ним і над наслідками безсонноети. За 
весь час цей оголошувач не стратив ні¬ 
чого на вазі, тільки вираз його обличчя 
змінився. 

По 5 днях його реакція на ріжні лі¬ 
карські досвіди змаліла до зера. Лікар 
дав йому протисонні іпіґулки і він був 
дальше нормально свідомий. По шістьох 
днях зачав мати ріжні привиди. 

В ночі оголошувач відчував найбіль¬ 
ше потребу сну. В часі дня — менше. 
В часі цілого цього експеріменту він 
дальше працював у радіостанції, як ого¬ 
лошувач. Його вимова була легша і хід 
гадок деколи трохи замішаний. 

При кінці експеріменту відчув сла¬ 
бенький біль голови і пішов спати. Спав 
13 годин і 13 мінут. 

Скільки сну потребує людина, щоб 
була здорова та могла працювати? Це 
залежить від кожної людини зокрема? 
Один потребує 10 годин, другий 9, тре¬ 
тій 7 чи 6. Наполеон і Едисон спали 
тільки чотири години в ночі і пів годи¬ 
ни відпочивали пополудні. 

Кожний повинен знати себе: цебто 
повинен випробувати, скільки сну по¬ 
трібно йому, щоб добре, здорово почу¬ 
ватися та бути здібним до праці. Цей 
досвід з собою треба повторити декіль¬ 
ка разів, бо одно-разова проба не ви¬ 
старчає, щоб витворити правило. 

Дехто каже, що мусить “відробити” 
страчений сон. Чи іце потрібне? Ні, бо 
лікарські досвіди виказують, що люди¬ 
на не потребує відробляти страченого 
сну. Звичайний добрий сон направить 
страту попередніх днів. 


Лікар обслідує пацієнта. —- Я мо¬ 
жу вас вилікувати, але це буде дуже 
дорого коштувати. 

— Скільки? 

— Тисячу доларів. 

— Не оплатиться. Погребник похо¬ 
ває мене за дешевші гроші. 


АВ50КВШЕ 

держить їх 

ПРИ ПРАЦІ 

Старі люди, які знають коней і зна¬ 
ють як ними опікуватися, ніколи не е 
без АЬзогЬіпе. Це розпізнана анти¬ 
септична ветеринарійна масть, яка 
може помогти зловити “спавин”, ще 
заки він осядеться . . . помогти про-- 
чистити стверднілий стан наче об- 
ручкову кістку. Велика фляшка лише 
$2.50 в кожній аптеці. (2663) 

\У. Г. Тоїтр, Іпс., Мопігеаі 19, Р.Ц. 


Пані в потязі бачила як один чоло¬ 
вік, сидячий близько неї, вдарив свого 
малого синка в лице. Вона торкнула йо¬ 
го своєю парасолею і сказала: 

— Якщо ви не перестанете напасту- 
вати того хлопця, я нароблю вам багато 
клопоту. 

Чоловік іронічно засміявся. Він від¬ 
повів: 

—• Слухайте, пані! Вчера моя жінка 
втікла з моїм приятелем. Банк забирає 
мою хату за довги. Ми їдемо не в тому 
потязі, що повинні. Мій синок ось тепер 
сказав мені, що він проковтнув потяго¬ 
ві білети. А ви ще кажете, що ви наро¬ 
бите мені клопоту? 


Китаєць приносить на гріб свойого 
приятеля поживу й напиток, не цвіти. 
Один американський вояк бачив, що 
китаєць приніс на гріб печене порося. 
Питає він його: 

—- А коли твій приятель вийде з гро¬ 
бу їсти це порося? 

-— Тоді саме, коли твій приятель 
вийде нюхати цвіти. 



170 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


КАНАДІЙСЬКІ БУЙВОЛИ 


“Елк Айленд Нешонал Парк”, около 
ЗО миль на схід від Едмонтону, славить¬ 
ся одним з небагатьох стад буйволів, 
які ще залишилися в Північній Америці. 
Нецілих 100 років тому міліони цих во¬ 
лохатих тварин вганяли по степах на 
дозвіллі. Підчас заселювання західніх 
околиць Північної Америки ці тварини 
були немилосерно винищені. Останню 
групу диких недобитків, у числі 11-ти, 
помічено в околиці Генд Гилс, у цент¬ 
ральній Алберті, 1880 року; шість з них 
було вбито, а решта втікли. 

Стурбований можливістю цілковито¬ 
го винищення буйволів, канадійський у- 
ряд поробив заходи, щоб наново розве¬ 
сти їх у західній Канаді. ‘На початку 
цього століття уряд відкупив більшу 
частину останньої череди на американсь¬ 
кому континенті, яку виплекали на своїх 
скотарських фармах два годівці худоби 
в Монтані. Чимало було труднощів у 
звязку з транспортом цієї череди, але 
около 1914 року приблизно 700 тварин 
приміщено в ново-основаному “Бафало 
Нешонал Парк” у Вейнврайт, а також у 
парку Елк Айленд. 

Розмножуючись швидко на забезпе¬ 
ченому терені, стадо внедовзі нарахову¬ 
вало тисячі тварин. Між 1925 і 1929 ро¬ 
ками кілька тисяч вибраних буйволів пе- 
ретранспортовано залізницями і баржа¬ 
ми до “Вуд Бафало Парк”, що знахо¬ 
диться далеко в північній Алберті. Чис¬ 
ло цих тварин у парку, до якого можна 
добратись тільки літаками, обрахову¬ 
ють тепер на 10,000. Оснований первіс¬ 
но для зберігання буйволів, цей парк 
став тепер велитенським резерватом для 
багатьох "інших пород великих тварин і 
для футряних звірів. 

В 1940 році закрито “Бафало Нешо¬ 
нал Парк” у Вейнврайт тому, що ці те¬ 
рени перейняла Канадійська Армія. При¬ 
міщених там буйволів перевезено до 
Елк Айленд Парк. Кожного року тисячі 
відвідувачів прибувають до цієї околи¬ 
ці, щоб оглянути це велике стадо, що 
має славу найкращого на північно-аме¬ 
риканському континенті. Невелику пока¬ 
зову череду можна також побачити в 


Національному Парку в Бенф, а ще інші 
— в парку Асінібойн, у Винніпегу. 

Північно-американський буйвол, це 
справді дикий віл або бізон; він більший 
від справжнього африканського чи азій¬ 
ського буйвола. Припускають, що ця 
порода мігрувала з Азії підчас ледової 
доби — в часах, коли Аляска була спо¬ 
лучена з Сибіром. 


Чоловік у ресторані покликав кель¬ 
нера і сказав до нього: 

— А що це таке — кава чи чай? Во¬ 
но має смак газоліни. 

Кельнер потакнув і відповів: 

— Це мусить бути кава, бо наш чай 
має смак терпентини. 

★ 

Чоловік вернув з Африки і оповідав 
свойому приятелеві про велику спеку, 
яку він там пережив. Питає його това¬ 
риш: 

— Чи справді там така велика спека? 

— Чи справді? Одного дня я бачив 
як пес гонив за котом і вони обоє йшли 
повільним кроком. 

★ 

— Ви були карані? 

— Так, десять років тому. 

■—• І від того часу не були більше 
карані? 

— Ні! 

— А що ви робили в міжчасі? 

— Сидів. 

★ 

Селянин, приїхавши до міста, поба¬ 
чив велике число людей. Питає він од¬ 
ного міщанина: 

— Що таке тут сталося? 

Міщанин був жартівливої вдачі й 
відповідає йому: 

— Оце корова знесла велике яйце. 
Ніхто не знає що з нього вилупиться. А 
як ви гадаєте? 

— Здається мені, — каже селянин, — 
що з нього вийде ось такий бичок як ви. 

★ 

— Я чув, що покійний Ломачка все 
що мав лишив на наш сиротинець . . . 

— Це дуже гарно. А іцо-ж він лишив? 

— Семеро дітей . . . 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


171 


ТНе Сапасіа Раіг ЕтрІоутепІ Ргасіісеі Асі 

забороняє 


дискримінацію в затрудненні 

ЦІЛЛЮ ЦЬОГО ЗАКОНУ є охорона працівників перед дискримінацією 
в затрудненні і в членстві проф-спілок (юній) з причини РАСИ, РЕЛІ¬ 
ГІЇ, КОЛЬОРУ ШКІРИ ЧИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ. 

ЦЕЙ ЗАКОН ВІДНОСИТЬСЯ до працедавців на роботах, або підпри¬ 
ємствах під засягом федеральної юрисдикції і до проф-спілок, які ре¬ 
презентують їхніх затруднених. До цих підприємств належать: торго¬ 
вельна фльота, навігація, залізниці, канали, телеграфи, аеродроми, 
комерційне летунство, федеральні коронні корпорації, банки, радіо 
і телевізійна сітка, а також роботи і підприємства, які визнано за¬ 
гально корисними для Канади, або які є поза виключною юрисдик¬ 
цією провінціяльного законодавства. 

ЦЕЙ ЗАКОН ЗАБОРОНЯЄ працедавцеві відмовити затруднення особі, 
або дискримінувати працівника з причини його РАСИ, РЕЛІГІЇ, КО¬ 
ЛЬОРУ ШКІРИ ЧИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ. Працедавцеві 
теж забороняється користати з посередництва агенції праці, що 
практикує таку дискримінацію, помішувати дискримінаційні оголо¬ 
шення на працю, ставити дискримінаційні питання, —■ писано, або усно, 
— які відносяться до подань на затруднення. 

ЦЕЙ ЗАКОН ТАКОЖ ЗАБОРОНЯЄ дискримінацію проф-спілок (юній) 
щодо членства чи затруднення з причини РАСИ, РЕЛІГІЇ, КОЛЬОРУ 
ШКІРИ ЧИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ. 

БУДЬЯКА ОСОБА, ЯКА СКЛАДАЄ ЗАЖАЛЕННЯ на підставі постанов 
цього закону, або яка допомагає в збиранні доказового матеріалу в 
рамках цього закону, є хоронена перед відплатними акціями, що мог- 
либ ‘бути вжиті супроти неї. Додатково до федерального законодав¬ 
ства, кілька провінцій видало свої власні закони справедливої прак¬ 
тики в затрудненнях, або подібні закони, які охороняють робітників 
перед дискримінацією в затрудненні в індустріях, що підлягають під 
провінціяльну юрисдикцію окремих провінцій. До провінцій, які мають 
такі відповідні закони, належить Онтеріо, Манітоба, Саскачеван, Ню 
Бронсвик, Нова Скошія і Бритіш Колюмбія. 

ЗАЖАЛЕННЯ НА ПІДСТАВІ ЦЬОГО ЗАКОНУ ТРЕБА РОБИТИ 
ПИСЕМНО й ПЕРЕСЛАТИ ДО 


оікесток ор тьіткіАі. кеі.атіомз 

РЕРАКТМЕМТ ОР (.ДВОІЛІ ОТТАВА 


МІСНАЕЬ 8ТАКК 

МіпШег 



А. Н. ВКО\УК 

Вериіу Жіпіаіег 




172 


.КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


О. Драгоманова 

ДОЛЯ 


іВ посольстві йшло засідання і трива¬ 
ло дуже довго. 

Правда, було багато точок до обго¬ 
ворення, бо ситуація була дуже поважна. 

Уряд переїхав до Тарнова і був фак¬ 
тично відрізаний від армії, яка ще час¬ 
тинно провадила нерівну боротьбу. 

Тимчасом у Відні зібрались 'політики 
найріжніших течій і усі вони ставили по¬ 
сольству вимоги, які посольство не мог¬ 
ло, або не вважало можливим задоволь¬ 
нити. 

Останньою точкою порядку денного 
було справоздання ревізійної комісії, 
яка ствердила, що усі книжки і рахунки 
були в належному порядкові. Лиши¬ 
лось перевірити готівку в касі, але це за 
пізною годиною можна було перенести 
на завтра. 

— Дуже добре, поспішив погоди¬ 
тись посол, який вже давно поглядав на 
годинник. — Пане Біленький, — сказав 
він секретареві посольства, який вико¬ 
нував обовязки скарбника, — ви умов¬ 
тесь з панами з Ревізійної Комісії щодо 
години перевірення готівки. І на тому, 
панове, я закриваю засідання, за вичер¬ 
панням точок денного порядку. 

Тільки дуже уважний погляд мігби 
спостерегти напруження, в якому пере¬ 
бував Біленький. 

Він зітхнув зі справжнім полегшен¬ 
ням, коли зміг нарешті вийти на вули¬ 
цю, де він покликав візника і дав йому 
адресу модного кабарету, прохаючи по¬ 
спішати. 

Швайцар “Ельдорадо” зустрів Бі¬ 
ленького через фойє і відчинив перед 
ним двері. 

В невеликій салі було затишно і на- 
пів-темно. ЇЇ освітлював лишень легкий 
одсвіт від рампи та ріжнокольорові 
лямпки, що світились над столиками. 
Все-ж таки Біленького побачили і піз¬ 
нали. 

— Пане Михайло! Просимо до нас! 

Подружжя Филипенків! Зовсім не до 
речі. Проте, не підійти — неможливо! 

Довелося удавати, що він радий їх 

бачити. 


— Сідайте з нами, — запросив Фи- 
липенко. 

— З приємністю, — відповів Білень¬ 
кий. 

Филипенко одружився з росіянкою, 
яка не володіє українською мовою, а 
Біленький прирік собі від того часу, як 
його призначено секретарем українсько¬ 
го посольства, не промовляти ані слова 
по російськи. На щастя є мова фран¬ 
цузька. 

— Вітаю вас з вашою гарненькою 
сукнею, — каже Біленький, цілуючи руч¬ 
ку гарненької пані Филипенко. 

— Дійсно? Вона вам подобається? 
— відповідає вона і пропонує подиви¬ 
тись на сцену, де зявився маг — індус. 

Біленький бачив його чимало разів, 
і, хоч він і досі не зрозумів його муаро¬ 
ваних штук, вони його сьогодні не ці¬ 
кавлять. 

Біленький міркує: після мага співа¬ 
тиме угорка, потім гратиме тріо... Вла¬ 
стиво, івін встигнувби пройти за сцену... 
але Женні не любить, як він приходить 
туди до її виступу. 

Від освітленої сцени стає видніше. 
Видко, що саля вже зовсім наповнилась 
елегантною інтернаціональною публи- 
кою. Видко, як від кожного столику 
йдуть догори струмки цигаркового ди¬ 
му і збираються під стелею сірою хма¬ 
рою. 

Біленький нервово пє зимне біле 
вино. 

— Як безконечно довго грає тріо! 

Нарешті в салі знову темніє. Сцена 
стає зовсім чорна, навіть не видко, чи 
її заслонює завіса. 

Раптом звеху, з ріжних боків вдаря¬ 
ють промені світла. Музика, ніжна, со¬ 
лодка, мрійна, бентежить душу. 

— Це БевГіпу, вальс Джойса, — по¬ 
яснює пані Филипенко чоловікові. 

Як добре знає Біленький кожну ноту 
цього вальса. Мельодія полонила його 
і володіє ним, як володіє ним Женні. 

Бевїіпу — Доля, так його йевїіпу, 
його доля. 

На сцені, там, де схрещуються і пе- 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


173 


реплітаються промені, виникають світлі 
плями, барвисті химерні візерунки. Ось 
серед них намічається напів-реальна жі¬ 
ноча постать. 

Вона вирисовується щоразу виразні¬ 
ше і виринає на авансцену, обгорнута в 
легкі вуалі. Вона кружляє по сцені в гар¬ 
монійному і пристрасному вальсі. Вуалі 
легкими хмарками кружляють навколо 
неї і один по одному спадають. Спадає 
останній покров. Зовсім нага танцюри¬ 
стка спиняється, заламує руки, схиля¬ 
ється до самої землі, немов пристрасний 
танок вичерпав з неї усі сили. 

Завіса заслонюється. Саля вибухає 
оплесками. 

Біленький поспішно платить і відхо¬ 
дить. 

— Бідний хлопець зовсім втратив 
голову, ■— каже шані Филипенко, якій 
відомі сердечні справи усіх її знайомих. 

За кулісами також напівтемно, але 
не затишно, а брудно і неохайно. Білень¬ 
кий обережно переступає серед ріжного 
театрального мотлоху, пробираючись до 
Женниної кабіни. 

Женні сидить перед зеркалом і маже 
кремом обличчя. Вона махає руками, 
щоб Біленький не підходив і наказує сі¬ 
сти на кріслі оддаля. 

— Я цілий день чекав на твій теле¬ 
фон. 

Женні перериває: 

—■ Не докучай доріканнями. Я не те¬ 
лефонувала, бо полагоджувала твої 
справи. Ти думаєш, легко відшукати 
Шлосера? 

— Ти бачила його? Передала йому, 
що мені необхідно мати рішучу відпо¬ 
відь? 

—• Так, так, так. Він буде чекати на 
нас у кавярні. 

— Що він каже про гроші? 

— Нічого, що він має мені казати? 
Ти побачишся з ним і спитаєш про все, 
що тебе цікавить. 

Женні поволі одягається. 

—- Ти можеш дати мені тисячу ко¬ 
рон? — питає вона. 

— На жаль, я майже без грошей. Вже 
кінець місяця, платню витратив, а з до¬ 
му нічого не можу дістати, бо поштові 
зносини з Україною перервано. 

—■ Навіть триста корон не можеш 
дати? 

— На жаль . . . 


— Як це нудно! — Женні копилить 
губу і мовчить усю дорогу. 

Кавярня яскраво освітлена. Музики 
гучно грають. З вулиці видається, що 
там весело і людно. Але, властиво, лю¬ 
дей досить мало. 

—• Женні передала мені, що ви дуже 
хвилюєтесь, — каже він Біленькому. 

— Так, дуже хвилююсь. Моє поло¬ 
ження неможливе! Я мушу завтра дати 
звіт. 

— Чому такий поспіх? Чи ви вже не 
заслуговуватиме більше довіря, яким 
так довго користувались? 

■— Все має свої межі. Не можна біль¬ 
ше зволікати... Ви обіцяли мені ще три 
тижні тому . . . 

— Ви знаєте, що це не від мене за¬ 
лежить. 

-— Пане Шлосер! Моє довіря до вас 
також має межі. Я кажу вам навпростець: 
Віддайте мої гроші! 

Шлосер прижмурює очі. 

— А що, як я вам також навпростець 
скажу, що ваших грошей нема? 

— Як нема? — скрикує Біленький. 

Женні хапає його за руку: 

—■ Тихше, не роби скандалу. 

Шлосер продовжує: 

— Так, грошей нема. Я не хотів вам 
говорити. Я шукав виходу, але останні 
розпорядження уряду розбили усі мої 
обрахунки. 

- - Це ошуканство, грабіжництво! 

— Ніякого ошуканства нема. Ви до¬ 
ручили мені певну суму для переведення 
фінансових операцій. Я спекулював ва¬ 
шими грішми, так само, як і моїми, спо¬ 
діваючись великого заробітку. Але не¬ 
передбачені обставини так вплинули на 
біржу, що я втратив гроші, свої і ваші. 

— Я вам не вірю! Викажіть докумен- 
тово, куди ви поділи гроші. 

— Ви знаєте, що спекуляції провади¬ 
лись на так званій чорній біржі, де все 
робиться на слово. Я не маю ніяких по- 
квітувань. Зрештою, ви також не отри¬ 
мали від мене ніякого документу . . . 

Біленький сидить приголомшений. 
Все, що він підозрівав, стало страшною 
дійсністю. Гроші, що були йому дору¬ 
чені для переховання, як особливо пев¬ 
ному членові посольства, пропали з йо¬ 
го вини. Він мав найкращі наміри. Коро¬ 
на щоденно тратила свою вартість, і він 
хотів зберегти цінність грошей спеку¬ 
ляціями на валюті. Женні познайомила 



174 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


його з Шлосером, що, за її словами, най¬ 
повніший і найчесніший зі всіх приват¬ 
них банкірів, і той накидав плян опера¬ 
цій, що мали дати безсумнівний і вели¬ 
кий прибуток. 

Він повірив йому, повірив Женні, з 
якою його єднало таке ніжне кохання. 
Але хто повірить йому? Ніхто, як він не 
вірить тепер Шлосеру. 

А навіть якби йому пощастило ви¬ 
правдатись перед тими, що доручили 
йому гроші, то чи виправдає його влас¬ 
не сумління? 

Він легковажно втратив гроші, які 
потрібні для видатків, важливих, необ¬ 
хідних для батьківщини, і джерел для їх 
поповнення тепер немає. 

Шлосер по своєму пояснює мовчан¬ 
ня Біленького: 

— Я дуже радий, що ви так спокій¬ 
но поставились до несподіваної невдачі, 

— каже він. — Зрештою, справа ще не 
зовсім безнадійна, особливо, коли ви 
знайдете фонд для переведення нових 
операцій. 

Біленький не відповідає. 

— Ходімо додому, я так втомилась, 

— каже Женні. 

Біленький встає і йде до гардероби, 
де він лишив свій плащ і тут у зеркалі 
бачить те, що вражає його найбільше 
болючо. 

Відбиваючись з другого зеркала, пе¬ 
ред ним повстає закуток кавярні, де він 
залишив Женні і Шлосера. Він бачить, 
як Шлосер, тримаючи карлючкуватими 
пальцями пачку банкнотів, застромляє 
їх за низький виріз Женніної сукні. Ба¬ 
чить, як Женні бере обома руками Шло¬ 
сера за вуха і цілує його в губи. Обоє 
сміються. Яка обридлива сцена! Як вуль¬ 
гарно виглядає Женні — жінка-мрія! 

Біленький повертається, стараючись 
не зустрітись з поглядом Женні. 

Шлосер пропонує підвезти усіх до¬ 
дому своїм автом, і Женні відразу пого¬ 
джується. Біленький ледве примушує се¬ 
бе ввічливо відмовитись і попрощатись. 

Він пішки йде до Бристолю, де меш¬ 
кає вже два роки. Входить до своєї кім¬ 
нати, роздягається, сідає в крісло. 

— З чого почати? — думає він. 

Як скінчити, він уже добре знає. 

Лист до матері? Що він може напи¬ 
сати? Якими словами просити вибачен¬ 
ня за страшенне горе, що він їй спричи¬ 
нить, за тяжкий гріх, що бере на свою 


душу? Крім того, листи в Україну не до¬ 
ходять. Може, Господь допоможе, що 
вона так ніколи і не довідається про 
долю свого сина. Долю. 

Написати до Женні? Ні, не треба. Во¬ 
на дала йому ілюзію кохання. Правда, 
тільки ілюзію. Він болюче кривиться, 
пригадуючи сцену в кавярні. Докоряти 
їй він не хоче, брехати перед смертю не 
може. 

— Нехай думає, що я нічого не знаю. 

Але щось написати треба. Він сідає 
до стола і дістає аркуш паперу. 

“Вмираю зі своєї волі. В повній сві¬ 
домості свого вчинку,—пише він. — Все, 
що маю тут і маєток в Україні, залишаю 
в спадщину Українській Державі, якій 
хотів вірно служити і якій заподіяв шко¬ 
ду проти своєї волі”. 

Тепер знищити листи, щоб їх не чи¬ 
тали чужі очі, перебрати рахунки. Ось 
один неоплачений. Платні, що йому на¬ 
лежиться за цей місяць, виєтарчить на 
його оплату. От і все. 

Біленький іде до купелі і наповнює її 
водою. Потім іде до шафи, вибирає най¬ 
кращу піжаму і переодягається. Вмира¬ 
ти волим він уважає за непристійне. 

Тепер бритва. Він пригадує, як ті¬ 
шився, коли дістав цю гарну бритву 
Шенфельда, колиб він знав тоді! . . але 
навіщо про це згадувати? 

Так в піжамі і з бритвою в руках він 
сідає до купелі і перерізує на руках ве¬ 
ни. Перше на правій, потім на лівій. Опу¬ 
скає руки у воду і дивиться, як два чер¬ 
воних струмки розпливаються і фарбу¬ 
ють воду. 

Але смерть не приходить. Скільки 
часу це може тривати? Годину? Дні? Чи 
більше? 

Він помічає, що вікно блідне. Зна¬ 
чить, вже світає. 

Що, як смерть не прийде до ранку? 
На восьму годину йому в номер прино¬ 
сять каву, йото знайдуть може непри¬ 
томного, але ще не мертвого і, можли¬ 
во, повернуть до життя. Який сором! На¬ 
віть не вміти вмерти! Дехто подумає, 
що він все навмисно підстроїв. В часо¬ 
писах буде уміщено глузливі статті. Як 
він зможе дивитись у вічі своїм при¬ 
ятелям? А ворогам? Ворога можна зне¬ 
важати тільки тоді, як маєш певність у 
своїй правоті. 

Чи має він ще сили? Він виймає руки 
з води, ворушиться. 



КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


175 


Може ще не пізно? Є другі далекі 
країни, де його ніхто не знає. Втекти від 
усіх . . . Але як втекти від себе? 

Хтось стукає. Певно, льокай з ка¬ 
вою . . . 

Він замкнув двері на ключ, але ключ 
стирчить у замку. Не отримуючи від¬ 
повіді, льокай підніме тривогу і тоді... 

Ганьба, ганьба ! . . 


Біленький збирає сили і вилазить з 
купелі. 

Коли поліція виломила двері, тіло 
Біленького висіло біля вікна на шовко¬ 
вому поясі, його обліплювала піжама, 
і було воно жовте, як віск, бо вся кров 
з нього витекла і стояла двома темно- 
червоними плямами на зеленому ліно¬ 
леумі підлоги. 


ЗАПОВІТ 


У вязничній келії, яка не має номера 
і знаходиться між келіями небезпечних 
злочинців № 6 і 4, сидить у куточку, 
притиснувшися до стіни, невеличка, ка- 
мяноподібна своїм виразом обличчя, 
людина. 

Одяг на ній самий необхідний. Шта¬ 
ни і блюза. Остання барви воєнної, за¬ 
хисної, з великим чорним відтиском від 
поясу через плечі й у поясі. Голова ко¬ 
ротко стрижена. 

Погляду в неї ніякого. Зморшки чо¬ 
ла .глибоко різьблені, захололи скамя- 
нілі. Вони лиш порою злегка розгладжу¬ 
ються, кров розбігається смушками, ніби 
тінь, але в ту ж мить знов наливаються, 
знов брякнуть і задубілість виразу ле¬ 
жить на обличчю ніби могильний ка¬ 
мінь. 

Ця людина засуджена на смерть. Гос¬ 
трий цокіт підків вартового по цегля¬ 
ній долівці коридору і блиск наїженого 
багнету урочисто свідчать про це. Вар¬ 
товий робить тільки три кроки туди і 
назад під дверима келії без нумера... 
Він ще вирубає кілька тисяч таких кро¬ 
ків і життя людини, яку стереже, зга¬ 
сне... 

Навколо всі келії мовчать. А визірки 
їх дверей подібні на виколені очі. Вони 
німо витріщені в якусь безвість, вслу¬ 
хуються в саме нутро свого трагічного 
середовища. Вони подібні до тої скор¬ 
ченої равликом людини в келії, на вар¬ 
тового — все тут подібне, все тут 
мертве. Нема розуму, який збагнувби 
закони цієї мовчанки... 

А ще перед кількома годинами, ко¬ 
ли над тяжкими купами прибитих осін¬ 
ню каштанів догоряло сонце, кипіло тут 
божевільне життя. 

Людину, що чекає своєї смерти, при¬ 


везено з суду. Дванадцять кінних сто¬ 
рожів оточили віз. Голі шаблі... Сонце 
билось на них, як золота стрічка. 

* * 

* 

Коло входу до вязничної брами, на 
мокрій, сирій землі, де росло кілька ре- 
пяхів під стовпом, на котрому намальо¬ 
вано польського орла і написано: Ро- 
мчаГомю мщгіепіе, сиділи дві сірі поста¬ 
ті. Це батько і мати засудженого. Си¬ 
діли просто на мокрій землі, на репяхах. 

Вони знали, що сюдою вестимуть їх 
сина. Прийшли, стояли, чекали. Ноги 
їх тремтіли, мліли і гнулися. Не видер¬ 
жали і мусіли сісти. Очі безперерви ви¬ 
ливалися і гасли мов догоряюча свічка. 

А коли з пружним цокотом кінських 
підків підкотився повіз, а в ньому через 
стіну поліційних мундурів узріли заку¬ 
того свого сина, вони обоє впали на 
землю і вперто бились об неї, вперто 
й глухо скаржились їй ніби кулаки ка- 
ючого грішника, що бються в людські 
груди.. 

Люди втікали, боялися, ховалися, 
хоча чули тут кров і злочин, який дра¬ 
тував їх. Одні батьки не боялися і не 
втікали. Коли промайнув перед ними по¬ 
віз, коли останні кінські хвостаті зади 
зникли у брамі, вони зірвалися й соій. 
Але брама хрипко і рішуче вгорнулась 
і обидві її половини лишили тільки ма¬ 
леньку щілинку батькам, щілинку, в яку 
й пальці не пролізуть, в яку може ди¬ 
витися тільки одне око. Вони припали 
до щілинки. За брамою стояло з руш¬ 
ницею через плечі якесь мурло з пля¬ 
мою замість обличчя, яке закрило слід 
по синові мовою: Магвя, рзіа кгемг, ка- 
Ьапіе! ^ускомшіез ЬапсІуГе, сіезг ві§... 

* * 

* 




176 


КАЛЄНДАР КАНАДІЙСЬКОГО ФАРМЕРА 


День біжить, нііби скажений пес, а 
сонце навмисне регоче і якнайскорше 
ховається за патли каштанів. Вітер дме 
люто, а дерева кудовлятьея як волосся 
божевільної жінки. 

Батьки борсались довкола в швидко 
западаючій імлі цього надзвичайного 
вечера, а тупа людська подобизна, по¬ 
рожнечею свого мертвого сумління мов 
грізний неприступний камяний мур, ста¬ 
ла між батьками і засудженим сином. 

* * 

* 

Нарешті їх впустили. Коли відчини¬ 
лася брама, вони обоє кинулись у неї 
стрімголов, ніби боялись, що їх от-от 
відіпхнуть. Цілим широким подвірям, 
що ділило браму від головного корпу¬ 
су тюрми, по покопирсаному цегляно¬ 
му хіднику, якось дивно тупцяли їхні 
ноги. Як страшно смішно бігли вони 
і як дуже трагічно. 

Сюди. Сім вилитих, широких витоп¬ 
таних сходин. Десятки тисяч невільни¬ 
чих ніг витискали на тих куснях граніту 
СВОЇ ступні. Довгий, подібний ДО іСТОЧ- 
ноії канви, коридор і нарешті двері. 
Вони вузенькі і на них якийсь склад¬ 
ний механізм. Ця видумка замкнутого 
засудженого. Завтра в 6 годин рано... 
Так, так. Це буде обовязково в 6 рано; 
цей механізм відчиниться, але сьогодні, 
коли тут батьки... Сьогодні він не може 
відчинитися... Ставсяб гріх. Ставсяб зло¬ 
чин... 

У дверях тільки візирка. Широка, в 
яку може пролізти людська рука, дір¬ 
ка. Батько припав до неї. Всаджує туди 
свого кулака і чує на ньому теплий і 
гострий дотик. Він шарпає ним і хоче 
висмикнути назад, але разом з тим чує, 


як у його долоні щось вкладається, як 
розтуляються і знов стуляються його 
тверді, закамянілі пальчиська. І він ви¬ 
разно чує в руці якийсь предмет. І бать¬ 
ко вириває руку. 

-— Ідіть до дому — шепче візирка. — 
Мамо! Мамочко! —- додає вона. 

Мама бється і згучно з вичитуван¬ 
ням голосить. Голос її турбує засудже¬ 
них і ув’язнених і зі всіх візирок вигля¬ 
дають на коридор переполохані людські 
дивильця. Вони намагаються збагнути 
зміст того голосіння, але нема на землі 
можливости його збагнути. 

Знеможених і напів мертвих батьків 
виводять. 

* * 

* 

Батько несе свого пяїстука, ніби він 
з хрусталю. Стискає його міцніше, за¬ 
пихає до подертої кишені, бо боїться, 
що розібє, що він прозорий, що в ньо¬ 
му сховано якийсь найдорогоцінніший 
скарб. 

І аж за вязничною брамою мати не 
встоює. Вона припадає до землі й бла¬ 
гає, щоб та розступилася і прийняла її. 
їй нема чого жити. Ці слова повторює 
безконечно. А батько розвязує кулака, 
знаходить у ньому шматочок паперу, 
розпростовує його й довго через залиті 
слізьми очі, по-складах, читає: 

—- Тату! Не плачте. Ідіть до дому! 
Виховайте другого сина ї вивчіть його: 
— Пометись, сину, за брата свого. Його 
розстріляли ляхи за “бандитизм”. Він 
хотів волі свойому народові й Україні. 
Пометись не за нього, а за те імя, яким 
охрестили вороги борця за правду. Пе¬ 
редай цей заповіт дітям, унукам і пра¬ 
внукам... 

Твій син. 




ВИ МОЖЕТЕ ПОЗИЧИТИ ГРОШІ 
ПО НИЗЬКИХ КОШТАХ ЧЕРЕЗ 



ЩО ЦЕ Є СКОШІЯ плян? 


Скошія Плян це позичкова услуга для консументів, яку 
можна дістати лише в ТЬе Вапк о і ЬІоуа іЗсоНа і вона 
спеціально придумана, щоб служити кредитовим потребам 
канадійців. Скошія Плян дає вам нагоду позичити гроші 
скоро, легко і по низьких коштах. 


ЯК СКОШІЯ ПЛЯН МОЖЕ ВАМ 


ПОМОГТИ? 


Майже кожний час від часу знаходиться в положенні, що 



СКОШІЯ ПЛЯНУ? 


ТНе БАНК о і МОУА 5СОТІА 


ПОНАД 500 ВІДДІЛІВ ПО ЦІЛІЙ КАНАДІ 


“готові гроші” сталиб йому в допомозі . . . 
купити авто або трок, наприклад . . . щоб 
зустріти несподівані видатки, як ось медичні 
оплати . . . заплатити довги . . . ТЬе ВИ8 
думає, що в таких випадках позичка є доб¬ 
рим розсудком. Ціллю Скошія Пляну є дати 
вам нагоду дістати економічну позичку, коли 
ви її потребуєте. 


ЯК ДІСТАТИ ПОЗИЧКУ 


як скошія плян ДІЄ? 


Ви можете звернутися за Позич¬ 
кою Скошія Пляну в кожному 
відділі ТЬе Вапк ої ІМоуа Зсоіла. 
Не треба бути клієнтом ... і до 24 
годин ви можете отримати позич¬ 
ку. Тож порадьтеся в позичко¬ 
вого урядовця ВИ8 при наступних 
відвідинах відділу банку. 


Скошія Плян включає позички на 
ваш підпис ... на ваші меблі . . . 
на ваше авто. Сплачується через 
серію місячних депозитів у висо¬ 
ті, на яку ви зможете вигідно 
спромогтися. Позички Скошія Пля¬ 
ну будуть життєво-забезпечені без 
коштів для вас. 















































































ВЗІРЦЕВА ИПтіи 

П1....„ ....“.ЗЯТЬ РОКІВ 




Вас коштуватиме менше чим 1 цент 
за МАОІС ВАКШО РОУШЕК для 
печива торта ... сорок разів стіль¬ 
ки ви заощадите на кошті торта — 
МАОІС ВАКШО РОУГЮЕК ніколи 
не заводить. 


Вживайте 

ОІЬЬЕТТ’8 ЬУЕ до 
чищення і роблення 
мила. Буде кошту¬ 
вати менше чим 1 
цент за кусник ми¬ 
ла, коли будете йо¬ 
го робити з Джіл- 
лет’с Лаю. 


ГЬЕІ8СНМА^’8 АСТІУЕ БКУ УЕА8Т— 
ці нові скороділаючі сухі дріжджі оста¬ 
ються свіжими і з повною силою тиж¬ 
нями без охолоджування. Одна пачка 
рівняється одному кускові свіжих дріж- 
джей в кожному приписі. 


Можна дістати у вашого найближчого склепаря 
або в загальному склепі. Глядіть на сторону 55. 


ПРОДУКТИ, НА ЯКІ 
МОЖЕТЕ СП ОДЯГАТИ 


5ТАИ0АК0 В К А N 0 5 ИМІТЕО 

МОНТКЕАЬ ТОКОМТО ІЛЛММІРЕСі УАМСОЧУЕЯ